Постанова № 36392594, 23.12.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2013 р. Справа № 907/758/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Михалюк О.В.

Новосад Д.Ф.

розглянувши апеляційну скаргу Свалявської міської ради, м. Свалява в особі виконавчого

комітету Свалявської міської ради, м. Свалява №1700/02-9 від 15.10.2013 року

на рішення господарського суду Закарпатської області від 25.09.2013 року

у справі № 907/758/13

за позовом Управління з питань майна комунальної власності Закарпатської обласної

державної адміністрації, м. Ужгород

до Свалявської міської ради в особі виконавчого комітету Свалявської

міської ради, м. Свалява

про визнання права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області на вбудоване нежитлове приміщення (аптеки №9) за адресою: м.Свалява, вул. Головна (Леніна), буд. 21/26; - визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Свалявської міської ради від 21.12.2006р. №479 „Про оформлення права власності" в частині оформлення права комунальної власності територіальної громади міста Свалява та с. Драчино на вбудоване нежитлове приміщення по вул.Головна (Леніна), 21/26 в м. Свалява (аптека №9); - визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.02.2007р. серії ЯЯЯ №959587

за участю представників сторін:

від позивача - Маник Т.М. (довіреність №650/01-9 від 23.08.2013 року)

від відповідача - Гебеш В.Б. (довіреність № 2001/02-9 від 27.11.2013 року)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.09.2013 року у справі №907/758/13 (суддя Ремецькі О.Ф.) позов задоволено повністю; визнано право спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області на вбудоване нежитлове приміщення площею 599,7 кв.м. (аптеки № 9) за адресою: м. Свалява, вул. Головна (Леніна), буд. 21/26; визнано недійсним та скасовано рішення виконавчого комітету Свалявської міської ради від 21.12.2006р. № 479 „Про оформлення права власності" в частині оформлення права комунальної власності територіальної громади міста Свалява та с. Драчино на вбудоване нежитлове приміщення площею 599,7 кв.м. по вул. Головна (Леніна), 21/26 в м. Свалява (аптека № 9); визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 07.02.2007р. серії ЯЯЯ № 959587; стягнуто з Свалявської міської ради на користь Управління з питань майна комунальної власності Закарпатської ОДА суму 2867, 50 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване положеннями ст. ст. 393 ЦК України та тим, що у 1977 році відповідно до Конституції УРСР від 30.01.1937 року існував режим соціалістичної власності у формі державної власності (всенародне добро) та колгоспно-кооперативної власності (власність окремих колгоспів, власність кооперативних об'єднань), а виділення з державної власності такого виду власності, як комунальна, здійснено у 1990 році після введення в дію Закону СРСР "Про власність" та прийняття у 1991 році Закону УРСР "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве самоврядування", Закону УРСР "Про власність".

Разом з тим, суд першої інстанції зазначає, що оскарження акту органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності Закарпатської обласної ради на спірне майно, здійснено без порушення строків позовної давності.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду Свалявська міська рада в особі виконавчого комітету Свалявської міської ради оскаржила його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №1700/02-9 від 15.10.2013 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.09.2013 року у справі № 907/758/13 повністю та закрити провадження у справі. При цьому, у судовому засіданні Львівського апеляційного господарського суду 23.12.2013 року в усному порядку представник скаржника (відповідача) уточнив вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 25.09.2013 року у справі № 907/758/13 повністю та відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм чинного законодавства України з підстав пропущення строку позовної давності, які як вбачається з матеріалів справи та позовної заяви пропущено без поважних причин. Разом з тим, апелянт покликається на те, що судом першої інстанції зроблено посилання на ст. 268 ЦК України, проте судом в окремому порядку заява відповідача не розглядалася та ухвала суду щодо того не виносилася.

Також, скаржник покликається на те, що місцевим господарським судом не враховано те, що з 02.01.2001 року приміщення по вул. Головній, 21/26 згідно договору оренди надавалися КП «Центральна районна аптека № 9» Закарпатського виробничого об'єднання «Фармація» і відповідно по якому сплачувалася орендна плата.

Скориставшись своїм правом наданим ст. 96 ГПК України, Управління з питань майна комунальної власності Закарпатської обласної державної адміністрації подало відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи скаржника спростовує та зазначає, що господарським судом Закарпатської області обґрунтовано та законно встановлені обставини справи та правильно застосовні норми матеріального і процесуального права, відтак просить рішення господарського суду Закарпатської області від 25.09.2013 року у справі № 907/758/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В дане судове засідання прибули представники позивача та відповідача.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Закарпатської області від 25.09.2013р. у справі № 907/758/13 слід залишити без змін, апеляційну скаргу Свалявської міської ради в особі виконавчого комітету Свалявської міської ради без задоволення, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991р. №311 „Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) та проведено розмежування державного майна між загальнодержавною та комунальною власністю.

Розпорядженням представника Президента України у Закарпатській області від 07.12.1992р № 448 „Про розмежування державного майна України, переданого до комунальної власності, між власністю області та власністю районів і міст обласного підпорядкування" затверджено перелік підприємств, установ та організацій, майно яких відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 05.11.1991р. № 311 передано із загальнодержавної власності до комунальної власності Закарпатської області.

23 грудня 1992 року, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 1991 р. № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" та Розпорядження представника Президента України у Закарпатській області від 07.12.1992 р. № 448, Закарпатська обласна рада народних депутатів на XI сесії XXI скликання прийняла рішення "Про комунальну власність області та програму її приватизації". Відповідно до вказаного рішення Закарпатської обласної ради народних депутатів затверджено перелік об'єктів комунальної власності області (додаток №1). Зокрема, в п. 61. розділу ХV Підприємства системи «Фармація» цього переліку значиться Центральна районна аптека № 50 за адресою м. Свалява, вул. Леніна, 21 (теперішня адреса вул. Головна, 21/26) (а.с. 27).

Документальними доказами у справі встановлено, що 15 листопада 2011 року Управління з питань майна комунальної власності Закарпатської обласної державної адміністрації звернулося до комунального підприємства „Свалявське районне бюро технічної інвентаризації" з листом № 719/01-13 (а.с. 32) щодо виготовлення інвентаризаційної справи та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Свалява, вул. Леніна, 21 (теперішня адреса вул. Головна, 21/26). Проте, листом від 30.11.2011р. № 592 (а.с. 33) позивачу було відмовлено у виготовленні інвентарної справи на нерухоме майно з огляду на те, що таке згідно реєстраційного посвідчення від 01.08.1977р. є власністю Свалявської міської ради.

Разом з тим, при вирішенні спору по суті судом першої та апеляційної інстанції проведено аналіз та надано оцінку щодо правового режиму спірного приміщення за адресою: м. Свалява, вул. Леніна, 21 (теперішня адреса вул. Головна, 21/26).

Таким чином, рішенням виконавчого комітету Свалявської міської ради депутатів трудящих від 28.07.1977р. № 162 визнано співвідношення у власності будинку № 21 по вул. Леніна (Головній), м. Свалява між Свалявським міськвиконкомом в розмірі 12/13 частин та райспоживспілкою в розмірі 1/13 частин. Разом з тим, на підставі п. 3 вказаного рішення Мукачівським міжміським бюро технічної інвентаризації зареєстровано право власності на 12/13 частин житлового будинку №21 по вул. Леніна (на даний час вул. Головна) м. Свалява за Свалявською міською радою, в підтвердження чого видано реєстраційне посвідчення від 01.08.1977 року (а.с. 37). При цьому, за Свалявською райспоживспілкою зареєстровано 1/13 частин у зазначеному житловому будинку №21 по вул. Леніна (на даний час вул. Головна) в м.Свалява, а саме приміщення, у якому раніше розташовувався книжковий магазин.

Як вже зазначалося вище та встановлено судом, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991р. №311 „Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) та проведено розмежування державного майна між загальнодержавною та комунальною власністю (п. 1.); зобов'язано міністерства і відомства України, органи, уповноважені управляти державним майном до 1 січня 1992 року здійснити передачу державного майна, яке перебуває у їх віданні, до комунальної власності згідно з переліком (п. 2.), а також установлено, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами за участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів (п. 3).

У відповідності до ст. 7 Закону Української РСР „Про місцеві ради народних депутатів та місцеве самоврядування" від 07.12.1990 р. (втратив чинність у 1997 році) було передбачено поняття комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та визначено підстави її набуття - до комунальної власності належить майно, яке передається безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, майно, яке створюється і купується органами місцевого самоврядування за рахунок належних їм коштів, а також майно, перелік якого встановлено Законом про власність.

При цьому, статтею 35 Закону України „Про власність" (у редакції на момент виникнення спірних відносин) визначено перелік об'єктів, які відносяться до об'єктів права комунальної власності, а статтею 32 вказаного Закону встановлено, що суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Відповідно до п. 10 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 21.05.1997р. №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування" майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.

Разом з тим, документальними доказами у справі встановлено, що на підставі проведеної Мукачівським міжміським бюро технічної інвентаризації державної реєстрації права комунальної власності, а також технічної інвентаризації вбудованих приміщень, виконавчим комітетом Свалявської міської ради прийнято рішення від 21.12.2006 року № 479 «Про оформлення права власності» (а.с. 36), відповідно до якого вирішено оформити право комунальної власності територіальної громади міста Сваляви та с. Драчино та видати свідоцтва про право власності, зокрема, на вбудоване нежитлове приміщення по вул. Головній, 21/26 в м. Свалява (Аптека № 9) та за Свалявською міською радою було зареєстровано та видано свідоцтво про право власності від 07.02.2007 року (серія ЯЯ 959587).

Таким чином, враховуючи викладене, слід зробити висновок, що в ході розгляду справи встановлено факт, що підставою для реєстрації права власності на спірну будівлю за Свалявською міською радою згідно з виданим Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 07.02.2007р. є рішення виконкому Свалявської міської ради №479 від 21.12.2006р.

Водночас, провівши аналіз діючого законодавства та оцінивши надані суду докази в їх сукупності, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що спірне приміщення будівлі за адресою: м. Свалява, вул. Леніна, 21 (теперішня адреса вул. Головна, 21/26) на правомірних підставах перебуває та згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991р. №311 „Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" повинно перебувати в обласній комунальній власності, а саме у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст. 5 Конституції (Основного Закону) УРСР від 30.01.1937р. (у редакції на момент виникнення спірних відносин), соціалістична власність в Українській РСР мала або форму державної власності (всенародне добро), або форму кооперативно-колгоспної власності (власність окремих колгоспів, власність кооперативних об'єднань). При цьому, виділення з державної власності такого виду власності, як комунальна, здійснено лише у 1990 році після введення в дію Закону СРСР «Про власність» та прийняття у 1991 році Закону УРСР «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве самоврядування» та Закону УРСР «Про власність».

Поряд з цим встановлено, що згідно з рішенням другої сесії ХХІІІ скликання Закарпатської обласної ради від 10.06.1998р. № 29 "Про повноваження щодо управління майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області" (а.с. 21-22) визначено уповноваженим органом по оперативному управлінню майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області визначено управління майном області обласної державної адміністрації (п. 2.).

Пунктом 4 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад, а за приписами пункту 8 вказаної статті, право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

За змістом до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно з вищенаведених правових норм позивачем за позовом про визнання права власності та за позовом про незаконність акта, що порушує право власності, може бути особа, яка вважає себе власником відповідного майна, яке виникло у неї за наявності відповідних передбачених законом підстав.

Відповідно до норм ч. 2 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що позивачем доведено факт набуття на врегульованих законодавством України підставах права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області на спірне вбудоване нежитлове приміщення (Аптека №9) за адресою: м. Свалява, вул. Головна (Леніна), буд. 21/26.

При цьому, покликання апелянта на те, що місцевим господарським судом не враховано, що з 02.01.2001 року приміщення по вул. Головній, 21/26 згідно договору оренди надавалися КП «Центральна районна аптека № 9» Закарпатського виробничого об'єднання «Фармація» і відповідно по якому сплачувалася орендна плата, не спростовують законного та обґрунтованого висновку суду першої інстанції.

Щодо визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Свалявської міської ради від 21.12.2006р. №479 „Про оформлення права власності" в частині оформлення права комунальної власності територіальної громади міста Свалява та с. Драчино на вбудоване нежитлове приміщення по вул. Головна (Леніна), 21/26 в м. Свалява (аптека №9), а також щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.02.2007р. серії ЯЯЯ №959587, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи та посадові особи місцевого самоврядування приймають акти, причому рада в межах своїх повноважень приймає нормативні акти. Вказаною нормою встановлюється, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Статтею 6 Конституції України встановлено обов'язок органів законодавчої, виконавчої та судової влади здійснювати свої повноваження у встановлених нормами Конституції межах і відповідно до законів України.

Статтею 24 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено обов'язок органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, передбачених Конституцією і Законами України, та керуватися у своїй діяльності Конституцією і Законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, прийнятих в межах їхньої компетенції.

Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, зі змісту вказаної норми вбачається, що правовий акт може бути визнаний недійсним (незаконним, протиправним), тобто таким, що не відповідає закону (іншому правовому акту), якщо він виданий органом або посадовою особою з перевищенням наданих йому законом повноважень або в межах компетенції, але з порушенням діючого законодавства.

Крім цього, пунктом 2. Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Беручи до уваги вищенаведене та, виходячи з аналізу вищезазначених норм права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення виконавчого комітету Свалявської міської ради від 21.12.2006р. №479 „Про оформлення права власності" в частині оформлення права комунальної власності територіальної громади міста Свалява та с. Драчино на вбудоване нежитлове приміщення по вул. Головна (Леніна), 21/26 в м. Свалява (аптека №9) прийняте з порушенням зазначених приписів Конституції України та Законів України, порушує права і законні інтереси позивача та норми чинного законодавства України, про що судом першої інстанції зроблено правильний висновок та обгрунтовано визнано недійсним вказане Рішення.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до Додатку № 2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за № 157/6445 (у редакції на момент виникнення спірних відносин), визначено перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно, яким є, зокрема, свідоцтво про право власності на об'єкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування (п. 6.).

Таким чином, враховуючи способи захисту інтересів суб'єктів господарювання, встановлені ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України, господарським судом Закарпатської області підставно визнано недійсним вказане свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 07.02.2007р. серії ЯЯЯ №959587.

Водночас, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, вважає за необхідне звернути увагу на покликання відповідача (скаржника у справі) щодо застосування строків позовної давності у спірних правовідносинах. Відтак, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. ст. 256, 257 ЦК України).

Разом з тим, частиною 4 статті 268 ЦК України передбачено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право позовна давність не поширюється. При цьому, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011р. були внесені зміни до Цивільного кодексу України, а саме пункт 4 частини першої статті 268 було виключено. Проте, пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону передбачено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Таким чином, перевіривши покликання скаржника на перебіг строку позовної давності, встановлено, що оскарження позивачем акту органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності Закарпатської обласної ради на спірне майно, здійснено без порушення строків позовної давності, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують висновку суду першої інстанції.

Окрім того, як встановлено з аналізу письмових доказів, про факт порушення вимог діючого законодавства та права комунальної власності області на вбудоване нежитлове приміщення по вул. Головна (Леніна), 21/26 в м. Свалява (аптека №9) з боку Свалявської міської ради позивачу стало відомо тільки в листопаді 2011 року (лист-звернення від 15.11.2011р. а.с. 32; відповідь на лист-звернення від 30.11.2011р. а.с. 33).

З врахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведене, колегія суддів відзначає, що скаржником у справі не доведено обставини на які він покликається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.09.2013р. відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.09.2013р. у справі № 907/758/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Свалявської міської ради, м. Свалява в особі виконавчого комітету Свалявської міської ради, м. Свалява №1700/02-9 від 15.10.2013 року - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Закарпатської області в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови складений 26.12.2013р.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Михалюк О.В.

Суддя Новосад Д.Ф.