Постанова № 36392411, 17.12.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2013 р. Справа № 902/1391/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Огороднік К.М. ,

судді Коломис В.В.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ПП "Компанія "Володимирський масив" на рішення господарського суду Вінницької області від 06.11.13 р. у справі № 902/1391/13

за позовом Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь"

до Приватне підприємство "Компанія "Володимирський масив"

про стягнення заборгованості 118 012,46 грн. за кредитним договором №121/2008-Ю від 01.08.2008р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 06.11.2013 року у справі № 902/1391/13 (суддя Яремчук Ю.О.) позов задоволено. Присуджено до стягнення з приватного підприємства "Компанія "Володимирський масив" на користь публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" 114 912,75 грн. - відсотків за користування кредитними коштами; 3 099,71 грн. - пені; 2 360,25 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи та підтверджені належними доказами.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ПП "Компанія "Володимирський масив" подав апеляційну скаргу в якій просить останнє скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити Публічному акціонерному товариству "Банк "Київська Русь" в задоволенні позову. В обґрунтування скарги зазначає, що внаслідок часткової оплати відповідачем заборгованості перед позивачем, а також примусового стягнення коштів державною виконавчою службою по раніше винесеному рішенню суду, основна сума заборгованості значно зменшилася, а тому загальна сума заборгованості в розмірі 118 012, 46 грн. не може вважатися доведеною та такою, що підлягає до стягнення.

Відповідач в судове засідання не з'явився про причини неявки не повідомив.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апелянта заперечує. Зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу, який би підтверджував погашення заборгованості по відсотках в розрахунковий період з 01.11.2011р. по 29.09.2013 р. Рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

В судове засіданні представник позивача не з'явився про причини неявки не повідомив.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 р. внесено зміни до складу колегії суддів у справі № 902/1391/13, окрім заміни головуючого судді, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тимошенко О.М., судді Огороднік К.М., Коломис В.В.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Вінницької області від 06.11.2013 року у справі № 902/1391/13 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" (до 12.05.2011 р. - Акціонерний банк "Київська Русь") та приватним підприємством "Компанія "Володимирський масив" було укладено кредитний договір № 121/2008-Ю від 01 серпня 2008 року (далі - кредитний договір).

Відповідно п.1.1 Договору Банк надає Позичальникові грошові кошти у вигляді відзивної відновлюваної кредитної лінії на умовах, а саме:

- сума кредиту становить 150 000,00 грн.;

- плата за користування кредитом - 23 % річних в гривні;

- на строк до 31.07.2009 року;

- фіксована плата за надання кредиту - 1 500,00 грн. в день отримання кредиту.

Згідно п.2.2 Договору грошові кошти перераховуються Банком з позичкового рахунку на банківський (поточний) рахунок Позичальника (або інший рахунок, вказаний Позичальником в заяві про перерахування коштів) після підписання з Банком договору щодо забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за кредитним договором та на підставі письмової заяви Позичальника про перерахування грошових коштів у 5-и денний строк з дня отримання Банком заяви.

Банк зобов'язаний надати Позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі та на строк, що встановлені в п.1.1 кредитного договору та в порядку і на умовах, встановлених кредитним договором (п.3.1 Договору).

Позичальник зобов'язаний повернути Банку отриманий кредит в повному обсязі, в строк та у порядку, встановлених Кредитним договором (п.4.1 Договору).

Позичальник зобов'язаний сплатити Банку плату за користування кредитом та фіксовану плату за надання кредиту у розмірі та порядку, що встановлені кредитним договором (п.4.2 Договору).

Згідно п.7.1 Договору початком нарахування плати за користування кредитом є дата списання коштів, вказаних в п.п.1.1. Кредитного договору, або їх частини з позичкового рахунку.

Перерахування Банку плати за користування кредитом на рахунок № 2068210101111 в розмірі, встановленим в п. п. 1.1 Кредитного договору, здійснюється щомісячно в строк з 25 числа по останній робочий день поточного місяця за винятком останнього місяця, коли сума нарахованих процентів сплачуються разом з основною сумою кредиту (п.8.1 Договору).

У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором в повному обсязі, ця сума погашає вимоги Банку у наступній черговості:

- у першу чергу сплачується сума кредиту;

- у другу чергу сплачується плата за користування кредитом і неустойка;

- у третю чергу відшкодовуються витрати Банку, що пов'язані із одержанням виконання (п.8.4 Договору).

02.08.2010 року між сторонами підписано договір про внесення змін до кредитного договору №121/2008-Ю від 01.08.2008р. відповідно до якого змінено п.1.1, п.8.3, п.9.5 Кредитного договору.

Рішенням господарського суду Вінницької області року суду від 07.12.2011 року по справі № 7/152/2011/5003 стягнуто з приватного підприємства "Компанія "Володимирський масив на користь публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", - 290 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 26 748 грн. 49 коп. - 30 % річних за несвоєчасне повернення кредиту, 14 грн. 27 коп. - пені, 5 262 грн. 11 коп. - відсотків за користування кредитними коштами, 3 220 грн. 25 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. (підставою звернення з позовом є кредитний договір №121/2008-Ю від 01.08.2008 р.)

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду 01.02.2012р. у справі №7/152/2011/5003 рішення господасрького суду Вінницької області від 07.12.2011р. у справі №7/152/2011/5003 - залишено без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємства "Компанія "Володимирський масив" на рішення господарського суду Вінницької області - залишено без задоволення.

Пунктами 7.1.-7.3. Кредитного договору встановлено, що нарахування відсотків за користування кредитом починається з дати перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку. Відсотки нараховуються щомісячно з 25-го числа по останній робочий день місяця за період включно з 01-го числа по 30-те (31-ше) число поточного місяця, виходячи із календарної кількості днів і суми отриманих коштів. При нарахуванні плати за користування кредитом враховується день списання коштів з позичкового рахунку і не враховується день повернення кредиту або його частини.

Відповідно до п.8.1 Кредитного договору Відповідач здійснює перерахування Позивачу плати за користування кредитом щомісячно в строк з 25-го числа по останній робочий день поточного місяця, за винятком останнього місяця, коли сума нарахованих процентів сплачуються разом з основною сумою кредиту.

Згідно п.4.1-4.2 Кредитного договору Відповідач взяв на себе зобов'язання повернути банку отриманий кредит в повному обсязі в строк та у порядку, встановленому Кредитним договором та сплачувати Позивачу плату за користування кредитом у розмірі та порядку, встановленому Кредитним договором.

Пунктом 9.2. Кредитного договору передбачено сплату Відповідачем пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за кожний день прострочення платежу, в разі несвоєчасної (неналежної) сплати плати з користування кредитом.

Станом на 01.10.2013 року зобов'язання відповідача залишились не виконаними - заборгованість приватного підприємства "Компанія "Володимирський масив", яка виникла відповідно до умов кредитного договору після ухвалення рішення господарського суду Вінницької області становить: 114 912,75 грн. відсотки за користування кредитними коштами за період з 01.11.2011 року по 29.09.2013 року; 3099,71 грн. пені за несплату процентів з 01.10.2012 року по 30.09.2013 року.

Оскаржуваним рішенням господарського суду Вінницької області від 06.11.2013 року у справі № 902/1391/13 позов задоволено повністю.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним рішенням з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності через неможливість виконання ним грошевого зобов'язання, та повинен у встановлений термін та на вимогу кредитора сплатити суму боргу.

Згідно до ч. 2 ст. 1050 та ч. 2 ст. 1054 ЦК України, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Пунктами 7.1.-7.3. Кредитного договору встановлено, що нарахування відсотків за користування кредитом починається з дати перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку. Відсотки нараховуються щомісячно з 25-го числа по останній робочий день місяця за період включно з 01-го числа по 30-те (31-ше) число поточного місяця, виходячи із календарної кількості днів і суми отриманих коштів. При нарахуванні плати за користування кредитом враховується день списання коштів з позичкового рахунку і не враховується день повернення кредиту або його частини.

Відповідно до п.8.1 Кредитного договору Відповідач здійснює перерахування Позивачу плати за користування кредитом щомісячно в строк з 25-го числа по останній робочий день поточного місяця, за винятком останнього місяця, коли сума нарахованих процентів сплачуються разом з основною сумою кредиту.

Згідно п.4.1-4.2 Кредитного договору Відповідач взяв на себе зобов'язання повернути банку отриманий кредит в повному обсязі в строк та у порядку, встановленому Кредитним договором та сплачувати Позивачу плату за користування кредитом у розмірі та порядку, встановленому Кредитним договором.

Твердження апелянта стосовно того, що загальна сума заборгованості в розмірі 118 012, 46 грн. не може вважатися доведеною оскільки останнім частково погашена заборгованість перед позивачем, а також враховуючи примусове стягнення коштів державною виконавчою службою по раніше винесеному рішенню суду, основна сума заборгованості значно зменшилася колегією суддів до уваги не приймається, оскільки відповідачем не надано доказів такого погашення заборгованості. Динаміка зменшення заборгованості в період з 01.11.2011р. по 23.11.2012р. вже досліджена судом першої інстанції на основі наявних в матеріалах справи доказах (розрахунок боргу станом на 30.09.2013р.; виписки банку по особовому рахунку позичальника, які наявні в матеріалах справи).

Згідно п. 9.2. Кредитного договору передбачено сплату Відповідачем пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за кожний день прострочення платежу, в разі несвоєчасної (неналежної) сплати плати з користування кредитом.

З огляду на несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, позивачем нараховано 3099,71 грн. пені.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка,штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дослідивши розрахунок заявлених до стягнення 3099,71 грн. пені колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню, як такі що відповідають законодавству та умовам Договору.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 06.11.2013 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ПП "Компанія "Володимирський масив" № 297 від 20.11.2013 р. залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 06.11.2013 року у справі № 902/1391/13 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.