Постанова № 36391788, 25.12.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.2013 року Справа № 904/6419/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач)

суддів: Іванов О.Г., Березкіна О.В.

при секретарі судового засідання: Турбаєвої А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: представник в судове засідання не з'явився;

від відповідача: Постоєнко М.М. представник, довіреність №30/15 від 03.01.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2013 року у справі №904/6419/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-ПРОМІНДУСТРІЯ", м.Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Марганець Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості у сумі 7338,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ТК-ПРОМІНДУСТРІЯ" звернулось до господарського суду з позовом до ПАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення з останнього на свою користь заборгованість у розмірі 7338,40 грн. з оплати за поставлений товар, яка складається з: основного боргу у сумі 7296,12 грн., 3% річних у сумі 42,28 грн., а також відшкодувати судові витрати у справі.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2013р. у справі №904/6419/13 (суддя Крижний О.М.) позовні вимоги ТОВ "ТК - ПРОМІНДУСТРІЯ" задоволено в повному обсязі.

Рішення мотивовано тим, що судом встановлено неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків перед позивачем щодо сплати поставленого товару, які виникли з договору поставки №503 від 17.08.2012 року, оскільки доказів оплати поставленого товару відповідач не надав. Стосовно стягнення з відповідача 3% річних, суд перевіривши розрахунок 3% річних, дійшов висновку, що розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства та умовам договору. При вирішенні спору суд керувався нормами ст.ст. 175, 224, 225, 265, 232, 655 Господарського кодексу України та на ст.ст. 22, 193, 525, 526, 611 Цивільного кодексу України, а також ч.1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі - відповідач) звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2013р. у справі №904/6419/13 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "ТК - ПРОМІНДУСТРІЯ" (надалі - позивач) в задоволенні позову до ПАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" повністю.

В обґрунтування вимог у апеляційній скарзі ПАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" посилається на те, що рішення підлягає скасуванню з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Вказує також на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Так, зокрема, відповідач зазначив, що господарським судом Дніпропетровської області не прийняті до уваги умови пункту 2.8. договору поставки №503 від 17.08.2012р. та пункту 4 специфікації №1 від 04.09.2012р. Не заперечуючи факту отримання товару, відповідач посилається на неправомірність вимог позивача щодо його оплати, оскільки останнім на адресу відповідача не був надісланий рахунок-фактура, внаслідок чого підстави для перерахування коштів у підприємства відсутні. Вважає, що таким чином, позивачем допущено прострочку кредитора, тому вимоги про стягнення суми 42,28 грн. 3% річних є безпідставними і задоволенню не підлягають.

ТОВ "ТК - ПРОМІНДУСТРІЯ" (позивач) надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому вказує, що місцевим господарським судом в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства. Вважає доводи скаржника, які викладені в апеляційній скарзі не відповідають дійсності. Просить залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 25.12.2013р. Дніпропетровським апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, а також застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

За правилами, встановленими ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як встановлено із матеріалів справи, 17.08.2012 року між публічним акціонерним товариством "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТК-ПРОМІНДУСТРІЯ" (постачальник) було укладено договір поставки № 503 (далі договір), згідно п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) покупцеві товар у відповідності до Специфікацій (Додатків) до цього договору, а покупець прийняти поставлений товар та оплатити його вартість в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору ціна товару, який підлягає поставці за цим договором, узгоджується сторонами у відповідних Специфікаціях на поставку товару.

Порядок оплати товару та форма розрахунків вказуються сторонами в Специфікаціях до цього Договору (п. 2.6 договору).

Як передбачено п. 3.1 договору, постачальник здійснює поставку товару покупцеві на умовах та у спосіб, зазначених в Специфікаціях до договору. Умови поставки визначаються згідно Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів МТК ІНКОТЕРМС, у редакції 2000 року.

Датою поставки товару є дата передачі товару постачальником покупцеві, яка зазначена в підписаній обома сторонами видатковій накладній, товарно-транспортній накладній (п. 3.4. договору).

За умовами п. 5.1 договору прийняття-передача товару за кількістю здійснюється згідно з товаросупровідними документами на товар, а за якістю та комплектністю згідно з документами, які засвідчують якість та комплектність товару.

04.09.2012 року сторонами погоджена та підписана Специфікація № 1 до договору поставки № 503 від 17.08.2012 року (далі Специфікація), пунктом 1 якої передбачена ціна та умови поставки товару постачальником.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 7296,12 грн., що підтверджується наданою позивачем видатковою накладною № РН-0000334 від 10.09.2012 року, яка містить підписи уповноважених осіб відповідача про отримання цього товару за відповідною довіреністю.

Відповідно до п. 4 Специфікації розрахунок за поставлену продукцію здійснюється протягом 25 банківських днів з моменту передачі права власності на продукцію покупцю на підставі рахунку, накладної та податкової накладної, оформленої згідно до ст.ст. 187, 201 Податкового кодексу України. Однак, передбаченої договором та Специфікацією оплати відповідач не здійснив, таким чином, зобов'язань за укладеним з позивачем Договором не виконав.

28.02.2013 року позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. №65/1 із вимогою виконати зобов'язання щодо оплати поставленої продукції за укладеним Договором.

Листом № 332 від 29.03.2013 року відповідач надав позивачу відповідь на вищезазначену претензію, де визнавав заборгованість перед позивачем, яка виникла внаслідок несплати поставленої продукції та запропонував застосувати Гарантійне платіжне доручення, яке буде оформлене ПАТ КБ "Приватбанк" із складанням графіку проведення платежів.

Відповідно до зазначеного доручення, при настанні дати виконання зобов'язання за Договором, банк оплачує необхідну суму незалежно від наявності грошових засобів на розрахунковому рахунку ПАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", за необхідності залучаються інші ресурси (овердрафт, депозити та інші). Відповідачем був представлений графік проведення платежів: квітень - 3 648,06 грн., травень - 3 648,06 грн., а також пропозиція укласти відповідну додаткову угоду.

Листом № 86 від 03.04.2013р. позивач погодився на підписання запропонованої відповідачем угоди. Однак оплату зазначеного товару відповідно до запропонованого графіку проведення платежів відповідач також у добровільному порядку не здійснив.

11.06.2013р. позивач надіслав на адресу позивача претензію про сплату вищевказаної суми боргу, яка залишилась без відповіді.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У п. 2.8 вказаного договору поставки сторони обумовили, що у випадку, якщо сторони в Специфікації встановили термін оплати - після моменту поставки, Покупець проводить оплату за Товар після надання Постачальником всіх документів, які підлягають наданню Покупцю в обов'язковому порядку відповідно до умов цього Договору. При прострочення надання таких документів термін оплати збільшується на термін прострочення надання документів.

Як стверджує відповідач, виданий позивачем рахунок-фактура № СФ-А-141 від 10.09.2012р. на суму 7296,12 грн. (у т.ч. ПДВ) не був переданий разом із товаром, що спричинило неможливість проведення своєчасної оплати та має бути розцінено як прострочка кредитора у вчиненні дій, до вчинення яких відповідач, як боржник, не міг виконати свій обов'язок з оплати зазначеного товару, тому виконання його зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора та відсутні підстави для сплати процентів за час прострочення.

Такі доводи відповідача відхиляються колегією суддів апеляційного господарського суду з тих підстав, що відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як встановлює ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

При цьому доказів про вчинення будь-яких дій, направлених на витребування документів, що стосуються оплати товару, або направлених на повернення товару, відповідач суду не надав.

Отже, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Надані відповідачем суду апеляційної інстанції додаткові докази, а саме про отримання 10.12.2013р. від позивача зазначеного рахунок-фактури № СФ-А-141 від 10.09.2012р. на суму 7296,12 грн., який був надісланий йому позивачем поштовим зв'язком, не спростовують вищенаведених висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій. передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає вірним висновок місцевого господарського суду, що відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати не виконав, доказів сплати не надав, правомірно встановив, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 7 296,12 грн., а відтак дійшов підставного висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача суми зазначеної заборгованості, а також стягнення з відповідача 3% річних у сумі 42,28 грн. за порушення грошового зобов'язання, які нараховані за період прострочення з 01.05.2013р. по 25.07.2013р. на суму 3648,06 грн. та з 01.06.2013р. по 25.07.2013р. на суму 3648,06 грн. - після спливу строку платежів за запропонованим відповідачем графіком.

Таким чином, викладені в рішенні місцевого господарського суду висновки відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги не можуть бути підставою для його скасування відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2013 року у справі № 904/6419/13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2013 року у справі №904/6419/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови підписано - 27.12.2013р.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя О.В. Березкіна

Суддя О.Г. Іванов