Рішення № 36391772, 25.12.2013, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд Чернігівської області

___________________________

14000, м. Чернігів, проспект Миру, 20 тел. 67-28-47 факс 77-44-62

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

25.12.2013 Справа № 927/1551/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія",

юридична адреса: вул. Садова, 19, с. Мазанка, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97530;

поштова адреса: просп. Перемоги, 5-А, м. Київ, 01135;

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1;

про стягнення 12 771,22 грн.

Суддя А.В.Романенко

за участю представників сторін:

від позивача: Л.А.Костюченко, довіреність №б/н від 06.11.2013, регіональний менеджер Чернігівської філії;

від відповідача: ОСОБА_3, представник за довіреністю №106 від 16.12.2013.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. .

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" подано позов до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 9 981,04грн основного боргу, 441,04грн пені та 2 250,53грн штрафу за договором №0558-515 від 03.12.2010, а також 3% річних у розмірі 98,61грн та відповідного судового збору.

Представниками сторін подано письмові клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, які прийнято судом.

Для залучення до матеріалів справи подано:

Представником позивача: письмове підтвердження про відсутність у провадженні господарського суду або іншого органу справи між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав, а також відсутність рішення цих органів з такого спору; Довідку та Витяг з ЄДР щодо відповідача (витяг з офіційного сайту irc.gov.ua); розрахунки сум боргу та штрафних санкцій; належним чином незавірені ксерокопії Статуту та наказу від 21.06.2013 №998-к про призначення генерального директора позивача.

Представником відповідача: відзив на позов, в якому проти позову заперечує посилаючись на відсутність боргу та просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В якості додатку подано належним чином незавірені ксерокопії: накладних б/н від 26.06.2013 на суму 4 200,60грн та від 19.06.2013 на суму 3 892,20грн, аркуш книги про оплату товару та аркуш з підписом невстановленої особи із зазначенням дати - 29.04.2013.

В усних поясненнях, посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача, в свою чергу зазначив, що накладними від 19.06.2013 на суму 3 892,20 та від 26.06.2013 на суму 4 200,60грн було повернуто товар представнику позивача Горновій та вручено їй готівку в сумі 1 483,56грн та 1 950,12грн, що підтверджується, на думку відповідача, доданими до відзиву документами.

Будь-яких інших документів на підтвердження своїх заперечень відповідачем суду не надано.

Розглянувши матеріали справи та подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до приписів ст.11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтями 626, 627 ЦК України визначено, зокрема, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У свою чергу, нормами ст.ст. 144, 180 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) встановлено, що майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

З матеріалів даної справи вбачається, що сторонами 03.12.2010 укладено Договір поставки №0558-515 (надалі - Договір).

Відповідно до частини першої ст. 265 ГК України, яка кореспондується з частиною першою ст. 712 ЦК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою ст. 712 ЦК України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В пунктах 1.1., 1.4., 2.5., 2.6. Договору сторонами врегульовано, що постачальник (позивач у справі) передає у власність покупця (відповідача у справі), а останній приймає і оплачує алкогольні та безалкогольні напої (надалі - товар) в асортименті партіями згідно накладних на умовах Договору. Всі поставки товару за накладними, оформленими сторонами протягом строку дії Договору, вважаються такими, що поставлені на підставі і в межах даного Договору, навіть за відсутності вказівки на даний Договір у накладній.

Поставка партій товару здійснюється протягом 3 робочих днів з моменту узгодження сторонами усної заявки покупця. Разом із товаром постачальник зобов'язаний надати покупцеві: накладну/ТТН із зазначенням асортименту, кількості, ціни та вартості партії товару; податкову накладну; документи на підтвердження якості товару. Підписана сторонами накладна свідчить, що постачальник передав покупцю вищевказані документи.

З доданих до позовної заяви накладних вбачається, що позивач на виконання умов Договору передав, а відповідач прийняв у власність товар - алкогольну продукцію на суму з ПДВ 11 252,64грн, що підтверджується видатковими накладними: від 07.06.2013 №РН-15-012203 на суму 1 676,28грн; від 14.06.2013 №РН-15-012742 на суму 3 892,20грн; від 21.06.2013 №РН-15-013441 на суму 4 200,60грн та від 28.06.2013 № РН-15-014025 на суму 1 483,56грн /копії в матеріалах справи/.

Заперечення відповідача стосовно того, що накладними від 26.06.2013 на суму 4 200,60грн та від 19.06.2013 на суму 3 892,20грн ним було повернуто позивачу товар отриманий за видатковими накладними від 14.06.2013 №РН-15-012742 на суму 3 892,20грн та від 21.06.2013 №РН-15-013441 на суму 4 200,60грн, спростовуються матеріалами справи.

Так, порядок повернення товару врегульовано сторонами в п.3.2. Договору від 03.12.2010, яким передбачено, що за умови відповідного зберігання і складування товару, його повернення можливо тільки у випадках:

- виробничого браку/прихованих недоліків, які неможливо було виявити під час звичайної перевірки;

- за письмовим погодженням сторін, за умови, що товар належної якості, має належний товарний вигляд і на момент повернення такого товару до спливу кінцевого терміну його зберігання залишилось не менше 3 місяців.

Натомість, відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження його звернення до позивача за погодженням повернення товару, як передбачено умовами спірного Договору.

У свою чергу, представник позивача заперечує щодо отримання позивачем повернутого товару та готівки у розмірі 1 483,56грн та 1 950,12грн від відповідача. Одночасно вказує на наявний в матеріалах справи двосторонньо підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків, в якому відповідачем, станом на 01.07.2013 визнано отримання товару за вказаними вище видатковими накладними, а відомості щодо часткового повернення товару чи часткової його оплати відсутні.

Згідно ст.ст. 32-34 та 36 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів у розумінні ст. 34 ГПК України на підтвердження відповідного виконання взятих на себе договірних зобов`язань, суд приходить до висновку про недоведеність його заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач товар отримав, отже враховуючи положення ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктами 2.7.-2.9. Договору сторонами передбачено, що покупець оплачує вартість кожної партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення грошових коштів до каси постачальника. Грошові кошти зараховуються в рахунок погашення заборгованості покупця поступово, починаючи з першої по даті неоплаченої накладної.

Покупець зобов'язаний оплатити кожну партію отриманого товару не пізніше 7 календарних днів з моменту її передачі.

Таким чином, отриманий товар за видатковою накладною від 07.06.2013 №РН-15-012203 відповідач зобов'язаний був оплатити до 14.06.2013 включно, за накладною від 14.06.2013 №РН-15-012742 - до 21.06.2013 включно, за накладною від 21.06.2013 №РН-15-013441 - до 28.06.2013 включно та від 28.06.2013 №РН-15-014025 - до 05.07.2013 включно.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе договірні зобов'язання щодо оплати поставленого товару вчасно та в повному обсязі не виконав.

Часткову оплату товару здійснив у розмірі 1 271,60грн, що підтверджується матеріалами справи. Враховуючи часткову оплату товару, заборгованість відповідача перед позивачем на день ухвалення даного судового рішення становить 9 981,04грн.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України та ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення вищевказаних норм чинного законодавства України взяті на себе зобов'язання не виконав, за поставлений товар своєчасно та в повному розмірі не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення боргу є обґрунтованими і підлягають задоволенню в сумі 9 981,04грн.

Чинним законодавством України визначено, що при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ст.549 ЦК України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Згідно частини першої ст.230 та частини четвертої ст.231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання.

Так, у п. 4.1. Договору сторони визначили, що в разі недотримання строків оплати, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення. У разі якщо прострочка складає більше ніж 30 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 20% вартості товару.

Посилаючись на вказаний вище пункт договору позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 2 250,53грн та пеню у розмірі 441,04грн за зазначені у розрахунках періоди.

Одночасно, позивач просить стягнути з відповідача три відсотки річних у сумі 98,61грн за видатковою накладною від 07.06.2013 №РН-15-012203 за період з 15.06.2013 по 21.10.2013; за накладною від 14.06.2013 №РН-15-012742 з 22.06.2013 по 21.10.2013; за накладною від 21.06.2013 №РН-15-013441 з 22.06.2013 по 21.10.2013 та від 28.06.2013 №РН-15-014025 з 06.07.2013 по 21.10.2013.

Відповідно до частини другої ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, користуючись своїм правом, здійснив перевірку наданих позивачем розрахунків пені, штрафу та 3% річних та дійшов висновку, що розрахунок пені та 3% річних не відповідають чинному законодавству України та матеріалам справи, зокрема, щодо видаткової накладної від 21.06.2013 №РН-15-013441 штрафні санкції за якою нараховуються починаючи з 29.06.2013, а не з 22.06.2013 /п.2.9. Договору/, а тому підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі: по пені у розмірі 429,76грн, по 3% річних у розмірі 96,19грн та по штрафу 2 250,53грн.

Враховуючи викладені вище обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Оскільки спір виник з вини відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 720,50грн витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 22, 32-34, 36, 43, 49, 82-85, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_3, виданий Коропський РВ УМВС України в Чернігівській області 09.04.1997 (відомості щодо розрахункових рахунків відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" юридична адреса: вул. Садова, 19, с. Мазанка, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97530; поштова адреса: просп. Перемоги, 5-А, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 36499654 (п/р 2600716690 КРД АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 324021) 9 981,04грн боргу, 429,76грн пені, 2 250,53грн штрафу, 3% річних у розмірі 96,19грн та 1 720,50грн витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя А.В.Романенко

Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2013.

Суддя А.В.Романенко