Рішення № 36391706, 18.12.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2013 р. Справа № 914/4079/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засіданні Мак Х.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ШВАРЦМЮЛЛЕР УКРАЇНА", с.Стоянка, Києво-Святошинський район, Київська область

до відповідача Приватного підприємства "ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ", с.Розвадів, Миколаївський район, Львівська область

про стягнення 223 324,54 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Андрієвська І.В. - представник (довіреність №б/н від 16.10.2013р.);

від відповідача Герей О.Д. - представник (довіреність №290 від 18.11.2013р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "ШВАРЦМЮЛЛЕР УКРАЇНА" до Приватного підприємства "ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ" про стягнення 223 324,54 грн., з яких 202 298,82 грн. основного боргу, 1013,11 грн. інфляційних нарахувань, 5 204,34 грн. три проценти річних та 14 808,27 грн. пені.

Ухвалою суду від 04.11.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 20.11.2013р.

Ухвалою суду від 20.11.2013р. розгляд справи відкладено на 04.12.2013р. з підстав, викладених в ухвалі суду.

Ухвалою суду від 04.12.2013р. розгляд справи відкладено на 18.12.2013р. з підстав, викладених в ухвалі суду.

Представник позивача подав письмове пояснення вх. №54646/13 від 18.12.2013р., в якому повідомив суд про те, що 06.09.2012р. відповідач частково оплатив борг у розмірі 40 000,00 грн., при цьому вказавши призначення платежу згідно договору №021/12 купівлі-продажу товару в кредит з відстроченням платежу 18.04.2012р. За усною домовленістю позивача та відповідача, частину цієї оплати (у розмірі 36 958,82 грн.) було зараховано на оплату по договору №029/11 від 12.08.2011р. (договір не є предметом спору), а залишок у розмірі 3 041,18 грн. на оплату по договору №021/12 купівлі-продажу товару в кредит з відстроченням платежу від 18.04.2012р. В підтвердження усної домовленості позивач посилається на лист-відповідь №133 від 30.05.2013р. на вих. №654/13 від 20.05.2013р., а також на проект договору про внесення змін до договору №021/12 від 18.04.2012р. купівлі-продажу товару в кредит з відстроченням платежу. Як вбачається з п.1.2. проекту до договору відповідач визнав борг в сумі 247 298,82 грн. Вищевказаний проект договору було надіслано відповідачем на адресу позивача з метою внести зміни щодо строків сплати залишку заборгованості.

Крім того, представник позивача на виконання вимогу ухвали суду від 04.12.2013р. в судовому засіданні долучив до матеріалів справи додаткові докази, якими обґрунтовано позов.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві, стягнути з відповідача заборгованість за невиконання умов договору купівілі-продажу № 021/12 від 18.04.2012р. 223 324,54 грн., з яких 202 298,82 грн. основний борг, 1013,11 грн. інфляційних нарахувань, 5 204,34 грн. три проценти річних та 14 808,27 грн. пені.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову з підстав викладених у заяві (вх.№54044/13 від 16.12.2013р.), у задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю. При цьому представник відповідача зазначив, що відповідачем було сплачено 240 000,00 грн. за договором №021/12 купівлі-продажу товару в кредит з відстроченням платежу від 18.04.2012р. При цьому оплата здійснювалась за реквізитами рахунків повідомлених позивачем по телефону. Відтак залишок боргу становить 80340,00 грн., проте відповідач вважає, що заборгованість виникла з вини позивача, оскільки останній не надав відповідачу відповідних рахунків ні в усній, ні в письмовій формі. Відтак, посилаючись на ч.4ст.612, ч.1 ст.613 ЦК України, представник відповідача вважає, що має місце прострочення кредитора, оскільки строк оплати боргу в сумі 80340,00 грн. який відповідачем не заперечується, ще не настав.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін суд,-

встановив:

18.04.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ШВАРЦМЮЛЛЕР УКРАЇНА" (продавець) та Приватним підприємством "ЗЕЛЕНИЙ ГАЙ" (покупець) було укладено договір №021/12 купівлі-продажу товару в кредит з відстроченням платежу (далі по тексту - договір), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує 1 (один) бортовий - тентовий напівпричіп - SCHWARZMULLER, тип «J203», виробництва компанії SCHWARZMULLER (надалі - товар), відповідно технічної специфікації додаток №1, який є невід'ємною частиною цього договору та зобов'язується прийняти товар та сплатити за товар в повному обсязі, в строки, порядку та на умовах передбачених цим договором.

Згідно п.2. договору ціна 1 (однієї) одиниці нового напівпричепа SCHWARZMULLER, тип «J203» становить: 320 340,00 грн. у т.ч. ПДВ.

Згідно п.4.1. договору товар по даному договору поставляється з відстроченням платежу на наступних умовах:

- авансовий платіж у розмірі 30% від загальної суми товару - 96 102,00 грн. включаючи ПДВ у гривневому еквіваленті згідно п.2.1. цього договору, покупець повинен сплатити до 30.05.2012р.

- залишок суми - відстрочений платіж у розмірі 70% від загальної суми договору, зазначеної в п.2.1. цього договору, що становить 224 238,00 грн. повинен бути сплаченим в порядку та в строки , зазначені в графіку платежів (додаток №2) до цього договору. При цьому відстрочений платіж повинен бути сплачений повністю не пізніше 07.12.2012р.

Позивач на виконання умов договору №021/12 продав відповідачу в кредит товар на загальну суму 320 340,00 грн. з відстроченням платежу, що підтверджується: видатковою накладною № SM-0000678 від 01.06.2012р., актом приймання-передачі від 01.06.2012р. товару - напівпричепа SCHWARZMULLER, тип «J203», довідкою-рахунком серії ДПІ №318127 від 01.06.2012р.

Як стверджує позивач, відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за проданий в кредит товар провів частково, а саме на суму 118 041,18 грн., відтак, основний борг складає 202 298,82 грн.

Позивач керуючись умовами п.9.1., у зв'язку із простроченням оплати за товар нарахував відповідачу пеню, яка згідно ним розрахунку за період з 08.12.2012р. по 08.06.2013р. становить 14 808,27 грн.

Крім того, позивач керуючись ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 1 013,11 грн. інфляційних втрат та 5 204,34 грн. три проценти річних.

Отже, загальна сума заборгованості становить 223 324,54 грн., з яких 202 298,82 грн. основний борг, 1013,11 грн. інфляційні нарахування, 5204,34 грн. три проценти річних та 14 808,27 грн. пеня.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторонам (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Факт виконання позивачем зобов'язань по договору підтверджується видатковою накладною № SМ-0000678 від 01.06.2012р. відповідно до якої позивач передав, а відповідач прийняв через свого представника на підставі довіреності № 50 від 01.06.2012р. напівпричіп SCHWARZMULLER, тип «J203» шасі VAVJ20339ВН304444 в кількості 1 шт. на загальну суму 320 340,00 грн.

Крім того, між сторонами було підписано акт приймання-передачі від 01.06.2012р. товару - напівпричепа SCHWARZMULLER, тип «J203» та позивачем видано довідку-рахунок серії ДПІ №318127 від 01.06.2012р.

Факт отримання напівпричепу SCHWARZMULLER, тип «J203» шасі VAVJ20339ВН304444 в кількості 1 шт. на загальну суму 320 340,00 грн. відповідач не заперечує.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положенням п.4.1. договору передбачено, що товар по даному договору поставляється з відстроченням платежу на наступних умовах: - авансовий платіж у розмірі 30% від загальної суми товару - 96 102,00 грн. включаючи ПДВ у гривневому еквіваленті згідно п.2.1. цього договору, покупець повинен сплатити до 30.05.2012р. - залишок суми - відстрочений платіж у розмірі 70% від загальної суми договору, зазначеної в п.2.1. цього договору, що становить 224 238,00 грн. повинен бути сплаченим в порядку та в строки , зазначені в графіку платежів (додаток №2) до цього договору. При цьому відстрочений платіж повинен бути сплачений повністю не пізніше 07.12.2012р.

Відповідач частково оплатив товар 06.09.2012р., 08.10.2012р., 13.11.2012р, 25.01.2013р.. 11.06.2013р. на загальну суму 150 000,00 грн. Вказану суму позивач зарахував наступним чином: із суми 40 000,00 грн. сплаченої згідно платіжного доручення №712 від 06.09.2012р. позивач за згодою відповідача зарахував як оплату в розмірі 36 958, 82 грн. на погашення боргу по іншому договору укладеному між сторонами (договір № 029/11 від 12.08.2011р.), залишок в сумі 3041,18 грн. зараховано як оплату боргу по договору № 021/12 від 18.04.2012р.

Інші оплати проведені 08.10.2012р. на суму 30 000,00 грн., 13.11.2012р. на суму 20000,00 грн., 25.01.2013р. на суму 20 000,00 грн., 11.06.2013р. на суму 45 000,00 грн. зараховані як оплата боргу по договору № 021/12 від 18.04.2012р.

Відтак, по договору № 021/12 від 18.04.2012р. відповідач оплатив 118 041,18 грн., отже борг становить 202 298,82 грн.

З метою врегулювання спору позивач звертався до відповідача із претензією № 654 від 20.05.2013р. про сплату заборгованості.

30.05.2013р. відповідач надав відповідь за вих.№133, в якій зазначив, що причиною невиконання ним зобов»язання по оплаті товару згідно договору № 021/12 від 18.04.2012р. є фінансові витрати відповідача на виконання рішення господарського суду Львівської області про стягнення боргу на користь банку «Надра» боргу в сумі 2 221 374,07 грн. (щомісячні оплати з червня 2012р. по лютий 2013р. в сумі 94 053,93 грн.). З огляду на вказане, відповідач просив внести зміни до договору № 021/12 від 18.04.2012р. При цьому до відповіді на претензію було долучено проект змін до договору № 021/12 від 18.04.2012р. підписаний зі сторони відповідача, в якому запропоновано графік погашення боргу. При цьому в п.1.2. проекту змін до договору вказано, що розмір боргу покупця перед продавцем на час укладення договору про внесення змін, тобто станом на травень 2013р. складає 247 298,82 грн.

Позивач не підписав вказані зміни до договору. Водночас у претензії від 19.09.2013р. вих. № 727/13 зазначив про сплив строку 02.09.2013р. та неоплату в цей строк відповідачем боргу в сумі 202 298,82 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 202 298,82 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Твердження відповідача про порушення позивачем умов договору №021/12 від 18.04.2012р. є безпідставними, оскільки положеннями п.4.1. договору визначено кінцеву дату - 07.12.2012р., не пізніше якої відповідач повинен був оплатити усю суму відстроченого платежу.

Відтак, факт невиставлення позивачем рахунків не є порушенням умов договору та не може бути підставою звільнення відповідача від обов"язку щодо оплати боргу за отриманий ним напівпричіп.

Як вбачається із наданих відповідачем платіжних доручень № 425 від 01.06.23012р., № 463 від 13.06.2012р., № 427 від 19.06.2012р., № 485 від 21.06.2012р., № 521 від 03.07.2012р. в підставах платежу відповідач посилався на рахунки.

На вимогу суду відповідач не надав вказаних рахунків, пояснивши, що реквізити рахунків повідомлялись позивачем телефоном.

Водночас, як пояснив представник позивача, рахунки, на які посилається відповідач в підставах платежу виставлялись іншим юридичним особам.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Водночас, суд не може погодитись з розрахунком інфляційних втрат зроблених позивачем з огляду на таке.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р., № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Нарахування індексу інфляції у розумінні ст. 625 ЦК України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці.

Як вбачається із долученого позивачем до матеріалів справи розрахунку позовних вимог, він просить стягнути з відповідача втрати від інфляції за грудень 2012р., за січень 2013р. та травень 2013р. всього на суму 1 013,11 грн. Тобто, позивач при обчисленні інфляційних втрат порушив ланцюговий метод нарахування, обравши окремі місяці в яких була інфляція, не враховуючи при цьому дефляцію.

Згідно проведеного судом розрахунку за період вказаний позивачем у розрахунку, а саме з 08.12.2012р. по 31.05.2013р. до стягнення підлягає 809,80 грн. інфляційних втрат (заборгованість 202 298,82 грн., період з 08.12.2012р. по 31.05.2013р., сукупний індекс інфляції 1,004).

Дослідивши поданий позивачем розрахунок 3% річних суд встановив, що при їх нарахуванні позивач завищив суму 3 %, оскільки не врахував, що кількість днів у 2012р. становить 366, а не 365.

Відтак, згідно проведеного судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягає 5 203,24 грн. за період з 08.12.2012р. по 16.10.2013р. (за період з 08.12.2012р. по 31.12.2012р. кількість днів прострочки 24, кількість днів у році 366, відтак 3% річних за цей період 397,96 грн.; за період з 01.01.2013р. по 16.10.2013р. кількість днів прострочки 289, кількість днів у році 365, відтак 3% річних за цей період становить 4 805,28 грн.).

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що в разі прострочення покупцем строку оплати згідно з п.4.1.2 більш ніж на 5 (п"ять) робочих днів покупець повинен сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від фактично несплаченої частки товару за кожен день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач нарахував пеню за період з 08.12.2012р. по 08.06.2013р.

Перевіривши правильність нарахуванні пені судом встановлено, що пеня за вказаний період з врахуванням різної кількості днів у 2012 та 2013 роках становить 15 208,52 грн. грн. за період з 08.12.2012р. по 08.06.2013р. (з 08.12.2012р. по 31.12.2012р. кількість днів прострочки 24, розмір подвійної облікової ставки 15%, кількість днів у році 366 відтак, сума пені за цей період 1 989,82 грн.; за період з 01.01.2013р. по 08.06.2013р. кількість днів прострочки 159, розмір подвійної облікової ставки 15%, кількість днів у році 365 відтак, сума пені за цей період 13 218,70грн.).

Водночас, слід зазначити, що суд не може вийти за межі позовних вимог та стягнути більшу суму пені ніж заявлено позивачем, відтак до стягнення з відповідача підлягає пеня в сумі 14 808,57 грн.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення частково.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору платіжним дорученням № 411 від 16.10.2013р. на суму 4466,49 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.11, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 627-629, 655, 663 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232, ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 49, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов, задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Зелений гай" (81 634, Львівська область, Миколаївський район, с.Розвадів, вул.Сагайдачного, 72, р/р 2600540001014 у Львівській філії АТ КБ "Хрещатик", МФО 385468, код ЄДРПОУ 30418517) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шварцмюллер Україна", (08114, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Стоянки, 21-й кілометр Житомирського шоссе, буд.11, р/р 26004001304509 в АТ "ОТП Банк" в м.Києві, МФО 300528, код ЄДРПОУ 33296133), основний борг в сумі 202 298,82 грн., 809,80 грн. інфляційних втрат, 5 203,24 грн. три проценти річних, 14 808,27 грн. пені та 4 462,40 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

6. Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 23.12.2013р.

Суддя Сухович Ю.О.