Рішення № 36391572, 16.12.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" грудня 2013 р.Справа № 916/2223/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Експертне агентство "Укрконсалт";

до відповідача: Державного закладу "Український медичний центр реабілітації матері та дитини Міністерства охорони здоров'я України";

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерства охорони здоров'я України;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області;

про стягнення вартості поліпшень об'єкту нерухомого майна за договором оренди

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Широкобород С.М. - довіреність від 20.05.2013 року;

від відповідача: Ніколаєва Г.О. - довіреність від 08.04.2013 року;

від третьої особи (МОЗ України): не з'явився.

від третьої особи (Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області): Лисюк В.В. - довіреність №20 від 17.01.2013р.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю Експертне агентство "Укрконсалт" звернувся до господарського суду з позовною заявою до Державного закладу "Український медичний центр реабілітації матері та дитини Міністерства охорони здоров'я України", в якій просить суд стягнути з відповідача вартість поліпшень орендованого майна у розмірі 384 277,6 грн., які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди відповідно до договору від 26.11.2002 року про оренду нежитлового приміщення загальною площею 48,2 кв.м. та договору від 26.11.2002 року про оренду нежитлового приміщення загальною площею 115,4 кв.м., а також стягнути судовий збір у розмірі 7 685,55 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що Орендодавець (відповідач) листом від 2420/01 від 15.12.2001 року та листом б/н від 30.12.2002 року погодив проведення капітального ремонту орендованих приміщень першого поверху загальною площею 48,2 кв.м. та приміщень підвалу загальною площею 115,4 кв.м., розташованих в будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Маріїнська, 2 в сумі 181 482,00 грн., а листом б/н від 28.05.2006 року погодив надану позивачем проектно-кошторисну документацію на проведення ремонтних робіт орендованих приміщень в сумі 200 050,00 грн.

Крім того, позивач зазначає, що аудиторською довідкою від 14.11.2008 року № 1/14 Про підтвердження джерел фінансування капітальних витрат, проведених поліпшень при капітальному ремонті орендованого приміщення підвалу та першого поверху загальною площею 169,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Одеса, Італійський бул.7 ріг вул. Маріїнська, 2, станом на 01.11.2008 року, виданою аудиторською фірмою «Істина», було підтверджено капітальні витрати у розмірі 384 277,6 грн. Таким чином, вартість об'єкту оренди було збільшену на цю суму.

Ухвалою суду від 23.08.2013р. було порушено провадження у справі №916/2223/13 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні 13.09.2013р.

Ухвалою суду від 13.09.2013 року у зв'язку із нез'явленням в судове засідання представника відповідача, неподання витребуваних ухвалою суду доказів, а також у зв'язку із необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 02.10.2013 року.

У судовому засіданні 02.10.2013 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві, надав пояснення, згідно яких зазначив, що орендовані позивачем приміщення на момент укладення договору знаходилися в жахливому стані та були непридатні для використання у якості офісу, що підтверджується наявним в матеріалах справи висновком про технічний стан приміщень від 27.05.2005 року, у зв'язку з чим ним були проведені відповідні ремонтні роботи.

Представник відповідача, заперечуючи у судовому засіданні проти позову, наполягав на тому, що позивач з відповідним позовом повинен був звертатися ще у 2005 році. Проте, як зазначав представник позивача, позивач вважає свої права порушеними з моменту втрати цього приміщення внаслідок визнання недійсним договору купівлі-продажу.

У судовому засіданні 02.10.2013 року було оголошено перерву до 14.10.2013 року.

Ухвалою суду від 14.10.2013 року, за клопотанням представника позивача строк розгляду справи було продовжено на п'ятнадцять днів в порядку ст. 69 ГПК України та у зв'язку із нез'явленням в судове засідання представника відповідача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також неподанням витребуваних ухвалою суду доказів, розгляд справи було відкладено на 04.11.2013 року.

04.11.2013 року у судове засідання з'явилися представники сторін. Представник відповідача надав суду заперечення на позов (т.3, а.с.129-130), згідно яких зазначає, що відповідно до чинного законодавства вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає.

Крім того, в обґрунтування заперечень відповідач вказує на те, що ним не було погоджено ні проведення капітального ремонту в 2002 році, ні проектно-кошторисної документації на проведення ремонтних робіт у 2006 році, зазначаючи, що листи, на які посилається позивач щодо нібито погодження ним здійсненого позивачем ремонту, є фальсифікованими.

З огляду на зазначене, судом з метою об'єктивного розгляду справи відповідача було зобов'язано у наступне судове засідання надати книгу вихідної кореспонденції Медичного центру реабілітації дітей з соматичними захворюваннями Міністерства охорони здоров'я України, яка підтверджує відсутність листів, на що посилається відповідач у своїх запереченнях; письмові пояснення головного лікаря з приводу підписання чи непідписання зазначених листів; письмові пояснення щодо нумерації вихідної кореспонденції відповідно до правил діловодства; письмові пояснення щодо строку звернення позивача до суду з позовом про стягнення вартості поліпшення майна із зазначенням дати, коли, на думку відповідача, таке право було порушено; докази виконання наказу Міністерства охорони здоров'я України від 18.02.2002 року № 65 щодо реорганізації установи.

У зв'язку із чим, ухвалою суду від 04.11.2013 року було відкладено розгляд справи на 20.112013 року. Крім того, до участі у справі у якості іншого відповідача було залучено Регіональне відділення Фонду державного майна по Одеській області, з огляду на те, що договори оренди, укладені між сторонами 26.11.2002 року, які є підставою позовних вимог, були погоджені Регіональним відділенням Фонду державного майна по Одеській області.

20.11.2013 року у судове засідання з'явився представник позивача та представник відповідача 1.

Представник відповідача 2 (Регіонального відділення Фонду державного майна по Одеській області) у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про його час та дату, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням від 08.11.2013 року (т.3,а.с.144), про поважність причин відсутності суд не повідомив, витребуваних ухвалою суду доказів не надав, клопотань щодо розгляду справи за його відсутності до суду не надходило.

Представник відповідача 1 на виконання вимог ухвали суду надав копії з журналу вихідної кореспонденції для залучення до матеріалів справи, а також безпосередньо самі журнали вихідної кореспонденції суду для огляду, звертаючи увагу на відсутність реєстрації листів на які посилається та обґрунтовує позовні вимоги позивач.

Представник позивача в свою чергу надав суду копію листа від 05.10.2005 року за вих. № 62, адресованого відповідачем 1 Першому заступнику міністра охорони здоров'я України Ханенку С.М., зазначаючи, що відповідач 1 сам вказує та підтверджує, що за період оренди майна позивачем було виконано ремонтні роботи на суму 128 465, 00 грн. та те, що планується виконання в майбутньому ремонтних робіт на суму 200 000 грн.

Крім цього, представником позивача було надано клопотання про витребування у Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації копії листів щодо проведення ремонтних робіт, надання дозволу на проведення ремонтних робіт, вартості ремонтних робіт, технічного стану приміщень (т.3,а.с.155), яке було судом відхилене з огляду на те, що воно не містило відомостей, які є обов'язковими у відповідності до ст. 38 ГПК України, зокрема обставин, що перешкоджають їх самостійному наданню.

Ухвалою суду від 20.11.2013 року у зв'язку із нез'явленням в судове засідання представника відповідача 2, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, неподання витребуваних ухвалою суду доказів, розгляд справи було відкладено 04.12.2013 року.

У судове засідання 04.12.2013 року з'явився представник позивача та представник відповідача 2, представник відповідача 1 не з'явився, проте, від нього до канцелярії суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (т.3,а.с.164).

Представник відповідача 2 надав суду клопотання про здійснення заміни процесуального статусу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області у справі, з відповідача на третю особу та залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерства охорони здоров'я України, а також в прохальній частині цього клопотання просив суд при винесенні рішення застосувати інститут позовної давності.

Представник позивача погодився з клопотанням щодо заміни процесуального статусу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області. Щодо залучення Міністерства охорони здоров'я України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залишив це питання на розсуд суду, щодо інституту позовної давності зауважив, що вважає, що право на звернення до суду з відповідним позовом виникло з моменту рішення про виселення, а тому загальна позовна давність строком 3 роки повинна відраховуватися з жовтня 2012 року.

Судом вказане клопотання було задоволено частково, а саме задоволено в частині залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерства охорони здоров'я України, щодо здійснення заміни процесуального статусу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області у справі суд зазначив, що воно буде розглядатися у наступному судовому засіданні і буде вирішено при розгляді справи по суті.

З огляду на зазначене, ухвалою суду від 04.12.2013 року залучено Міністерство охорони здоров'я України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та відкладено розгляд справи на 16.12.2013 року.

У судове засідання, призначене на 16.12.2013 року, з'явився представник позивача та представники відповідачів.

Третя особа - Міністерство охорони здоров'я України у судове засідання не з'явилось, хоча належним чином було повідомлене про час та дату судового засідання, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення від 10.12.2013 року (т.3 а.с.181).

Представник відповідача 1 надав суду заперечення на позов, згідно яких зазначає, що договори оренди між позивачем та ним втратили силу у 2006 році.

Як зазначає відповідач 1 у запереченнях на позов, відповідно до ЦК України, до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давніть в один рік. Перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача - з моменту припинення договору найму, тому позивач повинен був звернутися з вимогами про стягнення вартості поліпшень орендованого майна у термін 1 рік після одержання розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 17.04.2006 року № 287/А-2006.

Крім цього, у запереченнях на позов, відповідач 1 вказує, що згідно аудиторської довідки № 1/14 від 14.11.2008 року, 04.08.2006 року між позивачем та Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини був укладений договір оренди, що підтверджує втрату чинності договорів оренди, укладених між позивачем та відповідачем 1.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві, зауваживши те, що ним не було порушено строку позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом.

Представник відповідача 1 заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у запереченнях на позов, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог, а також на сплив терміну позовної давності щодо подання такого роду позову.

Представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області зазначив, що по вищевказаним договорам він не є стороною і ним тільки здійснювалось погодження розміру орендної плати. Просив суд відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог, послався на сплив терміну позовної давності для подання позову.

У судовому засіданні 16.12.2013 року, за результатом розгляду клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, судом було оголошено ухвалу в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України про припинення провадження у справі в частині вимог до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області та ухвалу в порядку ст. 27 ГПК України про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя є захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як встановлено судом, позовні вимоги ТОВ ЕК"Укрконсалт" щодо стягнення вартості поліпшень орендованого майна ґрунтуються на положеннях договорів оренди, укладених 26.11.2012 року між Медичним центром реабілітації матері та дитини Міністерства охорони здоров'я України" та ТОВ ЕК «Укрконсалт» (т.2 а.с.109-113, 115-119).

Оцінюючи заявлені ТОВ ЕК"Укрконсалт" вимоги, суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, 26.11.2012 року між Медичним центром реабілітації матері та дитини Міністерства охорони здоров'я України" та ТОВ ЕК «Укрконсалт» укладено договори оренди.

Відповідно до предмету вказаних договорів позивачу було передано в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно у вигляді нежитлового приміщення, загальною площею 48,2 кв.м., розташованого на першому поверсі поліклініки для розташування офісних приміщень, розміщене за адресою: м. Одеса, вул. Маріїнська, 2, що знаходиться на балансі Медичного центру реабілітації матері та дитини МОЗ України, вартість якого визначена відповідно до звіту про оцінку і станом на 21.11.2002 року становила 39 350,00 грн. (т.2 а.с.109-113), а також окреме індивідуально визначене майно у вигляді нежитлового приміщення, загальною площею 115,4 кв.м., розташованого в підвалі поліклініки для розташування офісних та підсобних приміщень, розміщене за адресою: м. Одеса, вул. Маріїнська, 2, що знаходиться на балансі Медичного центру реабілітації матері та дитини МОЗ України, вартість якого визначена відповідно до звіту про оцінку і станом на 21.11.2002 року становила 49 956,00 грн. (т.2 а.с.115-119).

Пунктом 6.3 та пунктом 6.2 вказаних договорів сторони погодили, що Орендар має право з дозволу Орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості.

Пунктом 7.4 договору оренди нежитлового приміщення, загальною площею 48,2 кв.м., розташованого на першому поверсі поліклініки для розташування офісних приміщень, розміщене за адресою: м. Одеса, вул. Маріїнська, 2 встановлено, що Орендодавеь зобов'язаний відшкодовувати Орендарю вартість зроблених останнім невідокремлюваних поліпшень орендованого майна, за наявності дозволу Орендодавця на такі поліпшення в межах суми збільшеної вартості орендованого майна в результаті таких поліпшень.

У договорі оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 26.11.2002 року на загальну площу 115,4 кв.м., зазначені положення відсутні.

Разом з тим ідентичними пунктами (10.5) договорів сторони визначили, що у разі припинення або розірвання договору поліпшення орендованого майна, здійснені Орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна, не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю Орендаря. Питання компенсації Орендодавцем збільшення вартості орендованого майна в результаті зазначених невідокремлюваних поліпшень вирішується відповідно до умов договорів та чинного законодавства.

Згідно приписів ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», якщо Орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою Орендодавця поліпшення майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, Орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди. Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених Орендарем без згоди Орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає.

Проаналізувавши зміст вищевказаних пунктів договорів та положення ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», суд вважає, що зазначеними нормами передбачено обов'язок відшкодування вартості зроблених за згодою орендодавця поліпшень виключно у разі, якщо внаслідок таких поліпшень збільшилась вартість орендованого майна і тільки в рамках такого збільшення.

З огляду на викладене, предметом доведення по даній справі є юридичний склад, що включає до себе факт збільшення вартості орендованого майна в результаті зроблених поліпшень, при цьому зазначена вартість має бути визначена в установленому законодавством порядку, а також наявність на проведення таких поліпшень згоди орендодавця.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ст. 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позивачем, в порушення вимог вказаних статей не доведено належним чином факт збільшення вартості майна внаслідок проведених робіт.

При цьому, аудиторська довідка не є належним доказом у розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки, по-перше, нею лише проведено аналіз джерел фінансування капітальних витрат, здійснених поліпшень при капітальному ремонті орендованого підвального приміщення підвалу і першого поверху загальною площею 169,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Одеса, Італійський бульвар, 7, вулиці Маріїнської, 2, а, по-друге, дана довідка була складена для Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації відповідно з діючим законодавством і не повинна використовуватися для будь-яких інших цілей.

Крім того, аналізуючи докази, подані позивачем в якості доведення факту надання дозволу орендодавця, суд вказує наступне.

Щодо надання погодження на проведення капітального ремонту орендованого приміщення підвалу, загальною площею 115,4 кв.м. у м. Одесі, по вул. Маріїнська, 2 відповідно до договору від 26.11.2002 року у відповідності до п.п.1,2, 6.3, 7.4. позивач посилається на лист від 30.12.2002 року за вих. № 2245/02, адресований відповідачем позивачу (т.2 а.с.99,189). При цьому, суд звертає увагу, що дані листи за своїм змістом є ідентичними, однак, написання дат та номерів здійснені різними почерками, а підпис головного лікаря не скріплений відповідною печаткою установи.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано копію листа від 15.11.2001 року № 2420/1 (т.2, а.с.104), яким, як зазначає він, відповідачем надавалась згода на проведення капітального ремонту орендованого приміщення площею 48,2 кв.м. по вул. Маріїнська, 2. Проте, в зазначеному листі не вказано суму, на яку планується здійснити ремонтні роботи

Знову ж таки, з огляду копії листа без дати та без вихідного номеру, наданого позивачем (т.2,а.с.107), яким нібито відповідачем погоджено проведення капітального ремонту приміщення підвалу, площею 114,4 кв.м. вбачається, що у його змісті відсутня сума, на яку планується проведення ремонту, а також неправильно вказана площі орендованого майна (вказано 114,4 кв.м., по договору - 115,4 кв.м.).

Така ж сама ситуація і з листом, який наявний в матеріалах справи (т.2,а.с.98), в якому також відсутня дата та вихідний номер та не вірно зазначено площу орендованого майна.

Здійснюючи аналіз листа, що міститься в матеріалах справи (т.2,а.с.103) щодо нібито погодження відповідачем проведення капітального ремонту орендованих приміщень на суму 181 482, 00 грн. суд зазначає, що як і у вищезазначених листах, у ньому відсутні дата та вихідний номер, крім того, підпис головного лікаря на вказаному листі не скріплений печаткою установи відповідача.

Крім того, в підтвердження факту проведення робіт позивач посилається на наявний у матеріалах лист від 05.10.2005 року за вих. №62 (т.2 а.с.101), адресований відповідачем Першому заступнику міністра охорони здоров'я України Ханенку С.М., згідно якого відповідач зазначає, що за період оренди майна позивачем було виконано ремонтні роботи на суму 128 465,00 грн. та те, що планується виконання в майбутньому ремонтних робіт на суму 200 000,00 грн.

Разом з тим, згідно до аудиторської довідки, якою позивач також обґрунтовує позовні вимоги, станом на 05.10.2005 року вартість залишку невиконаних робіт склала лише 13 404 грн. З огляду на вищезазначене, суд критично відноситься до листів, наданих представником позивача, оскільки їх зміст та оформлення є досить суперечливими, що в свою чергу позбавляє можливості вважати такі докази належними та допустимими в розумінні ст. 34 ГПК України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем також не доведено факту надання йому дозволу відповідачем на проведення ремонтних робіт на суму, яка заявлена до стягнення.

Аналізуючи заяву відповідача про застосування позовної давності, суд вказує наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 786 ЦК України до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність в один рік. Перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача - з моменту припинення договору.

Таким чином, законом чітко передбачено початок перебігу строку позовної давності, а посилання позивача на те, що перебіг строку починається з моменту, коли він довідався про порушення свого права, а саме: з моменту визнання договору купівлі-продажу недійсним, не приймаються судом до уваги у зв'язку з необґрунтованістю та невідповідністю чинному законодавству.

Проте, суд зауважує, що відповідно до правової позиції, відображеної у п. 2.2 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 року № 10, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

За таких обставин, суд не застосовує строку позовної давності у зв'язку із тим, що позивачем не було доведено порушення права та майнового інтересу, за захистом якого він звернувся до суду з відповідним позовом.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача вартості поліпшень орендованого майна у розмірі 384 277,6 грн., які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди відповідно до договору від 26.11.2002 року про оренду нежитлового приміщення загальною площею 48,2 кв.м. та договору від 26.11.2002 року про оренду нежитлового приміщення загальною площею 115,4 кв.м. у зв'язку з їх недоведеністю.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Експертне агентство "Укрконсалт", судові витрати, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 23.12.2013р.

Суддя Щавинська Ю.М.