Рішення № 36391382, 25.12.2013, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/2715/13-ц

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

___________

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

Р І Ш Е Н Н Я

іменем У К Р А Ї Н И

25.12.2013 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Муругова В.В., при секретарі Фельчину Р.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ПАТ „Дельта Банк та відповідачем ОСОБА_1 26.03.2008 року було укладено кредитний договір № 002-14983-260308, за яким позивач надав відповідачу кредит шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії на загальну суму 3000 грн. Відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобовязання та не здійснює щомісячні погашення по кредиту, процентам за користування кредитом. Оскільки відповідач істотно порушує умови угоди та не виконує взяті на себе зобов'язання, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача 3160 гривень, із яких: 955 грн. заборгованість за кредитом, 2205 грн. заборгованість з комісії.

Від представника позивача надійшла заява про підтримання позову та розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, вказавши, що тривалий час здійснював платежі та сплатив значно більшу суму, аніж отримав у кредит, тому вважає, що не має заборгованості перед банком.

Вислухавши пояснення відповідача та дослідивши наявні у справі матеріали (договір № 002-14983-260308 від 26.03.2008 року на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки; тарифи на обслуговування платіжних карток; анкету позичальника; розрахунок заборгованості), суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог і можливість задоволення позову.

В судовому засіданні встановлено, що 26.03.2008 року між ТОВ КБ „Дельта (правонаступником якого є ПАТ „Дельта Банк) та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 002-14983-260308, за яким позивач надав відповідачу кредит, встановивши на день укладання договору кредитний ліміт в сумі 3000 грн., під 0,00001 % річних.

Відповідно до п. 1.4 договору кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснюється протягом 364 календарних днів.

За п. 2.4 договору банк щомісячно нараховує проценти за користування кредитною лінією, який відповідно до п. 1.1.1 Тарифів, що є додатком до договору, становить 19,90% річних та нараховується щомісячно за кожен день користування.

Відповідно до п.2.3, 3.3, 3.6 договору та умов, викладених в тарифах, відповідач зобовязався щомісячно погашати частину суми заборгованості за кредитною лінією та повністю погашати виниклу за попередні місяці заборгованість по процентам, комісіям та пені. Тарифами визначений та доведений до відома відповідача принцип розрахунку обовязкового мінімального платежу, який слід вносити до 15 числа наступного за звітним місяця та який складається з 3,5% від суми використаних коштів (частка обовязкового погашення тіла кредиту), що становить 105 грн., з 3,5% комісії, що також становить 105 грн. та нарахованих плат (пені, в разі її утворення).

Таким чином, відповідач щомісячно мав сплачувати мінімум 210 грн. обовязкового мінімального платежу.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків та наданих відповідачем копій квитанцій, з карткового рахунку відповідача було знято з кредитного ліміту 3000 грн., протягом тривалого часу відповідач сплачував банку суму меншу, аніж обовязковий мінімальний платіж в розмірі 210 грн., остання оплата по кредиту відбулась 24.03.2011 року, при цьому, залишалось непогашеним тіло кредиту в розмірі 955 грн., після чого без належних на те підстав відповідач взагалі припинив оплати за кредитом.

Відповідач протягом тривалого періоду не виконує належним чином взяті на себе зобовязання та не здійснює щомісячні погашення по кредиту, процентам за користування кредитом, що відповідно умов кредитного договору є підставою для стягнення з відповідача суми кредиту.

Відповідно до докладного розрахунку позивача заборгованість по кредитному договору становить 3160 гривень, із яких: 955 грн. заборгованість за кредитом, 2205 грн. заборгованість з комісії.

Зазначені правовідносини врегульовані ст.ст. 526; 530 ч.1; 1054 ч.1 ЦК України, ст. 2 ЗУ „Про банки та банківську діяльність.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки та банківську діяльність банківський кредит це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Із ст. 526 ЦК України слідує, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення ЦК України про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідач не мав права в односторонньому порядку відмовлятись від зобовязання та припинення його виконання в такому випадку є безпідставним, внаслідок чого і виникла вказана сума заборгованості.

Таким чином діями відповідача були порушені встановлені законодавством правила виконання цивільно-правових правочинів і права позивача на отримання виконання зобов'язання за вищезазначеним договором, що є підставою для задоволення позову стягнення з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк 3160 гривень.

Оскільки відповідач є стороною, котра порушила договірні зобовязання, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору.

На підставі ст. 2 ЗУ „Про банки та банківську діяльність, ст.ст. 526; 530 ч.1; 1054 ч.1 ЦК України та керуючись ст.ст. 10; 11; 60; 214; 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк (ідентифікаційний код 34047020) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 002-14983-260308 від 26.03.2008 року 3160 (три тисячі сто шістдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк (ідентифікаційний код 34047020) 229 (двісті двадцять девять) гривень 40 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Миколаївської області через Баштанський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

суддя: