Рішення № 36389647, 27.12.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 грудня 2013 р. Справа № 903/1339/13

Господарський суд Волинської області у складі судді Кравчука Віктора Оксентійовича, розглянувши позов ТзОВ «Нафта-Панхім», с.Рованці Луцького р-ну Волинської обл.

до ПП «Руфусів», м.Луцьк

про стягнення 87 944, 88 грн., у т.ч. 53 528, 8 грн. основного боргу, 13 888 грн. суми товарного кредиту, 15 333, 96 грн. 40 % річних, 5 194, 12 грн. пені, за договором поставки № 0000016 від 08.04.2013 р.

За участю представників сторін:

від позивача - Кравчук Н.В. (представник, довіреність № 7 вих.№ 01/06-13 від 01.06.2013 р. у матеріалах справи, а.с.25);

від відповідача - Євсєєв С.В. (представник, довіреність від 29.12.2012 р. без номера в матеріалах справи)

Представникам сторін роз'яснено їх права й обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід судді не поступало.

За відсутності клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від жодної зі сторін у судовому засіданні не забезпечується повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

15.11.2013 р. ТзОВ «Нафта-Панхім» звернулося з позовом до Господарського суду Волинської області про стягнення з ПП «Руфусів» 87 944, 88 грн., у т.ч. 53 528, 8 грн. основного боргу, 13 888 грн. суми товарного кредиту, 15 333, 96 грн. 40 % річних, 5 194,12 грн. пені, за договором поставки № 0000016 від 08.04.2013 р.

Підставою позовних вимог позивачем визначено невиконання відповідачем зобов'язання в частині оплати за поставлений товар.

У відзиві на позовну заяву відповідач повідомив, що він в основному виконує роботи та надає послуги, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів, у разі погашення кредиторської заборгованості Департаментом житлово-комунального господарства Луцької міської ради як замовником, яка виникла перед ПП «Руфусів», заборгованість за спірним договором буде відповідно також погашена.

Господарським судом встановлено, що 8 квітня 2013 року між ТзОВ «Нафта-Панхім» (постачальник за договором, позивач у справі) та ПП «Руфусів» (покупець за договором, відповідач у справі) був укладений договір поставки № 0000016 (далі - договір), який до його пункту 7.1 діє до 31.12.2013 р. (а.с.19-21).

На виконання умов договору за період з 08.04.2013 р. до 26.04.2013 р. включно позивачем передано, а відповідачем отримано товар - нафтопродукти на загальну суму 105 528, 8 грн., що підтверджується долученими до позовної заяви видатковими накладними (а.с.8-10), які відповідно до п.4.3 договору є його невід'ємними частинами, та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.8, 11).

Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд Волинської області вважає, що позов підлягає повному задоволенню.

При цьому суд виходив з наступного.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що покупець здійснює оплату отриманого товару протягом 10 календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних.

Поряд з тим, пунктом 5.2 договору передбачено, що в разі неоплати покупцем відвантаженої партії товару в строки, вказані в п.5.1 договору, покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту терміном на 30 днів, починаючи з дня після відвантаження товару з нарахуванням покупцю 2 % за кожен день використання товарного кредиту.

Відповідачем проведено часткову оплату за отримані нафтопродукти, зокрема, банківська виписка як доказ сплати 22 000 грн. міститься в матеріалах справи (а.с.12).

При пред'явленні позову позивачем визначено до оплати суму основного боргу в розмірі 53 528, 8 грн., що є його правом.

Згідно з п.5.3 договору покупець зобов'язаний оплатити суму товарного кредиту та відсотків за його використання на 31 день від дати відвантаження вказаної в накладній.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не спростував як сам факт помилковості нарахування основного боргу, так і документально його відсутність під час розгляду справи в суді, не долучивши будь-яких платіжних документів про його повне погашення.

Часткова проплата свідчить про визнання відповідачем суми основного боргу, про зазначено вище.

Виходячи з дати видаткової накладної, встановленого пунктом 5.1 договору терміну оплати, оплати, проведеної 24.05.2013 р., позивачем правомірно нараховано суму товарного кредиту в розмірі 13 888 грн. (а.с.14).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 53 528, 8 грн. основного боргу, 13 888 грн. суми товарного кредиту є підставними й обґрунтованими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити, зокрема, 40 % річних від простроченої суми боргу.

Відповідно до п.8.1 договору при невиконанні чи неналежному виконанні умов договору покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення від неоплаченої суми.

Отже, позов у частині стягнення пені в сумі 5 194, 12 грн. та 40 % річних в сумі 15 333, 96 грн. також підлягає задоволенню в повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, господарський суд вважає, що позов є нормативно та документально обґрунтований, а тому є всі правові підстави для його повного задоволення.

Відповідно до ч.5 ст.49 ГПК України при задоволенні позову судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, Господарський суд Волинської області

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити повністю.

Стягнути з ПП «Руфусів» (43000, м.Луцьк, вул.Дубнівська, 22; ідентифікаційний код 36112337) на користь ТзОВ «Нафта-Панхім» (45606, Волинська обл., Луцький р-н, с.Рованці, вул.Промислова, 17; ідентифікаційний код 34051917) 87 944, 88 грн., у т.ч. 53 528, 8 грн. основного боргу, 13 888 грн. суми товарного кредиту, 15 333, 96 грн. 40 % річних, 5 194, 12 грн. пені, за договором поставки № 0000016 від 08.04.2013 р.; 1 758, 89 грн. судового збору.

Повний текст рішення складено

27.12.13

Суддя В. О. Кравчук