Ухвала суду № 36389156, 25.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

25 грудня 2013 року Справа № 914/1585/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Мирошниченка С.В.,суддів:Барицької Т.Л., Губенко Н.М.,перевіривши касаційну скаргуЛьвівської міської ради на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.10.2013та на рішеннягосподарського суду Львівської від 08.07.2013у справі№914/1585/13 господарського суду Львівської областіза позовомПрокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради доГромадської організації "Фонд соціально-культурного розвитку"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1) Львівської міської ради; 2) Міського палацу культури ім. Г. Хоткевича;простягнення заборгованості в сумі 38 428,72 грн., розірвання договору оренди та виселення із приміщеньВСТАНОВИВ:

Подана 19.11.2013 (відповідно до штампу відділення поштового зв'язку на конверті) Львівською міською радою (далі-скаржник) касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 1111 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у цієї сторони відсутні.

Абзацем 3 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України" № 11 від 24.10.2011 з метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про перегляд судових рішень у касаційному порядку роз'яснено, що, розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (оригінал касового чека, розрахункової квитанції тощо), може вважатися належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів.

Проте, всупереч зазначеним вимогам до поданої Львівською міською радою касаційної скарги не додано належних доказів надсилання її копії позивачу та відповідачу, оскільки доданий фіскальний чек №3124 від 19.11.2013, свідчить про надіслання копії касаційної скарги УЛВ ДЕП МИР, проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем у справі є Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (тобто, якщо навіть взяти абревіатуру повної назви позивача - УКВ ДЕП ЛМР, то вона (абревіатура) не співпадає з назвою адресата, вказану у фіскальному чеку №3124 від 19.11.2013).

Крім того, як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що міститься в матеріалах даної справи, місцезнаходженням Громадської організації "Фонд соціально-культурного розвитку" Львівської міської ради є: 81130, Львівська обл., Пустомитівський р-н., с. Сокільники, вул. Галицька, буд.2-А", проте з доданого до касаційної скарги фіскального чеку №3126 від 19.11.2013 вбачається, що копія касаційної скарги була направлена відповідачу на адресу : "81113 Лапаївка".

У відповідності до ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі, відсутність яких, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, є підставою для повернення касаційної скарги.

Згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Законом України "Про судовий збір" визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

В силу підпункту 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" із позовних заяв немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі одного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 1 січня календарного року, в якому скарга подається до суду.

Згідно з підпунктом 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору з касаційних скарг на рішення суду встановлена у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" на 1 січня 2013 року встановлено заробітну плату у місячному розмірі 1 147,00 грн.

У випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру. (пп. 2.10 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013).

Відповідно до п. 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Оскільки позивачем у позовній заяві було заявлено одну вимогу майнового характеру і дві вимоги немайнового характеру, судовий збір по кожній з яких підлягає оплаті за ставками, встановленими для позовів майнового і немайнового характерів, відповідно при зверненні із касаційною скаргою скаржник повинен був сплатити суму судового збору у розмірі 2466,05 грн. (860,25 грн. за вимогу про стягнення заборгованості з орендних платежів, 802,90 грн. за вимогу про розірвання договору та 802,90 грн. за вимогу про виселення із приміщень).

Однак, скаржник, звертаючись до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою, наведеного вище не врахував і сплатив судовий збір в меншому ніж було потрібно розмірі, а саме, 2007,25 грн. (відповідно до платіжного доручення від 13.11.2013 №1069), що є підставою для повернення скаржнику поданої касаційної скарги, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.

Враховуючи, що касаційна скарга повертається скаржникові на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, клопотання скаржника про відновлення процесуального строку на оскарження постанови Львівського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 та рішення господарського суду Львівської області від 08.07.2013 у даній справі, колегією суддів не розглядається.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 86, п. 3, 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:.

Касаційну скаргу Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 та на рішення господарського суду Львівської області від 08.07.2013 у справі №914/1585/13 повернути скаржнику.

Справу №914/1585/13 повернути до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді: Т.Л. Барицька

Н.М. Губенко