Ухвала суду № 36388278, 23.12.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

№ справи:110/3437/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Халдєєва О.В. № провадження:22-ц/190/7762/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Курська А. Г. _______________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Курської А.Г. суддів:Синельщікової О.В. Чистякової Т.І. при секретарі:Щегловій Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства теплових мереж м. Красноперекопська до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 04 жовтня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

08 серпня 2013 року начальник Комунального підприємства теплових мереж м. Красноперекопська Пєтухов А.В. звернувся до Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачка проживає в квартирі АДРЕСА_1, є споживачем теплової енергії. У зв'язку з тим, що вона своєчасно не сплачує за надані послуги з теплопостачання, у неї утворилася заборгованість в сумі 3062,12 гривень.

За зверненням Комунального підприємства теплових мереж м. Красноперекопська до суду про видачу судового наказу, 27 березня 2012 р. було винесено судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_6 сума заборгованості у розмірі 3062,12 грн. та судових витрат. 04 квітня 2012 року від відповідачки до суду надійшла заява про скасування зазначеного судового наказу, у зв'язку з тим, що квартира відключена від централізованого опалення. Ухвалою Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2012 року судовий наказ було скасовано.

На підставі ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530 ЦК України, ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» позивач просив суд стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 3062,12 гривень., а також судовий збір у розмірі 229,40 грн.

Заочним рішенням Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 04 жовтня 2013 року позов Комунального підприємства теплових мереж м. Красноперекопська до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, на користь Комунального підприємства теплових мереж м. Красноперекопська суму заборгованості в розмірі 3062,12 грн. та судові витрати у розмірі 229,40 грн., а всього стягнути 3291,52 грн.

З вказаним заочним рішенням не погодилась ОСОБА_6 та подала апеляційну скаргу, з додержанням порядку оскарження заочного рішення суду.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування зазначеного заочного рішення, як такого, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для вирішення справи та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції належним чином не сповістив відповідачку про час та місце розгляду зазначеної цивільної справи, чим позбавив відповідачку права надати докази. Крім цього, апелянт зазначає, що позивачем не було надано доказів, достатніх для задоволення позову.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги визнає її необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, у зв'язку з наступними обставинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з вимогами ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог, зазначених та доведених ним обставин.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідачки ОСОБА_6 на користь позивача 3062,12 грн. та судові витрати у розмірі 229,40 грн., суд першої інстанції входив з доведеності позовних вимог в частині заборгованості саме з відповідачки ОСОБА_6

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони не суперечать фактичним обставинам справи та вимогам закону, що регулює спірні правовідносини сторін.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 4) і є споживачем теплової енергії, яку позивач централізовано надавав відповідачу, а відповідач, як споживач, фактично її отримував, але за надані послуги плату не здійснював, що призвело до утворення заборгованості, яка станом на 01 березня 2012 р. склала 3062,12 грн.

Позивач надавав теплову енергію через централізовану приєднану до квартири відповідача мережу, скарг на неякісні послуги не надходило.

Інформації щодо недоліків в системі опалювання, невідповідності температури теплопостачання та інших відхилень від встановлених норм сторонами не надано. Дозволу міжвідомственної комісії Красноперекопської міської ради на відключення квартири відповідачки від централізованого опалення до КПТМ м. Красноперекопська не надходило.

Тарифи на послуги комунального підприємства теплових мереж м. Красноперекопськ встановлені рішеннями виконавчого комітету Красноперекопської міської Ради АР Крим від 24.12.2004 р. № 294, від 07.11.2005 р. № 235, від 29.06.2006 р. № 124, 05.12.2006 р. № 263, від 28.02.2008р. № 39, від 22.08.2008 р. № 167, від 26.09.2008 р. № 183, від 27.03.2009 р. № 40, від 23.11.2010 р. № 251, № 234 від 21.10.2011 р. (а.с. 10).

Розрахунок оплати послуг теплопостачання складений на підставі встановлених тарифів.

Згідно довідки-розрахунку станом на 01.03.2012 р. відповідачем накопичена заборгованість в загальному розмірі 3062,12 грн. Надана позивачем довідка-розрахунку накопиченої заборгованості у суду сумнівів не викликає ( а.с.5).

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати сплату теплопостачальній організації за фактично отриману ним теплову енергію.

Згідно п.18 Правил надання послуг по централізованому опаленню, постачанню холодної і гарячої води і водовідводу, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630, розрахунковим періодом для сплати послуг по встановленим нормам і тарифам є календарний місяць. Плата за надані послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Між власником зазначеної квартири та позивачем договір про надання послуг по централізованому опаленню не укладений, а квартиру відключено від централізованої системи опалення в односторонньому порядку самоправними діями власника квартири ОСОБА_6 в 2011 році.

Судова колегія погоджується з висновками суду про незаконність відключення квартири відповідачки від централізованого опалення і визнає їх обґрунтованими, у зв'язку з наступними вимогами нормам діючого законодавства.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 28 листопада 2007 року № 1320/14587, були затверджені зміни до Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, які унеможливлюють відключення від мереж централізованого опалення й гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому. Доводи апелянта щодо правомірності відключення квартири від централізованого опалення, з наведенням доказів в апеляційній скарзі, не приймаються до уваги, як такі, що ґрунтуються на неправильному розумінні норм матеріального закону.

Згідно з ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання

Як зазначено у частині 1 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідно до пункту 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, централізоване опалення - це послуга, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Згідно ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. щомісячно

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Як убачається з фактичних обставин справи договір купівлі-продажу теплової енергії між сторонами неукладений, позивач вважає відповідача фактичним споживачем.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Зокрема, обов'язком споживача є укладання договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості, згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладання із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за не дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Обов'язок власника квартири укладати договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572.

Таким чином, необхідність укладання договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладання визначено як обов'язок, а не право сторін.

За таких підстав доводи апелянта про відсутність договору не приймаються колегією до уваги як підстава для звільнення від сплати заборгованості за комунальні послуги.

Отже, судова колегія вважає, що сторона в договорі (споживач) відмовилась в односторонньому порядку від виконання договору про отримання послуг, без його розірвання у встановленому законом порядку.

Власник квартири хоча і зверталась до позивача про припинення нарахування оплати за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання до квартири за вищезазначеною адресою та про зняття її з обліку як споживача послуг централізованого опалення, але не отримала згоди на це та не зверталась до суду з позовом про розірвання такого договору.

За таких підстав, колегія суддів вважає, що апелянт, як власник зазначеної квартири, з чим погоджується і позивач, зобов'язана платити заборгованість за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання до квартири, в якій вона мешкає і прописана до цього часу.

Перевіряючи доводи апелянта про те, що суму боргу по теплопостачанню за грудень 2010 року у розмірі 390 грн. мав сплатити саме продавець, а не вона є необґрунтованими оскільки не доведено, що власник квартири проживав в ній до кінця грудня 2010 року.

Крім цього, відповідачка не позбавлена права регресної вимоги до продавця квартири АДРЕСА_1, у разі доведеності нею обставин, що цей борг аж до березня 2011 року, утворився саме з вини попереднього власника.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального закону в частині неповідомлення відповідачки належним чином про час та місце розгляду цивільної справи, судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Порядок повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про дату судового засідання врегульовано ст. 74 ЦПК України. Суд апеляційної інстанції при розгляді справи повинен з'ясувати, чи є у справі відомості про належне повідомлення осіб, які беруть участь у справі про час розгляду справи в суді першої інстанції.

Оскільки належне повідомлення осіб, які беруть участь у справі є обов'язковим (ч. 1 ст. 158 ЦПК України), участь у справі є процесуальним правом таких осіб (ст. 27 ЦПК України), а згідно зі ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства належить змагальність сторін та доведення суду переконливості своїх доводів (повідомлення про судове засідання є елементом змагальності та обов'язком суду), то не повідомлення про дату судового засідання є порушенням ст. 6 Конвенції «Про захист прав та основоположних свобод».

Разом з цим, згідно з ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права є підставою для скасування чи зміни рішення суду, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, якщо наведені вище порушення (неповідомлення про судове засідання), призвело до неправильного вирішення справи, апеляційний суд скасовує чи змінює рішення суду. При цьому згідно зі ст. 303 ЦПК України суд повинен забезпечити реалізацію всіх процесуальних прав цією особою (повідомлення про участь у засіданні суду, роз'яснення права на подання доказів, дослідження поданих доказів, їх оцінку тощо).

Якщо таке порушення (неповідомлення про дату судового засідання) не призвело до неправильного вирішення справи, апеляційний суд має вказати на це і у судовому рішенні, визнавши, що особу дійсно не повідомили, але це не призвело до неправильного вирішення справи.

Як убачається з матеріалів справи, 14 серпня 2013 року ОСОБА_6 було сповіщено про час та місце розгляду зазначеної цивільної справи, призначеної на 28 серпня 2013 року на 10 годину 30 хвилин. 27 серпня 2013 року на адресу суду першої інстанції від ОСОБА_6 надійшла заява, в якій вона просила перенести розгляд зазначеної цивільної справи на іншу дату, у зв'язку з хворобою. Розгляд справи було відкладено на 04 жовтня 2013 року на 14 годин 30 хвилин.

26 вересня 2013 року судом першої інстанції через виконавчий комітет Красноперекопської міської ради, згідно з ч. 3 ст. 76 ЦПК України, ОСОБА_6 було надіслано судову повістку. Проте, як убачається з матеріалів справи, зазначена судова повістка ОСОБА_6 вручена не була. 03 жовтня 2013 року начальником ділянки № 1 ОСОБА_7 було складено акт про це (а.с. 26).

Відповідно до ч. 3 ст. 76 ЦПК України якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.

Отже, на думку колегії суддів, судом першої інстанції дотримано вимог процесуального закону щодо належного сповіщення відповідачки про час та місце розгляду зазначеної цивільної справи.

У зв'язку з цим, доводи апелянта про те, що її, як відповідачку, не було сповіщено про час та місце розгляду зазначеної цивільної справи в суді першої інстанції, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки вони ґрунтуються на неправильному розумінні норм процесуального закону.

Незважаючи на те, що апелянтом не надано доказів до апеляційної скарги, які, на її думку, мають істотне значення для правильного вирішення цієї справи, відповідачці надавалась можливість на підставі змагальності прийняти участь у справі особисто або через представника в засіданні суду апеляційної інстанції під час розгляду її апеляційної скарги в межах заявленого позову, та в межах доводів, наведених в апеляційній скарзі, та довести, що порушення процедури повідомлення про дату судового засідання в суді першої інстанції призвело до неправильного вирішення справи та надати наявні у неї докази про спростування позовних вимог.

Але, на думку колегії суддів, ОСОБА_6 не надала суду апеляційної інстанції доказів з числа перелічених у ст.ст. 57, 58 ЦПК України, які б спростовували висновки суду першої інстанції в частині задоволення позову.

Колегія суддів, дослідивши інші доводи апеляційної скарги, не вбачає підстав для їх задоволення і вважає, що суд першої інстанції повно і правильно встановив обставини справи, правовідносини сторін перевірив на підставі матеріального закону, що підлягав застосуванню, дав належну оцінку наявним у справі доказам і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Оскільки доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не ґрунтуються на матеріалах справи, зводяться до іншої оцінки встановлених судом правовідносин, а оскаржуване рішення суду від 04 жовтня 2013 року постановлено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, то передбачених ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України підстав для його скасування, не вбачається.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 304, 305, 307, 308, 313-315, 319, 324 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Заочне рішення Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 04 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді: