Ухвала суду № 36385770, 24.12.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-3711/2011

Провадження № 22ц/779/3016/2013

Категорія 53

Головуючий у І інстанції - Бойчук О.В.

Суддя-доповідач Васильковський В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Меленко О.Є., Проскурніцького П.І.

секретаря Бойчука Л.М.,

з участю представника Рокетської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про зобов'язання виплатити проценти за користування коштами та моральну шкоду за апеляційними скаргами ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Івано-Франківського міського суду від 29 жовтня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

у червні 2010 року ОСОБА_3 звернувся з даним позовом, посилаючись на те, що відповідач з 08.04.2010 року незаконно утримував у себе його кошти в сумі 5048,01 грн., які згодом повернув, тому повинен сплатити проценти за період користування ними. Крім того, внаслідок незаконних вимог колекторського агентства про сплату відсутньої заборгованості йому завдано моральних страждань, він був позбавлений можливості користуватися грішми та матеріально забезпечувати сім'ю. Просив зобов'язати відповідача виплатити проценти за користування коштами у розмірі 333,33 грн. та моральну шкоду у розмірі 30 000 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 29 жовтня 2013 року позов задоволено частково. Зобов'язано ПАТ КБ «ПриватБанк» виплатити ОСОБА_3 проценти за користування коштами за період з 08 квітня 2010 року по 21 січня 2011 року в розмірі 333,33 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що суддя, який брав участь у вирішення справи, не має права повторної участі у розгляді цієї самої справи. Судом не досліджено жодний доказ позивача та проігноровано будь-які докази щодо перенесених моральних страждань. Не враховано і те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» вніс його до бази даних бюро кредитних історій як неплатника за взятими на себе зобов'язаннями, у зв'язку з чим йому відмовлено іншими банками у наданні кредиту. Тому просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «ПриватБанк» посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що ОСОБА_3 не надав суду кредитний договір, на підставі якого банком було списано кошти з його картки для виплат в рахунок погашення боргу. Судом не враховано, що банк за наявності заборгованості за кредитним договором має право ініціювати договірне списання коштів з усіх рахунків ОСОБА_3 та направляти ці кошти на погашення заборгованості по кредиту. Позивач уклав з банком договір у письмовій формі, його волевиявлення було вільним, а тому договір укладений з додержанням всіх передбачених законодавством вимог і є дійсним. При списанні коштів банк керувався умовами кредитного договору, які дозволяють договірне списання, на момент такого у позивача була наявна заборгованість. Встановивши пізніше, що кошти були списані помилково, банк повернув їх позивачу в повному обсязі. Тому просить оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача процентів за користування коштами та судового збору скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В засідання апеляційного суду представник ПАТ КБ «ПриватБанк» апеляційну скаргу підтримала, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 заперечила. ОСОБА_3, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, не з'явився, що згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає її розглядові.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши подані докази і доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 08 квітня 2010 року по 21 січня 2011 року відповідач незаконно утримував у себе кошти ОСОБА_3 в сумі 5048,01 грн., які згодом добровільно повернув.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Оскільки договором між сторонами не встановлено жодного розміру процентів за користування коштами, то їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Що стосується моральної шкоди, то позивачем не надано доказів, які б свідчили про спричинення йому відповідачем моральної шкоди.

Такий висновок суду відповідає нормам матеріального права, зокрема ст. ст. 536, 1048, 1167 ЦК України.

Розрахунок розміру процентів в сумі 333,33 грн. проведено правильно, згідно облікової ставки Національного банку України.

Доводи апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» колегія суддів відхиляє, оскільки згідно ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника або третіх осіб. Умови договору на договірне списання повинні передбачати обсяг інформації, достатній для належного виконання такого списання банком, що обслуговує платника (обставини, за яких банк має здійснити договірне списання; найменування отримувача та банку отримувача; реквізити рахунку, з якого має здійснюватися договірне списання; реквізити договору між платником та отримувачем (за наявності договору), що передбачає право отримувача на договірне списання; перелік документів, що мають бути представлені отримувачем в обслуговуючий платника банк (якщо платник та отримувач домовились про надання цих документів до банку платника) тощо). У разі, якщо кредитором за договором є обслуговуючий платника банк, право банку на проведення договірного списання передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування або в іншому договорі про надання банківських послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, на час отримання 23.07.2005 року ОСОБА_3 споживчого кредиту в сумі 864,28 грн., сторони не передбачали договірне списання грошей із рахунків платника на користь банку.

Договір № 175 про розрахунково-касове обслуговування установи по видачі заробітної плати з використанням платіжних карток, за яким ОСОБА_3 видано платіжну картку № 4627081745668447, з якої у квітні 2010 року ПАТ КБ «ПриватБанк» в рахунок погашення кредиту від 23.07.2005 року знято кошти із заробітної плати в розмірі 5 048,01 грн., укладено 04 лютого 2008 року, тобто після укладення договору про надання ОСОБА_3 споживчого кредиту.

Оскільки правовідносини, які виникли між сторонами, є договірними та відшкодування моральної шкоди в укладеному договорі не передбачено, у суду не було підстав для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди.

Ураховуючи те, що ні нормами Конституції України, ні законом чи іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності, ні договором не передбачено право на відшкодування заподіяної фізичній особі моральної (немайнової) шкоди у зв'язку з неповерненням банком коштів з рахунку користувача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Інші доводи апеляційних скарг не спростовують правильності висновку суду про часткове задоволення позову.

Судом першої інстанції зібраним доказам дана належна оцінка.

Порушень або неправильного застосування норм матеріального права не встановлено, тому підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

апеляційні скарги ОСОБА_3 та публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 29 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Меленко О.Є.

Проскурніцький П.І.