Рішення № 36384000, 08.04.2013, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 2/331/454/13

331/524/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2013 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі :

головуючого судді - Скользнєвої Н.Г.,

при секретарі- Постарнак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 1978 про стягнення заборгованості по заробітній платі,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до військової частини А 1978 про стягнення заборгованості по заробітній платі.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що у 1991 році вона вступила до лав військової частини А 1978, де відслужила 20 років, про що свідчить пенсійне посвідчення та розрахункова книжка.

Наказом командира військової частини А 1978 від 18 липня 2011 року № 144 вона виключена із списків особового складу.

На день її виключення із списків особового складу військової частини їй було нараховане грошове забезпечення за 18 днів липня 2011 року у розмірі 1373,15 грн., (з яких: 34,84 грн. оклад за військовим званням; 397,74 грн. посадовий оклад; 151,40 грн. надбавка за вислугу років; 291,99 грн. надбавка за виконання особливо важких завдань; 497,18 грн. премія), але фактично нею отримано 357,00 грн, про що нею було поставлено особистий підпис у платіжній відомості.

Таким чином, на день звернення з позовом до суду відповідач не сплатив на її користь заробітну плату в розмірі 1016,15 грн.

Крім того, вважає, що у відповідності до п.9.1. Наказу Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008р. військова частина А 1978 мала виплатити їй за 2 місяця з дня звільнення з військової служби грошове забезпечення в розмірі 4367,00 грн.

Також, вважає, що командуванням військової частини А 1978 було порушено її право на отримання матеріальної допомоги за 2010 рік у розмірі 1880,00 грн., передбаченої Наказом Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008р., яку їй не було сплачено з посиланням на телеграму Командувача Сухопутних військ Збройних сил України від 15.12.2010р. за № 116/14/13507.

Проте, така телеграма, на її думку, не може бути підставою невиплати їй щорічної матеріальної допомоги, яка передбачена Наказом Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008р.

На підставі викладеного, просить суд стягнути з військової частини А 1978 на її користь суму грошового забезпечення (заробітної плати) за фактично відпрацьований час у розмірі 1016,15 грн.; суму двомісячного грошового забезпечення (заробітної плати), яка сплачується при звільненні в розмірі 4367,00 грн.; суму щорічної матеріальної допомоги за 2010 рік у розмірі 1880,00 грн.

Позивачка звернулася до суду з письмовою заявою про розгляд справи за її відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

У судовому засіданні 13 березня 2013 року представник відповідача ОСОБА_2 проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечував, посилаючись на те, що на день виключення зі списків особового складу військової частини А 1978 ОСОБА_1 належало до виплати сума в розмірі 2732,28 грн. Згідно роздавальної відомості № 7 за липень 2011 року ОСОБА_1 11 липня 2011 року отримала 2364,88 грн. Вважає, що посилання ОСОБА_1 по позовній вимозі щодо стягнення суми двомісячного грошового забезпечення (заробітної плати), яка сплачується при звільненні в розмірі 4367,00 грн. на вимоги Наказу Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008р. є неспроможними, оскільки за зазначеним наказом не передбачена така виплати у звязку зі звільненням з лав Збройних сил України за станом здоровя. Оскільки ОСОБА_1 була звільнена з військової служби за п. «Б» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» за станом здоровя, то дія Наказу Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008р. на неї не поширюється. Надалі, щодо стягнення щорічної матеріальної допомоги за 2010 рік у розмірі 1880,00 грн. Зазначив, що матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру на підставі наказу вищого командира. Для виплати матеріальної допомоги за 2010 рік військова частина А 1978 була профінансована на 80% від потреби, а тому згідно телеграми Командувача Сухопутних військ ЗС України від 15.12.2010р. за № 116/14/13507 виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2010 рік здійснювалася лише у випадках: смерті рідних по крові або шлюбу; одруження або народження дитини військовослужбовця; важкого стану здоровя (в тому числі членів сімї); пожежі чи стихійного лиха. У зв'язку з недофінансуванням військової частини та відсутності у ОСОБА_1 перелічених підставі наказ командира військової частини на виплачу матеріальної допомоги у 2010 році не видавався, а тому оплата не можлива. На підставі викладеного, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача двічі поспіль в судове засідання не з»явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини своєї неявки суду не повідомив. Заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи від нього до суду не надходило. Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, взявши до уваги позицію сторони, викладену в письмових запереченнях.

Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, взявши до уваги заяву позивача, письмові пояснення та письмові заперечення представника відповідача, приходить до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що у 1991 році ОСОБА_1 вступила до лав військової частини А 1978, де відслужила 20 років, про що свідчить пенсійне посвідчення та розрахункова книжка. (а.с. 9-10)

Наказом командира військової частини А 1978 від 18 липня 2011 року № 144, ОСОБА_1 виключена із списків особового складу, про що зроблено відповідний запис у розрахунковій книзі. (а.с. 9-об.)

На день виключення ОСОБА_1 із списків особового складу військової частини їй було нараховане грошове забезпечення за 18 днів липня 2011 року у розмірі 1373,15 грн., (з яких: 34,84 грн. оклад за військовим званням; 397,74 грн. посадовий оклад; 151,40 грн. надбавка за вислугу років; 291,99 грн. надбавка за виконання особливо важких завдань; 497,18 грн. премія), але фактично нею отримано 357,00 грн, про що нею було поставлено особистий підпис у платіжній відомості % 662 за липень 2011 року. (а.с. 29)

Таким чином, на день звернення з позовом до суду відповідач не сплатив на користь ОСОБА_1 заробітну плату в розмірі 1016,15 грн., що фактично стороною відповідача не заперечується, оскільки жодних заперечень стосовно цього не викладено, а ні по тексту заперечень, а ні представником відповідача в ході судового засідання.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оплату праці», своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. При нарахувані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 стосовно стягнення суми грошового забезпечення (заробітної плати) за фактично відпрацьований час у розмірі 1016,15 грн., є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми двомісячного грошового забезпечення (заробітної плати), яка сплачується при звільненні в розмірі 4367,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п. 9.1 Наказу Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008р., особам офіцерського складу, особом рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, звільненим від посад, які вони займають (у тому числі у звзку з переходом військової частини на новий штат, частковою зміною штату), із дня, наступного за днем звільнення від займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення).

Як встановлено матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі, позивач ОСОБА_1 звільнена з військової служби за п. «б» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» за станом здоровя. Підставою звільнення за станом здоровя є висновок (постанова) військово-лікарняної комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в даному випадку дія п. 9.1 Наказу Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008р. не поширюється на ОСОБА_1, як особу звільнену з військової служби за станом здоровя, а тому позовна вимога позивача в цій частині не підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми щорічної матеріальної допомоги за 2010 рік у розмірі 1880,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п. 33.2 Наказу Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008р., матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Згідно телеграми Командувача Сухопутних військ ЗС України від 15.12.2010р. за № 116/14/13507 виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2010 рік здійснювалася лише у випадках: смерті рідних по крові або шлюбу; одруження або народження дитини військовослужбовця; важкого стану здоровя (в тому числі членів сімї); пожежі чи стихійного лиха.

У зв'язку з недофінансуванням військової частини та відсутності у ОСОБА_1 перелічених підстав, наказ командира військової частини на виплачу матеріальної допомоги ОСОБА_1 у 2010 році не видавався, а тому позовна вимога позивача в цій частині не підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивач, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Оскільки мінімальна заробітна плата на 1 січня 2013 року становить 1147,00 грн., то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру в розмірі 229,40 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 88 ЦПК України, ст.ст. 115, 116 КЗпП України, Законом України «Про військовий обовязок і військову службу», наказом Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008р., суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з військової частини А 1978 (69068, м. Запоріжжя, вулиця Стефанова, буд. № 1, (код 08160298) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (паспорт серії СА 239482, виданий Комунарським РВ УМВС України в Запорізькій області 25.06.1996р.) суму грошового забезпечення (заробітної плати) за фактично відпрацьований час у розмірі 1016 (одна тисяча шістнадцять) гривень 15 копійок.

Стягнути з військової частини А 1978 (69068, м. Запоріжжя, вулиця Стефанова, буд. № 1, (код 08160298) на користь держави (Державний бюджет Жовтневого району м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ: - 38025440, Банк одержувача: - ГУДКСУ у Запорізькій обл.., МФО: 813015, рахунок: 31214206700003, код бюджетної кодифікації: 22030001) судовий збір за подання позову майнового характеру в розмірі 229 (двісті двадцять девять) гривень 40 копійок.

В іншій частині задоволення позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання рішення суду апеляційної скарги.

Суддя: Н.Г.Скользнєва

08.04.2013