Рішення № 36381662, 12.09.2013, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/1036/2013 Справа № 641/1705/13-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2013 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Боговського Д.Є.

за участю секретаря Бєлової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми боргу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь суму боргу за договором позики від 01.07.2010 в сумі, еквівалентній 13639,00 доларів США на постановлення рішення суду, пеню за прострочення виконання зобовязань в розмірі 1856000,00 грн., відшкодувати судові витрати.

Представником позивача до суду надано заяву про розгляд справи за його відсутності, підтримання заявлених позовних вимог в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не зявились, повідомлялись про дату, час та місце судового засідання у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили.

За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, давши добутому правової оцінки, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

01.07.2010 ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в позику 10880 доларів США з умовою про повернення цих коштів частинами (з розстроченням) та кінцевим строком повернення 01.07.2011, про що між ними був укладений договір позики, викладений в письмовій формі та посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 2180.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені в договорі.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений зобовязанням строк (термін).

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 взяті на себе зобовязання з повернення ними боргу за договором позики виконали лише частково на суму 100 доларів США, у звязку з чим неповернутими залишилися позичені відповідачам кошти в сумі 10780 доларів США.

Згідно зі ст. ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріали справи не містять доказів повного або часткового виконання відповідачами їхніх зобовязань за договором позики.

Тому, зважаючи на ч. 1 ст. 61 ЦПК України, відповідно до якої обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справ, не підлягають доказуванню, при вирішенні справи суд виходить із того, що відповідачі дійсно повернули позивачеві 100 доларів США.

Отже, неповернута відповідачами позивачеві частина позики становить 10780 доларів США, і суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про солідарне стягнення з відповідачів на його користь її гривневого еквіваленту за офіційним курсом НБУ на дату ухвалення рішення по справі.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання від відповідачів процентів за користування його коштами.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позивачем розраховані проценти за користування відповідачами його коштами за період з 01.07.2010 по 19.02.2013 в розмірі 2194,00 доларів США.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк.

Відповідачі не здійснили часткове повернення позики в сумі 250 доларів США в строк до 01.08.2010 року, передбачене сторонами в п. 1 договору позики від 01.07.2010 року.

Відповідно до умови підпункту 2 п. 4 договору позики від 01.07.2010, відповідачі погодилися з тим, що простроченням виконання їхніх зобовязань за цим договором буде як недотримання строку остаточного повернення позичених коштів, так і про строчка будь-якого з поточних повернень більш ніж на пять днів.

Таким чином, відповідачі є такими, що порушили виконання своїх зобовязань, з 06.08.2010.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Позивачем обрахований розмір трьох процентів річних від простроченої поверненням відповідачами позивачеві позичених коштів, але лише за період з 06.08.2010 по 19.02.2013 в розмірі 565 доларів США.

Відповідно до ст. 192 ЦК України, законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня.

За ч. 1 ст. 533 ЦК України, грошове зобовязання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Загальний розмір основного боргу відповідачів перед позивачем складається із суми неповернутої частини позики в розмірі 10780 доларів США, процентів за користування позикою на рівні облікової ставки НБУ в розмірі 2194 долари США, трьох процентів річних від простроченої поверненням суми боргу в розмірі 565 доларів США, що в сумі дорівнює 13539 доларів США, що згідно встановленого Національним банком України офіційного курсу на дату ухвалення рішення на рівні 799,3 грн. за 100 доларів США, становить 108217,22 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Згідно ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7 укладеного Договору позики в якості договірної санкції за неналежне виконання відповідачами їхніх зобовязань встановлено сторонами неустойку за прострочення виконання зобовязань відповідачами, які є позичальниками за договором, в розмірі 2000 гривень за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням боржником зобовязання.

Враховуючи положення умови підп. 2 п. 4 договору позики від 01.07.2010, судом встановлено, що відповідачі є такими, що порушили виконання своїх зобовязань, з 06.08.2010.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст.. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а відповідно до вимог ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобовязанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Однак, стаття 259 ЦК України передбачає, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Сторони договору позики не змінювали термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, процентів за користування кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів.

За таких обставин до обрахованої позивачем договірної санкції у вигляді встановленої сторонами в договорі позики неустойки за неналежне виконання відповідачами їхніх зобовязань з повернення позики суд застосовує строк позовної давності, визначений ст. 258 ЦК України, зменшуючи термін на один рік, тобто 366 днів в період з 19.02.2012 по 19.02.2013, що складає 732000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд може прийняти рішення про зменшення розміру неустойки як за обґрунтованим клопотанням сторони, так і з власної ініціативи.

Жодних відомостей щодо розміру завданих відповідачами збитків позивачеві та їхнього співвідношення із нарахованою позивачем сумою неустойки, а також інших обставин, що мають істотне значення для справи і можуть бути підставою для зменшення розміру неустойки відповідачами суду не надано і матеріали справи не містять.

Проте, вирішуючи питання про можливість зменшення розміру неустойки, необхідно, перш за все, враховувати, що неустойка не повинна перетворюватися в джерело збагачення, оскільки в цьому випадку вона втрачає свою стимулюючу функцію.

Законодавець не наводить переліку «інших обставин», які мають істотне значення. Це питання вирішується із врахуванням конкретної ситуації. Такими обставинами можуть бути: відповідність порушення розміру неустойки; традиційний розмір неустойки, який зустрічається в практиці ділового обігу; співвідношення розміру неустойки із сумою основного зобовязання; наявність збитків і їх розмір; негативні наслідки, які настали або можуть настати для кредитора у звязку з неналежним виконанням боржником зобовязання; форма і ступінь вини боржника; ступінь виконання зобовязання боржником перед кредитором і контрагентами перед боржником; ділова репутація боржника, ступінь поширеності такого порушення в діловому обігу; рівень інфляції протягом часу, коли зобовязання повинно було бути виконано, і до його фактичного виконання чи до моменту прийняття судового рішення; середня банківська ставка за користування кредитом тощо.

Застосоване у нормі ч. 3 ст. 551 ЦК України поняття «значно» є оціночними і має конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку.

При цьому слід враховувати, що правила норми ч. 3 ст. 551 ЦК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні боржником своїх зобовязань.

Суд визнає вину відповідачів у порушенні і враховує ступінь невиконання боржниками своїх зобовязань, однак вважає суму неустойки завищеною і такою, що з урахуванням принципів розумності та справедливості, повинна бути зменшена судом.

Серед обставин, які в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України є підставою для зменшення судом розміру нарахованої відповідачам неустойки суд виділяє поширеність в діловому обігу неповернення і несвоєчасного повернення боржниками позичених коштів, а також неспівмірність неустойки розміру основного боргу, у звязку з чим, приходить до висновку про необхідність зменшення належної до стягнення з відповідачів на користь позивача неустойки до розміру основного боргу в сумі 108217,22 грн.

Загальний розмір належного до стягнення з відповідачів на користь позивача боргу за договором позики від 01.07.2010 складає суму основного боргу в розмірі 108217,22 грн. та передбаченої сторонами в договорі неустойки, зменшеної судом до розміру 108217,22 грн., а всього 216434,44 грн.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, ст. 525, 526, 530, 1046, 1049 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу з урахуванням нарахованих процентів за договором позики від 01.07.2010 в розмірі 216434 (двісті шістнадцять тисяч чотириста тридцять чотири) грн.. 44 коп.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2164,35 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя:

ОСОБА_5