Рішення № 36381214, 26.12.2013, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/2087/13-ц

Провадження 2/639/1219/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Гаврилюк С.М.,

за участю секретаря Ткаченко К.С., Олійник Я.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного сумісного майна подружжя,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про розподіл спільного сумісного майна подружжя , посилаючись на те, що в зареєстрованому шлюбі позивач та відпвідч перебували з 11.08.2006 р.

05.07.2007 р. в шлюбі народилася дитина ОСОБА_3. Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.12.2011 р. шлюб між сторонами було розірвано. За час шлюбу сторонами набуто нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1 , щодо порядку поділу якої сторони не можуть дійти згоди, у звязку чим ОСОБА_1 просить суд визнати за позивачем та відповідачем право власності по ? частини спірної квартири АДРЕСА_2 та стягнути з відповідачки на свою користь сплачений судовий збір.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини , зазначені у позовній заяві.

Відповідачка та її представник проти позову заперечували, у судовому засіданні пояснили, що 64 % частини спірної квартири АДРЕСА_2 мають належати їй на праві особистої приватної власності та поділу не підлягають, оскільки відповідачка витратила на купівлю спірної квартири свої особисті кошти, які становлять 64 % від вартості спірної квартири, також на її утриманні знаходиться малолітній син ОСОБА_3, на утримання якого позивач сплачує аліменти не в повному обсязі, внаслідок чого за ним рахується заборгованість по сплаті аліментів. З 36 % спірної квартири відповідачка ОСОБА_2 вважала за необхідне виділити позивачу ? частину, а саме 9/100 часток в праві власності на всю спірну квартиру .

Суд, вислухавши пояснення позивача, його представника ,відповідача та її представника, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.08.2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб , який рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.12.2011 року ,що набрало законної сили, розірвано( а.с.12).

Від шлюбу подружжя має малолітнього сина ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 ,який проживає разом ОСОБА_2

ОСОБА_2 на підставі договору купівлі продажу від 16.03.2007 року ,посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстром № 1307, продала за 229 775 грн., що еквівалентно 45 500 доларів США, квартиру АДРЕСА_3 (а.с.120), що належала їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 08.05.1998 року , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстром 1277 (а.с.119).

ОСОБА_1 27.12.2006 року на підставі договору купівлі-продажу , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_6 за реєстровим № 3837, продав квартиру АДРЕСА_4, яка належала йому на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7А 29.09.2006 року за реєстровим № 5371.

16.03.2007 року ОСОБА_1 придбав за 358 550 грн., що еквівалентно 46 124 доларам США, квартиру АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстром № 874 ( а.с.122).

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ст. 69 СК).

Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ч. 3 ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Враховуючи викладені вище обставини, суд приходить до висновку , що спірна квартира№ 30 в буд. 10 по провулку Титаренківському в м. Харкові придбана ОСОБА_1 у шлюбі з ОСОБА_2 , є спільним сумісним майном подружжя і підлягає розподілу між сторонами в рівних частинах по ? кожному.

Посилання відповідачки та її представника на те , що всі отримані кошти від продажу квартири АДРЕСА_3 вона витратила на купівлю спірної квартири № 30, що в буд. 10 по провулку Титаренківському в місті Харкові , а тому 64 % спірної квартири мають належати ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності та поділу не підлягають є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 27.12.2006 року на підставі договору купівлі-продажу ,посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_6 за реєстровим № 3837, продав квартиру АДРЕСА_4, яка належала йому на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7А 29.09.2006 року за реєстровим № 5371. Крім того, в пункті 9 договору купівлі продажу спірної квартири зазначено, що вчинення купівлі спірної квартири № 30, що в буд. 10 по провулку Титаренківському в місті Харкові відбулося за згодою дружини покупця ОСОБА_2, про що свідчить її заява, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, 16 березня 2007 року.

Судом встановлено також, що договір купівлі-продажу спірної квартири подружжям було укладено в інтересах сімї, адже в заперечення відповідачка вказала про те що вона була вагітна, тому нею та ОСОБА_1 було прийнято рішення про поліпшення житлових умов.

Суд вважає безпідставними посилання відповідачки на положення ч. 3 ст. 70 СК України, згідно з якою за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст.70 СК України частка майна дружини може бути збільшена лише за одночасного додержання таких умов:з нею проживає дитина; розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

ОСОБА_2 надала суду розрахунок мінімальної суми аліментів, що на її думку має складати на 2013 рік у відповідності до Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік» не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; тобто 30% прожиткового мінімуму мали б складати 363 грн. за Законом.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 05.04.2012 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 сплачує аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_2 у твердій грошовій сумі 350,00 грн. , ОСОБА_2 посилається на наявність у позивача заборгованості зі сплати аліментів на утримання їх сина, на підтвердження чого надала розрахунок заборгованості по аліментам ,складеного державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби , відповідно до якого відповідачеві станом на 24.10.2013 року нараховано 7440,31 грн., з яких ОСОБА_1 сплачено 5200 грн., залишок складає 2240,31 грн. ( а.с.142). В суді представник ОСОБА_1 пояснила, що на даний час заборгованість по аліментам стягується із заробітної плати позивача автоматично в розмірі 50 % від суми заробітної плати до повного погашення заборгованості за постановою державного виконавця. З жовтня 2013 року ОСОБА_1 офіційно працює та нової заборгованості зі сплати аліментів він немає.

Таким чином, суд враховуючи, що з 31 серпня 2012 та по 26 вересня 2013 року ОСОБА_1 не мав постійного джерела доходу так як був звільнений з роботи у звязку із закінченням строку дії трудового договору, що підтверджується копією трудової книжки, та на теперішній час позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі, 14 травня 2012 року від другого шлюбу народилася дитина ОСОБА_9, яка знаходиться на утриманні ОСОБА_1 суд вважає безпідставними посилання відповідача на ч. 3 ст. 70 СК України. Окрім того, відповідачка відповідно до вимог , передбачених ст. 185, ст.192 СК України не позбавлена можливості звертатись до суду з позовом про зміну розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину.

Аналізуючи викладене вище ,суд приходить вважає , що існують всі законні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 щодо розподілу спільного сумісного майна подружжя та визнання права власності по ? частини спірної квартири АДРЕСА_5 за ОСОБА_1 і ОСОБА_2.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивачем сплачено судовий збір за подання позову у розмірі 3441 грн. ( а.с.24,25), з урахуванням відмови ОСОБА_1 у судовому засіданні від частини позовних вимог ( а.с. 84) та виходячи з ціни позову ,а саме вартості спірного нерухомого майна , з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1792 грн. 75 коп.

Керуючись ст.ст. 5, 6,10, 57, 60, 88, 208,209, 212 -215 ЦПК України , ст. 60, 61, 68, 70, 71 Сімейного Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Розподілити спільне сумісне майно подружжя , визнавши право власності по ? частини квартири АДРЕСА_5 за ОСОБА_1 і ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 1792 (одна тисяча сімсот девяносто дві) грн. 75 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст складено 24.12.2013 року.

Суддя С.М.Гаврилюк