Рішення № 36379261, 16.12.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/10885/13-ц

№ 2/243/3966/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

16 грудня 2013 року Слов"янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Сидоренко І.О.

при секретарі - Писаренко Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, обґрунтувавши свої вимоги тим, що він працював у ВАТ "Содовий завод" на посаді електрослюсарем черговим та по ремонту електрообладнання з 27.03.1995 року по 14.12.1996 року, що підтверджується записами у трудовій книжці у відповідності до наказів про прийняття на роботу, та про звільнення. На день його звільнення заборгованість по сплаті заробітної плати складала 196,07 грн., розрахунок по заробітній платі відповідачем здійснений не був, чим порушив вимоги трудового законодавства. Він неодноразово звертався до відповідача з вимогою здійснити повний розрахунок по заробітній платі, але його постійно повідомляли про неможливість здійснити повний розрахунок, у зв'язку з відсутністю у підприємства коштів. Крім того, незаконними діями відповідача йому була причинена суттєва моральна шкода, пов»язана з трудовими правовідносинами, яка виявилась у його моральних стражданнях і переживаннях через порушення відповідачем законних прав та інтересів в частині своєчасного отримання винагороди за свій труд. Порушення відповідачем трудових прав привели до втрати позивачем налагоджених і нормальних життєвих зв»язків, до важкого фінансового становища. Позивач був вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, своєї сім»ї, став нервовим, роздратованим та пригніченим. У зв'язку з чим просить стягнути на його користь завдану моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 1000,00 грн. Відповідно до Довідки наданої ВАТ «Содовий завод» за № 1-66 від 11.07 2013 року середній заробіток за останні два місяці складає 89,13 грн. у зв'язку з чим вважає, що середній заробіток з 15.12.1996 року по день винесення рішення складає 17986,08 грн. Просить суд стягнути з відповідача по справі заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та моральну шкоду.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_2 не з'явилася, однак до суду надала заяву про слухання справи без її участі, наполягала на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача, в судове засідання не з'явився, направив в адресу суду заяву в якій вказав, що вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі визнає, а вимоги щодо стягнення середнього заробітку та моральної шкоди не визнає, оскільки відносно заводу порушено справу про банкрутство, в 2003 році відкрито ліквідаційну процедуру, яку було продовжено до 02.10.2013 року, та ст.ст.1, 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, зупинення економічних санкцій у відношенні банкрута. Справу просить розглянути у його відсутності.

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював у ВАТ "Содовий завод" на посаді електрослюсаря (слюсарем) черговим та по ремонту електрообладнання з 27 березня 1995 року по 14.12.1996 року, що підтверджується записами у трудовій книжці у відповідності до наказів про прийняття на роботу, та про звільнення.

Відповідач ВАТ «Содовий завод» неналежно здійснював виплату заробітної плати, та мав заборгованість перед позивачем.

У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України «Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу».

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.

У відповідності до Наказу № 653 від 14.12.1996 року позивач був звільнений з ВАТ «Содовий завод».

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Згідно вимог ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Розрахунок з позивачем відповідач при звільненні не здійснив. У відповідності до довідки № 1-66 від 11.07.2013 року, наданої ВАТ «Содовий завод» заборгованість по заробітній платі станом на 01.07.2013 року складає 196,07 грн.

Позивач. неодноразово звертався до відповідача з вимогою здійснити розрахунок по заробітній платі, але відповідачем звернення було проігноровано.

Судом встановлено, що з моменту звільнення до теперішнього часу позивачу не виплачена заборгованість по заробітній платі.

У відповідності до ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці.

Зазначені норми трудового права структурно віднесені до розділу VІІ "Оплата праці" указаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Про неможливість здійснити розрахунок з позивачем, підприємство вказує на відсутність коштів та відкриття ліквідаційної процедури по справі з приводу банкрутства підприємства на підставі Постанови Донецького Господарського суду від 04 вересня 2003 року.

За положеннями ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів.

Таким чином, аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що дія мораторію не поширюється на вимоги колишніх працівників про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

З урахуванням вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки з 15.12.1996 року по день ухвалення рішення по справі.

Приписами п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" встановлено, що закінчення строку виплати заробітної плати (ст. 115 КЗпП) не є початком перебігу зазначеного процесуального строку, якщо не оспорюється право на її одержання; у відповідних випадках ця обставина може бути підставою для вимог про компенсацію втрати частини заробітку у зв'язку із затримкою його виплати. Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Враховуючи ті обставини, що на теперішній час підприємство не здійснило з позивачем повного розрахунку, то перебіг тримісячного строку звернення до суду не розпочинався.

Також, Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 надано офіційне тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117,237-1 цього кодексу.

Конституційний Суд України визначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116,117, 237-1 цього Кодексу слід розуміти так, що звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

У відповідності до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці": "Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення."

Оскільки судом встановлено невиконання відповідачем обов'язку по проведенню розрахунку із звільненим працівником, то таке є підставою для покладення на нього встановленої ст. 117 КЗпП України відповідальності.

Виходячи з засад законодавства, що регулює трудові правовідносини між працівником та роботодавцем, відсутність підстав для її покладення, в т.ч. у визначеному повивачем розмірі такої відповідальності має доводити роботодавець.

Відомості про те, що відповідач заперечував проти проведеного позивачем розрахунку у справі відсутні.

Тому з підприємства - ВАТ "Содовий завод" на користь позивача слід стягнути середній заробіток за весь час затримки виплати розрахунку - з 15.12.1996 року.

У відповідності до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року №348) середньоденний заробіток позивача складає 4,24 грн., зазначена сума визначена з урахуванням довідки відповідача № 1-66 від 11.07.2013 року.

Враховуючи розрахунок розміру середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 15.12.1996 року по 16 грудня 2013 року, який надав позивач, вбачається, що загальна сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні складає 17986,08 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати розрахунку підлягають задоволенню.

Вимога ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди у сумі 1000 грн., яку він зазнав через протиправні дій відповідача, а саме, що йому була завдана суттєва моральна шкода, яка виявилася у його моральних стражданнях і переживаннях через порушення відповідачем його законних прав та інтересів в частині своєчасного отримання винагороди за свій труд, через порушення відповідачем трудових прав, які призвели до втрати позивачем налагоджених нормальних життєвих зв'язків, через що він був вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя - не підлягає задоволенню, оскільки у порушення зазначених вище норм матеріального і процесуального права позивач не надав доказів на підтвердження того, що порушення відповідачем його прав призвели до моральних страждань, до втрати позивачем налагоджених і нормальних життєвих зв»язків, до важкого фінансового становища, до докладання додаткових зусиль для організації свого життя, внаслідок чого позивач став нервовим, роздратованим та пригніченим.

Також, у відповідності до вимог ст.4 ЗУ "Про судовий збір", за подання позовних заяв в порядку цивільного судочинства майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно з ч.3 ст. 88 ЦПК України „Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог".

У зв'язку з чим, з відповідача - ВАТ "Содовий завод", на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп. за вимоги майнового характеру.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 27, 59, 60, 88, 192, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України, Законом України "Про оплату праці",Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Законом України "Про судовий збір", суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод", що розташований за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Чубаря, б. 91, р/р 26004307660166 у філії відділення ПІБ м. Слов'янська, МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: РФ, АДРЕСА_1, заборгованість по заробітній платі у розмірі 196 (сто дев»яносто шість) грн.. 07 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 15.12.1996 року по 16.12.2013 року у сумі 17986 (сімнадцять тисяч дев»ятсот вісімдесят шість) грн. 08 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод", судовий збір у розмірі 229,40 грн. до державного бюджету коштів, отримувач коштів Слов'янське УК/Слов'янськ/ 22030001, код ЄДРПОУ 37803368, банк ГУДКСУ у Донецькій області, код банка МФО 834016, рахунок 31210206700075, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду І.О. Сидоренко