Постанова № 36376673, 05.12.2013, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/2327/13-а

Провадження № 2-а/188/59/2013

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Полубан М.П.

при секретарі Філіповій В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Петропавлівської райдержадміністрації Дніпропетровської області (далі УПСЗН) про визнання неправомірною відмови суб'єкта владних повноважень щодо нарахування щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку

В С Т А Н О В И В :

До суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління праці і соціального захисту населення Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області щодо відмови здійснити перерахунок та виплати допомоги по догляду за дитиною, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення трирічного віку з ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправними, зобов'язанні відповідача здійснити на її користь перерахунок та виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у відповідності із Законом, в розмірі не менше прожиткового мінімуму, встановленого для дітей до 6-ти річного віку, починаючи з 01 квітня 2013 року , з урахуванням виплачених сум за цей період і до досягнення дитиною трирічного віку або зміни в законодавстві, відшкодування понесених нею судових витрат у справі, посилаючись на те , що ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила дитину - сина ОСОБА_2 і згідно Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» вона перебуває на обліку у відповідача по виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Але щомісячний розмір цієї допомоги, на думку позивачки, не відповідає вимогам вказаного Закону.

Так згідно ч.1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Але всупереч вимогам вказаного Закону відповідач сплачує їй допомогу на дитину в розмірах менших ніж вказано в Законі.

Позивачка просить визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Петропавлівсько районної державної адміністрації Дніпропетровської області щодо відмови здійснити перерахунок та виплати їй допомоги з 09 березня 2013 року по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку протиправними , зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення сином трирічного віку, у відповідності із Законом, в розмірі не менше прожиткового мінімуму, встановленого для дітей до 6-ти років, починаючи з 01 квітня 2013 року, з урахуванням виплачених сум за цей період і до досягнення дитиною трирічного віку або зміни в законодавстві.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надавши суду заперечення, посилаючись на те , що ними в належному розмірі виплачуються позивачці суми державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зокрема відповідно до вимог ч.1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 «Про затвердження порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» в межах бюджетних асигнувань, у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини , встановлено наявність достатніх підстав для прийняття рішення.

Вивчивши матеріали справи , заяви сторін , суд вважає , що позовні вимоги за період з 21 квітня 2013 року підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та отримує грошову допомогу, як застрахована особа у розмірі 130.00 грн., виплату якої здійснює Управління праці та соціального захисту населення , що не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого , неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 19 Конституції України встановлено , що правовий порядок в Україні, ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те , що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї , її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення встановлений Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Тобто Закон України»Про державну допомогу сім'ям з дітьми» є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов'язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.

Статтею цього Закону визначено , що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам , зазначеним у частині 2 статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків ( усиновителів, опікуна , піклувальників).

Таким чином, відповідач у справі - орган владних повноважень, на якого чинним законодавством покладений обов'язок щодо нарахування та виплати допомоги сім'ям з дітьми до досягнення нею трирічного віку.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах , передбачених цим Законом та іншими законами України.

Статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа( один з батьків дитини, усиновитель , опікун, баба , дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтею 14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов розподілу осіб , що мають право на отримання такої допомоги.

Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлено , що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Статтею 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлено , що порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При цьому, з аналізу цієї норми не вбачається що Кабінету Міністрів України делеговані функції щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Правові , організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті , а також надання послуг із санаторно - курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням або похованням» ( Закон № 2240).

Статтею 1 Закон України «Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням або похованням» визначено , що загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати( доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності ( включаючи догляд а хворою дитиною, дитиною- інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат,пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно ст. 2 Закон України «Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням або похованням» страховий випадок - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг за цим Законом.

Відповідно до ст. ст. 4,5,29,42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи( включаючи і час випробовування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.

Одним із принципів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням є державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав.

Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа( один із батьків дитини , усиновитель, баба , дід, інший родич або опікун) , яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України було внесено зміни до Закону № 2240-111 та виключено статті 40-44.

Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107- VI , в тому числі й пункт 25 розділу 11 Закону № 107- vi щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-111.

Пунктом 2 розділу 111 Закону №107- VI було передбачено, що розділ 11 цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином , з часу проголошення рішення № 10-рп/2008 Конституційним судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-111, а з 01.01.2009 року - статті 13,15 Закону № 2811-ХІІ .

Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835- VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154- VI «Про Державний бюджет України від 27 квітня 2010 року № 2154 -VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік (далі- Закон № 2154- VI) передбачено , що у 2009 ,2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-111 призначається і здійснюється в розмірах і порядку , визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону № 2811-Х11(п.1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону № 2154- VI не приймався.

Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-ІІІ на виконання статті 45 Закону № 2154- VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.

Оскільки ані Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» ані Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», не встановлювалось на 2011 р. та на 2012р. іншій , ніж у Законі № 2240-111 розмір допомоги, а положення Постанови КМУ № 1751 Про порядок призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» від 27.12.2001 р. було затверджено саме на виконання Закону № 2811-ХІІ «Про Державну допомогу сім'ям з дітьми», то застосовувати зазначену постанову КМУ до особи, яка застрахована в системі загальнообов'язкового страхування неможливо, оскільки на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону( яким є Закон № 2240-ІІІ), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України в постанові від 25 грудня 2012 року.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» також не встановлювався інший розмір вказаного виду допомоги ніж у Законі України «Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами , зумовленими народженням або похованням».

Аналізуючи встановлені обставини та приведені норми закону, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що оскільки спір виник щодо виплати допомоги особі, яка застрахована в системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування , то на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням або похованням», відповідно до ст. 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Враховуючи наведене , суд вважає, що заперечення відповідача є необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,6,8,9,69,94,104,159,160,183-2 КАС України, - суд

П О С Т А Н О В ИВ :

Позов ОСОБА_1 до Управління праці соціального захисту населення Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання неправомірною відмову суб'єкта владних повноважень щодо нарахування щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління праці соціального захисту населення Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 21 квітня 2013 року до досягнення дитиною трирічного віку.

Зобов'язати Управління праці соціального захисту населення Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період з 21 квітня 2013 року до досягнення дитиною трирічного віку в розмірі передбаченому ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», з урахуванням проведених виплат.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з державного бюджету України судовий збір в сумі 68.82 грн.( шістдесят вісім гривень 82 коп.).

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку , передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу , було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя М. П. Полубан