Рішення № 36374306, 19.12.2013, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/5598/13-ц

Провадження № 2/752/2427/13

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19.12.2013 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Овдій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягення боргу за договором позики,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики в розмірі 61000 гривень та 3% річних від суми боргу в сумі 1193,26 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.07.2012 р. він передав у позику ОСОБА_2 кошти в сумі 61000 гривень зі строком повернення до 01.08.2012 р., про що була складена відповідна розписка.

На день звернення до суду відповідач кошти не повернув, чим порушив його права.

Крім суми боргу за договором позики позивач просить стягнути з відповідача на підставі ч.2 ст.625 ЦК України 3% річних від суми заборгованості за період з 01.08.2012 р. по 26.03.2013 р.

В ході судового розгляду позивач та його представник підтримали позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі, просили суд позов задовольнити, посилаючись на те, що відповідач не виконав свої зобов»язання за договором позики від 12.07.2012 р. щодо повернення суми коштів, яка була передана йому у позику.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, посилаючись на безгрошовість даної угоди. Також відповідач надав суду пояснення, що зазначена розписка про отримання позики була надана позивачу для забезпечення подальшої роботи СТО, на якій він працював менеджером, а позивач в зв»язку з наявністю боргу за договором оренди приміщення СТО, що знаходиться на АДРЕСА_1 зачинив двері майстерні та перешкоджав подальшій роботі. Тільки після написання розписки приміщення СТО було відчинено.

Вислухавши сторони, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов"язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч.2 ст.1047 Цивільного кодексу України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судому встановлено, що 12.07.2012 р. ОСОБА_2 отримав в борг у ОСОБА_1 кошти в розмірі 61000 гривень.

Зазначені обставини підтверджуються розпискою відповідача про отримання суми коштів.

Відповідач зобов»язувався повернути борг до 01.08.2012 р.

На підставі ч.2 ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідач, заперечуючи факт передачі грошових коштів і, посилаючись на безгрошовість даної угоди, посилався на те, що дана сума коштів є боргом за договором оренди приміщення СТО, що знаходиться по АДРЕСА_1, укладеним з ФОП ОСОБА_3 і в зв»язку з наявним боргом позивач закрив приміщення станції технічного обслуговування.

Для забезпечення подальшої роботи станції, де він працював менеджером, він написав розписку про отримання даних коштів в борг, хоча фактично їх не отримував.

Відповідно до ст.11 ЦК України зобов»язання виникають на підставі договору та інших правочинів.

Зобов»язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриаатися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

Відповідно до положень ст.511 ЦК України зобов»язання не створює обов»язку для третьої особи.

Оскільки саме ОСОБА_2 взяв на себе зобов»язання повернути кошти, отримані за Договором позики від 12.07.2012 р., укладеним з ОСОБА_1, то відповідно відповідач і повинен нести цивільно-правову відповідальність.

Також на підтвердження безгрошовості даної угоди відповідач посилався на покази свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5

Однак, при наявності розписки про передачу грошових коштів, покази свідків не можуть бути належним доказом на підтвердження безгрошовості даної угоди.

Крім того, свідки, які були допитані судом в ході судового розгляду, не змогли повідомити точно дату написання такої розписки та інших обставин, хоча і зазначали, що були свідками написання відповідачем боргової розписки.

На час розгляду справи оригінал боргової розписки знаходився у позивача у справі і був досліджений судом, що підтверджує невиконання відповідачем зобов»язання по поверненню суми боргу.

Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення суми боргу за договором позики від 12.07.2012 р. є обґрунтованими, доведеними і підлягають задоволенню.

Також підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення суми боргу з врахуванням 3% річних, оскільки відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладені обставини позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі ст..88 ЦПК України і вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у справі.

Керуючись ст.ст.3, 10, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягення боргу за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 61000 гривень, 3% річних в сумі 1193 гривні 26 копійок, судовий збір в сумі 621 гривня 94 копійки.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м.Києва через Голосіївський районний суд м.Києва.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя