Рішення № 36372721, 23.12.2013, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/3178/13-ц

Провадження №2/541/1240/2013

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 грудня 2013 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді - Куцин В.М.,

при секретарі - Борисенко М. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миргород справу за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

29.10.2013 року до Миргородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором звернулось ПАТ КБ «Приватбанк».

Позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги вказав, що відповідно кредитного договору № PLСОРК00000002 від 11 травня 2004 року ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 25000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 11 травня 2005 року для «ремонту часного дома», в зв'язку з чим Банк кредитні кошти перерахував позичальнику.

Відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту, в результаті чого станом на 11.10.2013 року виникла заборгованість у розмірі 114166 грн. 46 коп. , що складається із: заборгованості по процентам за користування кредитом - 20662,99 грн., 93503 грн. 47 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Позивач просить стягнути на свою користь з відповідача ОСОБА_1 заборгованість по кредиту у розмірі 114166 грн. 46 коп. та судові витрати - судовий збір 1141 грн. 66 коп.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, просив розглянути справу в його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, проти постановлення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про місце та час розгляду справи повідомлена належним чином, відповідно до положень ч.5 ст. 74, ч.8 ст.76, ч.1 ст. 77 ЦПК України (а.с.14,25,32).

Суд вважає за можливе розглянути справу в відсутність відповідача на підставі наявних у справі даних та доказів, відповідно до ст.169 ч.4 ЦПК України та ухвалення заочного рішення відповідно до ст.224 ЦПК України, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № PLСОРК00000002 від 11 травня 2004 року згідно якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 25000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 11 травня 2005 року для «ремонту часного дома», в зв'язку з чим Банк кредитні кошти перерахував позичальнику (а.с.5-6).

29.10.2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором (а.с.2).

Умови Договору відповідачем ОСОБА_1 порушені, про що свідчить розрахунок наданий ПАТ КБ «Приват Банк» (а.с.4).

Згідно рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10.07.2006 року з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» / правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»/ стягнуто заборгованість за умовами кредитного договору № PLСОРК00000002 від 11 травня 2004 року станом на 22.06.2005 року в сумі 27913грн. 89 коп. Також стягнуто понесені Банком судові витрати (а. с. 35-37). Вказане рішення суду виконано 29.05.2008 року, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження (а.с.38).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦГІК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав

В той же час суд не вбачає підстав передбачених п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України для закриття провадження у справі, виходячи із суми заборгованості та її складових за вказаним кредитним договором, зазначеної у позові, яку Банк просив стягнути на свою користь, яка є відмінною від розміру заборгованості стягнутої з відповідача за судовим рішенням.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 2 ст. 259 УК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до роз'яснень п.31 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду Цивільних і Кримінальних Справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів,що виникають з кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року №5, враховуючи положення пункту 7 частини13 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви у спорі.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплинула і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставне майно тощо), положення пункту 7 частини 13 статті 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» застосовується й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Як встановлено рішенням Миргородського міськрайонного суду, про порушення свого права банку стало відомо в 2005 році, за захистом якого позивач звернувся до суду 15.07.2005 року, наслідком якого було постановлення рішення суду про стягнення боргу станом на 22.06.2005 року, в тому числі відсотків та пені. Тобто позивачу про порушення свого права на отримання відсотків та пені за використання кредитних коштів позивачкою беззаперечно стало відомо після прийняття судом рішення по спірному кредитному договору 10.07.2006 року.

Отже позивач мав право на звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості по процентах та пені до 10.07.2009 року. Навіть за умови, що позивач про порушення свого права дізнався після виконання рішення суду, тобто 29.05.2008 року, він мав право на звернення за судовим захистом до 29.05.2011 року, однак звернувся до суду лише 29.10.2013 року.

Оскільки судом встановлено, що вимоги ПАТ КБ «Приват Банк», позивача по справі, заявлені після сплину строку позовної давності встановленого законом, тому з цих підстав в задоволенні позову необхідно відмовити..

В зв'язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати понесені позивачем при зверненні до суду не підлягають стягненню з відповідачів на його користь.

Керуючись ст.ст.10, 11,81, 88, 213-215, 224-228, 294 ЦПК України, ст. ст. 257, 259 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, № PLСОРК00000002 від 11 травня 2004 року - відмовити .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області, через Миргородський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: В. М. Куцин