Рішення № 36372157, 26.12.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/5163/13-ц Головуючий у І інстанції Ковальчук Л.М.Провадження № 22-ц/780/6466/13 Доповідач у 2 інстанції КашперськаКатегорія 26 26.12.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

24 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Власенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 липня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2013 року позивач ПАТ «Родовід Банк» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заявлені позовні вимоги мотивував тим, що 25 грудня 2006 року між сторонами укладено кредитний договір, за умовами якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 15130 доларів США терміном по 25 грудня 2011 року включно із процентною ставкою 10 % річних. Станом на 31 січня 2013 року у відповідача виникла заборгованість в загальному розмірі 11120,45 доларів США та 67730,34 грн. На підставі вищевикладеного просив стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 11120,45 доларів США та 67730,34 грн. та покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 липня 2013 року позов ПАТ «Родовід Банк» задоволено, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 11120,45 доларів США та 67730,34 грн. та 1566,16 грн. судових витрат.

Відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 жовтня 2013 року та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим даним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 25 грудня 2006 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 28.4/АК-499.06.2, за умовами якого банк відкриває позичальнику кредитну лінію на загальну суму 15130 доларів США терміном по 25 грудня 2011 року включно на купівлю автомобіля та сплату страхових платежів з процентною ставкою 10 % річних, щомісячна плата за проведення розрахунків - 0,2 % від суми виданого кредиту.

Відповідно до п. 3 кредитного договору, позичальник зобов'язується щомісяця до 10 числа включно частково погашати заборгованість за кредитами у сумі 252 долари США шляхом перерахування на рахунок банку зі свого поточного рахунку або готівкою, повернути одержані кредити згідно з умовами договору не пізніше 25 грудня 2011 року, сплачувати банку нараховані проценти за користування кредитами щомісяця до 10 числа, а також 25 грудня 2011 року або в день повного дострокового погашення за кредитами.

Відповідно до п. 4 кредитного договору, розрахунок процентів за кредитами здійснються на фактичну суму заборгованості за кредитами, починаючи з дня їх надання позичальнику. Проценти за користування кредитами нараховуються банком щомісяця, в останній робочий день місяця, та в день повного погашення кредитів позичальником за цим договором, але не пізніше терміну, вказаного в п. 1.1 договору. При розрахунку процентів враховується фактична кількість днів в розрахунковому періоді та році, перший день та не враховується останній день користування кредитами.

Відповідно до п. 5 кредитного договору, банк має право у разі недотримання позичальником умов цього договору вимагати дострокового його розірвання, повернення одержаних кредитів, сплати нарахованих за ними процентів, відшкодування збитків, заподіяних банку, внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору.

Відповідно до п. 7 кредитного договору, спірні питання, які можуть виникнути між банком та позичальником у зв'язку з виконанням цього договору, вирішуються через проведення переговорів. При розгляді спору в суді за цим договором застосовується чинне законодавство України. Договір діє до повного погашення позичальником заборгованості за кредитами та процентами за користування ними, а при наявності простроченої заборгованості і пені за несвоєчасне погашення кредитів та сплату процентів, а також штрафи, передбачені цим договором.

Станом на 31 січня 2013 року позивачем нарахована заборгованість за кредитним договором, в загальному розмірі 156616,09 грн., яка складається із суми простроченої заборгованості за кредитом 9058,46 доларів США, що еквівалентно 72404,27 грн., суми простроченої заборгованості за процентами по кредиту 2061,99 доларів США, що еквівалентно 16481,49 грн., суми простроченої заборгованості плати за кредитом 8842,02 грн., суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 4708 доларів США, що еквівалентно 37631,03 грн., суми пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту 1055,27 доларів США, що еквівалентно 8434,79 грн., суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості плати за кредитом 4498,83 грн., суми 3 % річних від суми простроченого кредиту 706,20 доларів США, що еквівалентно 5644,65 грн., суми 3 % річних від суми прострочених процентів по кредиту 158,29 доларів США, що еквівалентно 1265,22 грн., суми 3 % річних від суми простроченої плати по кредиту 674,82 грн., суми інфляційних витрат від суми простроченої плати по кредиту 755,52 грн., суми сплаченої пені 16,55 грн.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та виходив з положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, згідно яких зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги, що використання іноземної валюти як засобу платежу та валютного курсу станом на день ухвалення рішення суперечить вимогам законодавства.

Так, відповідно до статей 524 та 533 ЦК України передбачено право сторін за грошовими зобов'язаннями визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.

При визначенні обґрунтованості апеляційної скарги колегія суддів враховує, що факт наявності заборгованості апелянтом не заперечується, розмір заборгованості, виходячи із наданих позивачем розрахунків та виписок з особового рахунку, не спростований.

Доводи апеляційної скарги, що сума заборгованості плати за кредитом у розмірі 4498,83 грн., яка за умовами кредитного договору нараховується у доларах США, однак в розрахунку заборгованості остаточно перерахована в українські гривні, є надуманими, оскільки загальна сума заборгованості від цього не змінюється, та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Разом з цим, задовольняючи позов, суд першої інстанції припустився помилки, стягнувши пеню за період з 11 січня 2007 року по 01 січня 2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Із розрахунку заборгованості, наданого позивачем (а.с. 14 - 18), вбачається, що позивач просив стягнути суму пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами, суму пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту, суму пені за несвоєчасне погашення заборгованості плати за кредитом за період з 11 січня 2007 року по 01 січня 2013 року, тобто поза межами річного строку позовної давності, встановленого ст. 258 ЦК України.

Виходячи з аналізу зазначених норм, банком було пропущено річний строк спеціальної позовної давності до вимоги про стягнення пені, у зв'язку з цим пеня могла бути нарахована лише за останній рік невиконання зобов'язання.

Визначаючи розмір пені та період, за який вона підлягає стягненню, а саме з 11 січня 2007 року по 01 січня 2013 року, суд виходив із наданої банком довідки-розрахунку заборгованості, однак не звернув увагу, що застосування строку позовної давності в один рік на підставі ст. 258 ЦК України обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням до суду, тобто до червня 2012 року.

Таким чином, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про стягнення пені в такому розмірі та за даний період.

Крім того, відповідно до п. 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5 за змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання. При цьому слід ураховувати, що проценти на неустойку не нараховуються (частина друга статті 550 ЦК).

Суд першої інстанції, у порушення вищевказаних норм матеріального права, помилково стягнув із відповідача суму боргу з урахуванням рівня інфляції, оскільки рівень інфляції враховується лише при наявності грошових зобов'язань, виражених у національній валюті, а зобов'язання боржника обраховується у доларах США, тому інфляційні втрати в даному випадку не застосовуються, в частині стягнення даних грошових сум рішення є невірним і має бути скасоване.

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції підлягає скасування із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Вирішуючи спір, колегія суддів враховує, що на вимогу апеляційного суду позивачем надано розрахунок заборгованості ОСОБА_1 із урахуванням строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки із 03 червня 2012 року по 03 червня 2013 року (а. с. 134 - 139).

Під час розгляду апеляційної скарги представником позивача підтверджено розмір заборгованості за кредитним договором із врахуванням строку позовної давності та за винятком суми інфляційних витрат всього в сумі 11120,45 доларів США та 31345,32 грн.

За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставами для його скасування із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову в частині стягнення суми простроченої заборгованості за кредитом 9058,46 доларів США, суми простроченої заборгованості за процентами по кредиту 2061,99 доларів США, суми простроченої заборгованості плати за кредитом 8842,02 грн., пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості 19568,09 грн., 3 % річних від суми простроченої кредитної заборгованості 2935,21 грн., що разом складає 11120 долари США та 31345,32 грн.; в іншій частині позов залишається без задоволення.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України проводиться перерозподіл судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог, а тому із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1000 грн. судових витрат.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором № 28.4/АК-499.06.2 від 25 грудня 2006 року в сумі 11120,45 доларів США та 31345,32 грн., а також судові витрати 1000 грн.

В іншій частині позову Публічному акціонерному товариству «Родовід Банк» відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагєєв В.О.

Яворський М.А.