Рішення № 36370308, 18.12.2013, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/13347/13-ц

Категорія 33

2/295/3316/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2013 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючої судді Семенцової Л.М.,

за участі секретаря Андрушко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням злочину, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року позивач звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що він проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1, по сусідству з відповідачем, яка побудувою перегородки перегородила частину спільного коридору, позбавивши його доступу до його кладової, а в подальшому розібрала її, частину речей з неї залишила біля дверей його кімнати, а решта речей зникла, а саме: грошові кошти в сумі 5000,00 грн., куртки замшева та джинсова загальною вартістю 700,00 грн., нові жіночі гумові чоботи вартістю 100,00 грн., дві нові пательні виробництва заводу «Прогрес» м. Бердичів (для виробництва вафель та кондитерських горішків), 8 рулонів раритетної реклами з його фотокарткою виступів вартістю 8000,00 грн., установчі та інші документи з 1994 року на ПП «Фірма Ліра», в якому він є власником та генеральним директором, а також інші матеріальні цінності, всього на загальну суму 13800,00 грн. В результаті звернення до правоохоронних органів його дружини ОСОБА_3 дільничним інспектором міліції ОСОБА_4 винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. У постанові зазначено пояснення відповідача про те, що вона неодноразово зверталася до позивача з проханням до нього забрати з кладової свої речі, на що він не погоджувався, тому то вона винесла їх та склала на коридорі біля квартири останнього. За його зверненням до суду щодо незаконності приватизації відповідачем частини коридору площею 4,7 кв.м, який знаходиться в загальному користуванні, до свідоцтва про право власності на кімнату, виданого відповідачу, були внесені зміни та виключену частину коридору, приватизовану відповідачем. Позивач вказує, що йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, що він зазнав у звязку із втратою свого майна та у знищенням його кладової, яку він використовував протягом багатьох років. Просить стягнути з відповідача на його користь 13800,00 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 1500,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої йому вчиненням злочину.

Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали, обґрунтовуючи його обставинами, викладеними в позовній заяві. Окрім того, позивач пояснив, що дозвіл на користування кладовою йому був наданий в усному порядку та користувався нею протягом 30 років. З приводу фактів, зазначених у позовній заяві, із скаргою приватного обвинувачення щодо самоправних дій відповідача до суду не звертався.

У судовому засіданні відповідач позов не визнала, пояснивши, що вона не розбирала кладову позивача, а ящик разом з речами винесла на коридор та залишила його біля кладової позивача на коридорі, ніяких речей собі не брала та не привласнювала.

Суд, заслухавши позивача та його представника, відповідача, свідків, дослідивши письмові матеріали, зясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як передбачено ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна (немайнова) шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями, чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За правилами ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завдано внаслідок порушення її прав, яка, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягає з'ясуванню: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього і в її заподіянні.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями інших осіб.

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 26.09.2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, управління Житлового господарства Житомирської міської ради, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 8», про знесення стінної перегородки зобовязано ОСОБА_2 та ОСОБА_5 демонтувати перегородку з дверима, яка встановлена на коридорі біля кімнати № 10 гуртожитку по вул. Михайлівській, 14 в м. Житомирі.

Як вбачається з рішення Апеляційного суду Житомирської області від 26.09.2013 року судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_5 на підставі ордерів вселені та проживають в гуртожитку КП «Житомирська філармонія», розташованому по вул. Михайлівській, 14 в м. Житомирі.

У будинку за вказаною адресою позивач проживає у кімнаті № 12, а відповідач - у кімнаті № 10, яка згідно свідоцтва про право власності на житло № 61831 від 25.05.2011 року, виданого відділом приватизації державного житлового фонду, належить їй та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності.

Суд апеляційної інстанції також встановив, що 25.05.2011 року коридор площею 4,7 кв. м був переданий відповідачам у спільну сумісну власність розпорядженням відділу приватизації державного житлового фонду під час приватизації їх кімнати № 10, проте 23.12.2011 року цей коридор був виключений із технічної документації на вказану квартиру. Відгородженням відповідачем ОСОБА_2 коридору площею 4,7 кв. м та встановленням дверей було порушено право ОСОБА_1 на право користування частиною коридору, який залишився у загальному користуванні мешканців гуртожитку і яким позивач має право користуватися.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що 04.10.2012 року він заходив до гуртожитку, де проживають сторони, та бачив як незнайомий йому чоловік розбирав кладову позивача, виймав з неї речі та ставив на підлогу, а відповідач у цей час стояла поруч біля нього. Про побачене свідок повідомив дружині позивача ОСОБА_3

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3, яка є дружиною позивача, та пояснила, що перебуває з відповідачем у неприязних стосунках, надала пояснення про те, що вона зверталася до працівників міліції з приводу незаконних дій відповідача щодо їхньої кладової та речей, які в ній знаходилися і деякі з них після втручання відповідача зникли, а решта знаходилися на коридорі. При цьому додала, що конкретно сказати, які речі зникли, не може, та підтвердила пояснення позивача, що зникли грошові кошти в сумі 5000,00 грн.

Зважаючи на те, що свідок ОСОБА_3 є дружиною позивача та перебуває з відповідачем у неприязних стосунках, суд критично відноситься до її пояснень.

Судом встановлено, що за результатами матеріалів перевірки по заявах ОСОБА_3 від 04.10.2012 року та 05.10.2012 року щодо пошкодження ОСОБА_2 замка до підсобного приміщення та винесення нею речей, постановою дільничного інспектора міліції Богунського РВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_7 про відмову в порушенні кримінальної справи від 10.10.2012 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст. ст. 296, 194, 185 КК України відносно ОСОБА_2 за відсутністю в її діях ознак складу злочину.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Підстави звільнення від доказування визначені ст. 61 ЦПК України, зокрема нормами ч. 4 цієї статті передбачено, що вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Аналізуючи встановлені судом обставини та досліджені докази, суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння йому відповідачем матеріальної та моральної шкоди внаслідок вчинення нею злочину, наявності вини відповідача у вчиненні неправомірних самоправних дій щодо пошкодження чи привласнення нею належного позивачу майна, встановленої обвинувальним вироком суду, а також позивач не надав суду доказів, як і б підтверджували існування причинного зв'язку між такою шкодою та неправомірними діями відповідача.

Тому за наведених обставин суд не вбачає підстав для задоволення позову, оскільки вимоги позивача щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та не ґрунтуються на вимогах закону.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 23, 1166, 1167 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами), ст. ст. 10, 11, 60, 61, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням злочину, відмовити за безпідставністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.М. Семенцова