Рішення № 36370117, 17.12.2013, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/6364/13-ц

Провадження № 2/161/2422/13

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2013 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючого-судді Пушкарчук В.П.,

при секретарі Акайомоій Т.В.,

з участю: позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника позивача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Луцької міської ради про встановлення факту прийняття спадщини, встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в :

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Луцької міської ради про встановлення факту прийняття спадщини, встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на спадкове майно.

Свій позов мотивують тим, що 30 квітня 1976 року помер ОСОБА_6, що стверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЕГ № 287848. Після його смерті відкрилась спадщина. В склад спадкового майна входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за № 27 (бувший № 19) по вул. Гущанській в м. Луцьку. Належність даного нерухомого майна у власності спадкодавця стверджується свідоцтвом про право особистої власності на домоволодіння від 24 вересня 1963 року, видане на підставі рішення виконкому Луцької міської ради № 480 від 21.09.1963 року.

На випадок своєї смерті ОСОБА_6 заповіту не залишав. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 являється його дружина ОСОБА_7, донька ОСОБА_8, син ОСОБА_9 та позивач ОСОБА_3, як донька.

Відповідно до ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Із копії будинкової книжки вбачається, що в період шести місяців після смерті ОСОБА_6 були постійно прописані спадкоємці ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 , тобто вони є такими, що спадщину прийняли. Позивач ОСОБА_3 спадщину після смерті батька прийняла шляхом догляду за спадковим будинком, обробітком городу. Таким чином кожному з спадкоємців належить по ? спадкового майна.

Однак, не оформивши своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_6, 19 квітня 1994 року помирає ОСОБА_7. На випадок своєї смерті остання заповіту не залишала. Спадкоємцями після її смерті в рівних долях є позивач ОСОБА_3, як донька, а також ОСОБА_8, як донька, та ОСОБА_9, як син. Спадщина після смерті ОСОБА_7 спадкоємцями була прийняла у відповідності до ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року) шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном. Інших спадкоємців на спадкове майно не має. Таким чином кожному з спадкоємців належить по 1/3 частині будинковолодіння.

12 грудня 1994 року, також не залишивши заповіту помирає ОСОБА_9. Його частка в спадковому майні, яку він отримав у спадок після смерті батька ОСОБА_6 та матері ОСОБА_7 становить 1/3. Він був одиноким, дружити та дітей не було. Позивач ОСОБА_3 та ОСОБА_8 як рідні сестри є спадкоємцями другої черги, що визначено ст. 530 ЦК України в редакції 1963 року. Спадщина після його смерті ОСОБА_10 та ОСОБА_8 була прийнята шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.

Однак свідоцтво про народження ОСОБА_9 не збереглося, не зберігся і актовий запис про реєстрацію його народження. Той факт, що нині покійний ОСОБА_9 є братом ОСОБА_3 і ОСОБА_8, та сином нині покійних ОСОБА_6 і ОСОБА_7 підтверджується тим, що по батькові, що вказано в свідоцтві про його смерть співпадає з по батькові, що вказані про народження ОСОБА_3 та ОСОБА_8

Як вбачається з довідки Державного архіву Волинської області станом на 1955-1957 роки в члени господарства, головою якого був ОСОБА_6 Микомайов входили: дружина - ОСОБА_7, син - ОСОБА_9, ОСОБА_11 - донька та ОСОБА_12 - донька. ОСОБА_9 до дня смерті постійно проживав в будинку за № 27 по вул. Гущанській в м. Луцьку, де також проживали ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_3

24 квітня 2003 року померла ОСОБА_8, частка якої в спадковому будинку становить ?. На випадок своєї смерті ОСОБА_8 заповіту не залишала. Спадкоємцями по закону є позивачі по справі ОСОБА_1, ОСОБА_13 та ОСОБА_2 відповідно до ст. 529 ЦК України в редакції 1963 року. Спадщина ними була прийнята шляхом постійного проживання після смерті ОСОБА_8 в спадковому будинку, володіння всім її майном. Таким чином, кожному з них ОСОБА_1, ОСОБА_13 та ОСОБА_2 належить по 1/6 частки в спадковому майні.

Оскільки за життя ОСОБА_8 не оформила належним чином своє право на спадкове майно, позивачі немають можливості оформити спадщину через нотаріальну контору.

Частиною 3 ст. 1296 ЦК України передбачено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Просили встановити факт прийняття ОСОБА_3 спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6, який помер 30.04.1976 року, ОСОБА_7, яка померла 19.04.1994 року, та ОСОБА_9, який помер 12.12.1994 року; встановити факт, що покійний ОСОБА_9, який помер 12.12.1994 року, є рідним сином ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та рідним братом ОСОБА_3 і ОСОБА_8; визнати за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно, а саме: на ? частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за № 27 по вул. Гущанській в м. Луцьку; визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_13, ОСОБА_2 право власності на спадкове майно, а саме: по 1/6 частині житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за № 27 по вул. Гущанській в м. Луцьку за кожним.

Ухвалою суду від 01.10.2013 року позов в частині встановлення факту, що покійний ОСОБА_9, який помер 12.12.1994 року, є рідним сином ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та рідним братом ОСОБА_3 і ОСОБА_8 залишено без розгляду.

В судовому засіданні позивачі та представник позивача підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та просили його задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_14, подавши заперечення проти позову, просила відмовити в його задоволенні позову у зв'язку з відсутністю у позивачів правовстановлюючих документів.

Заслухавши пояснення позивачів, їх представника, свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, дослідивши докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства.

Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 357 Цивільного кодексу України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Судом встановлено, що 30 квітня 1976 року помер ОСОБА_6, що стверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЕГ № 287848 (а.с. 6). Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за № 27 (бувший № 19) по вул. Гущанській в м. Луцьку. Належність даного нерухомого майна у власності спадкодавця стверджується свідоцтвом про право особистої власності на домоволодіння від 24 вересня 1963 року, виданим на підставі рішення виконкому Луцької міської ради № 480 від 21.09.1963 року (а.с. 10).

Як вбачається з довідки Державного архіву Волинської області від 19.08.2005 року (а.с. 18) станом на 1955-1957 роки в члени господарства, головою якого був ОСОБА_6 Микомайов входили: дружина - ОСОБА_7, син - ОСОБА_9, ОСОБА_11 - донька та ОСОБА_12 - донька. ОСОБА_9 до дня смерті постійно проживав в будинку за № 27 по вул. Гущанській в м. Луцьку, де також проживали ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_3

На випадок своєї смерті ОСОБА_6 заповіту не залишав. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 являється його дружина ОСОБА_7, донька ОСОБА_8, син ОСОБА_9 та позивач ОСОБА_3, як донька.

Згідно ст. 529 ЦК України (в редакції 1963 року) у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Із копії будинкової книжки (а.с. 11-17) вбачається, що в період шести місяців після смерті ОСОБА_6 були постійно прописані спадкоємці ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 , тобто вони є такими, що спадщину прийняли. Позивач ОСОБА_3 спадщину після смерті батька прийняла шляхом догляду за спадковим будинком, обробітком городу. Таким чином кожному з спадкоємців належить по ? спадкового майна.

Однак, не оформивши своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_6, 19 квітня 1994 року помирає ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва по смерть серії І-ЕГ № 257161 (а.с. 6). На випадок своєї смерті остання заповіту не залишала. Спадкоємцями після її смерті в рівних долях є позивач ОСОБА_3, як донька, а також ОСОБА_8, як донька, та ОСОБА_9, як син.

Спадщина після смерті ОСОБА_7 спадкоємцями була прийняла у відповідності до ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року) шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном. Інших спадкоємців на спадкове майно не має. Таким чином кожному з спадкоємців належить по 1/3 частині будинковолодіння.

12 грудня 1994 року, також не залишивши заповіту помирає ОСОБА_9, що підтверджується копією свідоцтва по смерть серії І-ЕГ № 269234 (а.с. 7). Його частка в спадковому майні, яку він отримав у спадок після смерті батька ОСОБА_6 та матері ОСОБА_7 становила 1/3. Він був одиноким, дружити та дітей не було. Позивач ОСОБА_3 та ОСОБА_8 як рідні сестри є спадкоємцями другої черги, що визначено ст. 530 ЦК України (в редакції 1963 року). Спадщина після його смерті ОСОБА_10 та ОСОБА_8 була прийнята шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.

24 квітня 2003 року померла ОСОБА_8, що підтверджується копією свідоцтва по смерть серії І-ЕГ № 130892 (а.с. 7), частка якої в спадковому будинку становить ?. На випадок своєї смерті ОСОБА_8 заповіту не залишала.

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_8 по закону є позивачі по справі ОСОБА_1, ОСОБА_13 та ОСОБА_2 відповідно до ст. 529 ЦК України (в редакції 1963 року). Спадщина ними була прийнята шляхом постійного проживання після смерті ОСОБА_8 в спадковому будинку, володіння всім її майном.

Таким чином, кожному з них ОСОБА_1, ОСОБА_13 та ОСОБА_2 належить по 1/6 частки в спадковому майні.

У звязку з вищевикладеним суд приходить до висновку про підставність вимог позивачів.

Керуючись ст.ст. 3, 8, 10, 11, 58 - 60, 88, 213- 215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 319, 357, 1217 ЦК України, ст.ст. 529, 549 ЦК України (в редакції 1963 року), суд,-

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Встановити факт прийняття ОСОБА_3 спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6, який помер 30 квітня 1976 року, ОСОБА_7, яка померла 19 квітня 1994 року, та ОСОБА_9, який помер 12 грудня 1994 року.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно, а саме: на ? частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами № 27 по вул. Гущанській в м. Луцьку Волинської області.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме: на 1/6 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами № 27 по вул. Гущанській в м. Луцьку Волинської області.

Визнати за ОСОБА_13 право власності на спадкове майно, а саме: на 1/6 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами № 27 по вул. Гущанській в м. Луцьку Волинської області.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно, а саме: на 1/6 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами № 27 по вул. Гущанській в м. Луцьку Волинської області.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду В.П. Пушкарчук