Рішення № 36366327, 13.12.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16152/13-ц

Провадження № 2/344/5735/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої суддіБабій О.М.,

секретаряСивухіної Ю.Ю.,

прокурора Ляхович Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1 про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання дітей та накладення заборони на відчуження житла та майна,-

В С Т А Н О В И В:

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради звернувся до суд з наведеним позовом до відповідачки, мотивуючи тим, що відповідачка є матірю малолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4. Батько ОСОБА_2 та ОСОБА_3 помер. Стосовно ОСОБА_4 відповідачка є одинокою матірю. Сімя зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, одноосібним власником квартири є малолітня ОСОБА_2. 22.05.2013 року до служби у справах дітей надійшла інформація притулку для дітей служби у справах дітей ОДА № 157 про доставлення 21.05.2013 року в заклад працівниками Коломийського МВ УМВС малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4. З інформації притулку вбачається, що мати проживає з співмешканцем, діти перебувають без догляду, в помешканні збираються компанії, які розпивають алкогольні напої. ОСОБА_2 проживає з бабусею в однокімнатній квартирі АДРЕСА_1. Мати дітьми не цікавиться, не доглядає, однак оформила та користується всіма пільгами для багатодітних сімей, отримує пенсію по втраті годувальника, та користується іншими пільгами.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з мотивів наведених в ньому, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка в судовому засіданні просила не забирати в неї дітей. По суті позовних вимог більше нічого не пояснила.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачки, всебічно, повно та обєктивно дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Як вбачається з копій свідоцтв про народження серії І-НМ № 169543 від 23 листопада 2010 року (а.с.13), серії І-НМ № 008953 від 19 квітня 2005 року (а.с.14), серії І-НМ № 169401 від 28 жовтня 2010 року (а.с.15), ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно.

Батько малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 помер 22.06.2006 року (а.с.16).

Відомості щодо батька малолітньої ОСОБА_4 в актовому записі про народження записані відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України (надалі СК України) (а.с.17).

Як вбачається з довідки ЖБК № 23 від 25.11.2010 року (а.с.18), в квартирі АДРЕСА_2 проживають та зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Згідно договору купівлі-продажу від 06.02.2008 року, малолітня ОСОБА_2 є власницею квартири АДРЕСА_2 (а.с.23).

З довідки завідувача притулком для дітей вбачається, що з 21.05.2013 року неповнолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебувають у притулку, мати дітей відвідувала дітей двічі (а.с.28).

Діти були вилучені із сімї, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_5, де зареєстрований громадянин ОСОБА_6, спів житель відповідачки. Діти перебувають без догляду (а.с.29).

Орган опіки та піклування у своєму висновку вказує на доцільність відібрання малолітніх ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8 від їх матері ОСОБА_1 без позбавлення її батьківських прав (а.с.6-9).

Доказів на спростування наведених фактів, відповідачкою суду не надано.

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов'язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.

За змістом ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Із встановлено судом вбачається, що мати не цікавиться дітьми, не сприяє їх духовному та фізичному розвитку, не приділяє їм необхідної уваги, зловживає спиртними напоями, неодноразово судима та на даний час відбуває покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 СК України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2 - 5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

На даний час у суду немає даних, що час бабуся виявила бажання опікуватись малолітніми, тому суд, що дітей слід передати під опіку органові опіки та піклування.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про відібрання малолітніх ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8 від їх матері ОСОБА_1 без позбавлення її батьківських прав є обгрунтованою, такою, що відповідає інтересам дітей та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачки аліментів на утримання дійтей в розмірі 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, то суд виходить з наступного.

Згідно ч. 4 ст. 170 СК України, при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

Статтею 180 СК України також передбачено обовязок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч. 2 ст. 6 Конвенції про права дитини).

Частиною 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

В силу дії ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька або в твердій грошовій сумі і виплачується щомісячно.

За приписами ч. 2 ст. 182 цього кодексу мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

За правилами ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до вимог ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

При визначенні розміру аліментів суд враховує, що відповідачкою не надано доказів про її матеріальне становище та стан здоровя.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідачки аліментів на утримання дітей в розмірі 30% мінімального прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку підлягає до задоволення.

Також підлягає задоволенню вимога позивача про накладення заборони на відчуження належного ОСОБА_2 жила, оскільки ч. 4 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що суд у разі позбавлення батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав одночасно накладає заборону на відчуження майна та житла дітей, про що повідомляє нотаріуса за місцем знаходження майна та житла.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Тому з відповідачки також слід стягнути на користь держави судові витрати.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст. ст. 150, 155, 170, 180, 181, 182, 191 Сімейного кодексу України, ст. 8, 17 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 3, 6, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 59, 60, 88 ЦПК України, керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов Органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1 про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання дітей та накладення заборони на відчуження житла та майна задовольнити.

Відібрати у ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_9, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, її малолітніх дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, без позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав.

Передати малолітніх ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8 під опіку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

Стягувати з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_9, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, аліменти в користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, в розмірі 30 відсотків встановленого прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку до досягнення дітьми повноліття.

Накласти заборону на відчуження належного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, на підставі договору купівлі-продажу від 06.02.2008 року, який зареєстровано в реєстрі за № 283, майна за адресою: АДРЕСА_3.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_9, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської обл., код за ЄДРПОУ 37952250, банк отримувача ГУДКС України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693 - 229 грн. 40 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Івано-Франківський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 13 грудня 2013 року.

Суддя Бабій О.М.