Рішення № 36366295, 13.12.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7792/13-ц

Провадження № 2/344/5679/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 рокум. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - суддіБабій О.М.

секретаря Сивухіної Ю.Ю.,

за участі представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № IFXRRX10610113 від 21.01.2008 року, посилаючись на те, що відповідач отримав в позивача кредит в розмірі 9965 грн. 55 коп., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік та зобовязався виконати кредитні зобов'язання відповідно до умов кредитного договору. Внаслідок порушення графіку сплати коштів за відповідачем наявна заборгованість за кредитними зобов'язаннями в розмірі 80 530 грн. 90 коп.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується його підписом на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів викладених в позовній заяві.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення права на належне виконання умов кредитного договору внаслідок чого банк позивається про його відновлення шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором.

Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

Судом встановлено, що 21.01.2008 року ОСОБА_2 отримав від ЗАТ КБ «ПриватБанк» (назву змінено на ПАТ КБ «Приват Банк») кредит у розмірі 9965 грн. 57 коп. на строк 24 місяці, з 21.01.2008 року по 21.01.2010 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Даний факт підтверджується заявою позичальника № IFXRRX10610113 (а.с.8). У заяві зазначено, що позичальник ознайомився та згоден з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка», «Стандарт»), однак до матеріалів справи долучено «Умови та правила надання банківських послуг…..», що мають інший зміст.

Зокрема, у заяві позичальника міститься посилання на п.п. 5.1, 5.3 Умов, яких в долучених позивачем до позовної заяви «Умовах та правил надання банківських послуг» немає (а.с.9-27) таких пунктів немає. На наданих у розпорядження суду Умовах, які за заявою самого ж позивача є невідємною частиною договору, підпис відповідача відсутній.

Крім того, вказані умови підписані головуючим правління ПАТ КБ «Приват Банк», а в заяві позичальника зазначено, що договір укладається із ЗАТ КБ «Приват Банк», тобто вказані в позовній заяві та долучені до матеріалів справи «Умови та правила надання банківських послуг…..» були створені/написані пізніше ніж було укладено Договір між сторонами.

Як вбачається із свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.33), дата заміни свідоцтва про державну реєстрацію 17.07.2009 року, а договір між сторонами укладено 21.01.2008 року.

Тобто, відповідач не міг бути ознайомлений та погодитись саме із Умовами, які долучені до матеріалів справи.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у встановлений договором строк.

Позивачем станом на 20.03.2013 року проведено розрахунок заборгованості за кредитним договором № IFXRRX10610113 від 21.01.2008 року, відповідно до якого нараховано заборгованість відповідача за кредитними зобовязаннями в сумі 80 530 грн. 90 коп., а саме: заборгованість за кредитом 9965 грн. 57 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом 1368 грн. 74 коп., заборгованість по комісії за користування кредитом 5261 грн. 74 коп., пеня 59 623 грн. 85 коп., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) 3811 грн.

Як вбачається із довідки Державної пенітенціарної служби України від 07.08.2013 року, з 27.04.2009 року по 21.07.2010 року відповідач перебував у Івано-Франківському слідчому ізоляторі та фізично не міг сплачувати кредит.

Крім того, позивачем нараховано відповідачу штраф та пеню, однак в заяві позичальника чи Умовах пункт 5.3 (згідно позовної заяви) - який встановлює розмір штрафу чи п. 5.1 який встановлює пеню за несвоєчасність виконання зобовязань за договором відсутній, а тому в позивача немає підстав для нарахування штрафів та пені.

Також позивачем пропущено трьохрічний строк для звернення суду із вимогою про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту.

Як вбачається зі змісту ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України на сторін покладено обовязок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, тобто твердженнях, які самі по собі потребують доведення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими, не доведеними та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 526, 612, 1054 ч. 2, 16, 20 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 61 ЦПК України, керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 13 грудня 2013 року.

Суддя Бабій О.М.