Рішення № 36365482, 24.12.2013, Микитівський районний суд м. Горлівки

Справа №252/6602/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2013 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: головуючого судді Каліуш О.В., при секретарі Орловій Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про виселення,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду з позовом, ПАТ КБ «ПриватБанк» просить виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири, посилаючись на те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 19 травня 2008 року уклали кредитний договір № GOH3GK01391024, відповідно до п.1.1 якого банк зобовязався надати відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 7200 доларів США строком до 19.05.2021 року, а відповідач зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» і відповідач 19.05.2008 року уклали договір іпотеки № GOH3GK01391024. Згідно з п.33.3 договору іпотеки відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 52,70, житловою площею 31,20 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу.

Свої зобовязання за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит в розмірі, передбаченому умовами кредитного договору.

Згідно зі ст.ст. 526,527,530 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Таким чином, у порушення зазначених норм закону та умов договору, відповідач зобовязання за кредитним договором не виконав.

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та 12 квітня 2010 року суд виніс рішення звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру загальною площею 52,70, житловою площею 31,20 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобовязані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інших погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Таким чином, відповідач та усі інші мешканці підлягають виселенню з квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадяни України, іноземці та особи без громадянства реєструють своє місце проживання. В статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що реєстрація це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу. Таким чином, реєстрація фіксує офіційне місце проживання особи. За цією адресою особа має право проживати, на неї надсилаються усі офіційні документи, відповідно до даних про реєстрацію нараховуються усі комунальну послуги і таке інше. Наявність осіб, зареєстрованих по квартирі, на яку звертається, негативно відобразиться на її ціні, а також буде перешкоджати реалізації предмета іпотеки.

Також, договором іпотеки, укладеним між відповідачем та позивачем, передбачене право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії. Враховуючи той факт, що іпотекодержатель не надавав своєї згоди на відповідну реєстрацію осіб за адресою предмету іпотеки, позивач вважає, що реєстрація осіб у предметі іпотеки є порушенням умов цивільно-правового договору та статті 629 ЦК України і зняття осіб з реєстраційного обліку є захистом прав іпотекодержателя та повинне відбуватись на підставі рішення суду.

Згідно ч.1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням.

Представник позивача ОСОБА_2 у судове засідання не зявилась, надавши суду заяву про повне підтримання позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» та про розгляд справи у її відсутність. В наданій суду заяві, представник позивача не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1, будучи згідно ч.3 ст. 76 ЦПК України належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, у судове засіданні не зявилась, причини неявки не повідомила, тому суд на підставі ч.1 ст.224 ЦПК України вирішує справу на підставі наявних у ній даних (постановляє заочне рішення).

Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 травня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №GOH3GK01391024, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 8592,00 Доллар США зі сплатою відсотків за користування кредитом 15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20 травня 2021 року (а.с.8-13).

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки №GOH3GK01391024 від 19 травня 2008 року (а.с.14-20). Згідно умов якого ОСОБА_1 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 52,70 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 19 травня 2008 року.

Згідно положень ст.ст. 526,527,530 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідач зобовязання за кредитним договором належним чином не виконувала, у звязку з чим ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки від 12 квітня 2010 року були задоволені позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» та звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Рішення суду набрало чинності (а.с. 23-24).

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом (ч.1). Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобовязані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду (ч.2).

Відповідно до ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобовязані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільнять жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно п.43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні споров, що виникають із кредитних правовідносин» при розгляду позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке. Згідно з частиною 4 статті 9, статті 109 ЖК України, статей 39-30 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому, суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільне не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 лютого 2013 року позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу, в якій останній пропонувалося добровільно звільнити нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_3 (а.с.25-26, 27-29).

Отже є всі підстави для задоволення вимог позивача щодо виселення відповідача з житлового приміщення, яке є предметом іпотеки.

Щодо вимог позивача про зняття відповідача з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, то суд дійшов до висновку, що дані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до довідки адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України у Донецькій області відповідач не є зареєстрованою у спірному житловому приміщенні, з якого вона підлягає виселенню. Місце реєстрації відповідача м. Горлівка, вул. 1905 року, буд.30 (а.с.38). Крім того, з поквартирної картки на квартиру АДРЕСА_3 вбачається, що у спірному житловому приміщенні ніхто не зареєстрований. Отже, встановивши у судовому засіданні факт відсутності зареєстрованих осіб у квартирі АДРЕСА_4, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Суд також зазначає, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення.

Таким чином, наявність рішення суду вже є підставою для зняття особи з реєстрації і покладення зобовязань на територіальний орган державної міграційної служби України з приводу зняття особи з реєстраційного обліку є безпідставним та таким, що не передбачений нормами закону.

Тож позов слід задовольнити частково.

У відповідності до ч.1 ст. 88 ЦПК України суд присуджує стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 114,70 грн.

На підставі ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, ст. 109 ЖК України, ст.ст. 39,40 Закону України «Про іпотеку», керуючись ст.ст. 88, 209, 214-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про виселення задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, з житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_5.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (р/р 64993919400001, МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто Микитівським районним судом м. Горлівки за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Микитівський районний суд м. Горлівки шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: О.В. Каліуш