Рішення № 36364601, 29.11.2013, Докучаєвський міський суд Донецької області

Номер провадження 2/228/572/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2013 року м. Докучаєвськ

Докучаєвський міський суд Донецької області у складі :

головуючого - судді Черткової Л.О.,

при секретарі Остапенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Докучаєвську Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Данко- Ізол» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільнені та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

08.11.2013р. позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, пославшись на те, що вона перебувала з відповідачем в трудових правовідносинах, обіймаючи посаду менеджера. Наказом № 321-к-к від 28.10.2013р. її було звільнено з посади з 28.10.2013р. на підставі ст.36 КЗпП України за згодою сторін .В день звільнення, з нею відповідачем не був проведений у повному обсязі розрахунок. У звязку з чим, просила стягнути в судовому порядку заборгованість по заробітній платі у розмірі 9939,02 грн. та компенсацію за затримку її виплати за період з моменту звільнення по день звернення до суду у розмірі 1992,06 грн., моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн.

Позивач в судове засідання не зявився, надавши заяву в якій просить справу розглядати без його участі, на позові наполягає, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відаповідач в судове засідання не зявився, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні у справі повідомлення про вручення судової повістки. В матеріалах є достатньо доказів, які свідчать про права та взаємовідносини сторін, тому суд вважає можливим справу розглядати у відсутності відповідача. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані стороною докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені обставини, які підтверджуються такими доказами.

На підставі наказу за № 196-к від 12.07.2012 року позивач був прийнятий на роботу в Товариство з обмеженою відповідальністю Данко-Ізол на посаду економиста з фінансової роботи в планово-фінансовому відділі. Наказом № 321-к від 28.10.2013р. її було звільнено з посади з 28.10.2013р. на підставі ст.36 КЗпП України за згодою сторін, що підтверджується наявністю відповідних записів під порядковими №№ 24,25 у трудовій книжки ОСОБА_1

Статтею 115 КЗпП України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадяться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомляти працівника перед виплатою зазначених сум.

Ці вимоги закону відповідачем дотримані не були і на час звільнення перед позивачем виникла заборгованість по виплаті заробітної плати в сумі 9939,02 грн., яка складається: березень 2013-1282,84 грн., липень 2013-2077,99 грн.; серпень 2013 року 1620,35 грн.; вересень 2013 року 2078,00грн., жовтень 2013- 2879,84, що підтверджується наданим відповідачем розрахунком заборгованості- довідки № 531 від 25.11. 2013р..

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.20 постанови № 13 від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Визначаючи розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача, суд враховує вимоги абзацу 3 п.2, п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року, згідно з яким середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата (тобто в даному випадку - до звільнення). Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Останніми двома місяцями, що передують звільненню позивача є серпень та вересень 2013 року, таким чином середньоденна заробітна плата складає: серпень 2013 1620,35грн., вересень 2013- 2078,00 грн. В серпні та вересні 2013р. 22 та 21 робочих дня (1620,35+ 2078,00) /(22+21) = 86,00 грн.

Оскільки звільнення позивача було 28.10.2013р., затримка розрахунку на момент винесення рішення ( 29.11.2013р) складає 24 робочих днів.

Таким чином загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку складає 2064,00грн. (86,00 грн. х 24 дн.), яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до частини першої ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, регламентовано, що розмір відшкодування такої шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, духовних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З матеріалів справи встановлено, що внаслідок дій відповідача були порушені законні права позивача на оплату праці, у звязку з чим, він зазнав душевних страждань. Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач, час і зусилля, необхідні для відновлення його попереднього стану та виходить при цьому із засад розумності, виваженості та справедливості. З огляду на викладені обставини на користь позивача повинна бути стягнуто моральну шкоду у розмірі 100,00 грн.

Згідно ч.3 ст.6 ЗУ Про судовий збір за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Пунктом 1 ч.1 ст.5 ЗУ Про судовий збір передбачено, що від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, враховуючи обсяг задоволених вимог, а також положення ст.ст.5, 6 Закону України Про судовий збір з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 344,10 грн. (229,40 +114,70 ).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10-11, 60, 88, 209, 212-215,224-226 ЦПК України, 47,115,116,117,237-1 КЗпП України,суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Данко- Ізол» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільнені та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Данко-Ізол (код ЄДРПОУ 33176162), яке знаходиться за адресою: 85740, Донецька область, м. Докучаєвськ, вул. Індустріальна,3 на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати в сумі 9939,02 грн. ( дев»ять тисяч девятсот тридцять дев»ять грн.02 коп.)грн. , компенсацію за затримку виплати заробітної плати в сумі 2064,00 (дві тисячі шістьдесят чотири ) грн., моральну шкоду 100 ( сто) грн., а всього 12103,02 (дванадцять тисяч сто три грн.02 грн.)грн..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Данко-Ізол (код ЄДРПОУ 33176162), яке знаходиться за адресою: 85740, Донецька область, м. Докучаєвськ, вул. Індустріальна,3 на користь держави судовий збір у розмірі 344,10 ( триста сорок чотири грн.10 коп.) грн. на імя отримувачаУДКСУ в м. Докучаєвську, код ЄДРПОУ 38006339, розрахунковий рахунок 31212206700039, МФО 834016 в ГУДКСУ у Донецькій області, код класифікації доходів бюджету - 22030001, призначення платежу - судовий збір, Державна судова адміністрація України, 050.

Допустити негайне виконання рішення в межах стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом Докучаєвським міським судом Донецької області за письмовою заявою відповідачів. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя