Рішення № 36363497, 25.12.2013, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/8551/13-ц

2/206/1845/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2013 року Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

при секретарі Ковтун Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

3 грудня 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтував тим, що 14 червня 2007 року між ним та відповідачем був укладений договір № б/н, згідно з яким позивач надав відповідачеві кредит у розмірі 250 гривень (з подальшим його збільшенням до 21600 гривень) у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач зобов'язався своєчасно повертати кредит, відповідно до умов договору та умов кредитування.

Дотепер відповідач свої обов'язки не виконав, що стало причиною звернення до суду з вказаним позовом, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 21771,28 гривень, яка складається з заборгованості за сумою кредиту - 6769,22 гривень, заборгованість по процентам за користування кредитом - 7990,85 гривень, заборгованість по комісії за користування кредитом - 5498,29 гривень, штрафи, відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500 гривень (фіксована частина) та 1012,92 гривень (процентна складова) та судові витрати (а.с.2-3).

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі.

В судовому засіданні відповідач заперечував проти позову, просив суд відмовити у позові в повному обсязі, застосувавши наслідки спливу строку позовної давності.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити з наступних підстав.

Суд встановив, що 14 червня 2007 року позивач подав відповідачу заяву про встановлення ліміту кредитування в сумі 250 гривень (а.с.8), на підставі якої, було відкрито рахунок та оформлено кредитну картку.

Відповідач фактично скористався лімітом кредитування, про що свідчить виписка з особового рахунку клієнта та розрахунок суми заборгованості.

Використання ліміту кредитування не заперечувалося відповідачем і в судовому засіданні.

Відповідно до п.6.5 Умов та правил надання банківських послуг, клієнт зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, відсоткам за його використання, перевитраті платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

У встановлені договором строки, позивач зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим станом на 30 вересня 2013 року, згідно розрахунку позивача, утворилася заборгованість в сумі 21771,28 гривень, яка складається з заборгованості за сумою кредиту - 6769,22 гривень, заборгованість по процентам за користування кредитом - 7990,85 гривень, заборгованість по комісії за користування кредитом - 5498,29 гривень, штрафи, відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500 гривень (фіксована частина) та 1012,92 гривень (процентна складова) (а.с.4-7).

Пунктом 8.6 Умов та правил надання банківських послуг, передбачена відповідальність відповідача за порушення клієнтом строків платежів, на підставі чого позивачем був нарахований штраф за несвоєчасне повернення кредиту та сплату процентів, відповідно до наданого розрахунку заборгованості.

Вказані вище спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України.

В силу п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За кредитним договором позивач передав відповідачу певні грошові кошти, про що свідчать матеріали справи, отже, вказаний правочин, у розумінні ст. 1054 ЦК України, було укладено.

В силу ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися потрібним чином згідно з умовами договору та вимогами цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - за звичаями ділового обороту або інших вимог, які звичайно пред'являються.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач погодився з умовами та правилами надання банківських послуг, про що свідчить його підпис на заяві (а.с.8), а факт отримання кредиту та використання кредитної картки відповідачем не оспорюється.

До тверджень відповідача про те, що з цими умовами та правилами він не ознайомлювався та істотних умов кредитного договору з позивачем не було визначено, суд відноситься критично, оскільки інших умов він не надав та належних доказів про це, в розумінні ст.ст. 57-61 ЦПК України, також суду не представив, а вимог про оспорювання договірних відносин між ними - не заявляв.

Із пункту 9.12 Умов та правил надання банківських послуг вбачається, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той же строк.

Пунктом 6.4 Умов передбачено, що у випадку незгоди зі змінами правил та/або тарифів банку, позичальник зобов'язаний надати банку письмову заяву про розірвання цього договору і здійснити погашення заборгованості перед банком, в тому числі заборгованість, яка виникла протягом 30 днів з моменту повернення карт, виданих держателю і його довіреним особам. При незгоді зі списанням коштів по картрахунку письмово проінформувати банк про це протягом 35 днів з моменту списання.

Таке свідчить про те, що сторони, укладаючи зазначений договір, досягли згоди, що по закінченню строку його дії відповідна картка продовжується банком на новий строк, якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не поступило письмової заяви держателя про закриття картрахунку, а відтак продовжується строк дії кредитного договору, тобто, момент досягнення домовленості вважається таким, що настав.

Таким чином, на підставі умов кредитного договору, строк дії картки та строк дії кредитного договору поновлюється кожного разу зі спливом терміну дії карти.

Із матеріалів справи вбачається, що з моменту укладання кредитного договору, ніхто зі сторін до цього часу не заявив про намір його припинити, а відповідач у свою чергу не надала банку письмової заяви про закриття картрахунку, тому строк дії картки, у тому числі і строк дії кредитного договору, лонгувався з кожним роком.

При таких обставинах, позивачем не пропущено строк позовної давності і саме з цих підстав йому не може бути відмолено у позові.

Така правова позиції викладена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2013 року з аналогічної справи (http://геуеstг.соurt.gov.ua/Review/33651264).

Враховуючи той факт, що відповідач дотепер неналежно виконує свої обов'язки з повернення отриманого нею ліміту кредитування, таке невиконання (неналежне виконання) є порушенням його зобов'язань у розумінні наведених вище норм права, а тому позовні вимоги підлягають безумовному задоволенню у заявлений позивачем спосіб.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 526, 553, 554, 610, 611, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, ст.ст. 59, 60, 81, 88, 169, 208, 209, 212 - 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 14 червня 2007 року у розмірі 21771,28 гривень, яка складається з заборгованості за сумою кредиту - 6769,22 гривень, заборгованість по процентам за користування кредитом - 7990,85 гривень, заборгованість по комісії за користування кредитом - 5498,29 гривень, штрафи, відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500 гривень (фіксована частина) та 1012,92 гривень (процентна складова), а також сплачений судовий збір - 229,40 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Самарський районний суд м. Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя: Р.О. Кушнірчук