Ухвала суду № 36359965, 23.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" грудня 2013 р. м. Київ К/800/38353/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.04.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013

у справі № 825/1073/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРС»

до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.04.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Ніжинської ОДПІ Чернігівської області від 15.02.2013 № 0000192200. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «ВІРС» судові витрати в сумі 2294 грн.

Ніжинська об'єднана державна податкова інспекція Чернігівської області Державної податкової служби подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю, обґрунтовуючи такі вимоги обставинами, з яких контролюючий орган виходив при прийнятті оспорюваного позивачем податкового повідомлення-рішення та наводив судам попередніх інстанцій, заперечуючи проти позову.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України було допущено заміну відповідача - Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби її правонаступником - Ніжинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Чернігівській області.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням від 15.02.2013 № 0000192200 грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальній сумі 295763,65 грн., в т.ч. 250004,86 грн. основного платежу та 45758,79 грн. штрафних санкцій, слугували висновки планової виїзної перевірки, викладені в акті від 04.02.2013 № 123/22-32631784, про порушення вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток в загальній сумі 215131,46 грн., в т.ч. за ІІ-IV квартали 2010 року в сумі 183031,17 грн. і за І квартал 2011 року в сумі 34873,40 грн., та порушення вимог п.п. 138.2 п. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств за ІІІ квартал 2011 року в сумі 34873,40 грн.

Порушення наведених вище норм законів полягало в тому, що позивач неправомірно відносив до складу валових витрат за ІІ-IV квартал 2010 року та за І квартал 2011 року валові витрати, а за ІІІ квартал 2011 року витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, за операціями з придбання у ТОВ «Компанія Вайліс», ТОВ ТД «Техносплав», ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ТОВ «Добробут-05» товару, що не мали реального характеру.

Висновок про безтоварний характер операцій обґрунтовано відсутністю у позивача первинних документів, що підтверджують господарські операції, недоліками первинних документів, які є в наявності, зокрема відсутністю у видаткових накладних інформації щодо місця відвантаження і отримання товару, складання рахунків-фактур особами, прізвища яких не зазначені, відсутністю довіреностей на отримання товару зі складських приміщень постачальників, відсутністю у контрагентів позивача адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських операцій, порушенням кримінальних справ за фактами фіктивного підприємництва ТОВ «Компанія Вайліс», ТОВ «Техномашпостач», ТОВ «Добробут-05».

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат за періоди, що передували ІІ кварталу 2011 року, слід застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, а для надання правової оцінки формуванню платником витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, починаючи з ІІ кварталу 2011 року - ст. 138 Податкового кодексу України, яких платник податку на прибуток підприємств (покупець) зобов'язаний був дотримуватися.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, що призвела до об'єктивної зміни складу його активів, здійснення такої операції у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вказаних вище вимог законів при формуванні валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, останній не може бути позбавлений такого права.

Платник податків (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, не має повноважень і обов'язків здійснювати контроль за дотриманням контрагентами, які на час вчинення операцій були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебували на обліку в податкових органах як платники податків, вимог законодавства щодо створення підприємств, здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, за порушення правил ведення фінансово-господарської діяльності. У разі, коли вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законами іншого не передбачено.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними суб'єктами господарювання, з якими постачальник мав певні господарські відносини, порушеннями вимог законодавства щодо створення підприємства та ведення фінансово-господарської діяльності чи певними недоліками при складанні первинних документів.

Судами попередніх інстанцій досліджено питання щодо фактичного здійснення господарських операцій, умови отримання товару, в результаті чого встановлено, що господарські операції мали реальний характер, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку (договори, видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, подорожні листи).

Судами також встановлено, що отримання товару відбувалось на території складу транспортної компанії ТОВ «ТК «САТ», при цьому позивач за допомогою засобів електронного зв'язку завчасно надсилав постачальникові заявку на поставку необхідного товару, товар доставлявся постачальниками на вантажних автомобілях на територію складу, з якої перевантажувався на вантажні автомобілі позивача, що доставляли товар на склад позивача. Приймання-передача товару та оформлення документації здійснювалися заступником директора ТОВ «Вірс» Кайл А.О., яка супроводжувала перевезення товару. Кайл О.А. приймала товар на підставі довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей, реквізити яких зазначені у видаткових накладних, та які залишились у представників постачальників, що здійснювали доставку та передачу товару. Видаткові та податкові накладні на поставку товару Кайл О.А. отримувала від водіїв постачальників, що здійснювали транспортування товару, після їх підписання один екземпляр передавався водію, що підтверджується копіями подорожніх листів та квитанціями, виданими ТОВ «ТК «САТ».

За таких обставин, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки судів про реальний характер господарських операцій позивача з придбання товару у вказаних вище контрагентів.

Відповідач в касаційній скарзі не наводить обґрунтованих доводів та доказів, які б спростовували правильність встановлених судами обставин.

Деякі дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні), при фактичному придбанні платником податку (покупцем) товару, його оприбуткуванні, не можуть розглядатися як підстави для висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій.

Посилання податкового органу на відсутність у підприємства-контрагента адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань є загальним посиланням без конкретних обґрунтувань і само собою не свідчить про невчинення таким контрагентом торгових господарських операцій, адже підприємство не позбавлено права і можливостей залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

Встановлення певних фактів в ході оперативно-розшукових заходів, слідства у кримінальній справі, порушеній щодо осіб, причетних до створення підприємств (постачальників), не є підставою для звільнення від доказування обставин в адміністративній справі і без відповідного судового рішення у кримінальній справі такі факти самі собою не є достатнім доказом допущення суб'єктом господарювання (покупця) чи відсутності з боку останнього певного порушення і може оцінюватися адміністративним судом у сукупності лише з іншими допустимими доказами. До того ж докази мають бути належними, тобто такими, що містять інформацію щодо предмета доказування, у даному випадку яким є обставини щодо реального вчинення позивачем господарських операцій та дотримання ним вимог законів при формуванні валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Зважаючи на відсутність підстав для висновку про порушення судами норм матеріального та процесуального права, надану судами правову оцінку встановленим обставинам, касаційна скарга, яка не містить посилань на достатні і допустимі докази, які б поставили під сумнів правильність встановлених судами обставин та їх оцінки, залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун