Ухвала суду № 36359624, 09.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" грудня 2013 р. м. Київ К/800/38915/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряГончар Н.О.та представників сторін: від позивача Глуховецький О.С.від відповідачаТкач С.С.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіна постановуОкружного адміністративного суду м. Києва від 20.05.2013та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013у справі № 826/5841/13-аза позовомДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. КиєвідоПублічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Союз»простягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва ДПС звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ПАТ «Комерційний банк «Союз» про стягнення суми заборгованості з акцизного збору по непогашеному податковому векселю в розмірі 2 010 656,60 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.05.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013, у задоволенні позову відмовлено.

ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (правонаступник позивача) подала касаційну скаргу, у відповідності до якої, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- 15.07.2009 ТОВ Фірмою «Союз-Віктан» ЛТД видано позивачу податковий вексель серії АА№0940097 на суму 2 108 000,00 грн. Сума платежу за векселем скоригована відповідно до актів про фактичне отримання спирту етилового і розрахунок акцизного збору з урахуванням фактично отриманої кількості спирту № 318/21-0 від 21.07.2009 в сумі 1 089 778, 20 грн. та № 319/21-0 від 22.07.2009 року в сумі 1 040 131, 40 грн.;

- Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Союз» (правонаступником якого є відповідач) зазначений вексель забезпечено авалем на суму акцизного збору;

- дата настання строку платежу за вказаним векселем - 13.10.2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з даним позовом у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку банка-аваліста щодо оплати вказаного податкового векселя, опротестованого 04.04.2013 в неплатежі нотаріусом на виконання ухвали Апеляційного суду м.Києва від 14.03.2013.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими вимоги податкового органу про стягнення з відповідача спірної суми заборгованості по акцизному збору на підставі забезпеченого авалем векселя, оскільки податковим органом пропущено трирічний строк позовної давності за такими вимогами, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.176 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий вексель, авальований банком (податкова розписка), - це простий вексель, авальований банком, що видається векселедавцем: до отримання з акцизного складу спирту етилового, до отримання з нафтопереробного підприємства нафтопродуктів або до ввезення нафтопродуктів на митну територію України і є забезпеченням виконання ним зобов'язання сплатити суму акцизного податку у строк, визначений ст.ст. 225, 229 цього Кодексу.

За змістом ст.32 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року, платіж за переказним векселем може бути забезпечений авалем повністю або в частині його суми. Аваліст відповідає так само, як і та особа, зобов'язання якої він забезпечив.

Статтею 77 Уніфікованого закону передбачено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо позовної давності (ст.ст.70 і 71).

За ст.17 додатку ІІ до Женевської конвенції 1930 року законодавству кожної з Високих Договірних Сторін належить право визначати підстави перерви або зупинення відліку строків позовної давності у разі пред'явлення позовів за переказними векселями в їхніх судах.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» № 5 від 08.06.2007 роз'яснено , що:

- відповідно до абзацу 1 ст.70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються через три роки, які обчислюються від дати настання строку платежу. Такий строк застосовується як щодо позову векселедержателя, так і щодо позовних вимог, пред'явлених до акцептанта переказного векселя векселедавцем, індосантами, авалістами та іншими особами, до яких права за векселем перейшли внаслідок виконання ними вексельного зобов'язання;

- аналогічно суди повинні вирішувати спори за участю векселедавця простого векселя (ст. 78 Уніфікованого закону);

- перебіг трирічного строку на пред'явлення позовних вимог до акцептанта переказного векселя або до векселедавця простого векселя починається з дати настання строку платежу, зазначеного у векселі;

- встановлені ст.70 Уніфікованого закону строки для пред'явлення позовних вимог за векселем є присічними, вони не можуть бути змінені за угодою сторін і не підлягають зупиненню або відновленню. Суд застосовує ці строки незалежно від заяви сторони. Після їх закінчення припиняється дія матеріального права вимоги платежу від зобов'язаних за векселем осіб.

З огляду на приписи вищезазначених норм, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що відсутність в національному законодавстві підстав для поновлення або зупинення строків позовної давності щодо права вимоги платежу за переказним векселем не є наслідком неврегульованості цих правовідносин, а є свідченням того, що чинне законодавство не допускає переривання та зупинення такого строку позовної давності.

Більше того, дані строки є присічними, тобто, не можуть бути змінені за угодою сторін і не підлягають зупиненню або відновленню. Після їх закінчення припиняється дія матеріального права вимоги платежу від зобов'язаних за векселем осіб.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.05.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний