Ухвала суду № 36359580, 02.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/78597/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряГончар Н.О.та представників сторін: від позивача Бакулін О.Ю.від відповідачане з'явивися, розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової службина постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2012у справі № 2а-12762/11/2670за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Газпромпостач»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової службипровизнання протиправним наказу, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпромпостач», звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним наказ від 02.08.2011 № 1476 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2011 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2012, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2011 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено та визнано протиправним наказ від 02.08.2011 №1476 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки».

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2012 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2011, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем на адресу позивача був направлений запит № 4348/10/23-210 від 07.04.2011;

- у зв'язку з неотриманням відповіді на надісланий запит відповідачем був прийнятий наказ «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» №1476 від 02.08.2011;

- згідно направленого позивачу повідомлення №827/23-2 від 02.08.2011, на підставі пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України та акту № 289/23-3/36697963 ДПІ у Оболонському районі м.Києва про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «АВЕРС ПЛЮС ЛТД» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період січень 2011 року та березень 2011 року, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Газпромпостач» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період січень 2011 року та березень 2011 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наказ ДПІ у Печерському районі м. Києва від 02.08.2011 № 1476 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Газпромпостач» прийнятий на підставі наданих податковому органу повноважень та в установленому законом порядку, а тому не може бути визнаний протиправним.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, виходили з того, що відповідач не довів факт можливих порушень позивачем податкового законодавства, з огляду на що, були відсутні підстави для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, передбачені пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, у зв'язку з чим наказ є протиправним.

Однак, такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, у зв'язку з чим суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Звертаючись до суду з вимогою визнати протиправним наказ відповідача, позивач скористався гарантованим Конституцією України правом на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод.

Дане право закріплене і в ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного суду України, у відповідності до якої кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частин 1, 2 ст.2 Кодексу адміністративного суду України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч.1 та п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного суду України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

З наведених процесуальних норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, проте, ці рішення, дії або бездіяльність за будь-яких обставин повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права, свободи або інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.

Отже, оскільки особа вважає, що її суб'єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно покладено обов'язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.

В такому разі, відповідні вимоги особи можуть бути задоволені за умови, що такі рішення, дії суб'єкта владних повноважень є юридично значимими для позивача, тобто, порушують права та інтереси останнього, шляхом обмежень у реалізації його прав чи покладення на нього обов'язків.

Однак, з огляду на предмет позову, та на те, що позивачем не оскаржуюються дії податкового органу щодо проведення перевірки, складання акту за результатами проведеної перевірки та висновки такого акту, судом касаційної інстанції не вбачається, що прийнятими судовими рішеннями було відмовлено у поновлені (рішенням суду першої інстанції) чи було поновлено (рішенням суду апеляційної інстанції) порушене право позивача, за захистом якого він звернувся.

Враховуючи вищезазначене, під час нового розгляду даної справи судам необхідно встановити, чи наявний матеріально-правовий предмет спору у вигляді спірних правовідносин, що виникли внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного наказу про проведення перевірки.

Колегія суддів вважає з необхідне зазначити, що у випадках, коли позивачем обрано не той спосіб захисту, який є належним за змістом спірних правовідносин, суд може самостійно обрати належний спосіб захисту порушеного права за змістом абзацу 10 частини 2 статті 162 КАС України.

Крім того, відповідно до ч. 2. ст. 11 КАС України, суд не позбавлений права вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, про захист яких вони просять.

Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то при розгляді даного спору про визнання протиправним та скасування прийнятого відповідачем наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача судам слід встановити, чи є оскаржуваний наказ відповідача таким, що породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків і впливає на його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, а також чи буде задоволення таких позовних вимог мати своїм правовим наслідком безпосередній захист порушених прав позивача.

При цьому судам слід врахувати, що особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені статтею 79 Податкового кодексу України, у відповідності до якої:

- документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.79.1 ст.79);

- документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п.79.2 ст.79);

- присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова (п.79.3 ст.79).

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення в частині задоволення позову підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2011 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2012 скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний