Ухвала суду № 36359470, 05.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2013 року м. Київ К/9991/25417/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.02.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011

у справі №2а-25389/10/0570

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Крамбетонбуд»доДержавної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької областіпровизнання недійсним податкового повідомлення-рішенняВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крамбетонбуд» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Крамбетонбуд») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Краматорську) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000102303/1/69765/10-3 від 20.11.2009.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.02.2010, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, з 12.08.2009 по 18.08.2009 ДПІ у м. Краматорську була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності формування від'ємного значення податку на додану вартість, яке віднесено до рядку 26 декларації з ПДВ за травень 2008 року згідно уточнюючих розрахунків, за результатами якої складено акт від 21.05.2009 №2042/23-3-24641353, яким встановлено порушення пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки відповідачем 09.09.2009 було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000102303/0/54939/10/23-3, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 464550,00 грн., в тому числі - 309700,00 грн. основний платіж та 154850,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач не погодився з вище вказаним податковим повідомленням-рішенням і оскаржив його в адміністративному порядку, рішенням ДПІ у м. Краматорську скарга - залишена без змін та прийнято нове податкове повідомлення-рішення №0000102303/1/96765/10/23-3 від 20.11.2009, яке є предметом оскарження в даній справі.

Колегія суддів погодилась з судами попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

З реєстру отриманих та виданих податкових накладних №4 вбачається, що реєстр ведеться позивачем у відповідності до вимог Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 №244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.07.2005 за №770/11050, податкові накладні, копії яких були досліджені перевіряючими в ході перевірки: №050301 від 05.03.2008 на суму 79170,80 грн., № 060301 від 06.03.2008 на суму 4940,80 грн., №130301 від 13.03.2008 на суму 49478,00 грн., №180301 від 18.03.2008 на суму 100000,00 грн., №210301 від 21.03.2008 на суму 90989,60 грн., №260301 від 26.03.2008 на суму 100000,00 грн., №310301 від 31.03.2008 на суму 300000,00 грн., №020401 від 02.04.2008 на суму 200000,00 грн., №040401 від 04.04.2008 на суму 189175,20 грн., були отримані позивачем від ТОВ «Науково-виробнича фірма «Ярекс» у березні квітні 2008 року. На підставі зазначених податкових накладних позивач сформував податковий кредит в декларації за квітень 2008 року.

Правовою підставою зменшення податкового кредиту за квітень 2008 року спірним податковим повідомленням-рішенням наведені норми пп. 7.4.1 , 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.2.6, п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та ТОВ «Науково-виробнича фірма «Ярекс» були укладені договори підряду: №13/12/2007 від 13.12.2007, №01/10-07 від 01.10.2007, №12/12/2007 від 12.12.2007, №0510/02 від 05.10.2007, №1/08 від 12.08.2007 на виконання будівельних робіт.

Відповідно до вищезазначених договорів позивачем здійснюються розрахунки шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника. Роботи приймаються по акту приймання-передачі виконаних робіт. Між позивачем та підрядником на виконання умов договору були підписані акти приймання виконаних робіт та складено довідки про вартість виконаних робіт. Позивачем сплачено на користь ТОВ «Науково-виробнича фірма «Ярекс» кошти, обумовлені договорами, що підтверджується випискою із банківського рахунку позивача.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Науково-виробнича фірма «Ярекс» на момент укладення договорів та виконання робіт було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб станом на 25.10.2010. Згідно відповіді Ленінської МДПІ у м. Луганську від 25.05.2009 №17448/23-722, наданої на запит відповідача, ТОВ «Науково-виробнича фірма «Ярекс» було зареєстроване платником ПДВ на підставі свідоцтва від 11.01.2004 №17321590. Відомості щодо його анулювання на момент видачі податкових накладних відсутні.

Відомості про судове рішення щодо припинення юридичної особи, яке прийнято Луганським окружним адміністративним судом 03.06.2009 внесені державним реєстратором лише 02.11.2009.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до ЄДР шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до ЄДР, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Особа, яка згідно з вимогами п. 2.2 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його не нарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.

Отже, постачальник позивача ТОВ «НВФ «Ярекс» на час здійснення господарських операцій було юридичною особою мало статус платника ПДВ, а як наслідок мали право здійснювати господарську діяльність, мало свідоцтво про сплату ПДВ, тому мало право виписувати податкові накладні.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», що був чинний в момент надання позивачем податкової звітності з ПДВ, формування податкового кредиту, зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Зокрема, ст.7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого, визначають, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у зв'язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Абзац 3 даного підпункту передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями(іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з акту перевірки під час її проведення позивач повідомив відповідача про неможливість надання оригіналів податкових накладних, оскільки вони були вилучені згідно протоколу виїмки. Проте, відповідач не прийняв до уваги зазначені пояснення та дійшов висновку що позивач відмовився надавити оригінали документів, що не відповідає дійсним обставинам справи.

В матеріалах справи міститься постанова старшого прокурора відділу прокуратури Донецької області молодшого радника юстиції Мороза Д.І. від 07.10.2008 по кримінальній справі №67-2180 про здійснення виїмки документів у ТОВ «Крамбетонбуд» та протокол виїмки від 04.11.2008, з якого вбачається, що працівниками Управління податкової міліції ДПА у Донецькій області здійснено виїмку договорів, податкових накладних та інших документів, серед яких є документи, що співпадають з реквізитами копій документів ТОВ «НВФ «Ярекс», які містяться в матеріалах справи. Серед них: номера і дати договорів, податкових накладних, статут, номер ліцензії на будівельну діяльність, свідоцтво платника ПДВ, зазначені накладні вилучені Управлінням податкової міліції ДПА у Донецькій області позивачу не повернуті. На неодноразові запити суду першої інстанції на адресу Прокуратури Донецької області, відділу Прокуратури Донецької області молодшого радника юстиції Мороза Д.І., ДПА в Донецькій області та відділу податкової міліції ДПІ у м. Краматорську судом про витребування доказів для огляду оригінали податкових накладних, договорів та інших документів ТОВ «НВФ «Ярекс», суду не надано.

10.02.2011 відповідно до листа заступника начальника ДПА у Донецькій області полковника податкової міліції Усика І.О., повідомлено, податкові накладні були направлені для приєднання до матеріалів кримінальної справи № 67-2180, порушеної прокуратурою Донецької області за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 205, 209 Кримінального кодексу України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на прохання директора ТОВ «Крамбетонбуд» ТОВ «НВФ «Ярекс» були надані податкові накладні, які фактично є дублікатами податкових накладних зазначених в матеріалах справи та акті перевірки, що були 04.11.2008 вилучені у позивача згідно протоколу виїмки. Відповідно до дублікатів суми податку на додану вартість, які в них відображені, так само як і дати та номери відповідають даним, що містяться в копіях податкових накладних та відомостям, відображеним у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

З огляду на вищевикладене, колегія судів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що обґрунтовані належними доказами причини відсутності оригіналів податкових накладних на момент здійснення перевірки та долучені до матеріалів справи письмові докази, зокрема дублікати податкових накладних, акти виконаних робіт, виписки з банківського рахунку, спростовують висновки податкового органу щодо відсутності підстав для формування податкового кредиту.

Колегія суддів не приймає посилання відповідача на порушення ТОВ «НВФ «Ярекс» встановленого порядку заповнення податкових накладних щодо зазначення відомостей про своє місцезнаходження: м. Луганськ, вул. Слов'янська, 1-А, офіс 307, яке є недостовірними з огляду на те, що Ленінською МДПІ у м. Луганську встановлено, що ТОВ «НВФ «Ярекс» за місцезнаходженням відсутнє.

Факт відсутності платника податку за юридичною адресою не є підставою визнання податкової накладної недійсною, оскільки згідно із п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за №233/2037, єдиною підставою вважати податкову накладну недійсною є те, що її заповнено іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (особою, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість).

Окрім того, перевіркою не встановлено проведення безтоварних операції з ТОВ «НВФ «Ярекс». Податковим органом підтверджено факт виконання будівельних робіт за договорами відповідними довідками про вартість виконаних робіт, актами приймання виконаних робіт та розрахунками з підрядником.

З наведеного акту перевірки вбачається, що при перевірці податкового кредиту в сумі 1281546,00 грн. по декларації за квітень 2008 року встановлено, що дані відображені в декларації за квітень 2008 року відповідають реєстру отриманих податкових накладних, у т.ч. і по ТОВ «НВФ «Ярекс».

При перевірці позивачем були надані виписки банків, платіжні доручення за період з серпня 2007 року по квітень 2008 року, згідно яких по податкових накладних, включених до складу податкового кредиту у квітні 2008 року та у попередніх періодах сплачено ПДВ на загальну суму 1171688,62 грн.

Згідно висновку акту перевірки, сума ПДВ заявлена до відшкодування у травні 2008 року у розмірі 1171689,00 грн. буде відшкодована у разі встановлення надмірної сплати ПДВ до бюджету.

При перевірці відповідачем податкового кредиту в сумі 1281546,00 грн., з яких 572292,40 грн. податковий кредит, сформований за рахунок податкових накладних ТОВ «НВФ «Ярекс» підтверджений податковим органом у повному обсязі в сумі 572292,40 грн., що вбачається з п. 2.1.2 акту перевірки, який містить таблицю про склад податкового кредиту за квітень 2008 року.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які визначають поняття бюджетного відшкодування та порядок його розрахунку та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, згідно із яким не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту), суди дійшли до вірного висновку про суперечливість висновків податкового органу, викладених в актах перевірок, оскільки право на бюджетне відшкодування у платника ПДВ виникає виключно при наявності підтвердженого податкового кредиту.

Відповідно до п. 4.7 Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджені наказом ДПА України від 18.08.2005 №350, на які посилається позивач, як на підставу перевірки правомірності включення до податкового кредиту сум ПДВ по постачальнику ТОВ «НВФ «Ярекс», результатом позапланової виїзної перевірки є: підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ, у тому числі часткове; зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ, у тому числі часткове; встановлення факту заниження суми бюджетного відшкодування ПДВ; відмова у наданні бюджетного відшкодування ПДВ.

Щодо тверджень відповідача про неправомірності включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ по отриманим від ТОВ «НВФ «Ярекс» податковим накладним при відсутності сплати зазначеним контрагентом податкових зобов'язань, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

За змістом п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.

Із наведеного випливає, що при придбанні товару покупець зобов'язаний сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, а продавець зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

В свою чергу, відповідно до діючого законодавства покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку), оскільки несплата податку продавцем тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Як вбачається з акту перевірки, позивач повідомив відповідача про неможливість надати оригінали податкових накладних та пред'явив протокол виїмки перевіряючим, яким вони були вилучені. Проте, податковим органом не прийняв посилань та пояснень відповідача, та відобразив в акті перевірки відмову в наданні оригіналів податкових накладних та прийняв відповідне податкове повідомлення-рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.02.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)С.Е.Острович (підпис)М.О. Федоров