Ухвала суду № 36359455, 02.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" грудня 2013 р. м. Київ К-33890/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряГончар Н.О.та представників сторін: від позивача Кузменко Р.В.від відповідачане з'явивися розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції м. Ялта Автономної Республіки Кримна постановуОкружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2008на ухвалуСевастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2009у справі № 2а-2329/08/7/0170за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Лоза»доДержавної податкової інспекції м. Ялта Автономної Республіки Кримпровизнання недійсними та неправомірними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лоза» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції м. Ялта Автономної Республіки Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0002342301/0, № 0002352301/0 від 19.08.2008 та №0002572301/0 від 19.09.2008.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2008, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2009, позов задоволено.

Державною податковою інспекцією м. Ялта Автономної Республіки Крим подала касаційну скаргу, у відповідності до якої, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне:

- відповідачем проведена планова документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за березень, квітень, травень 2008 (про що складений акт №1969/30862998/23-4 від 19.08.08), а також за червень, липень 2008 (про що складений акт №2129/30862998/23-4 від 16.09.08);

- на підставі вказаних актів перевірки відповідачем прийняті:

1) податкове повідомлення-рішення № 0002342301/0 від 19.08.2008, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 8 142 021 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення № 0002352301/0 від 19.08.2008, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 658 032 грн. (з яких: 438 688 грн. - основний платіж та 219 344 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

3) податкове повідомлення-рішення № 0002572301/0 від 19.09.2008, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 2 872 093 грн.

Позиція податкового органу полягає в тому, що між позивачем та підрядником на підставі укладеного договору підряду з будівництва житла виникли правовідносини щодо постачання позивачу послуг по спорудженню житла за рахунок замовника, що відповідно до пп.5.1.20 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» є подією першої поставки житла та є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованими висновки податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп.5.1.20 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент спірних правовідносин) звільняються від оподаткування операції, зокрема, з поставки житла (об'єктів житлового фонду), крім їх першої поставки.

Для цілей цього підпункту під першою поставкою житла (об'єкта житлового фонду) розуміється:

а) перше передання готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду) у власність покупця або поставка послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника.

Аналізуючи наведені положення закону, колегія суддів приходить до висновку, що для цілей цього підпункту під першою поставкою житла (об'єкта житлового фонду) розуміються наступні операції:

- перше передання готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду) у власність покупця;

- поставка послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду) за рахунок замовника.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем (як замовником) та ТОВ «Ербек-буд» (як підрядником) укладено договір підряду №1 від 12.10.2006, предметом якого є виконання будівельних робіт по об'єкту: багатоповерхові житлові будівлі за адресою м. Ялта, смт.Гурзуф, вул. Ялтинська, 16, 2-а черга будівництва, 13 та 15 поверхові житлові будівлі.

Колегія суддів вважає не обґрунтованими доводи відповідача про настання події першої поставки житла між позивачем та його підрядником, оскільки відповідачем не доведено, а судами з матеріалів справи не встановлено, що відповідно до договору підряду, укладеного між позивачем та ТОВ «Ербек-буд», останній поставляв позивачу саме послуги із спорудження готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду).

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що укладений позивачем договір підряду не є правовстановлюючим документом, що може передбачати виникнення чи зміну права власності на готове новозбудоване житло, зважаючи на те, що позивач первинно є власником такого будівництва та результатів виконаних підрядником робіт.

Окрім того, доводами касаційної скарги не спростовано висновків судів попередніх інстанцій про те, що використання у спірному договорі підряду терміну «житловий будинок» не є підставою для врахування цього терміну як поняття «житло» у розумінні пп.5.1.20 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість», а також не доведено, що на підставі укладеного договору підряду між сторонами договору виникли правовідносини щодо першого постачання житла, що свідчить про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції м. Ялта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний