Постанова № 36359391, 18.12.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/2410/13-a

18 грудня 2013 року м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі судового засідання Костецькій Н.Т.

за участю:

представників позивача - Демяновської Н.А., Гавдьо О.І.

представників відповідача - Чайнюк О.В., РудченкаС.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду місті Тернополі адміністративну справу

за позовом дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 червня 2013 року №0003592210, №0003601750 та частково №0003582210, -, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (надалі по тексту - ДП «Тернопільський облавтодор» або позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області (надалі по тексту - Тернопільська ОДПІ або відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 червня 2013 року №0003592210, №0003601750 та частково №0003582210.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є неправомірними у зв'язку з тим, що відповідач невірно застосував норми Податкового кодексу України до спірних правовідносин, неправильно дав оцінку дійсним обставинам справи.

Щодо застосування податковим органом штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб, представники позивача пояснили, що податкові розрахунки форми 1ДФ подавались вчасно, проте задекларовані суми податку на доходи фізичних осіб вчасно сплачені не були у зв'язку з відсутністю коштів. Представники позивача вважають, що позивач як податковий агент з податку на доходи фізичних осіб за несвоєчасне перерахування податку до бюджету може нести відповідальність лише у відповідності зі ст. 126 ПК України, оскільки перевіркою було виявлено лише несвоєчасне перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання, а порушення зазначені в п. 127.1 ст. 127 ПК України ДП «Тернопільський облавтодор» допущені не були.

Щодо грошового зобов'язання по податку на додану вартість, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 21 червня 2013 року №0003592210 представники ДП «Тернопільський облавтодор» пояснили, що господарські операції з придбання матеріалів від ТОВ «Бюро Енштейн», ТОВ «Авакс Проф» та ТОВ «Гранд Трейд» мали реальний характер, оскільки придбання товару, зазначеного у податкових та видаткових накладних, відбулося з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК»Автомобільні дороги України» (для виробництва асфальту, ремонту та обслуговування (утримання) автомобільних доріг, інших споруд та елементів обстановки доріг), наявні всі належні первинні документи, які підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України, і які вимагаються від покупця законодавством і підтверджують реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку.

Щодо взаємовідносин із замовником робіт - Службою автомобільних доріг у Тернопільській області, представники позивача зазначили, що роботи, зазначені в Акті перевірки виконані філіями ДП «Тернопільський облавтодор» в другому, третьому, четвертому кварталі 2012р. у відповідності з укладеними із замовником (Службою автомобільних доріг в Тернопільській області) Договором, але не прийнятті до оплати у зв'язку із відсутністю бюджетних асигнувань, проте при надходжені бюджетних коштів, роботи виконані філіями Позивача були прийняті Замовником і оплачені в 2013 році, і в 2013р. віднесено до доходів Позивача, з яких сплачено всі податки. З врахуванням цього, представники позивача вважають, що ДП «Тернопільський облавтодор» не допущено порушень податкового кодексу України щодо сплати податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств.

Щодо господарських відносин з контрагентом ДП «Тернопільський облавтодор» - ПП «Міжрегіональна будівельна компанія», представники позивача пояснили, що незважаючи на те, що акти форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт не були підписані вищенаведеним підрядником, роботи фактично були виконані. Факт небажання підрядника підписати відповідні акти був належним чином, у відповідності до вимог ЦК України, зафіксованим, що надало юридичного оформлення факту виконання підрядних робіт. З врахуванням цього, представники позивача вважають безпідставним висновок податкового органу про завищення ДП «Тернопільський облавтодор» валових витрат на загальну суму 470 636 грн.

З врахуванням вищевикладеного, представники позивача просили позов задовольнити повністю.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, просили суд відмовити в їх задоволенні.

Свою позицію представники податкового органу обґрунтували тим, що при винесенні податкового повідомлення-рішення яким до позивача було застосовані штрафні санкції по податку на доходи фізичних осіб, податкова інспекція керувалась п.127.1 ст. 127 ПК України, якою передбачена відповідальність за несвоєчасне перерахування податковим агентом (яким в даному випадку виступила філія позивача - «Тернопільський райавтодор») податків на користь іншого платника податків.

Щодо податкового зобов'язання по податку на додану вартість представники відповідача пояснили, що позивача з щодо придбання товарів у ТОВ «Бюро Енштейн», ТОВ «Авакс Проф» та ТОВ «Гранд Трейд» не підтверджуються з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, відсутності у підприємства трудових ресурсів, транспортних засобів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

У зв'язку з цим, представник відповідача, ствердили, що суми податкового кредиту по податку на додану вартість, є такими, що сформовані на підставі безтоварних операцій, з єдиною метою - зменшити об'єкт оподаткування по податку на додану вартість та занизити суми сплати податків до державного бюджету.

Щодо взаємовідносин із замовником робіт - Службою автомобільних доріг у Тернопільській області, представники відповідача пояснили, що не підписання актів виконаних робіт зі Службою автомобільних доріг в Тернопільській області в другому, третьому, четвертому кварталах 2012р. та неприйняття до оплати виконаних робіт, що призвело до заниження доходів на загальну суму 27 703 830,00 грн. та в свою чергу несплату податку на прибуток підприємств.

Щодо господарських відносин з контрагентом позивача ПП «Міжрегіональна будівельна компанія», представники податкового органу вважають, що позивачем завищено валові витрати на загальну суму 470636,00 грн., оскільки в акті форми № КБ- 2в № 17-08/1 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2011р. та довідці про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2011р. відсутні підписи підрядника. Дані факти на думку представників позивача, спростовують факт виконання підрядних робіт ПП «Міжрегіональна будівельна компанія», та свідчать про порушення ДП «Тернопільський облавтодор» норм податкового кодексу України, які регламентують сплату податку на прибуток підприємств.

З врахуванням вищевикладеного, представники податкового органу вважають, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, а винесені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі норм чинного податкового законодавства, а тому просили суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Крім пояснень представників сторін, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані представниками позивача та відповідача, а також витребувані з ініціативи суду.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками Тернопільської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ДП «Тернопільський облавтодор» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012р. по 31.12.2012р.

Результати перевірки відображені в акті перевірки від 12 червня 2013 року №4464/2210/31995099 (далі по тексту - Акт).

На підставі Акту Тернопільською ОДПІ було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 25.06.2013 року:

- № 0003601750, згідно якого ДП „Тернопільський облавтодор" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на суму 67653,58 грн.;

- № 0003592210, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 3 302 758, 50 грн., з них основний платіж - 2 201 839, 00 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 1 100 919,50 грн.

- № 0003582210, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, на суму 4 229 496,00 грн., з них основний платіж - 2 819 664,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 1 409 832, 00 грн.

Не погоджуючись із прийнятими Рішеннями підприємство подало скарги в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарг у Головному управлінні Міндоходів в Тернопільській області та Міністерстві доходів і зборів України скарги платника податку були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ - без змін.

Аналізуючи висновки податкового органу зроблені в акті перевірки та які лягли в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень, суд приходить до висновку про їх помилковість та необґрунтованість виходячи з наступного:

Щодо податкового повідомлення - рішення від 21.06.2013р. № 0003601750 згідно якого ДП „Тернопільський облавтодор" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на суму 67653,58 грн.

Як вбачається з розрахунку податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій до вказаного податкового повідомлення-рішення, податковим органом застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 67653, 58 грн. згідно ч. 1 п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України.

Перевіряючими встановлено, що ДП «Тернопільський облавтодор» (філією Тернопільський райавтодор) 270 614, 32 грн. податку на доходи фізичних осіб не перераховані у встановлені строки для місячного податковою періоду.

Вирішуючи спір в даній частині, суд враховує наступні обставини:

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Підпунктом 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податковою кодексу України передбачено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надасться) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 49.18.1 н. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим в Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового місяця).

Згідно абз. 1 п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового Помічні) іобов'язанпя. зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничною строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, як зазначалося вище строк сплати податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб складає один місяць.

Разом з тим, як вбачається з спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем застосовано штраф у розмірі 67653, 58 грн. згідно ч. 1 п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, в той час, як актом перевірки від 12 червня 2013 року №4464/2210/31995099 фактично встановлено порушення у вигляді несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб, а саме: за п 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 54.2 ст. 54 Податковою кодексу України, грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Згідно п. 18.2 ст.18 Податкового кодексу України податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Відповідно до ч.1 п. 127.1 ст.127 Податкового кодексу України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Пунктом 126.1 ст.126 ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як зазначалося вище, актом перевірки від 12 червня 2013 року №4464/2210/31995099, встановлено порушення позивачем податкового законодавства у вигляді прострочення встановленого строку сплати податку на доходи фізичних осіб, утриманого із заробітної плати, що відповідає передбаченому ст. 126 ПК України складу порушення, однак податковим повідомленням-рішенням від 21.06.2013р. № 0003601750 відповідач застосував штраф на підставі ч.1 п.127.1 ст.127 ПК України, тобто за несплату узгодженого грошового зобов'язання взагалі.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 21.06.2013р. № 0003601750, а тому вважає, що воно підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 21.06.2013р. № 0003592210, згідно якого ДП „Тернопільський облавтодор" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), на суму 3 302 758,50 грн., з них: за основним платежем на суму 2 201 839,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) - 1 100 919,50 грн.

Підставою для прийняття даного рішення стали викладені висновки в п.п. 3.2.2, розділу 3 акту перевірки ДП "Тернопільський облавтодор" щодо завищення податкового кредиту по ПДВ на загальну суму 2 201 839,00 грн., в тому числі: за квітень 2012р. на суму 630 869.00 грн., за травень 2012р. на суму 971 502,00 грн., за серпень 2012р. на суму 60 119,00 грн., за вересень 2012р. на суму 39 368,00 грн., за жовтень 2012р. на суму 499 981,00 грн.

Даний висновок податкового органу обґрунтовується відсутністю реальності надання послуг від контрагентів тобто нереальністю господарських операцій.

Суд не погоджується з таким висновком та вважає його безпідставним, з огляду на наступне.

Відповідно п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно ст. 198.3 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних ^ цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв"язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм закону дає підстави суду прийти до висновку, що необхідною умовою хтя віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

А тепер суд перейде до аналізу окремих господарських операцій позивача, які були предметом дослідження при перевірці податкового органу:

Щодо взаємовідносин ДП «Тернопільський облавтодор» з ТОВ «Бюро Ейнштейн» по договору поставки бітуму дорожнього № 4/38 від 22.02.2012р. в кількості 1477,047т.

Позивач під час перевірки та в судовому засіданні надав всі оригінали первинних документів, що підтверджують здійснення ним господарських операцій з ТОВ «Бюро Ейнштейн» на підставі договору поставки № 4/38 від 22.02.2012р., а саме: договора, реєстри отриманих накладних, акти прийому - передачі, доручення на отримання товарів, видаткові накладні, податкові накладні, ж/д та товарно- транспортні накладні, платіжні доручення (Т.2 а.с.5-119).

Таким чином, факт придбання позивачем товарів у ТОВ "Бюро Ейнштейн" підтверджується вищезазначеними документами.

Як встановлено в судовому засіданні, придбаний товар (бітум) призначений для використання у безпосередній господарській діяльності ДП «Тернопільський облавтодор», оскільки ДП «Тернопільський облавтодор» є спеціалізованим підприємством, яке виконує дорожні роботи із застосуванням бітуму.

Як в акті перевірки так і в судовому засіданні відповідач зазначає, що поставка бітуму відбулася не від ТОВ „Бюро Ейнштейн", тому що відправниками продукції є інші підприємства. На цій підставі знімає з валових витрат 10 530 247 грн. 97 коп. і з податкового кредиту 2 106 047 грн. 39 коп.

Суд вважає, що податковий орган безпідставно прийшов до такого висновку виходячи з наступних міркувань:

Так, перевіряючими не вірно трактуються поняття «відправник вантажу» та «постачальник товарів». Відповідно до Постанови КМ України «Про затвердження Статуту залізниць України» від 06.04.1998 №457 (відправник вантажу, вантажовласник) - зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення. Постачання товарів, відповідно до термінів Податкового кодексу України - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п. 14.1.191 ст.14 ПК України).

Згідно зі статтею 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Таким чином, терміни відправник вантажу та постачальник товарів не тотожні. Товари закупалися у продавця - власника товарів, а не у вантажовідправника. ДП «Тернопільський облавтодор» придбав товари (бітум), які використовувалися у господарській діяльності, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, обов'язковість ведення, яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість є фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами і відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку.

До перевізних документів згідно зі змістом п.п. 1,1; 1,2 п. 1 Правил оформлення перевізних документів, затвердженого наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. № 644, зареєстрованим в МЮ України від 24.11.2000р. № 863/5084, належить накладна, яка є двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником і залізницею на користь третьої сторони - одержувача і супроводжує разом з дорожньою відомістю вантаж по всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з прибулим на його адресу вантажем. Накладна видається одержувачу вантажу після вчинення ним підпису в дорожній відомості про одержання вантажу (п.п. 5.6 5 цих Правил). При відсутності згоди на отримання вантажу з боку вантажоотримувача накладна йому не подається. Наявність у одержувача накладних свідчить про отримання ним вантажу.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, Вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення.

Відповідно до п.6 Статуту залізниць України, вантажовідправник (відправник вантажу, вантажовласник - зазначена в документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення. Виходячи із змісту наведених норм, вантажовідправником може бути як власник вантажу так і інша особа.

Таким чином, при перевезенні товару залізничним транспортом оформляється накладна, що є формою договору на перевезення вантажу, а не договору поставки товару, тобто те, що особи, зазначені як відправник вантажу не означає, що вони на момент отримання товару є його власником та постачальником.

Судом встановлено, що на момент вчинення господарських операцій операцій з ТОВ «Бюро Ейнштейн» останнє було зареєстровано як платник ПДВ та мали право виписувати податкові накладні. Вказаний факт відповідачем не заперечується.

Вказані обставини доводять, що контрагент ТОВ "Бюро Ейнштейн" володів необхідною право та дієздатністю та реально здійснював поставки товарів для вчинення господарських операцій, що ставляться податковим органом під сумнів.

Крім того, суд враховує той факт, що ТОВ "Бюро Ейнштейн", є торгівельним посередником, який після купівлі бітуму його не отримує, а перенаправляє його доставку своїм покупцям (у даному випадку філії позивача «Деренівський асфальтобетонний завод»).

У зв'язку з цим, повністю спростовуються доводи податкового органу про неможливість здійснення ТОВ «Бюро Енштейн» господарських операцій з ДП «Тернопільський облавтодор» в зв'язку з відсутністю в нього трудових та виробничих ресурсів, тому що посередництво в торгівлі товаром не передбачає обов'язкову наявність виробничого, торгівельного та транспортного обладнання у платника податків, виробничого приміщення, а також чітко визначеного штату працівників.

Суд вважає, що викладені Відповідачем в акті обставини, не спростовують реальності господарських операцій, оскільки, податковим органом не враховано нічим не обмежену можливість підприємств укладати угоди найму, оренди та залучати до господарської діяльності активи і трудові ресурси інших суб'єктів господарювання; не враховано відсутність норми закону, яка б давала підстави для відповідальності позивача, як платника податків, за можливо вчинені контрагентами порушення.

Акт перевірки податкового органу не містить посилань щодо встановлених порушень стосовно форми та змісту первинних документів, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з постачання товарів від ТОВ «Бюро Ейнштейн».

Таким чином, господарські операції з придбання матеріалів між позивачем та ТОВ "Бюро Ейнштейн" мали реальний характер, оскільки придбання товару, зазначеного у податкових та видаткових накладних, відбулось з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", наявні всі належні первинні документі, які підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України, і які вимагаються від покупця законодавством і підтверджують реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку, також господарська операція спричинила реальні зміни майнового стану платника податків.

Враховуючи наведені аргументи, витрати понесені Позивачем підтверджені належними первинними документами, а тому зменшення валових витрат в сумі 10 530 247 грн. 97 коп. і зняття з податкового кредиту суми в розмірі 2 106 047 грн. 39 коп. є незаконним та безпідставним.

Щодо взаємовідносин ДП «Тернопільський облавтодор» з «Авакс Проф» та ТОВ «Гранд Трейд» по поставці солі технічної.

Судом встановлено, що в жовтні 2012 р. філією «Бережанський райавтодор» згідно видаткової накладної № РН-0000023 від 17.10.2012 р. отримано сіль технічну в кількості 69 т. Постачальником даної продукції виступає ТОВ «Авакс Проф» відповідно до договору поставки №2708/2 від 27.08.2012р. Сіль поставлена на суму 42741 грн.60 коп. в т.ч. ПДВ 7123,60грн.

В жовтні 2012 р. філією «Борщівський райавтодор» отримано сіль технічну в кількості 138 т. Постачальником даної продукції виступає ТОВ «Авакс Проф». Сіль поставлена, відповідно до договору поставки №2708/2 від 27.08.2012р. на суму 86642,40 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 14440,40грн.

В серпні 2012 р. філією «Бучацький райавтодор» отримано сіль технічну від ТОВ «Авакс Проф» в кількості 69 т. відповідно до договору поставки №2708/2 від 27.08.2012р. на загальну суму 43321,20 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 7220,20 грн. Крім того, в серпні 2012 р. філією отримано сіль технічну в кількості 134,9 т. від ТОВ «Гранд Трейд» на підставі договору поставки №4/19 від 22.02.2012 р. на загальну суму 73559,62 грн., в т.ч. ПДВ 12259,94 грн.

В жовтні 2012 р. філією «Гусятинський райавтодор» отримано сіль технічну в кількості 69 т. Постачальником продукції відповідно до договору поставки №2708/2 від 27.08.2012 р. виступає ТОВ «Авакс Проф» на загальну суму 41319,50 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 6886 грн.

В серпні 2012 р. підприємством ТОВ «Гранд Трейд» відповідно до договору поставки №4/19 від 22.02.2012р. поставлено на філію «Великоберезовицька ДЕД» сіль технічну на загальну суму 178384,86 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 29730,81 грн.

Понесені ДП «Тернопільський облавтодор» витрати на придбання солі технічної від ТОВ «Авакс Проф» та ТОВ «Гранд Трейд» Тернопільською ОДПІ не визнаються, а тому податковий орган вилучає з податкового кредиту суму в розмірі 95 791,61 грн.

Як під час перевірки так і в судовому засіданні позивачем надано всі первинні документи, що підтверджують здійснення ним господарських операцій з ТОВ «Авакс Проф» на підставі договору поставки №2708/2 від 27.08.2012р. та з ТОВ «Гранд Трейд» на підставі договору поставки №4/19 від 22.02.2012р., а саме: договора, специфікації, реєстри отриманих накладних, акти прийому - передачі товару, видаткові накладні та податкові накладні, залізнодорожні накладні, платіжні доручення (Т.2 а.с.119-190).

Таким чином, факт придбання позивачем товарів у ТОВ «Авакс Проф» та ТОВ «Гранд Трейд» підтверджується зазначеними документами, що свідчить про відсутність у ДПІ правових підстав для донарахування позивачу за цими операціями зобов'язань з ПДВ.

Придбаний товар (сіль технічна) призначений для використання у безпосередній господарській діяльності ДП «Тернопільський облавтодор», оскільки облавтодор, як зазначалося вище, є спеціалізованим підприємством, яке здійснює експлуатаційне утримання автомобільних доріг у Тернопільській області із його використання.

Податковий орган стверджує, що поставка солі технічної відбулася не від ТОВ «Авакс Проф» та ТОВ «Гранд Трейд», тому що відправниками продукції є інші підприємства. З таким твердженням суд не погоджується, оскільки, як вже зазначалося, терміни відправник вантажу та постачальник товарів не тотожні. Товари закуплялися у продавця - власника товарів, а не у вантажовідправника.

Судом також не приймається до уваги зауваження податкової інспекції з приводу про відсутності проміжних печаток підприємств посередників та постачальників на паспортах якості продукції, оскільки на даних паспортах якості є печатки виробника. Крім того, дане зауваження перевіряючих про відсутність проміжних печаток безпідставне, оскільки жодним нормативно-правовим актом, яким встановлюються правила бухгалтерського та/або податкового обліку не визначено сертифікат/паспорт якості (відповідності) обов'язковим первинним документом, що підтверджує здійснення (документує) здійснення між суб'єктами господарювання операцій з поставки товарів. З аналогічних підстав, відсутність у позивача сертифікатів якості на поставлений товар є питанням виконання постачальником своїх договірних зобов'язань з підтвердження якості реалізованої продукції, однак не має безпосереднього впливу на порядок оподаткування операцій з поставки цього товару, а для одержувача продукції ДП «Тернопільський облавтодор» достатньо паспорта якості продукції виробника.

Таким чином, суд вважає, що наявність або відсутність сертифікатів якості (відповідності) не впливає на відображення відповідних операцій з поставки матеріалів в бухгалтерському та податковому обліку продавця та покупця за договором поставки та в жодному разі не позбавляє платника податків права відобразити витрати, понесені ним у зв'язку з придбанням товарів, належним чином оформленого (задокументованого) видатковими накладними. Аналогічна правова позиція підтримана рядом ухвал Вищого адміністративного суду України.

Жодних порушень правил бухгалтерського та податкового обліку зі сторони позивача відповідач не довів, а судом таких порушень не встановлено. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка господарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи і відповідно винесення протиправного податкового повідомлення-рішення №0003592210 від 21.06.2013р.

З приводу кримінальних проваджень які порушені стосовно окремих контрагентів постачальника, то суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач не має ні можливості, ні відповідних повноважень, оскільки матеріали перевірок чи звірок контрагентів не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення. Крім того, як зазначалося вище, на момент вчинення правочинів, контрагенти позивача - ТОВ "Бюро Ейнштейн", ТОВ "Авакс Проф", ТОВ "Гранд Трейд" були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин, позивач не може нести відповідальність за порушення законодавства (якщо такі мали би місце) контрагентами.

Суд не погоджується з висновком податкового органу з приводу того, що на реальність здійснення господарських операцій впливає (можливе) невиконання контрагентом (ами) своїх зобов'язань, виходячи з наступних мотивів:

Згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-ІУ від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Аналогічне положення закріплено в ч.2 ст.8 КАС України, відповідно до якої суд при вирішення спору застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09 р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Позиція Європейського Суду з прав людини знайшла своє відображення в національному судочинстві, зокрема у відповідних правових позиціях Верховного суду України висвітлених при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.08р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що господарські операції з придбання матеріалів від ТОВ «Бюро Енштейн», ТОВ «Авакс Проф» та ТОВ «Гранд Трейд» мали реальний характер, оскільки придбання товару, зазначеного у податкових та видаткових накладних, відбулося з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК»Автомобільні дороги України» (для виробництва асфальту, ремонту та обслуговування (утримання) автомобільних доріг, інших споруд та елементів обстановки доріг), наявні всі належні первинні документи, які підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України, і які вимагаються від покупця законодавством і підтверджують реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку, а тому приходить до переконання про протиправність податкового повідомлення-рішення №0003592210 від 21.06.2013р.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 21.06.2013р. № 0003582210, згідно якого ДП „Тернопільський облавтодор" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на суму 4 229 496,00 грн., з них: за основним платежем на суму 2 819 664,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) - 1 409 832 грн., яке позивач оскаржує частково у сумі 2 815 231,16 грн. основного платежу та застосованих штрафних санкцій в сумі 1 407 615, 58 грн.

Перевіркою встановлено порушення, п. 44.1 ст. 44, п. 135.1, п. 135.2, пп. 135.5.4, п. 135.5, п. 137.1 ст.137, пп.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем нібито занижено податок на прибуток за період з 1.04.2012р. по 31.12.2012 на суму 2 819 664 грн.

Податковий орган вважає, що ДП «Тернопільський облавтодор» занижено дохід на суму 27703830 грн., в тому числі за 2 кв.2012р. на суму 1 380 723,00 грн., за 3 кв.2012р. на суму 9 065 696,00 грн., за 4 кв. 2012р. на суму 17 257 411, 00 грн. Такі порушення зокрема встановлені по господарських операціях ДП «Тернопільський облавтодор» та Служби автомобільних доріг у Тернопільській області.

Так, 12 липня 2012р. між ДП «Тернопільський облавтодор» та Службою автомобільних доріг у Тернопільській області укладено договір №48т на експлуатаційне утримання та поточний ремонт автомобільних доріг загального користування у Тернопільській області (надалі -Договір) (Т.1 а.с.116-121).

Згідно п.4.3 Договору визначено , що Замовник виконує свої зобов'язання по даному Договору лише в межах фактичних надходжень коштів (відкритих асигнувань (виділених коштів).

Пунктом 4.4. Договору встановлено, що Замовник виконує свої зобов'язання по даному Договору лише у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань.

Відповідно до п.7.2. Додатку №1 до Договору №48т від 12.07.2012р., Замовник здійснює розрахунки за виконані роботи Учасником по мірі надходження коштів на відповідний казначейський рахунок Замовника, при відсутності затримки здійснення видатків обслуговуючим банком, на підставі «Актів приймання виконаних підрядних робіт» (форма «КБ-2в) та «Довідок про вартість виконаних підрядних робіт» (форма «КБЗ) .

Акти виконаних робіт готує Учасник, підписує та надає їх Замовнику. Роботи вважаються виконані, коли вони прийняті Замовником (п.7.3 Договору).

Тобто, всі виконані філіями Позивача роботи будуть прийняті до оплати Службою автомобільних доріг у Тернопільській області при фінансуванні із державного бюджету

Відповідач в акті на ар. 7 трактує: «Для перевірки надані акти приймання виконаних робіт підрядних робіт типової форми №КБ-2в які не були прийняті та оплачені САД у Тернопільській області та відповідно в бухгалтерському обліку не відображені по Кт рах. «Дохід» а відображені на Дт. рах. 23 «Незавершене виробництво»». У зв'язку із цим, відповідач вважає це порушення, а саме: не підписання актів виконаних робіт зі Службою автомобільних доріг в Тернопільській області в другому, третьому, четвертому кварталах 2012р. та неприйняття до оплати виконаних робіт, що призвело заниження доходів на загальну суму 27 703 830,00 грн.

З таким трактуванням податкового органу суд категорично не погоджується та зазначає, що як встановлено в судовому засіданні, роботи, зазначені в Акті перевірки виконані філіями позивача в другому, третьому, четвертому кварталі 2012р. у відповідності з укладеними із замовником (Службою автомобільних доріг в Тернопільській області) Договором , але не прийнятті до оплати у зв'язку із відсутністю бюджетних асигнувань. Після надходження бюджетних коштів, роботи виконані філіями Позивача були прийняті Замовником і оплачені в 2013 році, і в 2013р. та їх віднесено до доходів Позивача, з яких сплачено всі податки.

Відповідно до п.23 Положень (стандартів) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87 (П(С)БО 2 «Баланс», та п.19 П(С)БО 18 «Будівельні контракти», затверджених Наказом Міністерства фінансів України №205 від 28.04.2001р., виконані, але не прийняті замовником до оплати роботи, є «незавершеним виробництвом» підприємства та відображуються у відповідному рядку форми №1 «Баланс» (код рядку - 120).

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Крім того, п. 2.2 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, передбачено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Відповідно до п. 23 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21.06.1999 № 391/3684,(чинний на час проведення операцій) Підприємство повинно висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису: принципів оцінки статей; методів обліку щодо окремих статей звітності.

Пунктом 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.05.2001 за № 433/5624 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 23.05.2003 № 363) визначено що, валову заборгованість замовників за роботи за будівельним контрактом підрядник наводить у складі незавершеного виробництва. Валову заборгованість замовникам за роботи за будівельним контрактом підрядник наводить у складі інших поточних зобов'язань.

Таким чином, аналіз зазначених приписів законодавства дає підстави для висновку, що з боку ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» не мало місця заниження доходів, оскільки це суперечить нормам П(С)БО 2 «Баланс» і П(С)БО 18 «Будівельні контракти».

Враховуючи вищенаведене, твердження Відповідача про заниження доходу на суму 27703830,00 грн. немає під собою ніяких підстав.

В акті податкової перевірки відображено затрати, що враховуються при визначенні собівартості, понесені ДП «Тернопільський облавтодор» в результаті виконання вище зазначених робіт які склали 25777801 грн. без ПДВ і визначають що на цю суму занижені витрати.

Однак, це суперечить п.4 ст. 138 Податкового Кодексу України, оскільки витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних, постійних, загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в період їх виникнення, визначаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. В даному випадку немає доходу, немає витрат.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що акти виконаних робіт форми КБ2в і довідки КБЗ, які є основою для підтвердження виконання робіт та прийняття їх до оплати Замовником, мають бути завірені і підписані та затверджені печаткою Замовником.

За квітень-грудень 2012 року незавершене виробництво виникло у зв'язку з тим, що роботи з експлуатаційного утримання та поточного ремонту автомобільних доріг загального користування у Тернопільській області були виконані в неповному обсязі, не були підписані акти прийняття-передачі закінчених робіт відповідно до діючих норм, а відповідно і не прийняті до оплати замовником - Службою автомобільних доріг у Тернопільській області.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у філій ДП «Тернопільський облавтодор» не було підстав для включення сум незавершеного виробництва до доходів і відповідно до витрат даного періоду, оскільки це прямо суперечить абзацу 2 п. 137.1. ст. 137 ПК України, відповідно до якої, дохід від надання послуг та виконання робіт визначається за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства.

Щодо господарських відносин з контрагентом позивача ПП «Міжрегіональна будівельна компанія» то відповідач вважає, що позивачем завищено валові витрати на загальну суму 470636,00 грн., оскільки наданий в акті форми № КБ- 2в № 17-08/1 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2011р. та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2011р. відсутні підписи підрядника, і на цій підставі податкова не визнає факту виконання підрядних робіт ПП «Міжрегіональна будівельна компанія».

Суд вважає, такий висновок відповідача безпідставним та необгрунтованим з огляду на наступне.

14 жовтня 2011 року був укладений трьохсторонній Договір підряду № 16/11 від 14.10.2011р.(далі - Договір), де Служба автомобільних доріг у Тернопільській області - Замовник, ДП «Тернопільський облавтодор» - Генпідрядник, а ПП «Міжрегіональна будівельна компанія» - Підрядник (Т.1 а.с.122-128).

Як визначено ст. 193 Господарського кодексу, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а якщо немає конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а якщо не встановлено таких умов та вимог, - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором підряду одна сторона (підрядчик) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 Цивільного кодексу).

Статтею 838 Цивільного кодексу встановлено, що підрядчик має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядчик виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядчикові обумовлену ціну після остаточного здавання роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або за згодою замовника достроково (ч.1 ст. 854 Цивільного кодексу України).

Роботи зазначені в договорі були виконані повністю і належно, що підтверджується фактом оплати робіт Замовником.

Щодо твердження Відповідача про невиконання робіт у зв'язку із відсутністю підпису та печатки Підрядника, то пунктом 4 ст. 882 Цивільного кодексу України встановлено, що передавання робіт підрядчиком і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і його підписує друга сторона. Акт приймання виконаних підрядних робіт - це документ первинного обліку.

Телеграмою від 21 червня 2012р. Позивач повідомив Підрядника про час, дату і місце здачі виконаних робіт Замовнику (Т.1 а.с.129-130). 27 червня 2012р. представники ПП «Міжрегіональна будівельна компанія» для здачі і прийняття виконаних підрядних робіт не з'явилися у зв'язку із чим був підписаний комісійний акт представниками Генпідрядника та Замовника, що відповідає законодавству України. (т.1 а.с.131). На підставі акту від 27 червня 2012р. було підписано акт № 17-08/1 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2011р. та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2011р. підписаних 31 липня 2012р.(Т.1 а.с.132-133).

Підсумовуючи викладене, суд прийшов до висновку про те, що незважаючи на те, що акти форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт не були підписані вищенаведеним підрядником, роботи фактично були виконані. Факт небажання підрядника підписати відповідні акти був належним чином, у відповідності до вимог ЦК України, зафіксованим, що надало юридичного оформлення факту виконання підрядних робіт. З врахуванням цього, суд вважає безпідставним висновок податкового органу про завищення ДП «Тернопільський облавтодор» валових витрат на загальну суму 470 636 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Як суд зазначав вище, незважаючи на заперечення проти позову, представниками позивача належними та допустими доказами не доведено правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі вищенаведеної норми, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 21 червня 2013 року №0003592210, №0003601750 та №0003582210 прийняті з порушенням вимог Конституції України та податкового законодавства України, не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин справи, порушують права позивача, тому з метою захисту прав позивача суд приходить до переконання про визнання протиправними та скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до ч.1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області від 21 червня 2013 року №0003601750, №0003592210 та податкове повідомлення-рішення від 21 червня 2013 року № 0003582210 в частині визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в загальній сумі 4 222 846, 74 грн., а саме 2 815 231, 16 грн. основного платежу та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 407 615, 58 грн.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 2 294 грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23 грудня 2013 року.

Суддя Осташ А. В.

копія вірна

Суддя Осташ А. В.