Ухвала суду № 36358197, 31.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2013 р. справа № 808/3876/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Чабаненко С.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Думето»

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

ТОВ НВФ «Думето» у квітні 2013 року звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002522211, № 0002532211, № 0002542211 від 16 листопада 2012 року, прийняті ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду та прийняту нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області в період з 08.10.2012 по 26.10.2012 було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ НВФ «Думето» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, за результатами якої складено Акт № 266/22-1108/22157831 від 02.11.2012.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області винесені: податкове повідомлення-рішення № 0002522211 від 16.11.2012, яким ТОВ НВФ «Думето» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 1292245,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 221428,00 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0002532211 від 16.11.2012, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 1046360,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 231093,00 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0002542211 від 16.11.2012, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 69984,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 17496,00 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ТОВ НВФ «Думето» з ТОВ «ЗАП-Екостальтрейдінг», ТОВ «РБМ-Запоріжжя», ТОВ «Карат», ПП «Гелей» та ПП «Росбалт», ПП «Український центр екології», ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Агростильплюс», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством у періоді, що перевірявся, занижено податок на прибуток у розмірі 1343270,00 грн., занижено податок на додану вартість на загальну суму 1046360,00 грн., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на суму 454114,00 грн. та завищено ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 69984,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що перевіркою повноти визначення валових витрат у період з 01.07.2009 по 30.06.2012 встановлено їх завищення на вартість послуг отриманих за угодами, укладеними з ТОВ «ЗАП-Екостальтрейдінг», ТОВ «РБМ-Запоріжжя», ТОВ «Карат», ПП «Гелей» та ПП «Росбалт», ПП «Український центр екології» на загальну суму 5775632,00 грн., а також встановлено неправомірне віднесення позивачем сум ПДВ по вказаним операціям до податкового кредиту, оскільки у зазначених контрагентів відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, що свідчить про нікчемність укладених правочинів. Крім того в первинних документах, наданих до перевірки, відсутні обов'язкові реквізити, зокрема, акти по переробці давальницької сировини та заготівлі металобрухту не містять інформацію щодо змісту наданих послуг, конкретного переліку проведених заходів при передпродажній підготовці брухту.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону визначено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) (пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Підпунктом 5.3.9 Закону передбачено, що не включаються до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Положеннями підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ НВФ «Думето» було укладено ряд договорів поставки лому, відходів чорних металів, металопрокату, проведення робіт з переробки та транспортування товарів з ТОВ «ЗАП-Екостальтрейдінг» (№ 04-(09) від 02.02.2009, № 02-(10) від 04.01.2010 та № 10/03-1 від 10.03.2010), ТОВ «РБМ-Запоріжжя» (№ 09-(10) від 18.02.2010, № 21-(10) від 30.05.2010), ТОВ «Карат» (№ 15-(10) від 28.04.2010), ПП «Гелей» (№ 01/08-10 від 02.08.2010), ПП «Росбалт» (№ 32-(10) від 02.09.2010). Крім того ПП «Український центр екології» на підставі накладної № 15/04 від 15.04.2011 здійснено поставку відпрацьованого різцевого інструменту.

На виконання вказаних договорів були виписані податкові та видаткові накладні, акти приймання металів чорних (вторинних), акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) по переробці давальницької сировини, а також проведено оплату товару, що підтверджується платіжними дорученнями та випискою з розрахункового рахунку позивача.

Рух товару за вказаними господарськими операціями також підтверджується товарно-транспортними накладними, актами надання послуг з вантажоперевезення та журналами реєстрації довіреностей.

Зазначений товар надалі був поставлений контрагенту позивача - ВАТ «Дніпроспецсталь», що підтверджується ТТН, актами приймання металобрухту, відомостями відвантаження лому та брухту чорних металів, які містяться в матеріалах справи.

При цьому колегія суддів встановила, що вказані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Вищезазначені договори не були визнані недійсними в судовому порядку.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт здійснення ТОВ НВФ «Думето» господарських операцій з ТОВ «ЗАП-Екостальтрейдінг», ТОВ «РБМ-Запоріжжя», ТОВ «Карат», ПП «Гелей» та ПП «Росбалт», ПП «Український центр екології» підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум витрат по вказаним угодам до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

В апеляційній скарзі апелянт також зазначив, що правочини укладені ТОВ НВФ «Думето» з ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Агростильплюс» та компанією «Alfa Trading Limited» є нікчемними, адже операції з придбання товару та його подальшої реалізації на експорт за вказаними угодами не були зумовлені характером виробничої та господарської діяльності позивача та не мали на меті отримання прибутку.

Проте суд апеляційної інстанції також не знаходить обґрунтованими такі доводи апелянта і зазначає, що відповідно до статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу (п. 135.1 ст. 135 ПК України).

Відповідно до підпункту 136.1.2 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України для визначення об'єкта оподаткування не враховуються, зокрема, суми податку на додану вартість, отримані(нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг, за винятком випадків, коли підприємство - продавець не є платником податку на додану вартість.

Згідно з пунктами 6, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Судом встановлено, що у травні 2011 року ТОВ НВФ «Думето» було укладено договори поставки олії соняшникової з ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Агростильплюс» на загальну суму 3380580,21 грн. (без ПДВ). Товар, отриманий за зазначеними договорами, реалізовано на експорт компанії Alfa Trading Limited, що підтверджується ВМД.

Як вбачається з матеріалів справи, сума доходу, що враховується при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток ТОВ НВФ «Думето», по господарським операціям з реалізації на експорт товару компанії Alfa Trading Limited, за період з 01.04.2011 по 30.06.2012, складає 3766133,05 грн. (3760799,13 грн. - дохід від реалізації товару; 4996,46 грн. - оприбутковані надлишки олії соняшникової; 337,47 грн. - курсова різниця).

При цьому собівартість реалізованого товару та сума інших витрат, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток складає 3510147,70 грн.

Також податковим органом не було враховано, що експортні операції обліковуються за нульовою ставкою ПДВ, у зв'язку з чим ціна продажу товару без урахування ПДВ є вищою, ніж ціна його придбання, що підтверджується первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, і свідчить про фактичне отримання позивачем доходу від загального обсягу господарських операцій.

Доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права колегія суддів також знаходить необґрунтованими, адже суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі.

Окрім того суд апеляційної інстанції зазначає, що додатково надані апелянтом докази (декларації з податку на прибуток підприємства) не спростовують висновки суду першої інстанції, адже не стосуються предмету спору. Зазначені документи містять інформацію щодо контрагентів позивача за період, в якому правові відносини між ними не відбувалися.

Щодо запитів про надання інформації колегія суддів зазначає, що первинно вони були направлені 27.05.2013 та 22.10.2013, тобто після ухвалення судом першої інстанції постанови, а тому не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції в силу приписів ст. 195 КАС України.

Додатково суд апеляційної інстанції також зазначає, що неналежне виконання податкових зобов'язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи сукупність викладених обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року в адміністративній справі № 808/3876/13-а - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 05 листопада 2013 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: Т.І. Ясенова