Ухвала суду № 36357562, 25.12.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Зозуля Д.П.

Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.

УХВАЛА

іменем України

"25" грудня 2013 р. Справа № 817/3039/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Зарудяної Л.О.

суддів: Іваненко Т.В.

Кузьменко Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "30" вересня 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК Енерготехнобуд" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби форми "Р" № 0002052342 від 14 травня 2013 року та форми "Р" № 0002062342 від 14 травня 2013 року.

Присуджено на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК Енерготехнобуд" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 881 (вісімсот вісімдесят одна) грн. 69 коп.

Не погоджуючись з ухваленою судом першої інстанції постановою, позивач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржену постанову скасувати з підстав, наведених у скарзі, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач вказав, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та на підставі невідповідності висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ст.197 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дослідивши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що відсутні підстави для її задоволення з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІБК Енерготехнобуд" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002052342 та № 0002062342 від 14.05. 2013 року.

18.09. 2013 року судом було допущено заміну первісного відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненської області.

Матеріали справи свідчать, що ДПІ у м. Рівному була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "ІБК Енерготехнобуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ "Спецмонтажбудкапітал" за період з 01.06 .2012 р. по 31.12. 2012 р. По результатам перевірки був складений акт № 244/22-200/34327586 від 22 квітня 2013 року (а.с. 28-43).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем, з урахуванням вимог ст. 102 Податкового кодексу України, було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0002052342 від 14 травня 2013 року, яким, із посиланням на пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у зв'язку з порушенням пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12. 1994 року, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 45160,00 грн., з яких 36128,00 грн. - основного платежу, 9032,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції та прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0002062342 від 14 травня 2013 року, яким, із посиланням на пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у зв'язку з порушенням пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 43008,96 грн., з яких 34407,17 грн. - основного платежу, 8601,79 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с. 8, 9, 109, 110).

Судом першої інстанції встановлено, що спірне грошове зобов'язання в розмірі 34407 грн., задеклароване в деклараціях за жовтень, грудень 2012 року, сформовано за рахунок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по договорах підряду позивача, укладених із ТОВ "Спецмонтажбудкапітал".

Слід зазначити, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків ДПІ про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту з ПДВ сум по господарським операціям підряду з ТОВ "Спецмонтажбудкапітал".

Цих висновків податковий орган дійшов на підставі аналізу господарських операцій ТОВ "ІБК Енерготехнобуд" з ТОВ "Спецмонтажбудкапітал"; висновків, викладених у акті перевірки від 15.02. 2013 за № 517/22-317/37593676, проведеної ДПІ у Солом'янському районі м. Києва щодо контрагента позивача - ТОВ "Спецмонтажбудкапітал" про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Спецмонтажбудкапітал".

Так, у акті перевірки від 15.02. 2013 року за № 517/22-317/375936 податковим органом за місцем реєстрації контрагента позивача вказується, що правочини між ТОВ "Спецмонтажбудкапітал" та контрагентами-покупцями є нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Виходячи з наведеного, ТОВ "Спецмонтажбудкапітал" здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Відповідно до наведеного відповідачем зроблено висновок, що ТОВ "Спецмонтажбудкапітал" є "транзитером", а отже ТОВ "ІБК Енерготехнобуд" - "вигодонабувач". Єдиною метою документування фактично нездійснених господарських операцій підряду ТОВ "Спецмонтажбудкапітал" - вигодоформуючий суб'єкт, є отримання підприємством податкової вигоди для ТОВ "ІБК Енерготехнобуд" - "вигодонабувач", і як наслідок несплата платежів до бюджету.

Апеляційний суд, поділяючи позицію суду першої інстанції, не погоджується з висновками податкового органу, зважаючи на наступне.

З акту перевірки від 15.02. 2013 року за № 517/22-317/37593676, проведеної ДПІ у Солом'янському районі м. Києва щодо контрагента позивача - ТОВ "Спецмонтажбудкапітал" про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Спецмонтажбудкапітал", вбачається, що контрагент позивача знаходився на момент господарських операцій і досі перебуває в Єдиному державному реєстрі.

Апеляційний суд наголошує, що серед видів діяльності ТОВ "Спецмонтажбудкапітал" є здійснення будівельних робіт, що підтверджує наявність в ТОВ «Спецмонтажбудкапітал» ліцензії на здійснення будівельних робіт серії АД 075396, виданої 17.08. 2012 року і дійсної до 17.08. 2015 року (а.с. 44).

Крім того, ТОВ "Спецмонтажбудкапітал" у встановленому порядку було зареєстроване платником податку на додану вартість із правом виписування податкових накладних, та мало свідоцтво платника податку на додану вартість за № 200045281, індивідуальний податковий номер 375936726582, видане 07.05. 2012 року ДПІ у Соломянському районі м. Києва.

Із вищевказаного вбачається, що контрагент - ТОВ "Спецмонтажбудкапітал " на момент вчинення спірних господарських операцій володів необхідною правоздатністю та дієздатністю, що ставляться податковим органом під сумнів.

Матеріали справи свідчать, що взаємовідносини ТОВ «Спецмонтажбудкапітал» та ТзОВ «ІБК Енерготехнобуд» відбувалися на підставі договорів підряду №08/20-1 від 20.08. 2012 , №10/08-1 від 08.10. 2012, №11/26-1 від 06.12. 2012 .

Необхідно зазначити, що в межах договору підряду №08/20-1 від 20.08. 2012 року (а.спр.45) виконувались роботи по влаштуванню (монтажу) архітектурних елементів фасаду залізничного вокзалу в м. Луцьку.

Виконання робіт підтверджено актами виконання будівельних робіт (а.спр.47-50).

За фактом передачі виконаних робіт ТОВ «Спецмонтажбудкапітал» було надано для ТзОВ «ІБК Енерготехнобуд» податкові накладні ( а.спр.51, 52).

Розрахунки проведено безготівковим шляхом згідно з платіжним дорученням (про що свідчить банківська виписка - а.спр.97), простим векселем серії АА 2566002 на суму 85994,67 грн. від 14.06. 2013 року, що переданий ТОВ «Спецмонтажбудкапітал» згідно акту прийому-передачі векселів від 14.06. 2013 року (103,122).

Роботи отримані від ТОВ «Спецмонтажбудкапітал» використані ТзОВ «ІБК Енерготехнобуд» для виконання договірних зобов'язань перед замовником - Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця» згідно з договором №Л/БМЕС-121975/ИЮ від 01.08.2012 року (а.с. 53,54) та підтверджено актом №5 від 31.10. 2012 року, податковою накладною № 3 від 31.10. 2013 рок (а.с. 56-59, 60).

Як вбачається зі справи, на підставі договору підряду №10/08-1 від 08.10. 2012 проводились роботи з поточного ремонту гуртожитку № 1 Рівненського базового медичного коледжу за адресою: м. Рівне вул. Ст. Бандери, 43.

Колегія суддів вважає, що має місце фактичне виконання ТОВ «Спецмонтажбудкапітал» договірних зобов'язань, підтвердженням чого є акт приймання виконаних робіт від 25.10.2012, податкова накладна № 41 від 25.10. 2012 (а.с. 61-64).

Розрахунки проведено безготівковим шляхом згідно простого векселя серії АА 2566004 на суму 17088,77 грн. від 14.06. 2013 року, що переданий ТОВ «Спецмонтажбудкапітал» згідно акту прийому-передачі векселів від 14.06. 2013 року (а.с. 103, 121).

Як вбачається зі справи, придбання робіт договору підряду №10/08-1 від 08.10. 2012 зумовлено виконанням робіт по договору підряду № 94 від 10.05. 2012 року із замовником - Рівненським державним базовим медичним коледжом, про що свідчать акт № 4 від 31.10. 2012, податкова накладна № 2 від 26.10. 2012(а.с. 66- 72).

Згідно з договором підряду №11/26-1 від 06.12.2012 ТОВ «Спецмонтажбудкапітал» виконані роботи по капітальному ремонту адмінбудівлі та дизельної РФ ПАТ «Укртелеком» по вул. Незалежності, 7 м. Острог, Рівненська область.

Про вказане свідчать акт приймання виконаних будівельних робіт № 12/1 від 24.12. 2012, податкова накладна № 18 від 24.12. 2012, акт приймання виконаних робіт № 12/2 від 31.12.2012, податкова накладна №19 від 31.12. 2012(а.с. 73, 74, 75-77, 78, 79-81, 82).

Розрахунки проведено безготівковим шляхом згідно з простим векселем серії АА 2566003 на суму 90619 грн. від 14.06. 2013 року, що переданий ТОВ «Спецмонтажбудкапітал» згідно з актом прийому-передачі векселів від 14.06. 2013 року (а.с. 103, 123).

Підтвердженням використання отриманих робіт від ТОВ «Спецмонтажбудкапітал» по договору підряду № 11/26-1 від 06.12.2012 року в господарській діяльності ТзОВ «ІБК Енерготехнобуд» є акт виконаних будівельних робіт від 27.12. 2012 відповідно до умов укладеного договору підряду №646/06 від 19.11. 2012 року із замовником РФ ПАТ «Укртелеком» (а.с. 83-88, 89, 90-93, 94, 96).

Відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За змістом наведених норм законодавства необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків. При цьому, наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Крім того, згідно ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що визначальним фактором для формування податкового кредиту з ПДВ є зв'язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.

Судом першої інстанції встановлено, що факт використання позивачем у власній господарській діяльності робіт по договорах субпідряду з ТОВ «Спецмонтажбудкапітал» використано при виконанні робіт ТОВ "ІБК Енерготехнобуд" по договорах генпідряду з Державнавним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця», Рівненським державним базовим медичним коледжем та РФ ПАТ «Укртелеком».

Стосовно того, що, як вважає податковий орган, правочини позивача з ТОВ «Спецмонтажбудкапітал» порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість та податку на прибуток внаслідок формування "штучного" податкового кредиту і "штучних" валових витрат на підставі правочинів, що відображені у первинних документах лише для виду, без фактичного їх виконання, то апеляційний суд вважає за необхідне вказати, що такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

Вина та умисел на заволодіння майном держави юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб.

З матеріалів справи та Акту перевірки не вбачається, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення були, зокрема обвинувальні вироки судів стосовно фізичних осіб, які діяли як уповноважені особи від імені відповідних юридичних осіб.

Про обставини визнання правочинів, вчинених позивачем із контрагентом ТОВ «Спецмонтажбудкапітал», нікчемними, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що і позивач, і його контрагент виконали умови укладених між ними угод, досягнувши певної мети, , в яку не входило завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування.

Сторони договору виконали його умови, чим підтвердили факт його укладення.

Наявними первинними документами, як вже зазначалось, підтверджуються обставини реального виконання робіт ТОВ «Спецмонтажбудкапітал» по договорах субпідряду, укладених з позивачем, а не лише документальне оформлення господарських операцій з перерахуванням коштів підряднику, на чому наполягає відповідач.

Висновки відповідача про нікчемність договору через неможливість його виконання з огляду на обмеженість персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у контрагента ТОВ «Спецмонтажбудкапітал», на думку колегії суддів, ґрунтуються на припущеннях.

В матеріалах справи відсутні докази, які давали б підстави для сумніву у реальності проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ «Спецмонтажбудкапітал» та вказували б на те, що дані податкових накладних, виписаних підрядником, не відповідають дійсності.

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 0002062342 від 14 травня 2013 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним, таким, що прийняте без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному форми "Р" № 0002052342 від 14.05. 2013 апеляційний суд вказує наступне.

Визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток ґрунтується на висновках органу державної податкової служби про заниження податку на прибуток на суму 36128,00 грн. за 4 квартал 2012 року внаслідок порушення позивачем ст.ст. 138, 139 Податкового кодексу України, а саме: завищення валових витрат у зв'язку з виконанням робіт по договорах субпідряду з ТОВ «Спецмонтажбудкапітал», що не підтверджено необхідними документами.

Як вважає апеляційний суд, суд попередньої інстанції дійшов правомірного висновку про необґрунтованість позиції органу державної податкової служби та безпідставність визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток в загальній сумі 45160,00 грн.

Згідно з п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат та порядок їх визнання встановлений ст.138 Податкового кодексу України, зокрема, у п.п.138.1.1 п.138.1 вказаної норми передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Приписами п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, підставою для формування валових витрат є наявність первинного документа, що підтверджує понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

Як було встановлено окружним судом, виконання робіт за договорами субпідряду ТОВ «Спецмонтажбудкапітал» для використання у власній господарській діяльності ТОВ "ІБК Енерготехнобуд" мали реальний характер і підтверджені належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку.

З врахуванням вказаного, як вважає апеляційний суд, позивач правомірно та обґрунтовано відніс витрати на виконання робіт до складу валових витрат за 4 квартал 2012 року.

А, отже, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному форми "Р" № 0002052342 від 14.05. 2013 року про визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 45160,00 грн. підставно визнано судом першої інстанції незаконним та скасовано.

Крім того, суду слід зазначити, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному форми "Р" № 0002052342 від 14.05. 2013 року та № 0002062342 від 14.05. 2013 року обґрунтовані порушенням норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість», що є безпідставним, оскільки вказані нормативно-правові акти втратили чинність з 01.01. 2011 року та не діяли під час вчинення спірних господарських відносин.

Колегія суддів вважає, що відповідач не довів правомірність своїх дій.

Підсумовуючи вищевикладене, слід вказати, що оскаржена постанова законна і обґрунтована, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Підстави для скасування постанови відсутні, а тому її необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "30" вересня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.О. Зарудяна

судді: Т.В. Іваненко

Л.В. Кузьменко

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "ІБК Енерготехнобуд" вул.Д.Галицького,19, оф.419,м.Рівне,33027

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул. Відінська,8,м.Рівне,33023