Постанова № 36356451, 20.12.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/4259/13-а

20 грудня 2013 року 13год. 21хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Климчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Драбинога В.В., Романюк Н.В.;

відповідача: представник Горовенко О.А., Макотринська Л.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю " Радивилівський елеватор" до Дубенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Радивилівський елеватор» (далі - ТОВ «Радивилівський елеватор») звернулося з позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - Дубенська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.06.2013 року № 0000362200 та № 000342200.

Під час розгляду справи представники позивача зменшили позовні вимоги та просили суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.06.2013 року № 000342200 повністю, а від 20.06.2013 року № 0000362200 - в частині зменшення від'ємного значення об'єктом оподаткування податком на прибуток у розмірі 2273416,00 грн. Заява була судом прийнята. Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, з урахуванням заяви про їх зменшення, та пояснили наступне. Спірні податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки №2/22/35882888 від 06.06.2013 року. Зазначають, що ТОВ «Радивилівський елеватор» укладено кредитний договір № LA - 19-08 від 10.06.08р. із компанією «АТS АGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED», відповідно до якого кредитор передає, а позичальник (позивач) приймає у тимчасове використання грошові кошти (кредит) для поповнення обігових коштів і налагодження фінансово-господарської діяльності позичальника. При цьому позичальник бере на себе обов'язок використовувати кредит для поповнення обігових коштів і налагодження фінансово-господарської діяльності позичальника, повернути кредитору на умовах цього договору таку ж суму кредиту і сплачувати кредитору відсотки за користування кредитом.

Крім того, ТОВ «Радивилівський елеватор» укладено кредитний договір №41 від із компанією «АТS АGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED», відповідно до якого кредитор передає позичальнику (позивачу) у тимчасове використання грошові кошти (кредит) для поповнення обігових коштів і налагодження фінансово-господарської діяльності позичальника. При цьому позичальник бере на себе обов'язок використовувати кредит для поповнення обігових коштів і налагодження фінансово-господарської діяльності, повернути кредитору на умовах цього договору таку ж суму кредиту і сплачувати кредитору відсотки за користування кредитом.

Вважають, що позивачем при визначенні суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 4 квартал 2012 року було правомірно враховані витрати, пов'язані з нарахуванням відсотків за борговими зобов'язаннями, у розмірі 2 276 217,05 грн. , оскільки капіталізація фінансових витрат була припинена у 3 кварталі 2012 року внаслідок завершення створення кваліфікаційного активу - елеваторного комплексу.

Вказують, що згідно з п.16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти» (далі - ПСБО 18) до витрат за будівельним контрактом включаються витрати за період від дати укладення будівельного контракту до дати завершення цього контракту. Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати» фінансові витрати - витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями. Кваліфікаційний актив - актив, який обов'язково потребує суттєвого часу для його створення (у спірних правовідносинах - будівництво елеваторного комплексу). Капіталізація фінансових витрат - включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного активу. Відповідно до п.5 ПСБО 31 капіталізація фінансових витрат застосовується лише до суми тих фінансових витрат, яких можна було б уникнути, якби не здійснювались витрати на створення кваліфікаційного активу. Відповідно до п.13 ПСБО 31 капіталізація фінансових витрат припиняється, якщо створення кваліфікаційного активу завершено.

Таким чином, капіталізація фінансових витрат повинна бути припинена тоді, коли завершено створення кваліфікаційного активу, тобто коли введено в дію кваліфікаційний актив - у даному випадку елеваторний комплекс. Просили позов задовольнити повністю, з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог.

Представники відповідача позов не визнали, подали письмові заперечення у справі та пояснили, що проведеною документальною позаплановою перевіркою виявлені допущені ТОВ «Радивилівський елеватор» порушення вимог пп. 4.1.3 п. 4.1 статті 4, п. 5.1, пп. 5.2.9 п. 5.2, пп. 5.3.2 п. 5.3 статті 5, пп. 7.3.3, пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року № 283/97- ВР (із змінами і доповненнями), п. 135.1, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1 статті 144. п. З підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем до валових витрат були неправомірно включені витрати, пов'язані з нарахуванням відсотків за борговими зобов'язаннями та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, в тому числі за грудень 2012 року у сумі 2276217,00 грн., а також занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 588 грн.

Так, перевіркою відображених у рядку 06.4 (06.3) Декларації „Фінансові витрати" показників за період з 01.04.11р. по 31.12.12р. у загальній сумі 7385367 грн. встановлено, що ТзОВ "Радивилівський елеватор" понесені витрати по нарахуванню та сплаті відсотків банку по кредитним договорам.

Крім того, проведеною вибірковою перевіркою відображеного показника за період з 01.04.11р. по 31.12.12р. у загальній сумі 7385367 грн. на підставі таких документів: головної книги по рахунку: 95 „Фінансові витрати", оборотно-сальдові відомості по 31 рахунку "Рахунки в банку", виписок банку з поточних та кредитних рахунків, договорів встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 06.4 (06.3) Декларації „Фінансові витрати", по звітним періодам, в тому числі 4 квартал 2012 року - 2276217,05 грн.

Відповідно до пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI не включаються до складу витрат: витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів..., які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

Пунктом 144.1 статті 144 Податкового кодексу України передбачено, що амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності.

Амортизація - це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року №92 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби"» визначено, що вартість, яка амортизується, - первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Відтак вважають прийняті податкові повідомлення - рішення правомірними, у зв'язку з чим просять у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, виходячи з наступного.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що ТОВ «Радивилівський елеватор» зареєстроване 28.05.20008 року у Радивилівській районній державній адміністрації згідно з свідоцтвом № 16011020000000415, взято на податковий облік 29.05.2008 року за № 710.Основним видом господарської діяльності платника податків є складське господарство - КВЕД 52.10 (а.с.21).

Згідно п. 2.2 Статуту ТОВ «РАДИВИЛІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР», предметом діяльності Товариства є оптово-посередницька робота в галузі закупівлі, збереження, переробки та реалізації зерново-круп'яних та інших продовольчих товарів, сировини для виробництва продуктів харчування та кормів для тварин, торгівля, надання послуг, виробництво товарів, а також інша підприємницька діяльність з метою одержання прибутку. Для досягнення цілей діяльності, що встановлені у пункті 2.1 цього Статуту, Товариство здійснює, зокрема такий вид діяльності, як зберігання та складування всіх видів товарів, вуглеводневої сировини, рідкого чи газоподібного палива, хімічних продуктів тощо на відповідних складах: на товарних складах загального призначення, у зерносховищах, складах-холодильниках, бункерах, пакгаузах тощо (складське господарство). Відповідно до п.2.1 Статуту ТОВ «РАДИВИЛІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР», цілями створення та діяльності Товариства є здійснення комерційної та фінансово-господарської діяльності, шляхом задоволення на внутрішньому та зовнішньому ринках попиту підприємств, організацій установ та населення на вироблену Товариством продукцію (сировину, товари), роботи, послуги, а також насичення ринку новими високоякісними товарами, створення високотехнологічної виробничої та торгівельної інфраструктури та одержання відповідного прибутку (а.с.11-19).

ТОВ «Радивилівський елеватор» укладено кредитний договір № LA - 19-08 від 10.06.08р. із компанією «АТS АGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED», відповідно до якого кредитор передає, а позичальник (позивач) приймає у тимчасове використання грошові кошти (кредит) для поповнення обігових коштів і налагодження фінансово-господарської діяльності позичальника. При цьому позичальник бере на себе обов'язок використовувати кредит для поповнення обігових коштів і налагодження фінансово-господарської діяльності позичальника, повернути кредитору на умовах цього договору таку ж суму кредиту і сплачувати кредитору відсотки за користування кредитом (а.с.116-125).

Крім того, ТОВ «Радивилівський елеватор» укладено кредитний договір №41 від із компанією «АТS АGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED», відповідно до якого кредитор передає позичальнику (позивачу) у тимчасове використання грошові кошти (кредит) для поповнення обігових коштів і налагодження фінансово-господарської діяльності позичальника. При цьому позичальник бере на себе обов'язок використовувати кредит для поповнення обігових коштів і налагодження фінансово-господарської діяльності, повернути кредитору на умовах цього договору таку ж суму кредиту і сплачувати кредитору відсотки за користування кредитом (а.с.126-129).

З 20 по 31 травня 2013 року Дубенською ОДПІ було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Радивилівський елеватор» з питань правильності визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за наслідками якої складено акт №2/22/35882888 від 06.06.2013 року (а.с.44-82).

Не погоджуючись із вказаним актом позивач в передбаченому законодавством України порядку та строки, визначені ст.86 Податкового кодексу України, направив заперечення на висновки Акта перевірки. За результатами розгляду заперечення товариству відмовлено у скасуванні висновків акта (а.с.38-39, 40-43).

На підставі акту №2/22/35882888 від 06.06.2013 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000342200 від 20 червня 2013р. про донарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 735,00 грн., в тому числі: основний платіж 588,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 147,00 грн. та №0000362200 від 20 червня 2013р. про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 8 555 063,00 грн. (а.с.83, 84).

Відповідно до вимог ст.56 ПКУ до Головного управління Міндоходів у Рівненській області було подано скаргу про перегляд та скасування винесених податкових повідомлень - рішень. 04.09.2013 року ТОВ «РАДИВИЛІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» отримано рішення від 02.09.2013 року № 108/100/10-210/191, яким скаргу платника податків залишено без задоволення (а.с.28-30, 33-37).

11.09.2013 року позивач подав скаргу до Міністерства доходів та зборів України, однак 13.11.2013 року отримав рішення від 08.11.2013 року №14906/6/99-1061-15, яким було залишено без змін податкові повідомлення - рішення, а скаргу - без задоволення (а.с.21-23,25-27 ).

Підставами для винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень стали висновки про порушення позивачем пп. 4.1.3 п. 4.1 статті 4, п. 5.1, пп. 5.2.9 п. 5.2, пп. 5.3.2 п. 5.3 статті 5, пп. 7.3.3, пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року № 283/97- ВР (із змінами і доповненнями), п. 135.1, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1 статті 144. п. З підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в результаті чого: завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а саме: за 2012 року в загальній сумі 8555063 грн. та встановлено заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 588 грн.

Правова позиція представників позивача полягає у тому, що позивачем при визначенні суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 4 квартал 2012 року було правомірно враховані витрати, пов'язані з нарахуванням відсотків за борговими зобов'язаннями, у розмірі 2 276 217,05 грн., оскільки капіталізація фінансових витрат була припинена у 3 кварталі 2012 року внаслідок завершення створення кваліфікаційного активу - елеваторного комплексу.

Суд зазначає, що згідно п.п. 14.1.258 Податкового кодексу України фінансовий кредит - кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами - нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.

Згідно пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», далі - Закон України (1 квартал 2011р.), а з 01.04.2011 року - п.141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями протягом звітного періоду, якщо такі виплати, або нарахування здійснюються у зв'язку з введенням господарської діяльності платником податку.

Відповідно до п. 1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь - яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п.п.141.1 ст.141 Податкового кодексу України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь - якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

За змістом пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.141.1 ст. 141 Податкового кодексу України відносять до складу валових витрат будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Під час проведення позапланової документальної виїзної перевірки посадовим особам відповідача було надано належні документи, які підтверджують використання коштів за кредитними договорами, які були укладені між ТОВ «РАДИВИЛІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» із компанією «АТS АGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED». Зазначені кошти було використано на придбання основних фондів, будівництво, реконструкцію елеваторного комплексу, які в свою чергу безпосередньо використовуються позивачем для здійснення господарської діяльності. Ні під час перевірки, ні представники відповідача не заперечували цих фактів.

Придбання основних фондів, а також будівництво і реконструкція елеваторного комплексу, який розташований за адресою: м.Радивилів, вул.Паркова, буд.28, спрямовано на здійснення основної господарської діяльності платника податків, а саме для ведення складського господарства з метою отримання прибутку від такої діяльності.

Ні під час проведення перевірки, ні у судовому засіданні не ставилось під сумнів, що кредитні кошти, які отримані в рамках кредитних угод з компанією «АТS АGRIBUSINESS INVESTMENTS LIMITED», були використані у зв'язку з веденням господарської діяльності ТОВ «РАДИВИЛІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР».

Правова позиція представників позивача полягає у тому, що Дубенською ОДПІ безпідставно зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 276 217,00 грн. за операціями по капіталізації фінансових витрат (аркуш 11-12 та 15-16 акту) за 4 квартал 2012 року (арк. 16-17 акту).

Суд погоджується з твердженням позивача, що капіталізація фінансових витрат повинна бути припинена тоді, коли завершено створення кваліфікаційного активу, тобто коли введено в дію кваліфікаційний актив - елеваторний комплекс.

Так, згідно п.16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2001 року № 205 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 21 травня 2001 р. за № 433/5624 (далі - ПСБО 18) до витрат за будівельним контрактом включаються витрати за період від дати укладення будівельного контракту до дати завершення цього контракту.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2001 року № 415 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 26 травня 2006 р. за № 610/12484 (далі - ПСБО 31) фінансові витрати - витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями. Кваліфікаційний актив - актив, який обов'язково потребує суттєвого часу для його створення (у нашому випадку, це будівництво елеваторного комплексу). Капіталізація фінансових витрат - включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного активу. Відповідно до п.5 ПСБО 31 капіталізація фінансових витрат застосовується лише до суми тих фінансових витрат, яких можна було б уникнути, якби не здійснювались витрати на створення кваліфікаційного активу.

Відповідно до п.13 ПСБО 31 капіталізація фінансових витрат припиняється, якщо створення кваліфікаційного активу завершено.

В судовому засіданні на підставі дослідженого сертифікату Інспекції архітектурно-будівельного контролю серія РВ №16412154508 від 31 серпня 2012 року про готовність об'єкта до експлуатації встановлено, що створення елеваторного комплексу ТОВ «РАДИВИЛІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» було завершено у 3 кварталі 2012 року (а.с.130). З цим погодились і представники відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що капіталізація відсотків у розмірі 2 276 217,00 грн. у 4 кварталі 2012 року проводитись не повинна, а відтак позивач правомірно, у відповідності з вимогами пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.141.1 ст.141 Податкового кодексу України відніс ці витрати до складу валових витрат. У зв'язку з цим дії податкового органу щодо зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 2 273 416,00 грн. та збільшення позитивного значення об'єкта оподаткування на суму 2801, 00 грн. (2 273 416,00 + 2 801,00 грн. = 2 276 217,00), внаслідок чого було визначене зобов'язання з податку на прибуток у сумі 588,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція у сумі 147,00 грн., є неправомірними.

Таким чином, податкове повідомлення рішення №0000362200 від 20 червня 2013р. про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 8 555 063,00 грн. підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 2 273 416,00 грн., а податкове повідомлення рішення №0000342200 від 20 червня 2013р. про донарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 735,00 грн., в тому числі: основний платіж 588,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 147,00 грн. підлягає визнанню протиправним та скасуванню повністю.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що Дубенською ОДПІ не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, а відтак суд задовольняє позовні вимоги позивача та визнає протиправним і скасовує податкові повідомлення рішення:

- №0000362200 від 20 червня 2013р. в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 2 273 416,00 грн.,

- №0000342200 від 20 червня 2013р. - повністю.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України суд присуджує на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору на суму 458 грн. 80 коп.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 20 червня 2013 року №0000342200 повністю та від 20 червня 2013 року №0000362200 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 273 416,00 грн.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю " Радивилівський елеватор" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 80 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Борискін С.А.