Рішення № 36356317, 17.12.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2013 Справа № 905/5725/13 Господарський суд Донецької області, у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши матеріали

за позовом

Приватного підприємства "Біотекс"

до

Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь"

про

стягнення у розмірі 8172,10 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Приватного підприємства "Біотекс" до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" про стягнення заборгованості у розмірі 8172,10 грн., у тому числі суму основного боргу у розмірі 5348,28 грн., 3% річних у розмірі 481,30 грн., пені у розмірі 2342,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №15/285 від 24.02.2010 в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 5348,28 грн.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договору №15/285 від 24.02.2010; специфікацій №1, №2, №3, №4, №5, №6; видаткових накладних №БТ-0189, №БТ-0190, №БТ-0191, №БТ-0192, №БТ-0193; рахункiв-фактур №БТ-0224, №БТ-0225, №БТ-0226, №БТ-0228; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №1367 від 03.08.2009; платіжного доручення №70310; претензій від 09.02.2011, вiд 14.06.2013; акту звірки взаємних розрахунків.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.09.2013 провадження у справі №905/5725/13 зупинено у зв’язку з надходженням апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" на ухвалу господарського суду від 16.09.2013 про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду по справі №905/5725/13.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.12.2012 провадження у справі №905/5725/13 поновлено.

В судове засідання призначене на 17.12.2013 представники сторін не з’явились.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав. Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

24.02.2010 між Приватним підприємством "Бiотекс", як продавцем (позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Енергомашспецсталь", як покупцем (відповідач) укладено договір №15/285 (з урахуванням специфікацій №1 від 24.02.2010, №2 від 31.03.2010, №3 від 01.04.2010, №4 від 06.04.2010, № 5 від 06.04.2010, №6 від 08.04.2010) (далі - договір).

На виконання вимог та положень Закону України "Про акціонерні товариства" Відкрите акціонерне товариство "Енергомашспецсталь" перейменовано в Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь".

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати покупцеві у встановлений строк продукцію (товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується у відповідності з умовами даного договору прийняти продукцію та оплатити її.

Пунктом 1.2 договору визначено, що найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики продукції (товару), її ціна, строки поставки зазначаються у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору.

Ціна продукції вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (п. 2.1 договору).

Орієнтовна сума договору на момент укладання договору складає 700000,00грн. з ПДВ. Загальна вартість договору є величиною перемінною и складається з сум всіх специфікацій, оформлених к даному договору (п. 2.2 договору).

Пунктом 9.1 договору передбачено, що оплата провадиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в національній валюті України.

Відповідно до п.9.3 покупець проводить оплату за поставлену продукцію відповідно порядку визначеного у специфікаціях.

Відповідно до п. 13.2 договору договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 30.12.2011.

Одночасно з підписанням договору було погоджено та підписано специфікації №1 від 24.02.2010, №2 від 31.03.2010, №3 від 01.04.2010, № 5 від 06.04.2010, №4 від 06.04.2010, №6 від 08.04.2010 до договору, відповідно до якої постачальник зобов'язався здійснити поставку продукції за найменуванням, у кількості, за ціною, визначеними у даній специфікаціях. Умови поставки – EXW (склад продавця), м.Краматорськ відповідно "Інкотермс-2000" України. Умови оплати: протягом 20 днів після поставки продукції на склад покупця та отримання документів, визначених у п. 6.1 даного договору. Умови поставки: 2-3 дня після заявки покупця. Толнранс: +/-20%. Виробник: ТОВ "Реагент плюс" м.Дніпропетровськ. Дата виготовлення: 2009-2010.

Договір та специфікації №1 від 24.02.2010, №2 від 31.03.2010, №3 від 01.04.2010, №4 від 06.04.2010, №6 від 08.04.2010 до договору, укладені між позивачем та відповідачем, підписані сторонами та скріплені їх печатками.

На виконання умов договору №15/285, позивач 24.06.2010 поставив відповідачу товар на загальну суму 14797,20грн., що підтверджується видатковими №БТ-0189 на суму 2761,20грн., №БТ-0190 на суму 2493,00грн., №БТ-0191 на суму 2992,92грн., №БТ-0192 на суму 3000,00грн., №БТ-0193 на суму 2587,08грн.

Судом відмічається, що позивачем надані копії видаткових накладних неналежної якості, оскільки не вбачається загальна сума вартості товару по накладним. Тому при вирішенні даного спору, враховуючи строки розгляду справи, судом перевірена вірність зазначених позивачем відомостей у акті звірки шляхом перемноження кількості товару на його вартість, визначивши при цьому загальну суму поставки.

Поставлений згідно вищезазначених накладних товар на підставі довіреності №1367 від 22.06.2010 на отримання товарно-матеріальних цінностей з боку відповідача прийнято уповноваженою особою, що підтверджується підписом останньої на вказаних накладних.

З представлених накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять усі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі договору, не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що поставка товару позивачем відповідачу на підставі вищевказаних накладних здійснювались на виконання договору №15/285 від 24.02.2010.

Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до вищезазначених накладних, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі.

Як зазначає позивач, відповідач вартість отриманого товару за накладними оплатив частково, у зв'язку з чим виникла заборгованість за поставлений товар у розмірі 5348,28грн.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, вартість якого відповідачем повинна бути оплачена відповідно до п. 2 специфікацій, а саме протягом 20 днів після поставки продукції на склад покупця та отримання документів визначених у п. 6.1 договору.

Проте відповідач свої зобов'язання виконав частково, станом на момент звернення позивача до суду, заборгованість відповідача становить 5348,28грн.

Позивачем до матеріалів справи надано копію претензій №02/06 від 14.06.2013 про сплату заборгованості у розмірі 8270,17грн. (з урахуванням пені за несвоєчасну оплату продукції). Відповідач відповіді на вищезазначену претензію не надав, кошти не перерахував.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, вартість якого останній не оплатив, станом на теперішній час заборгованість становить 5348,28грн.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 5348,28грн грн. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 10.5 договору просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2342,50грн.

Відповідно до п. 10.5 договору у випадку несвоєчасної оплати покупець сплачує пеню у розмірі 0,04% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення, але не більше на подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем не враховані положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Доводи позивача стосовно того, що п. 10.5 договору між сторонами погоджені умови про нарахування пені понад 6 місяців, судом не приймаються, оскільки не відповідають змісту вказаного пункту договору.

Також судом враховано граничний розмір пені, які підлягає стягненню в судовому порядку, а саме не більше подвійної облікової ставки НБУ.

За розрахунком суду, розмір пені становить 391,49 грн. (5348,28грн. *183*0,04% з 15.07.2010 по 14.01.2011), який не є більшим ніж розмір пені зроблений виходячи з подвійної облікової ставки НБУ.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме на суму 391,49 грн.

У відповідності до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зумовлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем отриманої продукції, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 14.07.2010 по 14.07.2013 у розмірі 481,30грн.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем невірно визначено дата настання прострочення платежу, за розрахунком суду, розмір 3% річних становить 481,35грн.

Однак, суд за відсутності відповідної заяви, не виходить за межі позовних вимог, тому з відповідача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 481,30грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" (м.Краматорськ, Донецька область, 83406, код ЄДРПОУ 00210602 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Приватне підприємство "Біотекс" (вул. Танкістів, 70, м.Краматорськ, Донецька область, 84311, код ЄДРПОУ 34752845) суму основного боргу у розмірі 5348 (п’ять тисяч триста сорок вісім) грн. 28коп., пеню у розмірі 391 (триста дев‘яносто одна) грн. 49 коп., 3% річних у сумі 481 (чотириста вісімдесят один) грн. 30 коп., судовий збір у розмірі 1303 (одна тисяча триста дев‘ять) грн. 74 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 23.12.2013.