Рішення № 36356304, 03.12.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2013 Справа № 905/7053/13

Господарський суд Донецької області, у складі судді Огороднік Д.М., при секретарі судового засідання Коровіній І.С. розглянувши матеріали

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Донецький завод будівельних матеріалів "Астор"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельна компанія "Автобан"про стягнення 46989,89 грн.Представники сторін: від позивача: від відповідача Коваленко О.О. за довіреністю, не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецький завод будівельних матеріалів "Астор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельна компанія "Автобан" про стягнення 46989,89 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки №Б-53/11 від 03.10.2011 в частині своєчасної та повної оплати вартості переданого відповідачу товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 34212,60грн.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договору поставки №Б-53/11 від 03.10.2011; видаткових накладних №3827 від 19.06.2012, №4078 від 27.06.2012, №4534 від 11.07.2012, №4712 від 17.07.2012, №5229 від 03.08.2012, №1220 від 22.03.2013, №2812 від 24.05.2013; №2979 від 29.05.2013; рахунків №561 від 18.06.2012, №1248 від 20.05.2013, №1323 від 23..05.2013; довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №037 від 18.06.2012, №049 від 10.07.2012, №063 від 03.08.2012, №007 від 22.03.2013, №015 від 20.05.2013, №017 від 27.05.2013; банківських виписок.

В судове засіданні призначене на 03.12.2013 позивач з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява були надіслані відповідачу на адресу, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Ухвали суду отримані відповідачем, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштової кореспонденції.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

03.10.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю відповідальністю "Донецький завод будівельних матеріалів "Астор", як постачальником (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельна компанія "Автобан", як покупцем (відповідач) укладено договір поставки №Б-53/11.

Згідно п.1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, товар, найменування, кількість, ціна якого вказані у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору поставка товару здійснюється у відповідності з заявкою покупця: в автотранспорт постачальника на умовах FCA (склад покупця) з розвантаженням в редакції INKOTERMS 2000 (пункт поставки визначається у заявці покупця); в автотранспорт покупця на умовах FCA з завантаженням на автотранспорт покупця (склад постачальника) 83077, м.Донецьк, вул.Артемівська, 379, в редакції INKOTERMS 2000, сторони за цим договором не здійснюють зовнішньоекономічні поставки, тому терміни INKOTERMS застосовуються з урахуванням внутрішнього товарообороту України.

Ціна на товар, який буде закуплений постачальником в межах дії договору, визначаються у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору, діє до моменту зміни цін у постачальника. Про зміну цін постачальник зобов'язаний повідомити покупця за 3 робочих дня (п. 4.1 договору).

Загальна кількість товару, який покупає покупець у продавця складає 1000000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 166 666,67грн.). Транспортні витрати покладаються на покупця. (п. 4.7 договору).

Пунктом 11.5 в редакції додаткової угоди до договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2011. У випадку якщо до закінчення строку дії договору сторони не виявлять бажання розірвати договір, то він вважається пролонгованим на той же строк на тих же умовах. Про намір розірвати договір сторони зобов'язані повідомити друг друга за 15 робочих днів до закінчення дії договору.

Окрім того, сторонами підписані додаткова угода №1 від 30.12.2011, специфікація №1 від 03.10.2011 та специфікація б/н від 21.03.2013 до договору №Б-53/11 від 03.10.2011.

На виконання умов договору, позивач передав відповідачу товар на загальну суму 73084,32грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №3827 від 19.06.2012 на суму 24040,80грн., №4078 від 27.06.2012 на суму 1780,80грн., №4534 від 11.07.2012 на суму 2671,20грн., №4712 від 17.07.2012 на суму 1335,60грн., №5229 від 03.08.2012 на суму 5342,40грн., №1220 від 22.03.2013 на суму 19041,36грн., №2812 від 24.05.2013 на суму 14561,04грн.; №2979 від 29.05.2013 на суму 4311,12грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Поставлений згідно вищезазначених видаткових накладних товар, на підставі довіреностей №037 від 18.06.2012, №049 від 10.07.2012, №063 від 03.08.2012, №007 від 22.03.2013, №015 від 20.05.2013 на отримання товарно-матеріальних цінностей з боку відповідача прийнято уповноваженою особою, що підтверджується підписом останньої на вказаних накладних.

З представлених викладних накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі договору, не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що поставка товару позивачем відповідачу на підставі вищевказаних видаткових накладних, здійснювалась на виконання договору №Б-53/11 від 03.10.2011.

Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до вищезазначених видаткових накладних, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі.

Як зазначає позивач, відповідач вартість отриманого товару за вищевказаними видатковими накладними оплатив частково у розмірі 38872,16грн., що підтверджується банківськими виписками за 18.06.2012, 25.09.2012, 20.05.2013 та 27.05.2013. Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар, станом на момент звернення позивача до суду, становить 34212,16грн.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У зв'язку з тим, що відповідачем отримано товар, відповідно до вищезазначених видаткових накладних, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись у терміни, передбачені сторонами у договорі та специфікаціях.

Пунктом 4.8.1 договору визначено, що на підставі специфікації та заявки покупця на відвантаження, постачальник формує рахунок на передплату для кожної конкретної партії товару, з оплатою якого постачальник стає зобов'язаним поставити товар, а покупець прийняти та оплатити товар.

Згідно з п. 4.8.4 договору постачальник вправі відвантажити товар без його передоплати У такому випадку покупець зобов'язаний оплатити поставлений товар та розходи на його транспортування в строк не пізніше 5 (п'яти) днів з моменту поставки.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, вартість якого відповідач оплатив частково, станом на теперішній час заборгованість становить 34212,16грн.

Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження перерахування відповідачу коштів у розмірі 34212,16грн., а матеріали справи таких не містять.

Крім того, 29.05.2013 сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків, з якого вбачається, що станом за період з 01.05.2013 по 29.05.2013 розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 34212,16грн.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 34212,16грн. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 6.2 договору просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 4376,63грн., 3% річних за період з 25.06.2012 по 16.04.2013 у розмірі 72,68грн. та 30% річних за період з 15.07.2012 по 26.09.2013 у розмірі 8328,42грн

Відповідно до п. 6.2 договору покупець, що прострочив грошове зобов'язання проти строків, обумовлених в п.4.8.4 договору, по вимозі постачальника зобов'язаний сплатити останньому: суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення; пеню у розмірі подвійної облікової ставки, яка діє у період прострочення, за кожен день прострочення. Обрахування пені провадиться від суми простроченого платежу без обмеження строків , встановлених ч. 6 ст. 232 ГК України; якщо прострочення в оплаті перевищить 20 днів - покупець зобов'язаний відшкодувати постачальнику 30% річних від простроченої суми.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача суд визнає його невірним, оскільки позивачем не враховано фактичну кількість днів у 2012 році.

За розрахунком суду, розмір пені становить 4379,35грн. Однак, суд не виходить за рамки позовних вимог, тому з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 4376,63грн.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних та 30% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та 30% річних позивача суд визнає його невірним, оскільки позивачем не враховано фактичну кількість днів у 2012 році.

За розрахунком суду, розмір 3% річних за період з 25.06.2012 по 16.04.2013 становить 72,57 грн., розмір 30% річних за період з 15.07.2012 по 26.09.2013 становить 8317,32грн., які і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельна компанія "Автобан" (83120, м.Донецьк, вул. В.Терешкової, буд.37, кв.71, код ЄДРПОУ 32001618 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецький завод будівельних матеріалів "Астор" (83077, м.Донецьк, вул.Артемівська, 379, код ЄДРПОУ 32794459) суму основного боргу у розмірі 34212 (тридцять чотири тисячі двісті дванадцять) грн. 16 коп., пеню у розмірі 4376 (чотири тисячі триста сімдесят шість) грн. 63коп., 3% річних у розмірі 72 (сімдесят дві) грн. 57 коп., 30% річних у розмірі 8317 (вісім тисяч триста сімнадцять) грн. 32 коп., судовий збір у розмірі 1720(одна тисяча сімсот двадцять) грн. 09 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 06.12.2013.