Постанова № 36356292, 17.12.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2013 року 810/5891/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Маковецької І.М.,

представника позивача - Гладуна А.І.,

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укртунельбуд»до проВишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Укртунельбуд» з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 07.08.2013 № 0003132205, № 0003142205.

В основу визначення податкового зобов'язання, на підставі вказаних податкових повідомлень-рішень, податковим органом покладено висновки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та формування валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Асгільдія» та ТОВ «ПМК 555».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки господарські відносини між ТОВ «Укртунельбуд» та ТОВ «Асгільдія», ТОВ «ПМК 555» мали реальний характер - будівельні матеріали матеріали поставлені, будівельні роботи виконані контрагентами та оплачені позивачем. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності. Позивач вважає висновки податкового органу неправомірними, а тому просив оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасувати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в письмових запереченнях. Зокрема, за твердженням посадових осіб податкового органу, договір поставки, укладений з ТОВ «Агропромтехтранс», є нікчемним, оскільки платник та посадові особи підприємства ТОВ «Асгільдія» не знаходяться за юридичною та фактичною адресою. Крім того, за результатами проведення заходів встановлено, що директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ «Асгільдія» є громадянин ОСОБА_2, який згідно із поясненням від 01.02.2012, наданим о/у ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва лейтенанту податкової міліції Кравцю Є.М., не має відношення до здійснення діяльності цього суб'єкта господарювання. Також, на думку податкового органу, нікчемними є договори субпідряду, укладені з ТОВ «ПМК 555» у зв'язку з тим, що в провадженні слідчого відділення податкової міліції ДПІ у Подільському районі м. Києва, знаходиться кримінальна справа № 77-00186, порушена за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 за створення/придбання з метою прикриття незаконної діяльності ТОВ «ПМК 555» (код ЄДРПОУ 34933632) та інших. За наведених обставин посадовими особами податкового органу зроблено висновок про те, що правочини між позивачем і цими контрагентами не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

У судове засідання відповідач, повідомлений належним чином про час, дату та місце судового розгляду, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, із заявами про відкладення судового розгляду до суду не звертався.

Згідно із частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртунельбуд» є юридичною особою, що зареєстрована Вишгородською районною державною адміністрацією 09.08.2000, Свідоцтво про державну реєстрацію від 09.08.200013341200000000254. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 18.08.2000 за № 540-ТОВта є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 28.08.2000 № 13693605 (індивідуальний податковий номер 309202610081).

У вересні 2011 року між позивачем та ТОВ «Асгільдія» був укладений договір від 12.09.2011 № 30/09-11, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ «Асгільдія») продає, а покупець (позивач) купує будівельні матеріали згідно з накладними, на умовах, викладених у Договорі.

На підтвердження дійсної поставки будівельних матеріалів позивачем надано договір, податкові накладні від 30.11.2011 № 191, від 18.11.2011 № 190, від 18.11.2011 № 189, від 11.11.2011 № 186, від 26.10.2011 № 258, від 20.10.2011 № 256, від 20.10.2011 № 255, видаткові накладні, рахунки-фактури.

Позивач здійснив часткову оплату за вказаним договором у розмірі 54584,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та банківськими виписками.

За результатами здійснення вищезазначеної господарської операції, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі ціни поставлених контрагентом будівельних матеріалів у розмірі 101080,00 грн., до складу валових витрат - вартість поставлених будівельних матеріалів у розмірі 505397,00 грн.

Крім того, у грудні 2011 року між позивачем та ТОВ «ПМК 555»були укладені договори субпідряду від 01.12.2011 № 30/11, від 01.12.2011 № 31/11, від 01.12.2011 № 33/11.

Представник позивача пояснив, що надати копії первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «ПМК 555» не є можливим, оскільки такі документи вилучені на підставі протоколу виїмки та огляду від 06.09.2012 старшим лейтенантом податкової міліції Пилипаком Я.С.

У ході розгляду справи судом було витребувано у СУФР ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві копії первинних документів по взаємовідносинам позивача з ТОВ «ПМК 555».

10 грудня 2013 року до суду надійшла відповідь, згідно з якою матеріали кримінального провадження знаходяться на розгляді в Подільському районному суді м. Києва, у зв'язку з чим надати копії первинних документів по взаємовідносинам між ТОВ «Укртунельбуд» та ТОВ «ПМК 555» не є можливим.

Позивач здійснив часткову оплату за вказаними договорами у розмірі 1302385,20 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та банківськими виписками.

За результатами здійснення вищезазначених господарських операцій, позивачем включено до складу валових витрат вартість отриманих робіт у розмірі 1526988,00 грн. та до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у складі ціни виконаних ТОВ «ПМК 555» робіт у розмірі 305397,00 грн.

У червні 2013 року на підставі направлення від 12.06.2013 № 182/22-00, виданого ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Асгільдія» (код ЄДРПОУ 37617576) та ТОВ «ПМК 555» (код ЄДРПОУ 34933632) за період з 01.07.2011 по 30.09.2012, за результатами якої складено акт від 20.06.2013 № 641/22-00/30920263.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 406477,00 грн., та порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 458616,00 грн.

При перевірці позивача посадовими особами податкового органу використано акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 13.06.2012 № 576/2240/37617576 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асгільдія» (код ЄДРПОУ 37617576) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Євро класс трейд» (код ЄДРПОУ 36068723) за періоди вересень 2011 року, жовтень 2011 року, листопад 2011 року, січень 2012 року, лютий 2012 року. У зазначеному акті містяться пояснення від 01.02.2012 громадянина ОСОБА_2, який є директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ «Асгільдія», надані о/у ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва лейтенанту податкової міліції Кравцю Є.М., згідно з якими він не має відношення до здійснення діяльності цього суб'єкта господарювання. Крім того, під час перевірки позивача податковим органом використано акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 22.08.2012 № 568/3-22-70-34933632 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПМК 555» (код ЄДРПОУ 34933632) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 07.09.2011 по 31.07.2012, з якого убачається, що у провадженні слідчого відділення податкової міліції ДПІ у Подільському районі м. Києва, знаходиться кримінальна справа № 77-00186, порушена за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 за створення/придбання з метою прикриття незаконної діяльності ТОВ «ПМК 555» (код ЄДРПОУ 34933632) та інших.

На підставі викладеного, посадові особи відповідача дійшли висновку про безпідставне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Асгільдія» та ТОВ «ПМК 555».

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення від 07.08.2013 № 0003132205, згідно з яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 481804,00 грн. (основний платіж - 458616,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 23188,00 грн.), та від 07.08.2013 № 0003142205, згідно з яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 508098,00 грн. (основний платіж - 406477,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 101621,00 грн.).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа: 1) що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Згідно із пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як зазначено у підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV) податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно із Законом України від 16.07.1999 № 996-XIV є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Статтею 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV встановлено, що первинні бухгалтерські документи повинні мати обов'язкові реквізити, а саме - вказувати на посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Таким чином, право нарахування валових витрат та податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійснення ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Разом з тим, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, наявність належно оформлених первинних бухгалтерських документів не є безумовною підставою для включення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених у ціні отриманих послуг.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні послуг сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування показників валових витрат є факт придбання товарів, робіт з метою їх використання в господарській діяльності.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання, використання у господарській діяльності тощо.

Як встановлено під час судового розгляду, договір, податкові та видаткові накладні від імені контрагента позивача - ТОВ «Асгільдія» підписані ОСОБА_2.

У матеріалах справи наявна копія вироку Оболонського районного суду м. Києва від 01.03.2013 по справі № 2605/19306/12, згідно із яким ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України (підробка документів) та призначено йому покарання у виді 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 гривень).

Так, під час розгляду справи № 2605/19306/12 Оболонським районним судом м. Києва встановлено, що ОСОБА_2, діючи умисно, протиправно, переслідуючи корисливий мотив, в квітні 2011 року підробив та збув за грошову винагороду в розмірі 100 доларів США невстановленій слідством особі на ім'я ОСОБА_6 статутну (реєстраційну) документацію ТОВ «Асгільдія» (код ЄДРПОУ 37617576), яка є офіційною документацією та посвідчується нотаріусом з метою наступного її використання невстановленими слідством особами на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_7 шляхом подання у відповідні органи державної влади та банківські установи, за наступних обставин. Крім того, ОСОБА_2, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи значення своїх дій та достовірно знаючи, що ним майно (шафа офісна для документів) та будь-які інші речі, предмети, грошові кошти, цінні папери для формування Статутного капіталу ТОВ «Асгільдія» не вносились, підробив документи, тобто вніс завідомо неправдиві відомості про передачу ним майна до Статутного капіталу ТОВ «Асгільдія».

У подальшому він ніякого відношення до господарської діяльності ТОВ «Асгільдія» не мав та нікого на це не уповноважував, будь-яких документів податкового та бухгалтерського обліку не підписував.

Таким чином, судом встановлено, що всі документи по взаємовідносинам з ТОВ «Асгільдія» підписані невстановленими особами.

А відтак, податкові накладні, виписані ТОВ «Асгільдія», оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та частини другої статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а отже, не можуть підтверджувати реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Асгільдія», у зв'язку з чим у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту та валових витрат на підставі таких накладних.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ «ПМК 555», суд зазначає наступне.

У провадженні слідчого відділення податкової міліції ДПІ у Подільському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа № 77-00186, порушена за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 за створення/придбання з метою прикриття незаконної діяльності ТОВ «ПМК 555» (код ЄДРПОУ 34933632) та інших.

Досудовим слідством встановлено, що невстановленими слідством особами з метою прикриття незаконної діяльності створені/придбані ряд підприємств, в тому числі ТОВ «ПМК 555» (код ЄДРПОУ 34933632), які задіяні в злочинній схемі, а саме: через рахунки вказаних підприємств суб'єкти господарювання (без ознак фіктивності) незаконно переводили безготівкові кошти в готівкові під виглядом легальних фінансово-господарських операцій з придбання товарів та послуг.

У ході розслідування кримінальнї справи отримано відомості, згідно з якими об'єктивні обставини господарських операцій, які проводилися ТОВ «ПМК 555» (код ЄДРПОУ 34933632), не відповідають їх документальному відображенню від імені вказаного підприємства, що підтверджується наступним.

Так, допитані по кримінальній справі як свідки засновник та директор ТОВ «ПМК 555» (код ЄДРПОУ 34933632) ОСОБА_7 та ОСОБА_8 показали, що жодного відношення до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності на даному підприємстві вони не мають. Підприємство зареєстрували за грошову винагороду. Вказані факти свідчать про те, що від імені останніх оформлювались, а також подавалися декларації до органів державної податкової служби.

Відповідно до протоколу допиту свідка, директор ТОВ «ПМК 555» (код ЄДРПОУ 34933632) ОСОБА_7 пояснив наступне:

«...У середині серпня 2011 року громадянка ОСОБА_4 запропонувала мені створити підприємство, де я мав рахуватись директором. Як пояснила ОСОБА_4, підприємство буде купувати та продавати будівельні матеріали та займатися будівництвом. За вказані дії ОСОБА_4 пообіцяла мені щомісячну грошову винагороду у розмірі 3000,00 грн. На дану пропозицію я погодився, так як пояснила ОСОБА_4 - підприємство буде займатись законною діяльністю, підприємство називалось ТОВ «ПМК 555»...За дресою м. Київ вул. Боровського, 35 ми відвідали нотаріуса, де я за вказівкою підписав ряд документів ТОВ «ПМК 555» (код ЄДРПОУ 34933632), в зміст яких я не вчитувався. Печатка підприємства у мене знаходилася 2 дні. Я нею ні разу не скористався. Через два-три дні після цього на вказівку ОСОБА_4 я відкрив рахунок підприємства ТОВ «ПМК 555» у банківській установі ПАТ Банк Ринкові Технології…».

Таким чином, судом встановлено, що всі документи по взаємовідносинам з ТОВ «ПМК 555» підписані невстановленими особами.

Враховуючи вищевикладене, суд констатує, що податкові накладні, виписані ТОВ «ПМК 555», оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та частини другої статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а отже, не можуть підтверджувати реальність господарських операцій позивача з ТОВ «ПМК 555», у зв'язку з чим у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту та валових витрат на підставі таких накладних.

Відтак, надані позивачем документи не дають підстав вважати, що ТОВ «Асгільдія» поставляло будівельні матеріали за договором від 12.09.2011 № 30/09-11, а ТОВ «ПМК 555» виконувало будівельні роботи за договорами субпідряду від 01.12.2011 № 30/11, від 01.12.2011 № 31/11, від 01.12.2011 № 33/11.

На переконання суду, наявність у позивача первинних документів, які відповідно до вимог Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та віднесення до валових витрат, зокрема, укладених договорів, податкових накладних, видаткових накладних, рахунків-фактур, платіжних доручень, банківських виписокне є безумовною підставою для віднесення до валових витрат та включення до податкового кредиту витрат на придбання товарів, робіт, оскільки податковий орган довів, що господарські операції фактично не виконувались.

Головною метою, яку переслідували сторони при укладенні договорів, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат за відсутності наміру здійснювати реальні поставку будівельних матеріалів та виконання будівельних робіт, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок.

З огляду на викладене, донарахування відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 23 грудня 2013 р.