Постанова № 36355724, 24.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2013 р. Справа№ 910/7905/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Остапенка О.М.

Пантелієнка В.О.

за участю представників:

від апелянта не з'явились;

від боржника не з'явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.09.2013 р.

у справі № 910/7905/13 (суддя Омельченко Л.В.)

за заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк"

до Закритого акціонерного товариства „Українські лотереї"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2013р. у справі № 910/7905/13 затверджено звіт арбітражного керуючого Колодник Людмили Олександрівни про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражному керуючого на суму 8832,73 грн.; зобов'язано ініціюючого кредитора - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк „ПриватБанк" відшкодувати затверджену судом суму арбітражному керуючому.

Не погодившись з винесеною ухвалою, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк „ПриватБанк" 16.09.2013р. (згідно відбитку поштового штампу на конверті) звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.09.2013р. у справі № 910/7905/13 як таку що прийнята з порушенням норм законодавства про банкрутство та процесуального права. Водночас, скаржником подано клопотання про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, оскільки про винесення оскаржувальної ухвали тому стало відомо лише 10.09.2013р., тобто після спливу встановлених строків апеляційного оскарження.

Наводячи підстави, з яких порушено питання про перегляд оскаржувальної ухвали Господарського суду міста Києва від 02.09.2013 р. у справі № 910/7905/13 скаржник посилався на необґрунтованість покладення в основу рішення суду першої інстанції протоколу комітету кредиторів боржника, підписаного представником ініціюючого кредитора, який не був уповноважений на підписання документів такого характеру, у зв'язку з тим, що видана тому довіреність не передбачає права приймати рішення фінансового характеру, зокрема, щодо затвердження розміру та порядку оплати послуг арбітражного керуючого чи компенсацію йому витрат. Посилався на те, що Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» було направлено в адресу суду першої інстанції лист, в якому наголошено на тому, що обсяг повноважень представника не передбачав участь у таких заходах і прийняття фінансових рішень. Посилався на те, що чинним законодавством встановлено, що розмір оплати послуг розпорядника майна та джерела такої оплати повинні встановлюватись в ухвалі про порушення провадження у справі, зазначав, що суд першої інстанції неправомірно встановив таку оплату при завершенні процедури розпорядження майном, одночасно з переходом до ліквідаційної процедури. Посилався на те, що законом встановлено, що витрати арбітражного керуючого компенсуються виключно за рахунок коштів, які надійшли від продажу майна боржника або від господарської діяльності боржника, при цьому, окремий фонд оплати послуг та відшкодування витрат, не створювався кредиторами, у зв'язку з чим покладення відповідного обов'язку на ініціюючого кредитора є неправомірним, а рішення суду в цій частині незаконним.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2013р. у справі № 910/7905/13 скаржнику відновлено пропущений строк, апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 26.11.2013р. Ухвалою суду від 26.11.2013р. задоволено клопотання представника апелянта про продовження строку розгляду апеляційної скарги та відкладення розгляду справи на іншу дату, продовжено строк розгляду на 15 діб та відкладено розгляд справи на 10.12.2013р.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013р. в зв'язку з перебування судді Верховця А.А. у відпустці, змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Доманська М.Л. Пантелієнко В.О.

В судове засідання 10.12.2013р. представники сторін не з'явились. Про причини своєї неявки суд не повідомили. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013р. розгляд справи № 910/7905/13 відкладено на 24.12.2013р.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2013р. в зв'язку з виходом з відпустки судді Верховця А.А., перебуванням суддів Доманської М.Л., Шипка В.В. у відпустці змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Верховець А.А., судді: Остапенко О.М., Пантелієнко В.О.

В судове засідання 24.12.2013р. представники сторін не з'явились. Про причини своєї неявки суд не повідомили. Про день та час судового засідання повідомлені завчасно та належним чином. Враховуючи те, що явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторони, враховуючи обмеженість процесуальних строків, суд вважає за можливе здійснити перевірку ухвали господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положенням ст. 101 цього ж Кодексу, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального і процесуального права, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як наголошено у п. 3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013р. №11, припис абз. 1 ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Рішення зборів кредиторів чи комітету кредиторів не може визнаватися господарським судом недійсним, оскільки за своєю правовою природою не є актом юридичної особи, державного чи іншого органу. Відповідно суд повинен давати оцінку цим рішенням та враховувати їх резолюції у прийнятті судових актів у справі, якщо такі рішення відповідають приписам чинного законодавства. На таких правових висновках наголошено у п. 57 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №15 „Про судову практику в справах про банкрутство".

З матеріалів справи вбачається, що, як і зазначено скаржником, в адресу суду першої інстанції був направлений лист із повідомленням щодо повноважень представника ініціюючого кредитора, в якому викладено доводи щодо відсутності повноважень представника стосовно погодження розміру грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражному керуючого. Оцінюючи цей лист, колегія суддів констатує, що ним засвідчується оспорюваність повноважень представника щодо підписання протоколу засідання комітету кредиторів боржника, але не встановлюється його нікчемність, а відповідний представник був уповноважений представляти інтереси ініціюючого кредитора у справі про банкрутство, наділений процесуальними правами.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів враховує, що чинним законодавством передбачено неминучість покладення обов'язку щодо оплати послуг арбітражного керуючого та відшкодування його витрат у мінімально встановленому розмірі, що і був затверджений оскарженим рішенням комітету кредиторів боржника, таким чином, зазначене рішення не встановлює негативних наслідків для скаржника, зокрема, таких, що не передбачені чинним законодавством, та таких, що не могли бути відомі апелянту при поданні заяви про порушення провадження у цій справі.

Стосовно доводів скаржника та посилання на норми законодавства, згідно з якими розмір оплати послуг розпорядника майна та джерела такої оплати повинні встановлюватись в ухвалі про порушення провадження у справі, як одну з підстав визначення незаконності ухвали Господарського суду міста Києва від 02.09.2013 р. у справі № 910/7905/13 у зв'язку з тим, що суд встановив таку оплату при завершенні процедури розпорядження майном, одночасно з переходом до ліквідаційної процедури, колегія суддів апеляційного господарського суду констатує їх неспроможність, з урахуванням того, що ч. 9 ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою встановлені вимоги до ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство, не містить відповідних спеціальних вимог, і яка, з тим, не виключає застосування положень ч. 7 ст. 115 Закону, згідно з якими звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою.

Щодо доводів стосовно компенсації витрат арбітражного керуючого виключно за рахунок коштів, які надійшли від продажу майна боржника або від господарської діяльності боржника, неправомірності покладення судом відповідного обов'язку на ініціюючого кредитора у зв'язку з тим, що фонд оплати послуг та відшкодування витрат не створювався та не затверджувався кредиторами слід зазначити про наступне.

Порядок визначення та сплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого врегульовано ст. 115 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Згідно з п. 1, 2 ст. 115 Закону арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до порушення провадження у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати. Право вимоги грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень розпорядника майна боржника. Сплата грошової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна) здійснюється шляхом її авансування заявником (кредитором або боржником) у розмірі, зазначеному у цій частині. Сума авансового платежу виплачується арбітражному керуючому (розпоряднику майна) за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про визначення джерела оплати послуг розпорядника майна Закритого акціонерного товариства „Українські лотереї" - Колодник Людмили Олександрівни, а саме - за рахунок коштів ініціюючого кредитора - Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк".

Керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.09.2013 р. у справі № 910/7905/13 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.09.2013 р. у справі № 910/7905/13 залишити без змін.

3. Справу № 910/7905/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді О.М. Остапенко

В.О. Пантелієнко