Рішення № 36355551, 04.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14905/13 04.11.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «ЕМКО» доКомунального підрядного спеціалізованого підприємства будівельно- електромонтажних робіт (КПСПБЕМР) простягнення 53 379,00 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Шкуратов О.С. - представник за дорученням №100 від 03.07.2013 року;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «ЕМКО» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підрядного спеціалізованого підприємства будівельно-електромонтажних робіт (КПСПБЕМР) про стягнення 45 612,00 грн. - основного боргу, 3 689,00 грн. - 3% річних та 4 078,00 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 45 612,00 грн.

Ухвалою від 05.08.2013 порушено провадження у справі № 910/14905/13. Справу призначено до розгляду на 10.09.2013 року.

В судовому засіданні 10.09.2013 року представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити. Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав документи на виконання ухвали суду від 05.08.2013 року.

Відповідач в судове засідання 10.09.2013 року своїх представників не направив, про розгляд справи був повідомлений належним чином, причини неявки в судове засідання суду не повідомив. Однак, через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав письмовий відзив на позов.

Ухвалою від 10.09.2013 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання 10.09.2013 року представника відповідача, судом було відкладено розгляд справи на 24.09.2013 року.

У зв'язку з обранням судді Станіка С.Р. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду, було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/14905/13, відповідно до якого справу передано судді Спичаку О.М.

Ухвалою від 24.09.2013 року суддя Спичак О.М. прийняв до свого провадження справу № 910/14905/13, розгляд справи призначив на 18.10.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 18.10.2013 року надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, відповідно до яких позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.10.2013 року надав усні пояснення по суті спору, з урахуванням поданого 10.09.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відзиву на позов, та зазначив, що дійсно, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар за видатковою накладною № ЕМ-50740 від 29.10.2010 року на суму 45 612,00 грн., однак, оскільки письмовий договір між сторонами укладено не було, строк виконання зобов'язання щодо оплати відповідачем товару встановлено не було, відповідальність за порушення зобов'язання визначено сторонами не було, а тому відповідач не є боржником та таким, що прострочив виконання зобов'язання та підстави нарахування 3% річних та інфляційних втрат відсутні.

В судовому засіданні 18.10.2013 року в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 04.11.2013.

В судовому засіданні 04.11.2013 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позов підтримав.

Відповідач своїх представників в судове засідання 04.11.2013 року не направив, про причину неявки суд не повідомив про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 04.11.2013 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно видаткової накладної № ЕМ-50740 від 29.10.2010 року, яка підписана представниками позивача та відповідача без будь-яких претензій чи зауважень, позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «ЕМКО» здійснив поставку товару відповідачу - Комунальному підрядному спеціалізованому підприємству будівельно-електромонтажних робіт (КПСПБЕМР) на суму 45 612,00 грн.

Згідно з довіреністю типової форми М-2 (бланк суворої звітності затверджено наказом Мінстату України від 21.06.1996р. № 192) серії ЯОЖ № 632180 від 28.10.2010 року, виданої Комунальним підрядним спеціалізованим підприємством будівельно-електромонтажних робіт (КПСПБЕМР) на ім'я Харченко Петра Васильовича, останній був уповноважений на отримання товару від позивача.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач не здійснив розрахунок за поставлений відповідно до видаткової накладної № ЕМ-50710 від 29.10.2010 року товар, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 45 612,00 грн., у зв'язку з чим 11.06.2013 року позивач надіслав на адресу відповідача вимогу № 104, в якій просив останнього сплатити існуючу суму заборгованості за поставлений товар з урахуванням індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми. Надсилання вказаної вимоги підтверджується фіскальним чеком поштової установи від 12.06.2013 та повідомленням про вручення поштового відправлення.

Однак, як зазначає позивач у позові, вимога № 104 від 10.06.2013 року залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Позивач у позові стверджує, що, на момент подачі позовної заяви до суду, відповідач вартість отриманого від позивача товару на суму 45 612,00 грн. - не оплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про примусове стягнення коштів в сумі 45 612,00 грн.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вимогами статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про те, що між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, на підставі ст. 181 Господарського кодексу України виникли правовідносини поставки, оскільки позивач, як продавець, поставив відповідачу товар згідно видаткової накладної № ЕМ-50740 від 29.10.2010 року на суму 45 612,00 грн., проте відповідач, як покупець, свій обов'язок щодо оплати переданого йому позивачем у власність товару не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 45 612,00 грн.

Також, суд дійшов висновку, що оскільки сторонами не було визначено строк оплати поставленого позивачем відповідачу товару згідно вищенаведеної видаткової накладної, а тому відповідач повинен був виконати свій обов'язок по сплаті заборгованості в сумі 45 612,00 грн. в порядку ст. 692 Цивільного кодексу України - після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідач свого обов'язку щодо сплати заборгованість в сумі 45 612,00 грн. у строк згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України не виконав, заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо оплати поставленого йому позивачем товару - не надав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено положення ст. ст. 525, 526, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, враховуючи те, що матеріали справи свідчать про наявність у відповідача перед позивачем заборгованості згідно видаткової накладної № ЕМ-50740 від 29.10.2010 року, суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в наведеній сумі є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, в сумі 45 612,00 грн.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати поставленого товар, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 3 689,00 грн. за період з 01.11.2010 року по 25.07.2010 року та інфляційні втрат в сумі 4 078,00 грн. за період з 01.11.2013 року по 25.07.2013 року.

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних з урахуванням прострочення відповідачем по сплаті грошового зобов'язання, періодів нарахування визначених позивачем, господарський суд дійшов до висновку, що позовна вимоги в частині стягнення 3 % підлягає задоволенню повністю у розмірі 3 688,95 грн. за період прострочення з 01.11.2010 року по 25.07.2013 року.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, з урахуванням прострочення відповідачем по сплаті грошового зобов'язання, періодів нарахування визначених позивачем, господарський суд приходить до висновку, що позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню частково, а саме в сумі 2 556,95 грн. за період прострочення з 01.11.2010 року по 25.07.2013 року.

Щодо твердження відповідача про те, що оскільки письмовий договір між сторонами укладено не було, як і не було встановлено строк виконання зобов'язання щодо оплати відповідачем товару та відповідальність за порушення зобов'язання, а тому відповідач не є боржником та таким, що прострочив виконання зобов'язання та підстави нарахування 3% річних та інфляційних втрат відсутні, суд зазначає, що між сторонами виникли правовідносини поставки в порядку ст. 181 Господарського кодексу України, строк виконання зобов'язання відповідача щодо оплати поставленого позивачем товару настав в порядку ст. 692 Цивільного кодексу України - після прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, а оскільки відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо оплати товару, то є підстави застосування до нього санкцій, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, зокрема, нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає до стягнення пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підрядного спеціалізованого підприємства будівельно-електромонтажних робіт (КПСПБЕМР) (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Машинобудівна, 38, код ЄДРПОУ03334084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «ЕМКО» (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Виборзька, 99, код ЄДРПОУ 01412785) 45 612 (сорок п'ять тисяч шістсот дванадцять) грн. 00 коп. - основної заборгованості, 3 688 (три тисячі шістсот вісімдесят вісім) грн. 95 коп. - 3% річних, 2 556 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 11 коп. - інфляційних втрат, 1 671 (одну тисяча шістсот сімдесят одну) грн. 45 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено

07.11.2013 року

Суддя Спичак О.М.