Рішення № 36354647, 23.12.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.12.2013 Справа № 905/7193/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Левшиної Я.О., суддів Мельниченко Ю.С., Мирошниченко Я.С., при секретарі судового засідання Гудковій К.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Приватного акціонерного товариства «БЕРТІ» м. Бердянськ Запорізької області

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш»», м. Маріуполь Донецької області

про: стягнення суми основного боргу у розмірі 8537,76 грн., 3 % річних - 367,22 грн., інфляції - 51,24 грн.

За участю уповноважених представників :

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «БЕРТІ» м. Бердянськ Запорізької області звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш»», м. Маріуполь Донецької області про стягнення суми основного боргу у розмірі 8537,76 грн., 3 % річних - 367,22 грн., інфляції - 51,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання грошових зобов'язань за договором № ПСН 04552/3Р-95 від 17.02.2012р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав: розрахунок суми боргу; договір № ПСН 04552/3Р-95 від 17.02.2012р.; рахунок-фактуру № 174 від 14.02.2012р.; банківські виписки від 02.03.2012р., 21.03.2012р., 27.03.2012р., 30.03.2012р., 02.04.2012р., 03.04.2012р., 05.04.2012р.; податкові накладні № 16 від 02.03.2012р., № 74 від 21.03.2012р., № 93 від 27.03.2012р., № 107 від 30.03.2012р., № 3 від 02.04.2012р., № 8 від 03.04.2012р., № 22 від 05.04.2012р., № 37 від 10.04.2012р.; видаткову накладну № РН-0000192 від 10.04.2012р.; довіреність № 2003 від 06.04.2012р.; акт звірки взаєморозрахунків від 01.05.2013р., 04.10.2013р.; картку-рахунок № 361; претензію-вимогу № 312 від 16.05.2013р. з доказами її надіслання на адресу відповідача; правоустановчі документи.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: письмові пояснення № 632 б/д; акти звірки; клопотання № 671 від 12.11.2013р.; письмові пояснення № 672 від 12.11.2013р.; видаткова накладна № РН-0000192 від 10.04.2012р.; довіреність № 2003 від 06.04.2012р.; рух розрахунків; банківські виписки від 02.03.2012р., 21.03.2012р., 27.03.2013р., 30.03.2013р., 02.04.2013р., 03.04.2013р., 05.04.2013р.; податкові накладні № 16 від 02.03.2013р., № 74 від 21.03.2013р., № 93 від 27.03.2013р., № 107 від 30.03.2013р., № 3 від 02.04.2013р., № 8 від 03.04.2013р., № 22 від 05.04.2013р.; акт звірки взаєморозрахунків; оригінал опису вкладення та фіскального чеку № 0790 від 03.10.2013р.; заяву № 749 від 19.12.2013р., у якій просив розглянути справу без участі представника позивача.

Відповідач на виконання вимог ухвали суду надав письмові пояснення № 523/1144 від 25.11.2013р. та правоустановчі документи, відзиву та доказів слати заборгованості не надав.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33, 77 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію та не є підставою для відкладання розгляду справи.

Відповідачеві було надано достатньою часу для доведення своєї позиції до відома суду, а встановлення правової визначеності у розглядуваному спорі не може перебувати у залежності від бажання учасника справи здійснювати свої процесуальні права.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

17.02.2012р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір № ПСН 04552/3Р-95 (а.с.а.с 6-7) (далі - договір), згідно п.п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець оплатити і прийняти стрічку транспортну виробництва ВАТ «Курткрезинотехніка» у асортименті, кількості та за цінами відповідно до специфікації № 1 (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною дійсного договору. Зміна номенклатури, кількості товару та ціна оформляється шляхом підписання повноваженими представниками сторін додаткової угоди або специфікації (п. 1.2. договору).

Розділом 5 договору визначена ціна та загальна сума договору, а саме - ціна товару визначена на умовах СРТ - склад покупця, м. Маріуполь відповідно «Інкотермс-2000» та вказана у специфікації № 1 (додаток№1) дійсного договору. При зміні економічних умов у період виконання договору, у тому числі зміні у законодавстві, які безпосередньо впливають на виробничі витрати, збільшення вартості ціноутворюючих факторів, ціна підлягає перегляду. Про майбутні зміни цін постачальник зобов'язан письмово повідомити покупця за 15 днів до майбутньої зміни цін. Вказані зміни цін можливі лише за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою, підписаною уповноваженими представниками обох сторін (п. 5.1. договору).

Відповідно до п. 5.2. договору та специфікації № 1 до договору загальна сума замовленого товару склала 121968,00 грн., у тому числі ПДВ - 20328,00грн.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що розрахунок за поставлений товар покупець здійснює банківським платежем на розрахунковий рахунок постачальника шляхом 50 % передплати на підставі рахунку, виставленого постачальником та 50 % оплати протягом 10 банківських днів з моменту поставки товару на склад покупця. Після перерахування 50 % передплати - ціна зміні не підлягає. Оплата здійснюється при наявності рахунку-фактури (п. 6.2. договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012р. (п. 11.1. договору).

Відповідно до рахунку-фактури № 174 від 14.02.2012р. позивач повинен був поставити товар відповідачу, а саме стрічку конвеєрну 2.1-1400-4-ТК-300-6-2-РБ у кількості 140,00 м2 по ціні 726,00грн., на загальну суму 121968,00грн. (а.с. 13).

Як вбачається з видаткової накладної № РН-0000192 від 10.04.2012р. позивачем була здійснена поставка товару відповідачу, а саме було поставлено стрічку конвеєрну 1400х4х100-1б з обкл. 6/2 ТК-300 у кількості 149,800 м2 по ціні 726,00грн., на загальну суму 130505,76грн. (а.с. 29).

Даний товар було отримано уповноваженим представником відповідача на підставі довіреності № 2003 від 06.04.2012р. (а.с. 30).

Вартість поставленого товару була сплачена відповідачем в сумі 121968,00грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.а.с. 14, 16, 18, 20, 22, 24, 26, 27).

Посилаючись на те, що грошові зобов'язання з боку відповідача були виконанні не у повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 8537,76грн., позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у стягненні з відповідача заборгованості за поставлений товар відповідно до договору № ПСН 04552/3Р-95 від 17.02.2012р. у розмірі 8537,76 грн., 3 % річних - 367,22 грн., інфляції - 51,24 грн.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, а також договором № ПСН 04552/3Р-95 від 17.02.2012р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

За приписом ст.266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

За змістом специфікації № 1 до договору № ПСН 04552/3Р-95 від 17.02.2012р. відповідач зобов'язаний поставити позивачу стрічку конвеєрну ГОСТ 20-85 2.1-1400-4-100-ТК-300-3-6-2-РБ в кількості 140,00 м2.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу за видатковою накладною № РН-0000192 від 10.04.2012р., стрічку конвеєрну 2.1-1400-4-ТК-300-6-2-РБ, назва якої повністю співпадає із зазначеним в Специфікації, але зазначена в накладній кількість та вартість товару є завищеною, загальна різниця складає 9,80 м2 на суму 8537,76 грн.

Факт отримання товару відповідачем не заперечується та сторонами не оспорюється.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактури № 174 від 14.02.2012р., який відповідачем сплачено в повному обсязі.

Проведення відповідачем вищезазначених оплат підтверджується банківськими виписками, які наявні в матеріалах справи (а.с.а.с. 14, 16, 18, 20, 22, 24, 26, 27).

Вимагаючи стягнути начебто існуючий залишок вартості поставленого товару в сумі 8537,76грн., позивач стверджує про факт отримання товару на загальну суму в розмірі 130505,76грн., посилаючись на зміст накладної.

Суд вважає доводи позивача не заснованими на законі та умовах договору за наступних підстав.

У відповідності до норм ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порядок проведення розрахунків сторони узгодили в розділі 6 договору, а ціну договору п. 5.2 договору та в Специфікації.

Згідно до п. 1.2. договору, зміна номенклатури, кількості товару та ціна оформляється шляхом підписання повноваженими представниками сторін додаткової угоди або специфікації.

Можливості зміни кількості, а відповідно й ціни товару на момент передачі товару вимогами договору не передбачено, а тому сам факт прийняття товару за договором в кількості та асортименті, що передбачено в Специфікації, але за іншою вартістю, що зазначена в накладній інша кількість та вартість поставленого товару не є підставою до ствердження про зміну кількості та вартості товару за погодженням сторін, оскільки особа, що отримала товар з боку відповідача, таких повноважень не мала. За змістом відповідної довіреності (а.с. 30) повноваження Фільчакова Олександра Вікторовича обмежувались лише прийняттям від позивача товару у кількості 140,00 м2.

Таким чином, відповідачем зобов'язання за договором виконані у повному обсязі та належним чином, матеріалами справи не доведений факт наявності заборгованості у відповідача, тому суд вважає, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 8537,76грн. не підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 367,22 грн. та інфляції в розмірі 51,24 грн. необхідно зазначити наступне.

У зв'язку з тим, що позивачем не доведений факт виникнення заборгованості у відповідача, правові підстави для нарахування штрафних санкцій відсутні.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач не довів за допомогою належних та допустимих у розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказів наявності у відповідача заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 265, 266 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «БЕРТІ» м. Бердянськ Запорізької області (ЄДРПОУ 00152359) до Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш»», м. Маріуполь Донецької області (ЄДРПОУ 13504334) про стягнення суми основного боргу у розмірі 8537,76грн., 3 % річних - 367,22 грн., інфляції - 51,24 грн. відмовити.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 23.12.2013р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.12.2013р.

Головуючий суддя Я.О. Левшина

Суддя Ю.С. Мельниченко

Суддя Я.С. Мирошниченко

Вх: 27318/13

387-59-08

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - позивачу

1 - відповідачу