Постанова № 36354446, 22.10.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

22 жовтня 2013 р. (10:43) Справа №801/9327/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Ходус Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Начальника Реєстраційної служби Сакського міськрайонного управління юстиції в АР Крим Єкімова Руслана Леонідовича Державного реєстратора Кучерявих Марини Олександрівни

про визнання дій нечинними та спонукання до виконання певних дій

за участю:

позивача - ОСОБА_1

відповідачів - Державного реєстратора Кучерявих М.О., начальника Реєстраційної служби Сакського міськрайонного управління юстиції в АР Крим Єкімова Р.Л.

Обставини справи: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державного реєстратора Кучерявих Марини Олександрівни, начальника Реєстраційної служби Сакського міськрайонного управління юстиції в АР Крим Єкімова Руслана Леонідовича та просить визнати нечинними дії відповідачів Сакського міськрайонного управління юстиції в АР рим - прямого порушення Закону України Про державну реєстрацію нерухомого майна і відмову в порушенні Закону України Про держреєстрацію нерухомого майна будинку НОМЕР_1 і по виконанню рішення суду від 21.06.2006р. з виконанням реєстрації власності позивача по рішенню суду від 23.07.2013р. з забезпеченням права позивача на ? часток житлового будинку. Також позивач просить стягнути на його користь завдану шкоду у розмірі 200000грн.

На пропозицію суду позивач у судовому засіданні також усно оголосив позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачами всупереч діючому законодавству не здійснюється реєстрація права власності на ? частки нерухомого майна домоволодіння АДРЕСА_1, що належить позивачу на праві власності.

Відповідачі заперечують щодо заявлених позовних вимог та просять відмовити у їх задоволенні, вказують, що вимоги не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, а у позивача відсутні документи, що підтверджують його право власності на ? домоволодіння, отже така реєстрація є неможливою.

Вивчивши обставини справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 14.05.2013р. звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Сакського міського управління юстиції АР Крим з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у якій просив провести державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Разом з заявою позивачем подані: рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим по справі по справі №2-2475/2006 від 21.06.2006р. та ухвала Сакського міськрайонного суду АР Крим по справі №2-2475/2006 від 06.02.2008р.

Рішенням про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №2731276 від 30.05.2013р. державний реєстратор прав на нерухоме майно Кучерявих М.О. зупинила розгляд заяви позивача у зв'язку з тим, що згідно наданого рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим по справі №2-2475/2006 від 21.06.2006р. неможливо встановити, яку частку будинку необхідно зареєструвати за позивачем. У рішенні державний реєстратор вказав позивачу, що необхідно додати рішення суду, яке є остаточним при вирішенні питання з поділу спільного сумісного майна і з якого можливо встановити частку для реєстрації права власності за позивачем.

Рішенням про відмову у задоволенні заяви №2885236 від 05.06.2013р. державний реєстратор прав на нерухоме майно Кучерявих М.О. відмовив у задоволенні заяви про державну реєстрацію за позивачем вказаного майна, прийнятої 14.05.2013р., мотивувавши відмову тим, що після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення.

Позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень, встановлені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частинами 1,2,4 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Частиною 1 ст. 19 Закону України Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Кабінет Міністрів України Постановою від 22 червня 2011 р. N703 затвердив Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 13 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень У разі подання не в повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.

Якщо заявник не усунув протягом п'яти робочих днів після отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію обставини, що були підставою для його прийняття, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлені підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Так, згідно до пунктів 4, 54 та 6 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

- подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

- після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;

- заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Частинами 2, 4 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень. Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у якій просив провести державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

При цьому, матеріали справи не містять, а позивачем суду не надано належних доказів того, що він звертався до державного реєстратора прав на нерухоме майно з заявою про реєстрацію за ним права власності на ? частки вказаного нерухомого майна.

Як було вказано вище, відповідно до ч 4 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Оскільки позивачем не було заявлено про реєстрацію ? частки нерухомого майна то в силу вказаної норми Закону підстави для такої реєстрації відсутні.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що за позивачем 02.06.2008р. на підставі договору купівлі - продажу від 13.11.1980р. було зареєстровано право власності на 1/1 частики об'єкту нерухомого майна, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 11.02.2010 року на підставі рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим по справі по справі №2-2475/2006 від 21.06.2006р., ухвали Сакського міськрайонного суду АР Крим по справі №2-2475/2006 від 06.02.2008р. за позивачем було зареєстровано право приватної спільної часткової власності.

Також, 11.02.2010 року на підставі рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим по справі по справі №2-2475/2006 від 21.06.2006р., ухвали Сакського міськрайонного суду АР Крим по справі №2-2475/2006 від 06.02.2008р. право приватної спільної часткової власності зареєстровано за ОСОБА_6.

Отже, державна реєстрація права власності за позивачем на підставі рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим по справі по справі №2-2475/2006 від 21.06.2006р., ухвали Сакського міськрайонного суду АР Крим по справі №2-2475/2006 від 06.02.2008р. вже була проведена на час його звернення до відповідача з заявою 14.05.2013р.

Вказане свідчить, що заявником фактично були подані ті самі документи, на підставі яких заявлене право вже зареєстровано у Державному реєстрі прав, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", є підставою для відмови у державній реєстрації прав.

З рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим по справі по справі №2-2475/2006 від 21.06.2006р. за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про визнання угоди дійсною та визнання права власності позовні вимоги задоволені, визнано дійсною угоду купівлі - продажу ? частини будинку, підсобних приміщень і земельної ділянки, укладену між ОСОБА_6 та ОСОБА_1

Рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим по справі по справі №2-2475/2006 від 21.06.2006р. за ОСОБА_1 визнано право власності на приміщення №3 розміром 7,4кв.м, №4-а-8,2кв.м, №4-б-2,4 кв.м, №4-в - 1,8 кв.м, №4 - 8,0 кв.м; №54,2 кв.м, №8-10,8 кв.м, туалет - душ літер «Ж» будинку АДРЕСА_1, і відповідної земельної ділянки площею 196, 25 кв.м.

Також рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим по справі по справі №2-2475/2006 від 21.06.2006р. за ОСОБА_6 визнано право власності на приміщення №1 розміром 20,3 кв.м, №2 - розміром 17,7 кв.м, №6 - 1,1 кв.м, №7-4,4 кв.м, №9 - 4,1 кв.м, №10 - 5,6 кв.м, сараї літер «В,Г», убиральню літер «У» будинку АДРЕСА_1, і відповідної земельної ділянки площею 588,75 кв.м.

Ухвалою Сакського міськрайонного суду АР Крим по справі по справі №2-2475/2006 від 02.02.2008р. у винесені додаткового рішення за заявою ОСОБА_1 було відмовлено, а з резолютивної частини рішення суду від 21.06.2006р. після слів «Визнати дійсною угоду купівлі продажу» виключено позначку ?, решту залишено без змін.

Таким чином, вказаними рішеннями суду не встановлено, що позивач має право власності на ? частки будинку АДРЕСА_1.

У матеріалах справі відсутні, а позивачем у порядку ст. 71 КАС України суду не надані належні докази наявності документів встановлених частиною 1 ст. 19 Закону України Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», які містять дані про наявність у позивача права на ? частки вказаного нерухомого майна.

Також позивачем не надано суду рішення суду від 23.07.2013р., на яке він посилається у прохальній частині позову.

Таким чином, відсутні встановлені Законом України Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підстави для проведення державної реєстрації прав позивача на ? частки будинку АДРЕСА_1.

Матеріали справи свідчать, що відповідач встановивши відсутність при зверненні позивача з заявою необхідних для проведення державної реєстрації прав, прийняв рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію з роз'яснення позивачу того, які документи повинні бути подані для здійснення такої реєстрації.

Позивачем не надано належних доказів визнання протиправним та скасування рішення відповідача про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, а також доказів виконання ним цього рішення у п'ятиденний строк.

Як було вказано вище, рішенням про відмову у задоволенні заяви №2885236 від 05.06.2013р. державний реєстратор прав після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення, відмовив у задоволенні заяви про державну реєстрацію за позивачем вказаного майна, прийнятої 14.05.2013р.

Таки дії відповідача відповідають положенням п. 54 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої підставою для відмови у проведенні державній реєстрації прав є не усунення заявником обставин, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви, після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про таке рішення. Також дії відповідача відповідають п. 13 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Отже, дії та рішення відповідачів вчинені (прийняті) відповідно до положень Закону України Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, таким чином ці рішення та дії не можуть бути визнані протиправними (нечинними), а відповідачі не можуть бути зобов'язані до вчинення дій вказаних у позові. За таких обставин також відсутні підстави для стягнення на користь позивача шкоди у розмірі 200000грн.

З урахуванням викладеного позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Під час судового засідання оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Постанову складено у повному обсязі 25.10.2013р.

Керуючись ст.ст.160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Маргарітов М.В.