Рішення № 36354213, 23.12.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.12.2013 Справа № 905/7409/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Гудковій К.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «МАРІУПОЛЬТЕПЛОМЕРЕЖА», м. Маріуполь Донецької області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АНДРОС» м. Маріуполь Донецької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Маріупольський коледж Приазовського державного технічного університету, м. Маріуполь Донецької області/P> P class="ps5">lass="fs143">про: стягнення суми боргу у розмірі 4896,91 грн., пені – 262,44 грн., 3 % річних – 53,74грн.

За участю уповноважених представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи на стороні відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради «МАРІУПОЛЬТЕПЛОМЕРЕЖА», м. Маріуполь Донецької області звернулось Господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АНДРОС» м. Маріуполь Донецької області про стягнення суми боргу у розмірі 4896,91 грн., пені – 262,44 грн., 3 % річних – 53,74грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.11.2013 р. залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Маріупольський коледж Приазовського державного технічного університету, м. Маріуполь Донецької області (вул. Георгіївська, буд. 69, м. Маріуполь, Донецька область, 87500).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання грошових зобов’язань за договором на відпущення теплової енергії № 220ж1 від 01.10.2005р. з оплати поставленої теплової енергії, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3 % річних та пені.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав: розрахунок суми боргу; договір на відпущення теплової енергії № 220ж1 від 01.10.2005р. з додатками; акт на включення опалення від 15.10.2012р.; рахунки-фактури № 12-4469/01 від 24.12.2012р., № 01-4469/01 від 28.01.2013р., № 04-4469/01 від 24.04.2013р.; реєстри на вручення рахунків-фактур; правоустановчі документи.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: акт зведення взаєморозрахунків з 01.10.2012р. по 01.11.2013р. та докази його надіслання на адресу відповідача; лист № 600/01 від 30.10.2013р., у якому зазначено, що договір № 220ж1 від 01.10.2005р. діє та заяв щодо його розірвання не надходило; заява б/н від 29.10.2013р., у якій зазначено, що у позивача не має відомостей відносно відкриття провадження про банкрутство стосовно відповідача; пояснення № 601/01 від 30.10.2013р.; картка клієнта з 01.10.2006р. по 01.11.2013р.; рішення господарського суду Донецької області № 5006/44/28/2012 від 03.09.2012р.; письмові пояснення та докази направлення позовної заяви на юридичну адресу відповідача: 87500, м. Маріуполь, вул. Енгельса, 33; довідка серії АВ № 11831 на відповідача; пояснення № 651/01 від 21.11.2013р., у яких зазначено, що, акт на включення опалення було підписано повноважним представником Маріупольського коледжу Приазовського державного технічного університету оскільки приміщення відповідача було зачинено,; лист № 4/107 від 18.01.2002р.; наказ № 94-05 від 22.04.2009р.; план Індустріального технікуму; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 115261 на відповідача; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 789112 на відповідача; постанову Окружного адміністративного суду Донецької області по справі № 2а/0570/14489/2012 від 20.12.2012р.; заяву про продовження строку розгляду справи на 15 днів та відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю явки представника позивача у дане судове засідання.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача надійшли письмові пояснення № 64/59-2580 від 06.12.2013р., в яких зазначено, що: відповідач займає площу 201,7 м2, у приміщенні на перетинанні вул. Енгельса та вул. Георгіївської, яка знаходиться на балансі Маріупольського коледжу Приазовського державного технічного університету; зазначене приміщення передано відповідачу за договором оренди № 877 від 07.12.2011р.; постановою Окружного адміністративного суду Донецької області по справі № 2а/0570/14489/2012 від 20.12.2012р. договір оренди № 877 від 07.12.2011р. було розірвано; рішенням господарського суду Донецької області № 905/5706/13 від 18.09.2013р. за позовом балансоутримувача стягнена заборгованість за орендну плату. Крім того надав клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи, проти задоволення позовних вимог не заперечував. Також надав правовстановлюючі документи.

Відповідач у судове засідання без пояснення причин не з’явився, своєї позиції до відома суду не довів та не надав витребуваних документів, хоча про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії АВ № 789112 (а.с. 78-79).

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність представника належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

07.12.2001р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АНДРОС» (орендар) укладений договір оренди №877, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме державне майно – нежитлові приміщення загальною площею 204,50 м2, які знаходяться на балансі Індустріального технікуму Приазовського Державного технічного університету (балансоутримувач) розташовані за адресою: 87500, м. Маріуполь, вул. Енгельса, 31. Договір укладено строком на 9 місяців та діє з 07.12.2001р. до 05.09.2001р. (п.10.1 договору оренди).

Договір укладено строком на 9 місяців та діє з 07.12.2001р. до 05.09.2001р. (п.10.1 договору оренди).

Пунктом 10.1 додаткового договору визначено, що цей договір продовжує дію попереднього договору оренди до 01.09.2006р. У відповідності до п.10.2 договору оренди, умови договору в частині зобов’язань орендаря щодо орендної плати зберігають силу до повного виконання зобов’язань.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом 1 місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п.10.6).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20.12.2012р. розірвано договір оренди №877 від 07.12.2001р. та зобов’язано відповідача повернути орендоване майно баласоутримувачу, проте орендоване майно до теперішнього часу не повернуто балансоутримувачу.

01.10.2005р. між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Споживач) був укладений договір про відпуск теплової енергії № 220ж1 (а.с.10-11) (далі договір), згідно умов п.п. 1.1 якого Постачальник подає теплову енергію для об’єктів Споживача, перелічених у додатках до цього договору.

Відповідно до п. 3.2 договору, Споживач зобов’язується щомісячно оплачувати послуги теплопостачання у відповідності з об’ємами теплоспоживання.

Згідно п. 4.1. договору, Споживач за отриману теплову енергію здійснює оплату за фіксованими тарифами, затвердженими Маріупольським виконкомом міської ради у строк до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, які встановлені з розрахунку споживання теплової енергії протягом всього опалювального періоду.

У разі несплати рахунку у визначений термін Споживачу нараховується пеня відповідно Закону України № 543/96 ВР від 22.11.196р., у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня (п.4.3 договору).

У випадку зміни тарифів, нові є обов’язковими для застосування сторонами та повідомлення відповідача про зміну тарифів підтверджується копією реєстру листів про зміну тарифів (п.4.6 договору).

Відповідно до п. 5.1 договір укладено строком на 2 роки. Умови договору можуть бути змінені або доповнені по взаємній угоді сторін у письмовій формі. Договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах, якщо за місяць до закінчення строку не піде заява однієї із сторін про відмову від дійсного договору або його перегляді.

На виконання до умов договору позивачем було здійснено підключення опалення, про що було складено акт від 15.10.2012р. (а.с. 13), поставлено відповідачу теплову енергію та відповідно до умов договору виставлено рахунки-фактури: за грудень 2012р. № 12-4469/01 від 24.12.2012р. на суму 757,97грн. (а.с. 14); за січень 2013р. № 01-4469/01 від 28.01.2013р. на суму 2732,82грн. (а.с. 15); за квітень 2013р. № 04-4469/01 від 24.04.2013р. на суму 1406,12грн. (а.с. 16), які були направлені відповідачу, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи не виконанням зобов’язання з оплати спожитої теплової енергії у грудні 2012р., січні 2013р., квітні 2013р., у відповідача виникла заборгованість, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у стягненні з відповідача заборгованості за послуги з теплопостачання, надані позивачем на підставі договору про відпуск теплової енергії № 220ж1 від 01.10.2005р., а також 3% річних та пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання по оплаті послуг.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України і умовами договору про відпуск теплової енергії № 220ж1 від 01.10.2005р.

Проаналізувавши положення укладеного між сторонами договору про відпуск теплової енергії № 220ж1 від 01.10.2005р. суд дійшов висновку, що виниклі на його підставі правовідносини регламентуються нормами параграфу 5 глави 54 Цивільного кодексу України, який визначає загальні положення про постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов’язковості договору для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов’язків з оплати спожитої теплової енергії, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що рахунки-фактури на спожиту теплову енергію були отримані останнім.

Відповідачем дане у порядку встановлену господарським процесуальним законодавством не спростовано та під час розгляду справи не заперечувалось.

З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача основного боргу в сумі 4896,91 грн.

Щодо нарахованих пені та 3% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 216– 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов’язання передбачені і ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що у разі несплати рахунку у визначений термін Споживачу нараховується пеня відповідно Закону України № 543/96 ВР від 22.11.1996р., у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що умовами договору сторони встановили кінцевий строк оплати до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п.4.1 договору). Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги сплати боргу за грудень 2012р. – 11.01.2013р., січень 2013р. – 11.02.2013р., , квітень 2013р. – 11.05.2013р.

На підставі ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані та заявлені до стягнення 262,44 грн. – пені, 53,74грн. – 3 % річних.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені та 3% річних за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про задоволення цих вимог у розмірі, визначеному позивачем.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 253, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629, 714 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193, 216-218, 230, 275 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «МАРІУПОЛЬТЕПЛОМЕРЕЖА», м. Маріуполь Донецької області (ЄДРПОУ 33760279) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АНДРОС» м. Маріуполь Донецької області (ЄДРПОУ 20339491) про стягнення суми боргу у розмірі 4896,91 грн., пені – 262,44 грн., 3 % річних – 53,74грн. задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АНДРОС» (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Енгельса, 33, ЄДРПОУ 20339491) на користь Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «МАРІУПОЛЬТЕПЛОМЕРЕЖА» (87534, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гризодубової, 1, ЄДРПОУ 33760279) суму боргу у розмірі 4896,91 грн., пеню – 262,44 грн., 3 % річних – 53,74грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 23.12.2013р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.12.2013р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 29988/13

387-59-08

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - позивачу

1 – відповідачу