Постанова № 36354206, 25.12.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2013 року 810/3627/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - суддя Виноградова О.І.,

при секретарі судового засідання Сміроновій А.В.,

за участю:

представника позивача - Полєтаєва І.О.,

представника відповідача - Тараненко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАМ "Україна" до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

12 липня 2013 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАМ "Україна" (далі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 11 червня 2013 р. № № 0000142200, 0000132200.

23 вересня 2013 р. відповідачем було надано суду заяву про збільшення позовних вимог, у якій він просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 11 червня 2013 р. № № 0000142200, 0000132200 (т. 3, а.с. 37-53).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкові повідомлення-рішення від 11 червня 2013 р. № № 0000142200, 0000132200 відповідачем винесено протиправно, оскільки, операції з поставки товарів на адресу позивача від його контрагентів - товариств з обмеженою відповідальністю "Ідеско груп" (далі - ТОВ "Ідеско груп"), "Тутто-Ол Міт" (далі - ТОВ "Тутто-Ол Міт"), "Ньюмодуль 2011" (далі - ТОВ "Ньюмодуль 2011") та "Айс - Вок" (далі - ТОВ "Айс - Вок") мали реальний характер, а отже, позивачем правомірно було сформовано податковий кредит на підставі наявних в нього податкових накладних.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що фінансово - господарські відносини між позивачем та зазначеними контрагентами були оформлені лише документально, а отже, є фіктивними. Стверджує, що позивач під час перевірки не зміг підтвердити реальність формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість. Зокрема, у відповідача були відсутні спеціфікації до договорів (які є невід'ємною частиною кожного договору), оформлені належним чином акти приймання - передачі товарно - матеріальних цінностей, а також товарно - транспортні накладні на перевезення товару від 4-х контрагентів (ТОВ "Ідеско груп", ТОВ "Тутто-Ол Міт", ТОВ "Ньюмодуль 2011", ТОВ "Айс - Вок"). Вважає, що відсутність названих документів та наявність актів податкових органів стосовно перелічених контрагентів ставить під сумнів здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентами (т. 3 а.с. 102 - 106).

Суд у судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

13 листопада 2003 р. позивач зареєстрований виконавчим комітетом Славутицької міської ради, як юридична особа, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія ААВ № 707011, копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серія АБ № 660525, та взятий на облік з 2 грудня 2003 р. за № 948 (т. 1 а.с. 48, 50, 51 відповідно).

Основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: друкування іншої продукції, оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення, оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, неспеціалзована оптова торгівля.

16 травня 2013 р. відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати пдатку на додану вартість по взаємовідносинам з: ТОВ "Ідеско груп", ТОВ "Тутто-Ол Міт", ТОВ "Ньюмодуль 2011" та ТОВ "Айс - Вок", за результатами якої 22 травня 2013 р. складено акт перевірки № 132/22/32739644 (далі - акт перевірки № 132/22/32739644) (т. 1, а.с. 23-32).

У розділі "Висновок" названого акту перевірки зазначено, що позивачем порушено:

1) п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України), в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 152 044 грн 40 коп., в т.ч. за січень 2013 р. на суму 152 044 грн 40 коп.;

2) п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на суму 306 802 грн 57 коп., в т.ч. за лютий 2013 р. на суму 306 802 грн 57 коп.

11 червня 2013 р. на підставі названого акту перевірки № 132/22/32739644, відповідачем було винесено податкові повідомлення - рішення № № 0000142200, 0000132200. Зокрема:

- податкове повідомлення - рішення № 0000142200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 228 066 грн 60 коп., з якої за основним платежем - 152 044 грн 40 коп., за штрафними санкціями - 76 022 грн 20 коп. (далі - податкове повідомлення - рішення № 0000142200) (т. 1 а.с. 34);

- податкове повідомлення - рішення № 0000132200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 306 802 грн 57 коп. (далі - податкове повідомлення - рішення № 0000132200) (т. 1, а.с. 36).

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржуване податкові повідомлення-рішення протиправними, ним було подано даний адміністративний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996-ХІV (далі - Закон України № 996-ХІV), Законом України "Про автотранспорт" від 5 квітня 2001 р. № 2344-III (далі - № 2344-III) та наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29 грудня 1995 р. № 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" (який був чинний на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - наказ № 488/346).

Зокрема, відповідно до вимог п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як убачається з п. 187.9 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань виконавця довгострокових договорів (контрактів) є дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за такими договорами (контрактами).

Для цілей цього пункту довгостроковий договір (контракт) - це будь-який договір на виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва та якщо договорами, які укладені на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапного їх здавання.

Відповідно до вимог абз. 1, 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з вимогами п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Як убачається з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України № 996-XIV та п. 2.4 Положення первинні документи повинні бути складені під здійснення господарської операції, а якщо це неможливе - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документ повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документу назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, п. 2.16 Положення передбачено, що у разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Отже, названа норма фактично забороняє приймати до виконання первинні документи, які містять невідповідність зазначеним вимогам законодавства.

Наведене свідчить, що перелічені норми чинного законодавства скеровані на забезпечення фіксації волевиявлення суб'єкта правочину з метою забезпечення доказовості реального існування між сторонами відповідних правовідносин та дійсності їх взаємних обов'язків та вимог.

Наявні матеріали справи свідчать, що відповідачем було поставлено під сумнів фінансово - господарську діяльність позивача, зокрема, реальність господарських операцій з контрагентами - ТОВ "Ньюмодуль 2011", ТОВ "Айс - Вок", ТОВ "Тутто-Ол Міт" та ТОВ "Ідеско груп".

Перевіривши доводи сторін, дослідивши наявні матеріали справи суд дійшов висновку, що у позивача були відсутні підстави на формування податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі документів, виданих переліченими контрагентами, у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що між позивачем (покупцем) та 4-ма його контрагентами (постачальниками) було укладено договори поставки. Зокрема:

1. З ТОВ "Ньюмодуль 2011" від 30 грудня 2011 р. № 30.12.11 (далі - договір № 30.12.11) (т. 3 а.с. 1 - 5);

2. З ТОВ "Айс - Вок" від 6 квітня 2012 р. № 05.03.12 (далі - договір № 05.03.12) (т. 2 а.с. 43 - 47);

3. З ТОВ "Тутто-Ол Міт" від 6 квітня 2012 р. № 06.04.12 (далі - договір № 06.04.12) (т. 1 а.с. 156 - 160);

4. З ТОВ "Ідеско груп" від 7 серпня 2012 р. № 07.08.12 (далі - договір № 07.08.12) (т. 1 а.с. 101 - 103).

На підтвердження реальності господарських операцій з переліченими контрагентами позивачем було надано суду наявні в нього копії договорів, первинних податкових та бухгалтерських документів. Зокрема:

I. В обґрунтування позовних вимог в частині господарських відносин з ТОВ "Ньюмодуль 2011" позивачем було подано до суду копію договору № 30.12.11, а також копії податкових та видаткових накладних.

Згідно з п.п. 1.1 п. 1 договору № 30.12.11 постачальник взяв на себе зобов'язання поставити та передати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець - прийняти товар та оплатити його.

Відповідно до п.п. 1.2 п. 1 названих договорів їх предметом було "скляний посуд". Згідно з п.п. 1.3 п. 1 названого договору назва, асортимент, кількість, ціна (вартість), строки (термін) поставки товару визначалися за домовленістю сторін та зазначалися у специфікаціях, які мали додаватися до договорів та бути їх невід'ємною частиною (т. 2 а.с. 1 - 5).

Проте, позивачем не було надано суду жодної специфікації до договору № 30.12.11, що унеможливлює встановлення та перевірку асортименту, кількості, ціни (вартості) та строків (термінів) поставки товару, який підлягав поставці за цим договором.

Крім того, позивачем не було надано довіреностей на приймання від постачальників товару, а також товарно - транспортних накладних на перевезення товару, наявність, яких передбачена наказом № 488/346, яким затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля та обов'язкове застосування форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Водночас, на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом позивачем було надано суду копії:

- видаткових накладних від 4, 11, 18 січня 2012 р. № № 103, 107, 108, 110 (т. 2, а.с. 6, 8, 12, 16);

- рахунки на оплату по замовленню (т. 2 а.с. 7, 9, 13, 17).

Проте, зміст перелічених видаткових накладних свідчить, що їх оформлено без дотримання вимог ст. 9 Закону України № 996-ХІV, якою встановлені обов'язкові реквізити первинних та зведених облікових документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Зокрема, згідно з названою нормою первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проте, в наявних у позивача видаткових накладних від 4, 11, 18 січня 2012 р. № № 103, 107, 108, 110 відсутня інформація щодо посади та прізвища особи, яка відвантажила товар (т. 2, а.с. 6, 8, 12, 16).

Крім того, судом враховано, що договір № 30.12.11 імені ТОВ "Ньюмодуль 2011" було підписано ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 5).

Названа особа у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зазначена, як голова ліквідаційної комісії товариства; у довідці про взяття на облік платника податків та довідки з ЄДРПОУ серія АА № 236716 - як керівник товариства (т. 2 а.с. 29-37).

Проте, наявним в матеріалах справи вироком Оболонського районного суду м. Києва від 1 березня 2013 р. у справі № 1/756/132/13 у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_3 (засновника ТОВ "Ньюмодуль 2011") у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358 КК України, встановлено таке.

Зокрема, цим вироком встановлено, що ОСОБА_3 (засновник ТОВ "Ньюмодуль 2011") у квітні 2011 р., діючи умисно, протиправно, переслідуючи корисливий мотив, підробив та збув за грошову винагороду 10 доларів США невстановленій слідством особі на ім'я ОСОБА_4 статутну (реєстраційну) документацію ТОВ "Ньюмодуль 2011", яка є офіційною документацією та посвідчується нотаріусом з метою наступного її використання невстановленими слідством особами шляхом подання у відповідні органи державної влади та банківські установи (ч. 1 ст. 358 КК України) (т. 3 а.с. 159-162).

Названим вироком ОСОБА_3 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, зокрема, у вчинені умисних дій, які полягали у підробленні офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, приватним нотаріусом і який надає права, з метою використання його підроблювачем чи іншою або збут такого документа.

Наведені свідчить, що станом на дату підписання договору № 30.12.11 та підписання податкових та видаткових накладних ОСОБА_3 не керував ТОВ "Ньюмодуль 2011" та не здійснював від імені цього товариства господарської діяльності.

Крім того, позивачем суду було надано копію виписки по особовим рахунка, з яких убачається, що позивачем було здійснено на адресу ТОВ "Ньюмодуль 2011" два банківських платежі з посиланням на договір № 30.12.11.

Інші платежі позивачем були здійснені на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "БУДРАЙ" (далі - ТОВ "БУДРАЙ") на підставі повідомлення про відступлення права вимоги від 31 липня 2012 р. та договору про відступлення права вимоги від цієї ж дати № ЗК 31/07 (т 3 а.с. 7, 99-100).

При вирішенні справи судом також враховано, що акт перевірки № 132/22/32739644 було складено з урахуванням наявності акту зустрічної перевірки ТОВ "Ньюмодуль 2011" з питань дотримання вимог податкового законодавства за вересень - листопад 2011 р. та січень 2012 р. від 18 червня 2012 р. № 598/22-40/37617602, складеного ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, згідно з яким назване товариство не знаходиться за місцезнаходженням, кількість працюючих в товаристві осіб складає - 0 осіб, у товаристві відсутні основні фонди, транспортні засоби, складські приміщення (т. 1 а.с. 23-35).

Крім того, суд вважає, що здійснення позивачем оплати ТОВ "Ньюмодуль 2011" та ТОВ "БУДРАЙ" з посиланням на договір № 30.12.11 та документи про відступлення права вимоги не можуть бути підставою підтвердження факту поставки ТОВ "Ньюмодуль 2011" товару на адресу позивача (т. 2 а.с. 21, 23, 27).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що ТОВ "Ньюмодуль 2011" поставило на його адресу товар, перелічений у виданих цим товариством податкових та видаткових накладних.

II. В обґрунтування позовних вимог в частині господарських відносин з ТОВ "Айс - Вок" позивачем було подано до суду копію договору № 05.03.12, а також копії податкових та видаткових накладних.

Згідно з п.п. 1.1 п. 1 договору № 05.03.12 постачальник взяв на себе зобов'язання поставити та передати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець - прийняти товар та оплатити його.

Відповідно до п.п. 1.2 п. 1 названих договорів їх предметом було "скляний посуд". Згідно з п.п. 1.3 п. 1 названого договору назва, асортимент, кількість, ціна (вартість), строки (термін) поставки товару визначалися за домовленістю сторін та зазначалися у специфікаціях, які мали додаватися до договорів та бути їх невід'ємною частиною (т. 3 а.с. 43 - 47).

Проте, позивачем не було надано суду жодної специфікації до договорів № 05.03.12, що унеможливлює встановлення та перевірку асортименту, кількості, ціни (вартості) та строків (термінів) поставки товару, який підлягав поставці за цим договором.

Крім того, позивачем не було надано довіреностей на приймання від постачальників товару, а також товарно - транспортних накладних на перевезення товару, наявність, яких передбачена наказом № 488/346.

Водночас, на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом позивачем було надано суду копії:

- видаткових накладних від 15, 27, 29, 30 березня, 2, 3, 6, 9 квітня 2012 р. № № РН-640, РН-145, РН-148, РН-150, РН-33, РН-701, РН-704, РН-709, РН-708, РН-715, РН-721 (т. 2 а.с. 48 - 59);

- податкових накладних від 15, 27, 29, 30 березня, 2, 3, 4, 6, 9 квітня 2012 р. № № 80, 148, 156, 165, 423, 424, 419, 420, 422, 425 (т. 2 а.с. 59-70).

Проте, зміст перелічених видаткових накладних свідчить, що їх оформлено без врахування вимог ст. 9 Закону України № 996-ХІV, якою встановлені обов'язкові реквізити первинних та зведених облікових документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Зокрема, у видаткових накладних від 4, 11, 18 січня 2012 р. № № 103, 107, 108, 110 відсутня інформація щодо посади та прізвища особи, яка відвантажила товар (т. 2, а.с. 6, 8, 12, 16).

Крім того, судом враховано, що договір № 05.03.12 від імені ТОВ "Айс - Вок" було підписано 13 березня 2013 р. директором названого товариства - ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 43-47).

Проте, вироком Дарницького районного суду м. Києва від 16 липня 2013 р. у справі № 1-кп/753/348/13 у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_6 (засновника ТОВ "Айс - Вок") у вчинені злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 України (який набрав законної сили 16 серпня 2013 р.), встановлено таке.

Зокрема, цим вироком встановлено, що ОСОБА_6 (засновник ТОВ "Айс - Вок") в листопаді 2011р. на прохання невстановлених осіб погодився перереєструвати в органах державної влади на своє ім'я суб'єкта підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ "Айс - Вок". При цьому не мав наміру здійснювати діяльність підприємства, пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, зафіксованих в статутних документах ТОВ "Айс - Вок", та усвідомлював протиправний характер запропонованих йому дій як майбутнього власника вказаного підприємства. Водночас, ОСОБА_6 був призначений директором ТОВ "Айс - Вок" з правом підпису фінансових, бухгалтерських та інших документів цього товариства (т. 3 а.с. 174-175).

Крім того, у даному вироку зазначено, що перереєстрація ТОВ "Айс - Вок" в органах державної влади, отримання необхідних реквізитів: назви, юридичної адреси, особистих даних службових осіб підприємства, індивідуального номеру платника податків, відкриття в подальшому від імені даної юридичної особи поточних рахунків та отримання печатки підприємства надало можливість невстановленим слідством особам, прикриваючись зовнішньо законним фактом реєстрації ТОВ "Айс - Вок" здійснювати неконтрольовані державою фінансові операції.

Названим вироком ОСОБА_6 визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво, тобто створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності) (т. 3 а.с. 174-175).

Водночас судом не може бути прийнято до уваги додаткові подані представником позивача документи, згідно з якими у грудні 2011 р. керівником ТОВ "Айс - Вок" був ОСОБА_5, оскільки, правовідносини позивача з названим товариством мали місце у березні - квітні 2012 р., тобто, у період, в який згідно з вироком суду керівником цього товариством був ОСОБА_6

При вирішенні справи судом також враховано, що акт перевірки № 132/22/32739644 було складено з урахуванням наявності акту зустрічної перевірки ТОВ "Айс - Вок" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 24 листопад 2011 р. по 27 червня 2012 р. від 17 червня 2012 р. № 372/23-60/35660200, складеного ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, згідно з яким назване товариство не знаходиться за місцезнаходженням, кількість працюючих в товаристві осіб складає - 0 осіб, у товаристві відсутні основні фонди, транспортні засоби, складські приміщення (т. 1 а.с. 23-35).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що ТОВ "Айс - Вок" поставило на його адресу товар, перелічений у виданих цим товариством податкових та видаткових накладних.

III. В обґрунтування позовних вимог в частині господарських відносин з ТОВ "Тутто-Ол Міт" позивачем було подано до суду копію договору № 06.04.12, а також копії податкових та видаткових накладних.

Згідно з п.п. 1.1 п. 1 договору № 06.04.12 постачальник взяв на себе зобов'язання поставити та передати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець - прийняти товар та оплатити його.

Відповідно до п.п. 1.2 п. 1 названих договорів їх предметом було "скляний посуд". Згідно з п.п. 1.3 п. 1 названого договору назва, асортимент, кількість, ціна (вартість), строки (термін) поставки товару визначалися за домовленістю сторін та зазначалися у специфікаціях, які мали додаватися до договорів та бути їх невід'ємною частиною (т 1 а.с. 156 - 160).

Проте, позивачем не було надано суду жодної специфікації до договору № 06.04.12, що унеможливлює встановлення та перевірку асортименту, кількості, ціни (вартості) та строків (термінів) поставки товару, який підлягав поставці за цим договором.

Крім того, позивачем не було надано довіреностей на приймання від постачальників товару, а також товарно - транспортних накладних на перевезення товару, наявність, яких передбачена наказом № 488/346.

Водночас, на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом позивачем було надано суду копії:

- податкових накладних від 3, 4, 7, 14, 15, 16, 17 травня 2012 р. № № 1, 2, 5, 7, 10, 18, 19, 23, 24, 29, 31 (т. 1 а.с. 173-183);

- видаткових накладних від 3, 4, 7, 14, 15, 16, 17 травня 2012 р. № № РН-190, РН-192, РН-194, РН-195, РН-196, РН- 203, РН-204, РН-206, РН-207, РН-208, РН-210, РН-214 (т. 1 а.с. 161-172).

Проте, зміст перелічених видаткових накладних свідчить, що їх оформлено без врахування вимог ст. 9 Закону України № 996-ХІV, якою встановлені обов'язкові реквізити первинних та зведених облікових документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, в наявних у позивача видаткових накладних від 3, 4, 7, 14, 15, 16, 17 травня 2012 р. № № РН-190, РН-192, РН-194, РН-195, РН-196, РН- 203, РН-204, РН-206, РН-207, РН-208, РН-210, РН-214 відсутня інформація щодо посади та прізвища особи, яка відвантажила товар.

Крім того, як убачається з наданих позивачем копій перелічених видаткових накладних, вони не завірені печаткою ТОВ "Тутто-Ол Міт" (т. 1, а.с. 161-172).

При вирішенні справи судом також враховано, що акт перевірки № 132/22/32739644 було складено з урахуванням наявності акту зустрічної перевірки ТОВ "Тутто-Ол Міт" з питань дотримання вимог податкового законодавства за лютий, квітень, травень, червень 2012 р. від 15 березня 2013 р. № 1009/22-3/36677241, складеного ДПІ у Печерському районі м. Києва, згідно з яким назване товариство не знаходиться за місцезнаходженням, кількість працюючих в товаристві осіб складає - 0 осіб, у товаристві відсутні основні фонди, транспортні засоби, складські приміщення (т. 1 а.с. 23-35).

Крім того, суд вважає, що здійснення позивачем оплати ТОВ "Тутто-Ол Міт" з посиланням на договір № 06.04.12 не може бути підставою підтвердження факту поставки цим товариством товару на адресу позивача (т. 1 а.с. 186 - 190, 194, 198, 201, 203, 209).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що ТОВ "Тутто-Ол Міт" поставило на його адресу перелічений у податкових та видаткових накладних товар.

IV. В обґрунтування позовних вимог в частині господарських відносин з ТОВ "Ідеско груп" позивачем було подано до суду копію договору № 07.08.12, а також копії податкових та видаткових накладних.

Згідно з п.п. 1.1 п. 1 договору № 07.08.12 постачальник взяв на себе зобов'язання поставити та передати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець - прийняти товар та оплатити його.

Відповідно до п.п. 1.2 п. 1 названих договорів їх предметом було "скляний посуд". Згідно з п.п. 1.3 п. 1 названого договору назва, асортимент, кількість, ціна (вартість), строки (термін) поставки товару визначалися за домовленістю сторін та зазначалися у специфікаціях, які мали додаватися до договорів та бути їх невід'ємною частиною (т 1 а.с. 101 - 103).

Проте, позивачем не було надано суду жодної специфікації до договорів № 07.08.12, що унеможливлює встановлення та перевірку асортименту, кількості, ціни (вартості) та строків (термінів) поставки товару, який підлягав поставці за цим договором.

Водночас, на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом позивачем було надано суду копії:

- податкових накладних від 5, 6, 7, 10, 11, 12, 13, 14 грудня 2012 р. № № 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10 (т. 1 а.с. 112-119);

- видаткових накладних від 5, 6, 7, 10, 11, 12, 13, 14 грудня 2012 р. № № РН-191, РН-192, РН-193, РН-194, РН-195, РН-197, РН-198, РН-199 (т. 1 а.с. 104-111).

Проте, зміст перелічених видаткових накладних свідчить, що їх оформлено без врахування вимог ст. 9 Закону України № 996-ХІV, якою встановлені обов'язкові реквізити первинних та зведених облікових документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Зокрема, в наявних у позивача видаткових накладних від 5, 6, 7, 10, 11, 12, 13, 14 грудня 2012 р. № № РН-191, РН-192, РН-193, РН-194, РН-195, РН-197, РН-198, РН-199 відсутня інформація щодо посади та прізвища особи, яка відвантажила товар (т. 1 а.с. 104-111).

Крім того, позивачем не було надано довіреностей на приймання від постачальників товару, а також товарно - транспортних накладних на перевезення товару, наявність, яких передбачена наказом № 488/346, яким затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля та обов'язкове застосування форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

При вирішенні справи судом також враховано, що акт перевірки № 132/22/32739644 було складено з урахуванням наявності акту зустрічної перевірки ТОВ "Ідеско груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства за червень 2012 р. та січень 2013 р. від 15 березня 2013 р. № 1002/22-5/37813989, складеного ДПІ у Печерському районі м. Києва, згідно з яким назване товариство не знаходиться за місцезнаходженням, кількість працюючих в товаристві осіб складає - 0 осіб, у товаристві відсутні основні фонди, транспортні засоби, складські приміщення (т. 1 а.с. 23-35).

За таких обставин суд вважає, що здійснення позивачем оплати ТОВ "Ідеско груп" з посиланням на договір № 07.08.12 не може бути підставою підтвердження факту реальності поставки цим товариством товару на адресу позивача (т. 1 а.с. 136 - 137, 143 - 147).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що ТОВ "Ідеско груп" поставило на його адресу перелічений у податкових та видаткових накладних товар.

Крім того, як вже зазначалося, позивачем не було надано суду товарно - транспортні накладні на підтвердження перевезення товару від контрагентів від ТОВ "Ідеско груп", ТОВ "Тутто -ОЛ Міт" та ТОВ "Айс - Вок".

Оформлення зазначених накладних передбачено наказом № 488/346, яким затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля та обов'язкове застосування форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Отже, згідно з названим наказом товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Перевезення вантажів регламентується Законом України № 2344-III та Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом, затвердженими наказом Міністерства транспорту від 14 жовтня 1997 р. № 363. Відповідно до вимог цих законодавчо-нормативних чинників для виконання послуги укладається у письмовій формі договір автоперевезення (для одного або кількох перевезень). Перевізник та відправник вантажу за необхідності для здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір.

Відповідно до Правил перевезень вантажів підставою для проведення розрахунків за виконані послуги є належним чином оформлені подорожні листи разом з товарно-транспортними накладними, а у випадку використання автомобіля, робота якого оплачується, виходячи з часу його роботи у замовника, тільки подорожні листи.

Перевезення вантажів супроводжується складанням товарно-транспортних накладних, квитанцій тощо, котрі оформляються відправником вантажу. Підприємство автоперевізник виписує подорожній лист.

Товарно-транспортна накладна (ТТН) оформляється окремо на кожну поїздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача. п. 2.4 Інструкції, котрий передбачає складання товарно-транспортної накладної. Виписують її на кожну партію вантажу в чотирьох примірниках. При цьому, усі чотири екземпляри накладної завіряються підписами і печатками вантажовідправника. Перший примірник залишається у вантажовідправника і є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей.

Водночас, судом не може бути прийнято до уваги посилання позивача на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 р. у справі № 810/3268/13-а, оскільки, судом в межах названої справи досліджувались інші господарські відносини між позивачем та контрагентами та правомірність винесення інших податкових повідомлень - рішень.

Крім того, дане судове рішення було прийнято з урахуванням того, що на дату його винесення були відсутні судові рішення з приводу незаконних дій посадових осіб контрагентів позивача, тоді як на дату розгляду адміністративної справи № 810/3627/13-а наявні вироки стосовно керівників ТОВ "Ньюмодуль 2011" та ТОВ "Айс - Вок" (т. 3 а.с. 15).

До того ж суд не може прийняти до уваги посилання позивача на наявність ряду договорів та контрактів, які було укладено, між позивачем (продавцем) та його контрагентами (покупцями). Зокрема, на договори та угоди від:

- 1 червня 2010 р. з товариством з обмеженою відповідальністю "ІнтерБір" № 2 (т. 2, а.с. 77 - 79);

- 7 лютого 2012 р. "IDS Borjomi Europe" UAB № SAHM-07.02.12 (т. 2, а.с. 100 - 107);

- 31 травня 2010 р. з відкритим акціонерним товариством "Балтіка" № 4/2009 (т. 2, а.с. 147 - 149);

- 15 березя 2011 р. з ТОО "Carisberg Kazakhstan (Карлзберг Казахстан)" № С-15/03/11 (т. 2, а.с. 172 - 180);

- 19 серпня 2011 р. з товариством з обмеженою відповідальністю "OPREMA-Almaty" (ОПЕРА - Алматі)" № ЗАМ - 19.08.11 (т. 2, а.с. 187 - 192);

- 7 лютого 2012 р. з Limited Liability Company "SAHM" Ukraine" № SAHM - 07.02.12 (т. 2, а.с. 196 - 203);

- 31 січня 2012 р. з Company Limited Liability "SAHM" Ukraine" № SAHM - 31.01.12 (т. 2, а.с. 207 - 212);

- 4 лютого 2012 р. з товариством з обмеженою відповідальністю "Балтіка Баку" № SAHM - 04.02.12 (т. 2, а.с. 213 - 218).

Проте, судом встановлено, що назва та кількість товару проданого позивачем переліченим контрагентам не співпадає з назвою та кількістю товару, який затвердженням позивача ним було куплено у ТОВ "Ньюмодуль 2011", ТОВ "Айс - Вок", ТОВ "Тутто-Ол Міт" та ТОВ "Ідеско груп".

На підставі викладено суд дійшов висновку, що укладення позивачем договорів з: товариством з обмеженою відповідальністю "ІнтерБір" № 2, "IDS Borjomi Europe" UAB № SAHM-07.02.12, відкритим акціонерним товариством "Балтіка" № 4/2009, ТОО "Carisberg Kazakhstan (Карлзберг Казахстан)" № С-15/03/11, товариством з обмеженою відповідальністю "OPREMA-Almaty" (ОПЕРА - Алматі)" № ЗАМ - 19.08.11, Limited Liability Company "SAHM" Ukraine" № SAHM - 07.02.12, Company Limited Liability "SAHM" Ukraine" № SAHM - 31.01.12, товариством з обмеженою відповідальністю "Балтіка Баку" № SAHM - 04.02.12 не може бути підтвердженням реалізації зазначеним суб'єктом господарювання товару, якій був предметом договорів, укладених між позивачем та ТОВ "Ідеско груп", ТОВ "Тутто-Ол Міт", ТОВ "Ньюмодуль 2011" та ТОВ "Айс - Вок".

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем доведено достовірність обставин, встановлених при перевірці позивача, та правомірність податкових повідомлень - рішень № № 0000142200, 0000132200.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення № № 0000142200, 0000132200 відповідачем винесені правомірно, а отже, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст.ст. 9, 69 - 72, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови 25 грудня 2013 р.