Рішення № 36348933, 24.12.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа №22-ц/778/6104/13Головуючий у 1-й інстанції Мінгазов Р.В. Суддя-доповідач Гончар М.С.РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Савченко О.В.

суддів Кочеткової І.В., Гончар М.С.

при секретарі Мосіній О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 12 листопада 2013 року у справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (надалі - Банк) до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2013 року Банк звернувся до суду із вказаним позовом та просив ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на свою користь заборгованість у сумі 23 610, 05 грн., посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № DNH4KP11432672 від 27.06.2006 року ОСОБА_3 було видано кредит у розмірі 14 264,87 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом на умовах і правилах надання банківських послуг ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 12 листопада 2013 року в задоволенні позову Банку відмовлено через сплив строку позовної давності.

В апеляційній скарзі Банк просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.2 ч.1 ст.307 ЦПК за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право його скасувати і ухвалити нове рішення по суті.

Відповідно до ст. 309 ч. 1 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач (Банк) пропустив передбачений законом строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права та на підставі положення п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосував сплив позовної давності як підставу для відмови в задоволенні позову Банку у повному обсязі за відсутністю заяви ОСОБА_3, як сторони у спорі, про його застосування.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на наступне.

Встановлено, що 27.06.2006 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» відповідно до укладеного договору № DNH4KP11432672 ОСОБА_3 було видано кредит у розмірі 14 264,87 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом на умовах і правилах надання банківських послуг ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач.

Статтею 256 ЦК визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 258 ч. 2 п. 1 ЦПК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафів).

В силу вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Матеріали справи не містять заяви відповідача ОСОБА_3 про застосування строку позовної давності.

Законом України № 3795-УІ від 22 вересня 2011 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» статтю 11 Закону України «Про захист прав споживачів» доповнено частинами 12 та 13.

Відповідно до п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо кредитодавець у позасудовому порядку або до судового провадження звертається з вимогою про повернення споживчого кредиту або погашення іншого боргового зобов'язання споживача, кредитодавець не може у будь-якій спосіб вимагати будь-якої плати або винагороди від споживача за таке звернення. При цьому кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Проте судом невірно застосовані положення п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки прикінцевими положеннями даного закону передбачено, що дія цього закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності, тобто до 16.10.2011 року.

З обставин справи вбачається, що кредитний договір між сторонами було укладено ще 27.06.2006 року строком на 36 місяців (а.с.5-6).

В силу вимог ч.5 ст.261 ЦК за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Таким чином, сплив строку виконання за вищезазначеним кредитним договором настав 27.06.2009 року.

Проте з матеріалів справи вбачається, що 27.06.2006 року при укладенні договору між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3, остання надала згоду, що заява разом із запропонованими Банком умовами надання кредиту фізичним особам складає між позичальником і Банком договір про надання банківських послуг.

Відповідно до п. 5.5 зазначених Умов терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю п'ять років, що не суперечить вимогам ст. 259 ЦК України.

Таким чином, встановлено, що вищезазначений позов Банком було подано у 2013 році до суду в межах строків позовної давності.

При вищевикладених обставинах, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.ст. 213-214 ЦПК України.

Суд першої інстанції неправильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами по справі, не дав їм належну правову оцінку, не дослідив надані сторонами докази і відповідно їх не оцінив.

Судовою колегією встановлено, що в порушення умов кредитного договору ОСОБА_3 не виконувала взятого на себе зобов'язання і своєчасно не вносила необхідні платежі. Станом на 26.06.2013 року відповідач ОСОБА_3 має заборгованість за кредитним договором №DNH4KP11432672 від 27.06.2006 року у розмірі 23 610,05 грн., яка складається з наступного: 6 087,57 грн. заборгованості за кредитом, 8 570,71 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором 7 351,29 грн., а також штрафів відповідно до Умов та правил надання банківських послуг: 500,0 грн. (фіксована частина), 1 100,48 грн. (процентна складова), яка й підлягає стягненню з останньої на користь Банку у повному обсязі.

Колегія суддів виходить із презумпції правовірності кредитного договору №DNH4KP11432672 від 27.06.2006 року, укладеного між Банком та ОСОБА_3, в силу ст. 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зазначений кредитний договір № DNH4KP11432672 від 27.06.2006 року укладений сторонами з додержанням вимог до письмової форми правочину, передбачених ст. 207 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 625 ч.1 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підстав для застосування судом апеляційної інстанції положень ч. 3 ст. 551 ЦК України для зменшення пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором 7 351,29 грн. судом не вбачається через те, що остання не перевищує суми основного боргу у розмірі 14 658,28 грн. (розрахунок: 6 087,57 грн. заборгованості за кредитом + 8 570,71 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом).

Стягнення штрафів передбачено запропонованими Банком умовами надання кредиту фізичним особам, які разом із заявою позичальника ОСОБА_3 складають кредитний договір, на що позичальник ОСОБА_3 надала згоду у своїй зазначеній заяві при укладанні договору із ЗАТ КБ "ПриватБанк" та із якими вона була ознайомлена і згодна, про що свідчить її особистий підпис на цій заяві, якій вона у суді не спростовувала (копія а.с.5).

Звідси, штрафи також підлягають стягненню з відповідача на користь Банку.

Крім того, стягненню з відповідача на користь Банку підлягають понесені останнім судові витрати при зверненні до суду першої і апеляційної інстанцій на загальну суму 354,15 грн. (розрахунок: 236,10 грн. судовий збір за подачу позову до суду першої інстанції + 118,05 грн. судовий збір при зверненні до суду апеляційної інстанції).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 316 - 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 12 листопада 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) 23 610, 05 грн. (двадцять три тисячі шістсот десять гривен п'ять копійок), які складаються з 6 087,57 грн. заборгованості за кредитом, 8 570,71 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором 7 351,29 грн., а також штрафів відповідно до Умов та правил надання банківських послуг: 500,0 грн. (фіксована частина), 1 100,48 грн. (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) 354,15 грн. (триста п'ятдесят чотири гривні п'ятнадцять копійок) судових витрат сплачених банком при зверненні до суду першої і апеляційної інстанцій.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяСуддяСуддяСавченко О.В.Кочеткова І.В.Гончар М.С.