Рішення № 36348323, 21.10.2013, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 21.10.2013

Справа № 334/5097/13-ц

Провадження № 2/334/2246/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2013 року Ленінський районний суд у складі:

головуючого судді Козлової Н.Ю.,

при секретарі Єфремової Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВ „Колекторське Агентство Фактор до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року ТОВ „Колекторське Агентство Фактор звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором на суму 37139 гривень, зазначивши в заяві, що відповідно до умов договору про відступлення прав вимог № 1 від 25 грудня 2008 року, укладеного між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Колекторське Агентство Фактор», первісний кредитор передав, а новий кредитор набув право вимоги до боржника реального та належного виконання обов'язків за кредитним договором № 9-3118-067ФД від 14 червня 2007 року.

Так, 14 червня 2007 року між Публічним акціонерним товариством "Банк «Фінанси та Кредит" та фізичною особою ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 9-3118-067ФД. Відповідно до умов вищевказаного кредитного договору, Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» надало ОСОБА_1 кредит у сумі 15 000 (пятнадцять тисяч) грн. 00 коп., зі сплатою відсотків за коритування кредитом в розмірі 0,0001 % та терміном користування до 11 червня 2010 року. Відповідно до умов зазначеного договору, ОСОБА_1 зобов'язався в порядку та на умовах, що визначені кредитним договором повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором. Первісний кредитор свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит.

У порушення умов договору, ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 37 139 грн. 74 кой., із яких 14 165,83 грн. - тіло кредиту, 5 381,40 грн. - відсотки та комісійні доходи, 17 592,51 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків (за останні 90 днів).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 9-3118-067П від 14 червня 2007 р., згідно до умов якого ОСОБА_2 зобов'язалася відповідати перед первісним кредитором за порушення обов'язків за кредитним договором, як солідарний боржник. ОСОБА_2 відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і ОСОБА_1

Відповідно до Договору поруки ОСОБА_2 як поручитель, поручається за виконання ОСОБА_1 обов'язків, які виникли на підставі договору. Відповідачі відповідають перед позивачем за порушення обов'язків за договором, як солідарні боржники.

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно заборгованість за кредитним договором в сумі 37139,74 гривні та витрати на оплату судового збору.

У судове засідання представник позивача не зявився, проте надав суду заяву про можливість слухати справу без участі представника позивача. На своїх позовних вимогах наполягають та не заперечують проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не зявився з невідомих суду причин, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, з заявою про розгляд справи за його відсутності до суду не звертався, заперечень на позов не надав.

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позову заперечувала. З позовними вимогами позивача не згодна.

Відповідачка суду пояснила, що банк не звертався до неї з вимогами, як до поручителя. На теперішній час, сплинув шестимісячний строк, встановлений ч. 4 ст. 559 ЦК України, таким чином, відповідачка вважає, що на цей час порука припинена. Просить суд відмовити позивачу в частині вимоги до неї.

Заслухавши пояснення другого відповідача, дослідивши матеріали та оцінивши надані докази, суд вважає що позов ТОВ „Колекторське Агентство Фактор задовольнити частково з наступних підстав:

Законом припускається можливість застосування судової форми захисту цивільних справ та інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Виходячи зі змісту та розуміння цієї норми Закону слід, що при тому існувало порушення цього права. Відповідачем та його представником у судовому засіданні було доведено, що саме позивачем були порушенні його права та інтереси.

По встановленим ЦПК України нормам (ст.. 60 ЦПК України), кожна сторона зобовязана довести її обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.. 61 ЦПК України.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору про відступлення прав вимог № 1 від 25 грудня 2008 року, укладеного між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Колекторське Агентство Фактор», первісний кредитор передав, а новий кредитор набув право вимоги до боржника реального та належного виконання обов'язків за кредитним договором № 9-3118-067ФД від 14 червня 2007 року.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановленому договором.

З наданих письмових доказів вбачається, що 14 червня 2007 року між Публічним акціонерним товариством "Банк «Фінанси та Кредит" та фізичною особою ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 9-3118-067ФД. Відповідно до умов вищевказаного кредитного договору, Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» надало ОСОБА_1 кредит у сумі 15 000 (пятнадцять тисяч) грн. 00 коп., зі сплатою відсотків за коритування кредитом в розмірі 0,0001 % та терміном користування до 11 червня 2010 року. Відповідно до умов зазначеного договору, ОСОБА_1 зобов'язався в порядку та на умовах, що визначені кредитним договором повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором. Первісний кредитор свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит.

Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки.

Статтями 525 527 ЦК України передбачається, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 615, 625 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Позивач свої зобовязання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Відповідач порушив взяті на себе зобовязання, щодо своєчасної сплати кредиту у звязку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 37 139 грн. 74 кой., із яких 14 165,83 грн. - тіло кредиту, 5 381,40 грн. - відсотки та комісійні доходи, 17 592,51 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків (за останні 90 днів).

Виходячи з викладеного вище, суд дійшов до висновку, що стягненню заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ „Колекторське Агентство Фактор за кредитним договором № 9-3118-067ФД від 14.07.2007 року підлягають грошові кошти в розмірі 37 139 грн. 74 кой., із яких 14 165,83 грн. - тіло кредиту, 5 381,40 грн. - відсотки та комісійні доходи, 17 592,51 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків (за останні 90 днів).

Стосовно стягнення суми боргу з поручителя, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в цій частині виходячи з наступного:

Так, з матеріалів справи вбачається, що 14.07.2007 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 9-3118-067П, згідно до умов якого ОСОБА_2 зобов'язалася відповідати перед первісним кредитором за порушення обов'язків за кредитним договором, як солідарний боржник. ОСОБА_2 відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і ОСОБА_1

Відповідно до умов договору Поруки, відповідач зобов'язався відповідати перед Позивачем за виконання зобов'язань, що випливають з Кредитного договору, в тому числі: повернути кредит в розмірі 15000 гривень у строк, встановлений кредитним договором, сплачувати проценти за користування кредитом; у випадках, передбачених Кредитним договором, сплатити неустойку (пеню, штраф) в розмірах, в порядку та в строки, передбачені Кредитним договором; у випадках, передбачених Кредитним договором, повернути кредит та здійснити плату за кредит достроково або в інші строки, передбачені Кредитним договором, а також здійснити платежі, передбачені Кредитним договором.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

В пункті 24 постанови №5 від 30.03.2012р. Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ розяснено, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно до договору поруки від 14.07.2007 року передбачено , що вона діє протягом строку дії договору поруки. Тобто, в жодному з вказаних договорів не був визначений конкретний строк їх дії. Таким чином, з договору поруки вбачається , що в ньому не встановлено строк дії договору, а умова договору про дію поруки до повного виконання зобов'язань по кредитному договору боржником чи поручителем не може розглядатися як встановлення строку дії поруки, тому строк , після якого порука припиняється в договорі поруки не встановлено. За таких обставин порука перед позивачем за виконання зобов'язань основного позичальника в силу Закону (п.4 ст.559 ЦК України) припинилась.

Позивач протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором (14.07.2007р.) не пред'явив до відповідача вимоги та втратив право такої вимоги, оскільки з позовом до суду він звернувся тільки 14.06.2013р.

Не знайшли свого підтвердження доводи позивача стосовно того, що Позивачем направляв до відповідача вимоги про виконання зобов'язання, а також що вказаний лист був отриманий відповідачем.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ „Колекторське Агентство Фактор щодо стягнення боргу з ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 57,60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 526, 553, 554, 559, 626, 629, 1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов „Колекторське Агентство Фактор до ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: м.Запоріжжя, бул.Вінтера 50, кв.13, (ІНН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторське Агентство Фактор», (04112, Україна, м. Кшв, вул. Шамрила, 4-а, Код ЄДРПОУ:36282034) заборгованість за Кредитним договором № 9-3118-067ФД від 14 червня 2007 р. на суму - 37139 (тридцять сім тисяч сто тридцять дев'ять) грн. 74 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: м.Запоріжжя, бул.Вінтера 50, кв.13, (ІНН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторське Агентство Фактор», (04112, Україна, м. Кшв, вул. Шамрила, 4-а, Код ЄДРПОУ:36282034) судовий збір у розмірі 371,39 гривень

В частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.Ю.Козлова