Рішення № 36348214, 11.12.2013, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/7124/13-ц

Пр.№2/333/3099/13

рішення

Іменем України

04 грудня 2013 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді Холод Р.С.,

при секретарі Вашато А.Б.

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

09.09.2013 року ОСОБА_3 звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 1992 року по 27.07.1998 року знаходився у трудових відносинах з ПАТ "Запорізький автомобілебудівний завод", працював в пресовому цеху № 2 стропальником пятого розряду. Звільнений за власним бажанням 27.07.1998 року, наказ № 79 від 28.07.2013 року. В 1994 році на підприємстві з ОСОБА_3 стався нещасний випадок, внаслідок якого стан здоровя останнього значно погіршився: постійні болі в області ноги, загальна слабкість, порушення сну на фоні сильних больових відчуттів. За результатами висновку останнього обстеження Медико-соціальної експертної комісії № 003746 від 31.01.2008 року у результаті виробничої травми, повязаної з виробництвом ОСОБА_3 було встановлено 5% стійкої втрати професійної працездатності безстроково, при цьому, визначена потреба у додаткових видах допомоги. Позивач вважає, що нещасний випадок є причиною його моральних страждань. На його думку, моральна шкода, завдана в результаті нещасного випадку на підприємстві полягає у тому, що відповідачем фактично його позбавлено гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти собі та своїй родині на життя. Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача ПАТ «Запорізький автомобільний завод» на його користь 10000 грн. 00 коп. (десять тисяч грн. 00 коп.) у відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті трудового каліцтва та допустити виконання судового рішення у межах суми стягнення з відповідача відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України.

У судовому засідання представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, пояснив, що ОСОБА_3 знаходився у трудових відносинах з відповідачем. Під час виконання ОСОБА_3 трудових обовязків стався нещасний випадок, внаслідок чого останньому було встановлено 5 % стійкої втрати професійної працездатності безстроково. Позивач відчуває сильні болі в області ноги, які продовжуються до цього часу, що крім фізичних завдає йому і моральні страждання. Вважає, що моральна шкода в розмірі 10000,00 гривен є достатньою компенсацією шкоди, завданої в результаті професійного захворювання на виробництві, просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача ОСОБА_4 за дорученням № 57/08 від 13.05.2013 року в судовому засіданні позов визнала частково, та зазначила, що 22.06.1994 року з ОСОБА_3, який працював на Запорізькому автомобільному заводі в пресовому цеху № 2 стропальником пятого розряду стався нещасний випадок, на підставі чого був складений акт № 64 за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві згідно якого нещасний випадок стався через порушення позивачем вимог актів з охорони праці, а саме «Інструкції з техніки безпеки для стропальника». Згідно наказу № 106 від 27.06.1994 року та протоколу № 20 про розібрання нещасного випадку на виробництві від 29.06.1994 року у нещасному випадку, що стався з позивачем, визнані винними майстер ОСОБА_5 та потерпілий ОСОБА_3, в звязку з чим ОСОБА_3 був позбавлений 50% доходу за червень 1994 року. Протоколом засідання комісії з охорони праці ПАТ «АвтоЗАЗ» № 1 від 09.01.2008 року ступінь вини позивача ОСОБА_3 у нещасному випадку, що стався 22.06.1994 року, була визначена у розмірі 25%. Висновком судово-медичної експертизи від 31.01.2008 року ОСОБА_3 встановлено безстроково 5% втрати професійної працездатності, але МСЕК факт моральної шкоди не встановлено. Після нещасного випадку ОСОБА_3 продовжував працювати до 27.07.1998 року по тій же професії і у тому ж цеху, звільнився з підприємства ЗАТ «АвтоЗАЗ-Деу» за власним бажанням. Після звільнення і до теперішнього часу позивач працює на підприємстві ВАТ «Електрометалургійний завод» Дніпроспецсталь» в прокатному цеху різником горячого металу по 4 розряду. Крім того, представник відповідача вважає, що розмір моральної шкоди у розмірі 10 000 грн., заявлений ОСОБА_3 є значно завищеним, так як ступінь вини позивача у нещасному випадку, що стався 22.06.1994 року, складає 25%, а на кожні 10% втрати працездатності сплачується не більше 3 000 грн. моральної шкоди, тому обґрунтованим та справедливим є розмір 1125 грн. Просить позовні вимоги ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково, лише в розмірі 1125 гривен, а в задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст.10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підставі ст.57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Згідно ст.60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

З 13.10.1992 року по 27.07.1998 року ОСОБА_3 знаходився в трудових відносинах з Запорізьким автомобільним заводом, працював в пресовому цеху № 2 стропальником.

22.06.1994 року з ОСОБА_3 стався нещасний випадок через порушення останнім вимог актів з охорони праці «Інструкції з техніки безпеки для стропальника», про що був складений акт № 64 за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві (а.с. 10-11).

Згідно виписного епікризу з історії хвороби № 9364 ОСОБА_3, останній звернувся до Комунальної установи міської клінічної лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя зі скаргами на біль у лівій стопі. 22.06.1994 року ПХО ран лівої стопи. МОС спиці 1 пальця. 03.08.1994 року резекція головки основної фаланги 1 пальця лівої стопи. (а.с. 12).

Винними у нещасному випадку на виробництві визнані майстер ОСОБА_5 та потерпілий ОСОБА_3, у звязку з чим останній був позбавлений 50 % доходу за червень 1994 року, що підтверджено наказом № 106 від 27.06.1994 року та протоколом № 20 про розібрання нещасного випадку на виробництві від 29.06.1994 року.

Згідно протоколу засідання комісії з охорони праці ПАТ «АвтоЗАЗ» № 1 від 09.01.2008 року ступінь вини позивача ОСОБА_3 у нещасному випадку була визначена у розмірі 25 %.

Згідно ч. 2 ст. 1193 Цивільного кодексу України : «Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.»

Також, згідно п.1.1. Наказу Міністерства Охорони Здоров'я України № 212 від 22.11.1995р. (зі змінами від 05.08.1998р.) - на медико-соціальні експертні комісії (МСЕК) покладено обовязки встановлення факту спричинення моральної шкоди. Згідно п. 3.8. цього ж наказу: „Висновком медичних органів як підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичного закладу, або лікарсько-консультаційної чи медико- соціальної експертної комісії про стрес, якого зазнав потерпілий у результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, чи їх наслідків, про депресію чи інші негативні вияви стану потерпілого.

Згідно висновку судово-медичної експертизи від 31.01.2008 року, серії АВ № 003746 ОСОБА_3 встановлено безстроково 5% втрати професійної працездатності, але МСЕК факт моральної шкоди не встановлено (а.с. 9)

У п. 9. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» вказано: «Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації».

З копії трудової книжки ОСОБА_3, серії АН № 099420 від 14.01.1997 року вбачається, що після нещасного випадку - 22.06.1994 року позивач продовжував працювати на Запорізькому автомобільному заводі по тій же професії і у тому ж цеху. Звільнився з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України - за власним бажанням і з 06.06.2000 року по теперішній час працює на підприємстві ВАТ «Електрометалургійний завод» Дніпроспецсталь» в прокатному цеху різником горячого металу по 4 розряду (а.с. 7-8).

Відповідно до ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України: «Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості».

Згідно із ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

При вирішення питання про відшкодування моральної шкоди, суд керувався розясненням Пленуму Верховного Суду України, викладеними у постанові Пленуму № 4 від 31 березня 1995 року, з подальшими змінами "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до яких розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. За моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обовязків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах.

З врахуванням обставин справи, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню частково у розмірі 1500 грн., що на думку суду буде відповідати принципу розумності і справедливості, а також буде адекватно встановленим обставинам, враховуючи душевні страждання, яких ОСОБА_3 зазнав у результаті виробничої травми.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 23, 1193 ЦК України, ст. 173 КЗпП України, а також ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, Порядком встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоровя, повязане з виконанням трудових обовязків, затвердженим наказом МОЗ України від 05.06.2012 року № 420, зареєстрованого в МЮУ 16.08.2012 року за № 1387/21699, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» (юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. Червоногвардійська, 40, р/р 26009012876681, ПАТ Банк КІПРУ у м. Києві, МФО 320940, ЄДРПОУ 05808563) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) моральну шкоду у розмірі 1500 (одна тисяча пятсот) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя Р.С. Холод