Ухвала суду № 36347193, 23.12.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/11809/13-ц Провадження № 22-ц/772/4268/2013Головуючий в суді першої інстанції:Курбатова І. Л.Категорія: 5Доповідач: Пащенко Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Пащенко Л.В.

Суддів: Медяного В.М., Жданкіна В.В.

При секретарі: Агеєвій Г.В.

розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 жовтня 2013 року

по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог-ОСОБА_2, про витребування майна із чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2013 року ОСОБА_6 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог-ОСОБА_2, про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Свої позовні вимоги позивачка мотивувала тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло №4198 від 17.05.2004 року. Разом з тим, ОСОБА_2 (3-я особа по справі) на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.02.2006 року, яким за ним було визнано право власності на 1/2 частку вказаної квартири, зареєстрував право власності на 1/2 частку квартири та 27.01.2012 року на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7, подарував вказану частку відповідачу ОСОБА_4 На підставі вказаного договору дарування ОСОБА_4 10.02.2012 року зареєстрував право приватної часткової власності на 1/2 частку вищевказаної квартири.

В той же час, рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.02.2006 року, яке стало підставою для реєстрації за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частку спірної квартири, ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 27.03.2012 року було скасовано за нововиявленими обставинами. Рішенням Вінницького міського суду від 08.11.2012 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову про поділ жилого приміщення між подружжям. Дане рішення суду залишено без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 24.12.2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.03.2013 року.

Таким чином, позивачка, як власник майна, вважаючи своє право на володіння та розпорядження майном порушеним, звернулась в суд з цим позовом та просила витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 належну їй-ОСОБА_6 на праві приватної власності 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, яка зареєстрована за ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності у КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» 10.02.2012 року, та стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Вінницького міського суду від 22 жовтня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_6 повністю задоволено.

В апеляційній скарзі 3-я особа-ОСОБА_2 просить рішення суду, як постановлене з порушенням вимог закону, скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_2, ОСОБА_6 та її представника, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення по слідуючих підставах.

Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.02.2006 року було визнано право власності за ОСОБА_2 на 1/2 частку кооперативної квартири АДРЕСА_1. На підставі цього рішення суду за ОСОБА_2, згідно реєстраційного посвідчення від 05.09.2006 року, було зареєстровано право приватної власності на 1/2 частку вказаної квартири, про що зроблено запис в реєстрову книгу за №139 за реєстровим №65 (а.с.111-113,114).

Згідно договору дарування частини квартири від 27.01.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_7 і зареєстрованого в реєстрі за №440, дарувальник ОСОБА_2 передав, а обдарований ОСОБА_4 прийняв у власність 1/2 частку квартири під АДРЕСА_1 безоплатно. Відповідно до п.2 вказаного договору право власності ОСОБА_2 (дарувальника) на частку квартири підтверджено рішенням Ленінського райсуду м. Вінниці від 20.02.2006 року, справа № 2-295/06 (а.с.115). На підставі вказаного договору дарування ОСОБА_4, згідно витягу про Державну реєстрацію прав №33141395 від 10.02.2012 року, було зареєстровано право власності (приватне спільне часткове) на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 (а.с.116).

Також судом встановлено, що ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 27.03.2012 року, рішення цього ж суду від 20.02.2006 року у справі № 2-295/06 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 скасовано за нововиявленими обставинами ( а.с.10).

В подальшому рішенням Вінницького міського суду від 08.11.2012 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про поділ жилого приміщення між подружжям, стягнення 1/2 вартості гаража відмовлено (а.с.8-9). Дане рішення суду ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 24.12.2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 13.03.2013 року залишено без змін, тобто набуло законної сили ( а.с.7,11).

Згідно свідоцтва №4198 про право власності на житло від 17.05.2004 року позивачці належить на праві приватної власності двокімнатна кооперативна квартира АДРЕСА_1. Право власності ОСОБА_6 на вказану квартиру 01.06.2004 року зареєстровано КП «Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації» за позивачкою за реєстровим №65 (а.с.5,30).

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до вимог ч.3 ст.388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Задоволюючи позов, суд врахував вищевказані обставини справи та вимоги закону та правильно виходив з того, що права та законні інтереси позивачки, як власника майна, підлягають захисту, оскільки сукупністю наведених доказів позивачкою доведено належність їй на праві власності квартири АДРЕСА_1, а також те, що вона не володіє та позбавлена можливості розпоряджатись 1/2 часткою цієї квартири внаслідок того, що за відповідачем ОСОБА_4 зареєстровано право власності на вказану частку квартири та що останній незаконно володіє цією 1/2 часткою квартири, яка набута ним за безвідплатним договором дарування і вказане майно (1/2 частка квартири) збереглося в натурі.

При цьому, посилання відповідача і третьої особи, як на підставу для відмови в позові, на рішення Вінницького міського суду від 16.05.2013 року, яким в позові ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування 1/2 частки вказаної квартири було відмовлено, суд вірно не прийняв до уваги, оскільки вказаним рішенням суду обгрунтовані доводи позивачки про необхідність судового захисту речового права власника майна не спростовано (а.с.36-37). Навпаки у вищеназваному рішенні, відмовляючи в позові з підстав обрання позивачкою неналежного способу захисту, суд акцентував увагу на те, що у правовідносинах, що виникли і існують між сторонами (ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_2), законним і належним способом захисту права власності є пред'явлення віндикаційного позову про витребування майна з чужого незаконного володіння (а.с.37). А в даному випадку позивачка, як раз, і скористалась правом пред'явлення такого позову.

Таким чином, суд повно з'ясував обставини справи, ретельно перевірив доводи і заперечення сторін, дав належну оцінку доказам та постановив рішення, яке відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги безпідставні, необґрунтовані і висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Судді:

З оригіналом вірно: /підпис/