Вирок № 36346852, 25.12.2013, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

Провадження № 1/130/35/2013

Справа № 205/3877/2012

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" грудня 2013 р.м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.

за участі: секретаря Буга Р.М.,

прокурора Багрія Є.М.,

підсудного ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринці в залі суду кримінальну справу по обвинуваченню: ОСОБА_1, 1983.04.29 року народження, громадянина України, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1, непрацюючого, ІНФОРМАЦІЯ_2, неодруженого, військовозобовязаного, не судимого, - у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст.186, ч.2 ст. 186, ч. 2 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

05.11.2006 приблизно о 8:00 год. підсудний ОСОБА_1, за попередньою змовою з ОСОБА_3 (кримінальне переслідування якого припинене у звязку із засудженням), у групі осіб, перебуваючи у належному ОСОБА_4 будинку №56 по вул. Шевченко в м. Жмеринка Вінницької області, з корисливих мотивів, з метою відкритого заволодіння чужим майном, умисно, застосували фізичну силу шляхом нанесення ударів кулаками та ногами по тілу потерпілого ОСОБА_5, відкрито заволоділи особистими речами останнього, вартістю згідно висновку судової товарознавчої експертизи №158 від 15.12.2006: мобільним телефоном «NOKIA 2650» - 273 грн., шапкою спортивного типу - 22,50 грн. та грішми в сумі 40 грн., а всього майном на загальну суму 335,50 грн., заподіявши йому матеріальну шкоду на вказану суму, а також спричинили тілесні ушкодження у вигляді синців на повіках правого ока, в ділянці перенісся, садно на нижній губі з наявністю рани зі сторони слизової оболонки, які згідно висновку судово-медичної експертизи №23 від 19.01.2007 відносяться до легких тілесних ушкоджень. З викраденим з місця вчинення злочину зникли та розпорядились викраденим на власний розсуд.

Дії підсудного досудовим слідством кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України. На досудовому слідстві потерпілим був заявлений цивільний позов, який в суді він не підтриманий.

16.11.2006 приблизно о 16:30 год. підсудний ОСОБА_1, відносно якого 13.11.2006 було порушено кримінальні справи за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст.186, ч. 2 ст. 186 КК України, перебуваючи на території будинковолодіння №8 по пров. Огородній в м. Жмеринка, зустрівши потерпілу ОСОБА_6, з метою відкритого заволодіння чужим майном, повторно, з корисливих мотивів, умисно, відкрито заволодів її мобільним телефоном «NOKIA 6030» вартістю 538,46 грн. згідно висновку товарознавчої експертизи №1039 від 20.12.2006, із стартовим пакетом «Діджус» вартістю 5 грн. згідно висновку товарознавчої експертизи №7 від 12.02.2007, на рахунку якого знаходились гроші в сумі 45 грн., та навушником до телефону, що не становив для потерпілої матеріальної цінності, а всього майном на загальну суму 588,46 грн., чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму. З викраденим з місця вчинення злочину зник.

Дії підсудного досудовим слідством кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України. Цивільний позов не заявлявся.

08.01.2008 приблизно о 23:00 год. підсудний ОСОБА_1, будучи притягнутим як обвинувачений 12.02.2007 за ч. 3 ст. 296, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 186 КК України, перебуваючи в приміщенні травматологічного відділення відділової лікарні ст. Жмеринка, в м. Жмеринка Вінницької області, де знаходився на стаціонарному лікуванні, з корисливих мотивів з метою заволодіння чужим майном увійшов до палати №44, у якій з тумбочки біля ліжка потерпілого ОСОБА_7, шляхом вільного доступу умисно таємно заволодів належним останньому мобільним телефоном «NOKIA N72» із картою памяті ємністю 1 Гб, стартовим пакетом «Діджус», вартість яких відповідно до висновку товарознавчої експертизи №15 від 21.01.2008 складає 1354,50 грн., 124,20 грн. та 5 грн. відповідно, а всього майном на загальну суму 1483,70 грн., завдавши потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму. Викраденим розпорядився на власний розсуд.

Дії підсудного досудовим слідством кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України. Цивільний позов не заявлявся.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе у вчиненні інкримінований йому злочинів визнав повністю.

По першому епізоду.

Підсудний ОСОБА_1 пояснив, що 05.11.2006 він із ОСОБА_3 ночував у своїх знайомих ОСОБА_4 та ОСОБА_8 в м. Жмеринка по вул. Шевченка, 56. Прокинувшись зранку, на кухні він побачив, що там ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 розпивали спиртні напої. ОСОБА_3 попросив в ОСОБА_5 мобільний телефон, якого той не дав. Тоді між ними з приводу телефону виникла суперечка і ОСОБА_3 разом із ОСОБА_5 вийшли в іншу кімнату, звідки було чути звуки бійки. Тоді ОСОБА_1 разом із ОСОБА_8 та ОСОБА_4 зайшли в кімнату та побачили, як ОСОБА_3 бив ОСОБА_5. ОСОБА_1 попросив ОСОБА_3, щоб той не бив потерпілого, заспокоюючи його словесно. Телефону, що належав ОСОБА_5, ОСОБА_1 не бачив доти, поки ОСОБА_3 не сказав йому підняти телефон марки «Нокіа», що лежав на підлозі. Даний телефон він підняв, бо в того руки були в крові, та віддав його ОСОБА_3 Про те, що даний телефон належав ОСОБА_5, ОСОБА_1 дізнався на вулиці, коли йому про це повідомив Карук Є.В. На вулиці вони ОСОБА_5 більше не бачили. Грошей чи іншого майна, належного ОСОБА_5 ніхто не брав. Далі ОСОБА_3, ОСОБА_1 пішли додому до знайомого ОСОБА_9, де розпиваючи спиртні напої, ОСОБА_3 запропонував даний телефон продати, після чого разом з ОСОБА_9 продали його невідомому на ринку в м. Жмеринка, за 150 грн.. Із цих грошей вони 30 грн. потратили на горілку, а 120 грн. віддали ОСОБА_3. Пояснив, що він ОСОБА_5 не бив.

Після дослідження усіх доказів під час судового слідства прокурором було змінено обвинувачення підсудному, після чого підсудний пояснив, що вину за цим епізодом визнає повністю, у вчиненому розкаюється, додаткових пояснень з приводу цього не надав.

Крім повного визнання вини підсудним щодо вчинення злочину відносно ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 186 КК України, його винуватість у вчинені цього злочину, при обставинах встановлених у вироку суду, повністю підтверджується показаннями потерпілого та свідків.

Потерпілий ОСОБА_5 суду повідомив, що покази, які давала на досудовому слідстві підтримує повністю, що 05.11.2006 він близько 9:00 год. прийшов до знайомих ОСОБА_4 та ОСОБА_8, які проживають в ІНФОРМАЦІЯ_3, де на кухні почав вихвалятись новим мобільним телефоном «Нокіа 2650», а коли із сусідньої кімнати вийшов ОСОБА_3 то побачив телефон, який потерпілий заховав до кишені, та почав вимагати спиртне, а потім і гроші на спиртне. ОСОБА_5 повідомив, що в нього немає грошей і назвав ОСОБА_3 «лохом», та вийшов в іншу кімнату. Той вийшов за ним та вдарив його кулаком в обличчя, від чого він впав, а потім його били ногами по обличчю та тулубу ОСОБА_3 та ОСОБА_1, який зайшов до кімнати. З кишені в нього витягнули: ОСОБА_3 мобільний телефон «Нокіа 2650» і спортивну шапку, а ОСОБА_1 гроші в сумі 40 грн. Потім ОСОБА_5 пішов на вулицю вмитися, так як, був в крові. Більше ОСОБА_3 та ОСОБА_1 він не бачив. Шкоду йому не відшкодовано, але претензій до ОСОБА_1 він не має. Заявлений на досудовому слідстві позов не підтримав. Просив підсудного суворо не карати.

Свідок ОСОБА_8 суду повідомила, що покази, які давала на досудовому слідстві підтримує повністю, що 04.11.2006 до неї додому, де вона мешкала із ОСОБА_4 по вул. І.Франка, 56 в м. Жмеринка прийшли ОСОБА_3 та ОСОБА_1 Вони вчотирьох розпивали спиртні напої. Наступного дня 05.11.2006 близько 8:00 год. ранку до них додому прийшов знайомий ОСОБА_5, який перед нею вихвалявся мобільним телефоном. Коли зайшов ОСОБА_3 то почав у ОСОБА_5 вимагати гроші на горілку, а потім вдарив потерпілого кулаком в обличчя. Від удару ОСОБА_5 впав. На шум вийшов ОСОБА_1 та почав наносити ОСОБА_5 удари ногами по обличчю та тулубу. ОСОБА_3 витягнув з кишені куртки ОСОБА_5 мобільний телефон «Нокіа 2650», поклав собі до кишені, а також спортивну шапку, в якій прийшов ОСОБА_5, а ОСОБА_1 вийняв із задньої кишені штанів ОСОБА_5 гроші, з яких дав свідку 3 грн. на цигарки. Після цього пішли з будинку.

Свідок ОСОБА_4 суду повідомив, що покази, які давав на досудовому слідстві підтримує повністю, що 05.11.2006 до нього додому по вул. Шевченка, 56 в м. Жмеринка, зранку прийшов ОСОБА_5 та почав вихвалятись новим мобільним телефоном «Нокіа 2650», коли до кімнати зайшов ОСОБА_3, він почав розмову із ОСОБА_5 Свідок чув шум у кімнаті, але нічого не бачив, так як знаходився у сусідній кімнаті через погане самопочуття.

Свідок ОСОБА_9 суду повідомив, що 05.11.2006 до нього на квартиру по вул. Шевченка, 23 в м. Жмеринка прийшли його знайомі ОСОБА_3 та ОСОБА_1, з якими він почав вживати спиртні напої. Тоді ОСОБА_3 дістав мобільний телефон «Нокіа» сірого кольору та передав його ОСОБА_1 та наказав з ним тобто ОСОБА_9, продати його. Він з ОСОБА_1 пішов на ринок біля залізничного вокзалу, де продали мобільний телефон чоловіку на імя ОСОБА_4 за 150 грн.. З цих грошей вони придбали пляшку горілки та повернулись на квартиру, де їх чекав ОСОБА_3, якому віддали решту грошей отриманих за телефон. Про те, що телефон крадений, ОСОБА_9 не знав.

З оголошених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_10 який помер (т. 5 а.с.54-57), які він дав на досудовому слідстві, проти яки не заперечували учасники процесу, вбачається, що 05.11.2006 біля 12:00 год. він знаходився на площі біля входу до підземного переходу по вул. Шевченка в м. Жмеринка, де торгував рибою. До нього підійшов чоловік віком, приблизно 35 років, його він добре знає в обличчя, який проживає в м. Жмеринка, поряд з яким стояв молодий чоловік. Вони запропонували йому придбати мобільний телефон «Нокіа» сріблясто-білого кольору, на що він погодився та купив його в них за 150 грн.. ОСОБА_11 кілька днів ОСОБА_10 викликали до міліції, де повідомили, що телефон крадений, та він його повернув працівникам міліції (т. 1 а.с.153).

З оголошених в судовому засіданні показань обвинуваченого ОСОБА_3, привід якого у судове засідання не виконано із поважних причин, які він дав на досудовому слідстві, проти яки не заперечували учасники процесу, вбачається, що 05.11.2006 він із свої товаришем ОСОБА_12 перебуваючи в гостях у ОСОБА_4 та його співмешканки ОСОБА_8, які проживають в ІНФОРМАЦІЯ_4, прокинувшись зранку вийшли на кухню, де він побачив ОСОБА_5, який з господарями будинку розпивав спиртні напої, до який він та ОСОБА_1 приєднались. Коли він ОСОБА_3 поросив у ОСОБА_5 мобільний телефон що б подзвонити, той відмов йому і ображаючи його вийшов в іншу кімнату. Після цього він - ОСОБА_3 вийшов за ОСОБА_5, де вдарив його спочатку кулаком в обличчя, а потім декілька разів ногами по тулубу. Після чого в кімнату зайшов ОСОБА_1, який також наніс декілька ударів ногами потерпілому по тулубу. Коли потерпілий падав у нього на підлогу випав мобільний телефон «Нокіа» кольору «металік», який за його вказівкою з підлоги підняв ОСОБА_1. Після цього ОСОБА_5 пішов до дому, згодом від ОСОБА_4 пішов і він з ОСОБА_1. Мобільний телефон залишився у них. Після цього він та ОСОБА_1 пішли до ОСОБА_9 у якого розпивали спиртні напої, де ОСОБА_1 запропонував продати викрадений у ОСОБА_5 мобільний телефон. ОСОБА_3 в свою чергу запропонував віддати його в заставу на гроші. Після того вони розпили ще спиртні напої. Як потім він вже памятає, звідкись повернулись ОСОБА_9 та ОСОБА_1, які принесли з собою горілку та продукти. Те, що ОСОБА_1 продав мобільний телефон ОСОБА_5 він дізнався вже від працівників міліції (т. 1 а.с.164-165).

Крім показань підсудного, потерпілого та свідків, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину відносно ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 186 КК України, стверджується і іншими зібраними по справі та дослідженими у судовому засіданні доказами, що містяться в матеріалах справи:

- протоколом огляду місця події від 07.11.2006, де зафіксовано місце вчинення злочину по вул. Шевченка, 56 в м. Жмеринка (т.1 а.с.127);

- протоколом огляду від 09.11.2006 мобільного телефону «Нокіа 2650» біло-сріблястого кольору, який добровільно виданий свідком ОСОБА_10, який був придбаний ним 05.11.2006 в м. Жмеринка по вул. Шевченка за 150 грн. у підсудного ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_9 (т.1 а.с.138);

- постановою про визнання та приєднання до справи речових доказів від 22.12.2006, мобільного телефону «Нокіа 2650», який відкрито заволоділи у ОСОБА_5 підсудний ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (т.1 а.с.155);

- протоколом очної ставки між ОСОБА_3 та ОСОБА_8, де обоє підтвердили нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_5 та відкрите заволодіння ОСОБА_1 мобільним телефоном «Нокіа 2650», що належав ОСОБА_5 в присутності останнього (т.1 а.с.157-158);

- протоколом очної ставки між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, де обоє підтвердили нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_5 та відкрите заволодіння ОСОБА_1 мобільним телефоном «Нокіа 2650», що належав ОСОБА_5 в присутності останнього (т.1 а.с.161-162);

- висновком судової товарознавчої експертизи №158 від 15.12.2006, відповідно до якого вартість мобільного телефону «NOKIA 2650», шапки вязаної спортивної, відповідно складає 273 грн., та 22,50 грн., на загальну суму 295,50 грн. (т.1 а.с.205-206);

- висновком судово-медичної експертизи №23 від 19.01.2007, відповідно до якого у ОСОБА_5 мають місце тілесні ушкодження у вигляді синців на повіках правого ока, в ділянці перенісся, садно на нижній губі з наявністю рани зі сторони слизової оболонки наслідок дії тупих твердих предметів, до яких відносяться кулаки та ноги, можливо і 05.11.2006 та відносяться до легких тілесних ушкоджень (т.1 а.с.217);

- протоколом очної ставки від 16.01.2007, відповідно до якого ОСОБА_1 на запитання ОСОБА_13 підтвердив, що дійсно підняв за його вказівкою телефон ОСОБА_5 та поклав його до кишені (т.1 а.с.227);

- вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12.12.2007, яким встановлено, що 05.11.2006 приблизно о 8 годині ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_1, будучи в стані алкогольного спяніння, знаходячись в будинку ОСОБА_4, в м. Жмеринка, по вул. Шевченко, 56, зустрівши ОСОБА_5, переслідуючи мету заволодіння чужим майном, відкрито, умисно, з застосуванням фізичної сили у вигляді нанесення ударів кулаками і ногами по тілу останнього, внаслідок чого спричинили тілесні ушкодження у вигляді синців на повіках правого ока, в ділянці перенісся, садна на нижній губі з наявністю рани зі сторони слизової оболонки, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до легких тілесних ушкоджень, заволоділи його особистими речами, вартістю згідно висновку судової товарознавчої експертизи №158 від 15.12.2006: мобільним телефоном «NOKIA 2650» - 273 грн., шапкою спортивного типу - 22,50 грн. та грішми в сумі 40 грн., а всього майном на загальну суму 335,50 грн., після чого з пограбованим з місця вчинення злочину зникли. За вчинення даного злочину та злочину, що передбачений ч. 1 ст. 187 КК України ОСОБА_3 засуджено на чотири роки позбавлення волі (т.3 а.с.185-189).

Ці докази суд приймає до уваги, так як вони зібрані з дотриманням вимог закону і не суперечать один одному.

Суд не приймає до уваги показання підсудного ОСОБА_1 про те, що він не наносив удари потерпілому ОСОБА_5 та підняв його телефон з підлоги, думаючи, що даний телефон належить ОСОБА_3, - в звязку з тим, що вони не відповідають фактичним обставинам справи і спростовується сукупністю доказів досліджених в судовому засіданні, які зазначені вище, і з якими в дебатах погодився підсудний.

По другому епізоду.

Підсудний ОСОБА_1 пояснив, що 16.11.2006 він в м. Жмеринка зустрів потерпілу ОСОБА_6 з якою пішов до її подруги ОСОБА_14 додому. По дорозі на його прохання ОСОБА_6 йому дала мобільний телефон «Нокіа» із навушниками, по якому він слухав музику. Перебуваючи в будинку ОСОБА_14, ОСОБА_1 повернув, а потім знову взяв мобільних телефон з наушниками у ОСОБА_15, потім із телефоном відлучився в туалет, і коли побачив, що він запізнюється на електропоїзд, на якому мав їхати в село Будьки Жмеринського району Вінницької області, щоб допомогти своїй бабусі по господарству, то запитав дорогу до вокзалу у брата ОСОБА_14 побіг до вокзалу. Він чув, як його доганяли, зокрема і ОСОБА_6, яка вимагала повернути мобільний телефону. Цього ж дня він подзвонив матері потерпілої і повідомив, що поверне мобільний телефон ОСОБА_6 ввечері в кафе «Юнік», яке знаходиться в м. Жмеринці. Ввечері він в кафе не прийшов, адже запізнився на потяг, який слідує через с. Будьки до м. Жмеринки. Йому на телефон телефонувала мама потерпілої із вимогою повернути телефон, але він сказав, що поверне телефон наступного дня, а потім вийняв із телефону сім карту, щоб йому не дзвонили. Наступного дня, він знайшов потерпілу і віддав їй телефон та навушники, а сім карту викинув. В той день він був тверезий.

Після дослідження усіх доказів під час судового слідства прокурором було змінено обвинувачення підсудному, після чого підсудний пояснив, що вину за цим епізодом визнає повністю, у вчиненому розкаюється, додаткових пояснень з приводу цього не надав.

Крім повного визнання вини підсудним щодо вчинення злочину відносно ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186 КК України, його винуватість у вчинені цього злочину, при обставинах встановлених у вироку суду, повністю підтверджується показаннями потерпілого та свідків.

Потерпіла ОСОБА_16 (дівоче - ОСОБА_6) О.В. повідомила суду, що 16.11.2006, приблизно о 16:00 год. в м. Жмеринці вона зустріла підсудного ОСОБА_1, з яким пішли до спільної знайомої ОСОБА_14, яка проживала в ІНФОРМАЦІЯ_5. При цьому ОСОБА_17 був тверезий. По дорозі на прохання ОСОБА_17, вона передала останньому мобільний телефон «Нокіа 6030» із навушниками, по якому він слухав музику. В ОСОБА_14 вдома ОСОБА_1 повернув їй мобільний телефон, а потім знову взяв, після чого вийшов в туалет і не повернувся. Оскільки ОСОБА_1 довгий час не повертався, вона затурбувалась, і пішла його шукати. На вулиці брат ОСОБА_14 вказав, що ОСОБА_1 пішов на залізничний вокзал. Вона із ОСОБА_14 пішли за ним. Вони бачили, як підсудний тікав, наздоганяли його, вона кричала щоб той повернув їй мобільний телефон, але ОСОБА_1 на це не звертав увагу і втік. Потім ОСОБА_1 телефонував її матері і пообіцяв повернути телефон цього ж дня ввечері в кафе «Юнік», що в м. Жмеринка по вул. Одеській. Проте підсудний ОСОБА_1 в кафе не прийшов і навіть не передзвонив. Її мати ще раз дзвонила ОСОБА_1, але телефон був вимкнутий. Після чого потерпіла повідомила про це правоохоронні органи. Після чого ОСОБА_17 телефон аналогічної моделі їй повернув. Чи повернув навушники та сім-карту, вона не памятає. На даний час ніяких претензій до підсудного потерпіла не має. Просила суд його суворо не карати.

Свідок ОСОБА_14 суду повідомила, що покази, які давала на досудовому слідстві підтримує повністю. Вона проживає в ІНФОРМАЦІЯ_5. В листопаді 2006 р. в другу половину дня до неї додому прийшли ОСОБА_1 з ОСОБА_6, яка на прохання ОСОБА_1 передала останньому свій мобільний телефон «Нокіа 6030», щоб той послухав радіо. ОСОБА_11 якийсь час ОСОБА_1 вийшов в туалет, про що їх повідомив, із мобільний телефон. ОСОБА_11 кілька хвилин вони вийшли на вулицю, де її брата пояснив, що ОСОБА_1 пішов в кущі. Далі вони із ОСОБА_6 пішли за ОСОБА_1, який побачивши їх, почав тікати. ОСОБА_6 кричала йому, щоб той повернув телефон, а потім побігла за ним. Свідок теж побігла за ОСОБА_1 коротшою дорогою, наздогнала його та вхопила за одяг, почала вимагати, щоб той повернув телефон, на що підсудний відповів, що поверне його лише ввечері біля кафе «Юнік» о 20:00 год., вирвався та побіг далі. Ввечері того ж дня вони із ОСОБА_6 прийшли в обумовлений час в кафе «Юнік», але ОСОБА_17 не прийшов. ОСОБА_1 в той день був тверезий.

Крім показань потерпілого та свідків, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину відносно ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186 КК України, стверджується і іншими зібраними по справі та дослідженими у судовому засіданні доказами, що містяться в матеріалах справи:

- висновком товарознавчої експертизи №1039 від 20.12.2006, відповідно до якого вартість мобільного телефону «NOKIA 6030» складає 538,46 грн. (т.1 а.с.259-263);

- висновком судової товарознавчої експертизи №7 від 12.02.2007, відповідно до якого вартість стартового пакету «Діджус» складає 5 грн. (т.1 а.с.281-283);

- показаннями, що зафіксовані протоколом допиту обвинуваченого ОСОБА_1 від 12.02.2007, що дані ним на досудовому слідстві, відповідно до яких він 16.11.2006 зустрів свою знайому ОСОБА_6 та із нею пішов до ОСОБА_14, де сіли на веранді розмовляти. Побачивши в потерпілої мобільний телефон «Нокіа 6030» темного кольору, який попросив із навушниками для того, щоб послухати музику по радіо. Послухавши музику, він разом із телефоном вийшов в туалет, а потім вирішив даний телефон залишити собі, та не повертаючись до будинку, попрямував додому через територію старої нафтобази, де його наздогнала ОСОБА_14 та сказала, щоб він повернув телефон ОСОБА_6, на що підсудний повідомив, що віддасть його ввечері о 20:00 год. біля кафе «Юнік» в м. Жмеринці, куди ввечері не прийшов. А о 21 год., коли він перебував у друга ОСОБА_18 до нього дзвонила на телефон ОСОБА_6 і він повідомив, що телефон їй поверне. Наступного дня він загубив даний телефон по дорозі в с. Будьки, куди поїхав до бабусі. На час допиту телефон аналогічної моделі підсудний повернув ОСОБА_6 (т.1 а.с.293). Суд розцінює показання підсудного дані ним в суді, як обраний спосіб захисту. Суд вважає правдивими першочергові показання підсудного, дані ними на досудовому слідстві, адже вони узгоджуються з фактичними обставинами справи та вищезазначеними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Ці докази суд приймає до уваги, так як вони зібрані з дотриманням вимог закону і не суперечать один одному.

По третьому епізоду.

Підсудний ОСОБА_1 суду показав, що з 02.01.2008 він перебував на лікуванні у хірургічному відділенні Жмеринської відділової лікарні з травмою руки, де зустрів свого знайомого ОСОБА_7, який лікувався в травматологічному відділенні, у якого побачив мобільний телефон «Нокіа N72» та вирішив його викрасти. 08.01.2008 вночі, коли всі спали, він прийшов до палати, де знаходився ОСОБА_7, та з тумбочки, де лежав мобільний телефон потерпілого, викрав його собі, з сім-картою та картою памяті. Сім-карту викинув, а телефон з картою памяті продав своєму знайомому ОСОБА_19 за 500 грн. Вину у скоєному визнав повністю, щиро розкаявся.

Крім повного визнання вини підсудним щодо вчинення злочину відносно ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 185 КК України, його винуватість у вчинені цього злочину, при обставинах встановлених у вироку суду, повністю підтверджується показаннями потерпілого та свідків.

Потерпілий ОСОБА_7 суду показав, що він з 01.01.2008 знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Жмеринської відділової лікарні, де зустрів свого знайомого ОСОБА_1, який теж перебував в лікарні. 08.01.2012 ОСОБА_1 прийшов до нього в палату подивитись телевізор та бачив в нього телефон «Нокіа N72», який той придбав напередодні. Коли вранці ОСОБА_7 прокинувся, то телефону вже не було. Ніхто із сусідів палати нічого не бачив та не чув. В телефоні була сім-карта «Діджус» та карта памяті 1 ОСОБА_11 пару днів медсестра дала йому сім-карту, яку знайшли в ліжку ОСОБА_17, яка виявилась його. Потім телефон йому повернули. Жодних претензій до підсудного ОСОБА_7 не має, просить його суворо не карати.

Свідок ОСОБА_20 суду повідомила, що працює сестрою-господаркою в відділової лікарні на ст. Жмеринка, де вона в силу своїх обовязків прибирає в палатах та перестилає білизну хворих, що вона і робила 10.01.2008. Перестилаючи постіль на ліжку ОСОБА_1, який виписався з лікарні, в наволочці його подушки вона знайшла сім-картку до мобільного телефону, яку передала до травматологічного відділення, так як чула, що там в когось із пацієнтів вкрали телефон. Як потім виявилось телефон дійсно вкрав ОСОБА_1.

З оголошених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_19, які він дав на досудовому слідстві, проти яки не заперечували учасники процесу, вбачається, що 09.01.2008 біля 09:00 год., в одному із вагонів поїзду «Київ-Трускавецький» зустрів ОСОБА_1, який повідомив йому, що лікується в лікарні, повідомив, що йому потрібні гроші і запропонував купити в нього його мобільний телефон «Нокіа N72», за 500 грн., на що свідок погодився. В той день він передав йому 200 грн., а решту, як домовились, мав віддати пізніше. Даний телефон був з картою памяті на 1 Гб, без сім-карти. ОСОБА_11 один день до нього приїхали працівники міліції, яким він видав вказаний мобільний телефон. Не знав, що він крадений (т. 2 а.с.55).

Крім визнавальних показань підсудного, показань потерпілого та свідків, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину відносно ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 185 КК України, стверджується і іншими зібраними по справі та дослідженими у судовому засіданні доказами, що містяться в матеріалах справи:

- протоколом огляду від 11.01.2008, де описано місце, палата №44 Жмеринської відділової лікарні, звідки було скоєно крадіжку мобільного телефону (т.2 а.с.40);

- протоколом огляду предмета від 11.01.2008 мобільного телефону «Nokia N-72» чорного кольору, який був вилучений у ОСОБА_19 (т.2 а.с.41);

- постановою про визнання та приєднання до справи речового доказу - мобільного телефону «Nokia N-72» чорного кольору із карткою памяті на 1 Гб та стартовим пакетом «Діджус»(т. 2 а.с.50);

- висновком товарознавчої експертизи №15 від 21.01.2008, відповідно до якого вартість мобільного телефону «NOKIA N-72» із картою памяті ємністю 1 Гб, стартовим пакетом «Діджус», відповідно складає 1354,50 грн., 124,20 грн. та 5 грн., на загальну суму 1483,70 грн. (т.2 а.с.68-69).

Кваліфікуючи дії ОСОБА_1 по епізоду відкритого заволодіння майном ОСОБА_5, суд прийшов до висновку, що у судовому засіданні не знайшла свого підтвердження інкримінована досудовим слідством кваліфікуюча ознака злочину, а саме повторність, оскільки станом на день вчинення вказаного злочину, ОСОБА_1 в силу п.1 ч.1 ст. 89 КК України вважається несудимим, а тому його дії по вказаному епізоду слід кваліфікувати за ч.2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Знайшла своє підтвердження кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України по епізоду відкритого заволодіння майном ОСОБА_6, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, та по епізоду крадіжки мобільного телефону ОСОБА_7 за ч.2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, які суд вважає вірними.

Щодо особи підсудного, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 на час вчинення злочинів був повнолітнім (т.1 а.с.169), в силу ст. 89 КК України не судимий (т.1 а.с.51, 176, 182, т.2 а.с.144, т.4 а.с.162 ), у лікаря психіатра та нарколога на обліку не значиться і за лікуванням не звертався (т.1 а.с.48, т.2 а.с.29, 119, т.1 а.с.171, т.2 а.с.28, 119, 120), за місцем роботи у ТОВ «Мангуст-Альфа» характеризувався позитивно (т.1 а.с.346), за місцем проживання характеризувався позитивно (т.2 а.с.24, 121), членом його сімї є батько ОСОБА_21 (т.2 а.с.25, 122); за місцем роботи на вагонній дільниці ст. Київ пасажирський характеризувався позитивно (т.2 а.с.26), має на утриманні малолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_6, батьківство якого встановлено рішенням суду від 27.12.2011 (т.3 а.с.116-117).

Постановою Жмеринського міськрайонного суду від 15.02.2008 ОСОБА_1 оголошено в розшук та виділено матеріали кримінальної справи відносно нього в окреме провадження, провадження по справі зупинено. На досудовому слідстві по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України провадження неодноразово зупинялось до розшуку ОСОБА_1 За обставинами переховування ОСОБА_1 від слідства та суду, за наслідком чого його було оголошено в міждержавний розшук, в межах даної справи вирішувалось питання екстрадиції підсудного по факту його затримання на території Російської Федерації. При цьому Генеральною прокуратурою Російської Федерації було задоволено запит Міністерства юстиції України про видачу ОСОБА_1 для притягнення до кримінальної відповідальності по обвинуваченню за ч.3 ст.296, ч.2 ст.187, ч.2 ст.186 КК України, а також запит Генеральної прокуратури України про видачу ОСОБА_1 для притягнення до кримінальної відповідальності по обвинуваченню за ч. 2 ст.190, ч. 2 ст.185 КК України. Затримано ОСОБА_1 12.05.2011 на території РФ (т.3 а.с.41-42)

Призначаючи покарання, визначаючи міру покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчинених підсудним злочинів, які є злочином середньої тяжкості та тяжкими злочинами, особу ОСОБА_1, який в силу ст. 89 КК України вважається не судимим, і обставини справи, що помякшують і обтяжують його відповідальність.

Так ОСОБА_1 на утриманні має неповнолітню дитину, за місцем проживання та місцем попередньої роботи характеризується позитивно, у вчинених злочинах щиро розкаявся, що суд відносить до обставин, що помякшують покарання, однак враховує, що під час досудового та судового слідства він ухилявся від явки до правоохоронних органів та суду, в звязку з чим був оголошений у розшук та до нього було застосовано процедуру екстрадиції, а також враховує те, що підсудний довгий час перебуває під вартою з 12.05.2011.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1, судом не встановлено.

Інкриміновані досудовим слідством обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_1: вчинення злочину в стані алкогольного спяніння не знайшла свого підтвердження під час судового слідства, а повторність по епізодах другого грабежу та крадіжки є кваліфікуючими ознаками вказаних злочинів, тому не визнаються судом та не враховуються при призначенні покарання.

Суд при призначенні покарання також враховує думку потерпілих, які просили підсудного суворо не карати.

Враховуючи те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення підсудного, суд вважає можливим обрати ОСОБА_1 покарання, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів у виді позбавлення волі в межах санкції інкримінованих статей, за сукупністю злочинів.

Речові докази: мобільний телефон «NOKIA N72» із картою памяті 1 Гб та стартовим пакетом «Діджус», що переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_7 слід залишити в його розпорядженні ( т.2 а.с.51); мобільний телефон «Нокіа 2650», що зберігається в камері речових доказів при Жмеринському РВ УМВС України у Вінницькій області підлягає поверненню потерпілому ОСОБА_5 (т.1 а.с.156).

Судові витрати за проведення експертиз підлягають стягненню з підсудного в 1/2 частці, з врахуванням їх стягнення з іншої особи ОСОБА_3, засудженого вироком Жмеринського міськрайонного суду від 12.12.2007 по епізоду відкритого заволодіння майном ОСОБА_5, та у повному обсязі по інших епізодах (т.1 а.с.205-206, т.1 а.с.263, 283, т.2 а.с.68-69).

Цивільний позов ОСОБА_22 (т.1 а.с.145) слід залишити без розгляду, оскільки потерпілий його не підтримав.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України (в редакції 1960р.), суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим за ч. 2 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі

Його ж визнати винуватим за ч. 2 ст.185 КК України і призначити покарання у виді двох років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів остаточне покарання ОСОБА_1 призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 відраховувати з 12.05.2011, зарахувавши до загального строку відбування покарання час його тримання під вартою на території Російської Федерації і час його етапування до передачі Україні в порядку екстрадиції.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили засудженому ОСОБА_1 залишити без змін тримання під вартою.

Цивільний позов ОСОБА_5 на суму 850 грн. - залишити без розгляду.

Речові докази: мобільний телефон «NOKIA 2650», який зберігається в Жмеринському РВ УМВС України у Вінницькій області, повернути потерпілому ОСОБА_5; мобільний телефон «NOKIA N72» із картою памяті 1 Гб та стартовим пакетом "Діджус" залишити в розпорядженні потерпілого ОСОБА_7.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь експерта ОСОБА_23 (м. Жмеринка, вул. Леніна, 82/3, рахунок №26007012929900 у відділенні №44 АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005, код НОМЕР_1) 1/2 судових витрат за проведення судово-товарознавчої експертизи №158 від 15.12.2006, що складає 105 грн.; 90 грн. судових витрат за проведення судової товарознавчої експертизи №7 від 12.02.2007; 315 грн. судових витрат за проведення судової товарознавчої експертизи №15 від 21.01.2008, а також на користь НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області (рахунок №31250272210172 в Банку УДК у Вінницької області, МФО 802015, код 24525055) 258,92 грн. судових витрат за проведення судової товарознавчої експертизи №1039 від 20.12.2006.

На вирок суду може бути подана апеляція протягом пятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_1 у той же час з моменту вручення йому копії вироку, до апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд.

Суддя Жмеринського

міськрайонного суду ОСОБА_24