Постанова № 36345623, 24.10.2013, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа №570/1475/13-а

номер провадження 2-а/570/93/2013

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2013 року

Рівненський районний суд Рівненської області (як місцевий адміністративний суд)

в особі судді Кушнір Н.В.

з участю позивача ОСОБА_1,

його представників адвокатів ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

представників відповідача ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

при секретарі судового засідання Бардабуша В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області ( м.Рівне вул.Дубенська 25 б ) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненського вищого професійного училища при УМВС України про скасування наказів,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду у порядку адміністративного судочинства з даною позовною заявою. Просить визнати незаконними та скасувати накази відповідача

·№ 65 від 20 серпня 2012 року в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення зауваження;

·№ 71 від 27 серпня 2012 року в частині позбавлення його преміальної надбавки за результатами роботи за серпень 2012 року на 100 відсотків;

·№ 70 о\с від 29 серпня 2012 року щодо установки надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірі 0 відсотків.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що ці рішення є безпідставними та необґрунтованими. По суті справи стверджує, що 17 липня 2012 року наказом №57 о/с йому надано частину чергової відпустки за 2012 рік терміном на 15 діб, не враховуючи неробочих та святкових днів, а саме з 17.07.2012 року по 31.07.2012 року.

Однак, вже 30 липня 2012 року наказом №58 його затверджено до робочої групи відповідача з координації дій під час проведення передвиборчої компанії та виборів народних депутатів України, де наказано розгорнути її діяльність. Зазначає, що про даний наказ йому стало відомо під час звільнення, адже з ним його не ознайомлено, оскільки позивач перебував у щорічній відпустці і до роботи приступив 01.08.2012 року. Відповідно до даного документу робочій групі було наказано розробити відповідні графіки чергування та забезпечити проведення інструктажу. Однак, ні з графіками чергування, ні з інструктажами протягом серпня 2012 року (з моменту виходу на роботу) і до дня звільнення (03.09.2012 року) його не ознайомлено.

20 серпня 2012 року наказом №65 за результатами проведеної перевірки прокуратури Рівненського району з залученням спеціалістів Рівненської райСЕС та Рівненського РВ ГУ МНС України в Рівненській області позивачу як голові приймальної комісії училища за допущені недоліки в організації роботи приймальної комісії відповідача щодо виконання законодавства про освіту оголошено зауваження. Вважає цей наказ незаконним та необґрунтованим, оскільки згідно наказу №42 від 18.05.2012 року про створення приймальної комісії, його призначено заступником, а не головою даної комісії. Стверджує, що оголошене йому зауваження виносилось свідомо та умисно, щоб в подальшому позбавити преміальної надбавки, оскільки чинного голову комісії так і не було притягнуто до відповідальності.

Наказом №71 від 27.08.2012 року за безконтрольність щодо роботи підлеглих, що призвело до втрати матеріальних цінностей, позивача вже як т.в.о.заступника начальника з навчально-методичної роботи позбавлено преміальної надбавки за результатами роботи за серпень 2012 року на 100 відсотків. Однак жодного наказу про призначення його на цю посаду разом з передаванням йому матеріальних цінностей не має. Також існує розбіжність між зазначенням його посади у висновку службового розслідування ( керівник навчального відділу училища) та у оспорюваному наказі ( т.в.о.заступника начальника училища з навчально- методичної роботи). Звертає увагу на те, що у всіх вищезазначених наказах його посади зазначені по різному, хоча переміщення жодним чином на роботі не проводилося.

У судовому засіданні позивач та його представники підтримали позовні вимоги повністю і по аналогічних мотивах, уточнивши мотивацію позову.

Щодо наказу №65 від 20.08.2012 року додатково показали, що подання прокуратури, на яке посилається відповідач, як на підставу притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не може бути підставою для видачі оскаржуваного наказу. У вказаному поданні прокуратури від 20 липня 2012 року зазначається про необхідність вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності, а не ставиться вимога притягнути позивача до відповідальності.

Також порушені вимоги ст.14 Дисциплінарного Статуту щодо зясування всіх обставин дисциплінарного проступку. Відповідач, не проводячи службового розслідування, не беручи до уваги обставини, які підлягають до врахування при притягненні до відповідальності одного працівника притягує до відповідальності, а іншого ні, що підтверджує упереджене ставлення до позивача.

Крім того, оскаржуване рішення винесене з порушенням передбаченого ст.148 КЗпП України та ст.16 Дисциплінарного статуту місячного строку.

Щодо наказу №71 від 27 серпня 2012 року, то позивач взагалі не був ознайомлений із будь-якими посадовими інструкціями, немає доказів того, що в його обовязки входило визначення кола відповідальних осіб, закріплених за аудиторією та збереження матеріальних цінностей на час його відпустки. Відповідач не звертався до органів міліції з приводу викрадення майна, збиток дуже незначний і зразу ж був відшкодований. Службове розслідування по факту пропажі матеріальних цінностей згідно пояснювальної записки ОСОБА_6 проведено не у відповідності із Інструкцією «Про порядок проведення службового розслідування», не у встановлений строк, не взяті пояснення у осіб, причетних до факту пропажі матеріальних цінностей, у матеріалах наявні підчистки та виправлення. У висновку службового розслідування говориться про дисциплінарне стягнення, а позивача позбавляють преміальної надбавки за результатами роботи за серпень 2012 року в розмірі 100%, що взагалі не є дисциплінарним стягненням згідно ст.12 Дисциплінарного Статуту.

Щодо наказу №70 о/с від 29 серпня 2012 року, то без скасування наказу №107 о/с, яким визначено щомісячна надбавка позивачу за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50 % окладу грошового забезпечення, не може бути встановлена вказана надбавка в розмірі 0%. Жодних перевірок з приводу невиконання або неналежного виконання позивачем своїх обов»язків не проводилося, причини такого зняття та якій посаді проводилася перевірка діяльності ОСОБА_1 не вказано.

Вважають, що при належному виконанні відповідачем вимог закону, як то відібрання пояснень у позивача, свідків, зібрання необхідних доказів для вирішення справи, ознайомлення його з усіма документами та правами, можливо було уникнути необгрунтоване притягнення позивача до відповідальності. Видача оскаржуваних наказів суттєво вплинула на матеріальне забезпечення позивача при його виході на пенсію та подальших виплатах.

Представники відповідача суб»єкта владних повноважень позов не визнають, вважають свої дії законними та обґрунтованими. Покликаючись на ст.ст.1, 7, 8, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, стверджують, що відповідач при виданні наказів діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вважають, що доводи сторони позивача не підтверджують протиправність дій суб'єкта владних повноважень, просять у задоволенні позову відмовити повністю. Звертають увагу, що накази щодо нього, на які як на докази у справі покликається позивач, отримані ним з порушенням відповідного порядку.

Уточнивши свої заперечення, стверджують, що подання прокурора надійшло до відповідача 31.07.2012 року, тобто стягнення на позивача накладено в межах місячного терміну. Крім того, недопустимо застосування норм трудового та цивільного законодавства при винесенні рішення по даній справі. Щодо встановлення надбавок, то вони не стосуються дисциплінарного статуту і є стимуляційними виплатами, позивач не забезпечив належне виконання ним своїх посадових обов»язків, що призвело до позбавлення надбавки та встановлення надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірі 0 % окладу грошового забезпечення, бо таке формулювання відповідатиме закону. Встановлення відсотку даних надбавок належить до компетенції лише керівника закладу, підставою для якого є відповідне подання. Для зміни % надбавки не потрібно скасовувати попередні накази, достатньо встановити його розмір у новому відповідному наказі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, показання свідка ОСОБА_6, з»ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з п.2 ч.1 ст.17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення із публічної служби. Правовий статус позивача, в тому числі підстави та порядок накладення дисциплінарного стягнення врегульовано Законом України "Про міліцію", Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи норми Дисциплінарного статуту, суд приходить до висновку, що застосувати дисциплінарне стягнення до осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України можливо лише за вчинення дисциплінарного проступку.

Ст.7 цього Закону передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників, захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави, поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу, дотримуватися норм професійної та службової етики, берегти державну таємницю, у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб, стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою, постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень, сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку, виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють, берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Ст.2 Статуту визначено, що дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно ч.1 ст.5 Статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Види дисциплінарних стягнень передбачені ст.12 Статуту, зокрема, одним із таких видів є зауваження.

Відповідно до ст.14 Статуту, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування встановлюється Міністром внутрішніх справ України. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

Разом з тим, на думку суду, такі вимоги закону відповідачем порушені.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Позивач взагалі не був ознайомлений із будь-якими посадовими інструкціями, що підтверджено відповідачем в судовому засіданні.

Наказом № 65 від 20.08.2012 року позивача притягнуто до відповідальності, як голову приймальної комісії, тоді як згідно наказу №42 від 18.05.2012 року він призначений заступником голови приймальної комісії.

Згідно п.1.3. Примірного положення Про приймальну комісію Вищого навчального закладу України, затвердженого наказом Міністерства освіти науки молоді та спорту України 28.11.2011 року №1373, Голова приймальної комісії несе персональну відповідальність за виконання покладених на приймальну комісію завдань і здійснення нею своїх функцій. Будь-яких документів, які б визначали обсяг обовязків позивача, як заступника голови приймальної комісії чи підтверджували б відповідальність за незаконні дії приймальної комісії відповідачем до суду не подано. Викладене виключає можливість притягнення заступника голови приймальної комісії ОСОБА_1 до відповідальності за неналежне виконання своїх функцій приймальною комісією.

Відповідно до даного наказу позивача притягнуто до відповідальності як начальника навчально-методичного відділення, тоді як із 03.10.2011 року ОСОБА_1 перебуває на посаді начальника циклу загально правових та спеціальних дисциплін Рівненського вищого професійного училища ДДСО при МВС України.

Щодо наказу № 71 від 27.08.2012 року, то в ньому зазначається, що на підставі проведеного службового розслідування вирішено позбавити преміальної надбавки позивача за результатами роботи за серпень 2012 року в розмірі 100% з врахуванням існування наказу №65.

Оскільки суд вважає, що наказ №65 винесений з порушенням закону, в службовому розслідуванні, яке знаходиться в матеріалах справи, немає жодного посилання на те, що ОСОБА_1 заслуговує на зняття преміальної надбавки, а тому відсутні будь-які правові підстави для винесення зазначеного наказу.

Службове розслідування проведено не у відповідності із вищевказаною Інструкцією, проведено не у встановлений строк, не взяті пояснення у осіб, причетних до факту пропажі матеріальних цінностей, на яких вказують всі особи, опитані в ході проведення службового розслідування. Як показав в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснення були написані «задніми числами».

Відповідач, отримавши повідомлення даного свідка про вчинення злочину (пропажу матеріальних цінностей) не звертався в органи УМВС України в Рівненській області, хоча про це заявляв ОСОБА_6, що ним було підтверджено в ході допиту у якості свідка. Не проведено жодних дій з метою зясування обставин, при яких зникли матеріальні цінності, часу їх зникнення, встановлення винних осіб. Збиток, завданий відповідачеві дисциплінарним проступком в розмірі 60 грн. зі слів представників відповідача дуже незначний, відшкодований відразу в повному обсязі.

У висновку службового розслідування зазначається, що ОСОБА_1 заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності, проте наказом №71 позивача позбавляють преміальної надбавки за результатами роботи за серпень 2012 року в розмірі 100%, що взагалі не є дисциплінарним стягнення, згідно ст.12 Дисциплінарного Статуту.

03 жовтня 2011 року відповідачем винесений наказ №107 о/с про встановлення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про впорядкування структур та умов грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу» щомісячної надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50 % окладів грошового забезпечення. Даний наказ не скасований та є чинним на момент розгляду справи. Згідно п. 2.5.2. Інструкції «Про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ» у разі несвоєчасного або низькоякісного виконання завдань надбавка скасовується, разом з тим позивачу така надбавка не скасована, а визначено її розмір у 0 %.

В оскаржуваному наказі №70 о/с та поданні, з яким позивач ознайомлений тільки в ході розгляду справи в суді, жодного конкретного посилання на невиконання чи несвоєчасне виконання завдань, у звязку з чим фактично скасовується надбавка, встановлена наказом №107 о/с не зазначено. У ОСОБА_1 пояснень ніхто не відбирав, не вказано, на якій посаді проводилася перевірка діяльності позивача, оскільки він виконував поряд із обовязками начальника циклу загальноправових та спеціальних дисциплін обовязки заступника начальника з навчально-методичної роботи. Перевірка його діяльності не проводилася, також незрозумілим є той факт, що позивачу фактично скасовують надбавку за начебто неналежне виконання обовязків, проте не увільняють від виконання обовязків заступника начальника з навчально-методичної роботи, які він виконував аж до свого звільнення 03 вересня 2012 року.

Крім того, в оспорюваних наказах відсутні вказівки на норми Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, які порушив позивач та які становлять склад дисциплінарного проступку. Крім того не вказано, які пункти функціональних обов'язків не виконав позивач.

Згідно п.п.14.7 Інструкції посадова особа при проведенні службового розслідування зобов'язана скласти за результатами службового розслідування висновок і подати його на розгляд і затвердження керівнику органу внутрішніх справ або його заступнику.

З досліджених судом оспорюваних наказів вбачається, що службове розслідування по факту вчинення позивачем дисциплінарних проступів взагалі не проводилось, свідченням чого є покликання на проведену перевірку прокуратурою Рівненського району та покликання як на підставу оголошення зауваження вимогу прокурора Рівненського району. В поданні про усунення порушень законодавства про освіту прокурор району вимагає вирішити питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб, які допустили вказані вище порушення та неналежно виконували свої обов»язки, зокрема і позивача. Саме цей документ відповідач помилково вважає вимогою про обов»язкове накладення адміністративного стягнення на позивача.

Відповідно до п.2 Інструкції завданням службового розслідування є повне, об'єктивне і всебічне розслідування обставин порушень, скоєних особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, виявлення причин і умов, що сприяли їхньому скоєнню, встановлення винних і забезпечення правильного застосування чинних нормативних актів для того, щоб кожний винний був притягнутий до відповідальності, а жоден невинний не постраждав.

Крім того, суд приходить до висновку, що відповідачем під час притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності порушено вимоги п.10 Інструкції, якою визначено, що при проведенні службового розслідування повному, об'єктивному і всебічному дослідженню підлягають: подія порушення (час, місце, спосіб, інші обставини), наявність вини працівника органів внутрішніх справ у скоєнні порушення, мета та мотиви порушення, обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності порушника як ті, що пом'якшують чи обтяжують його відповідальність, характеристика особи, яка скоїла порушення (ставлення до служби, поведінка до порушення), причини та умови, що сприяли скоєнню порушення, характер і розмір нанесених порушенням збитків.

Притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді зауваження без дотримання процедури, задекларованої у ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, не проведення службового розслідування призвело до порушення прав позивача, зокрема і тих, що визначені у п.15 Інструкції, згідно якого особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право: давати усні та письмові пояснення, заявляти клопотання, надавати докази стосовно обставин, що досліджувалися, заявляти відводи щодо працівника, який проводить службове розслідування, подавати скарги на його дії та рішення (заяви і скарги подаються керівнику, який призначив розслідування, або вищому за чином керівнику, який щодо цього приймає рішення, про що інформується заявник), знайомитися після закінчення службового розслідування із затвердженим висновком, а з дозволу керівника, який призначив службове розслідування, з матеріалами перевірки в частині, що його стосуються, якщо це не суперечить вимогам про збереження державної і службової таємниці, оскаржувати затверджений висновок службового розслідування у порядку, встановленому Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України.

За наведених підстав суд дійшов висновку, що відповідачем при притягненні до дисциплінарної відповідальності позивача не було дотримано умов та порядку проведення службового розслідування, застосування дисциплінарного стягнення за вчинення дисциплінарного проступку, обрання виду дисциплінарного стягнення та його виконання, а відтак п.1 наказу відповідача №65 «Про порушення вимог законодавства про освіту в Рівненському ВПУ ДДСО при МВС України та покарання винних» від 20.08.2012 року, яким позивача як голову приймальної комісії притягнуто до дисциплінарної відповідальності за допущені порушення в організації роботи приймальної комісії Рівненського ВПУ ДДСО при МВС України щодо виконання законодавства про освіту та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження, виданий з порушенням вимог Закону України «Про міліцію», Дисциплінарного статуту ОВС України та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України.

Оскільки наступні оскаржувані накази винесені на підставі даного наказу, вони також підлягають до скасування.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

В силу вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що докази, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, є законними, обґрунтованими, такими, що відповідають дійсним обставинам справи, оскільки підтверджуються вищевикладеним та наявними в справі доказами, а факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду. Натомість, відповідач не довів належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються їх заперечення. Наведені позивачем доводи відповідачем не спростовані та не надано суду жодних доказів правомірності своїх дій.

Відповідно до ст.62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Суд зазначає, що органи державної влади, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19 Конституції України). Відповідно до ст.55 Конституції кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст.94 КАС України у випадку задоволення позову суд присуджує всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, тому на користь позивача стягується судовий збір.

На підставі викладеного, ст.ст.19,55,62 Конституції, керуючись ст.2, п.2 ч.1 ст.18, ст.ст.71,152 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Рівненського вищого професійного училища при УМВС України про скасування наказів задовільнити повністю.

Визнати незаконними та скасувати накази Рівненського вищого професійного училища при УМВС України

·№ 65 від 20 серпня 2012 року в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення зауваження;

·№ 71 від 27 серпня 2012 року в частині позбавлення ОСОБА_1 преміальної надбавки за результатами роботи за серпень 2012 року на 100 відсотків;

·№ 70 о\с від 29 серпня 2012 року щодо установки ОСОБА_1 надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірі 0 відсотків.

Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 34 ( тридцять чотири ) грн. 41 коп. сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський районний суд Рівненської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

СуддяКушнір Н.В.